Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[РЕАЛ]

 Kiljka dowoli nepohanyh tekstiw polskyh pisenjok . W Neti bez problem widnajdete.

Szymon Wydra 06-Szaromija

Kiedyś przyjdzie taki dzień
który wskażę drogę gdzie mam iść
całe życie moje będzie snem
nikt nie będzie liczyć się
tam będziemy tylko my

Wymyśliłem nam dom
byśmy wracać mieli gdzie
byśmy mieli własny kąt
a kiedy będzie nam źle
będzie służył nam za schron
musisz tylko tego chcieć.

Kiedyś przyjdzie taki dzień
który słońcem zbudzi mnie jak Ty
w końcu ty mnie znasz i wiesz
że ja właśnie tego chcę
chciałbym zawsze z Tobą być.

Wymyśliłem nam dom
byśmy wracać mieli gdzie
byśmy mieli własny kąt
a kiedy będzie nam źle
będzie służył nam za schron
musisz tylko tego chcieć.

Szaromija dzień za dniem
każda chwila woła Cię
szukam Ciebie tyle dni
sam już nie wiem ile ich
Twym spojrzeniem chciałbym być, chciałbym być /bi


&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&


Borysewicz & Kukiz - Jest taki dzień


Mówisz mi, że ty
Od życia masz za mało
Że ci smutno, że ci źle
Nie wiesz dokąd iść
I że coś ci się stało
Że masz dosyć nawet mnie

Patrzysz gdzieś tam w dal
I jesteś nieobecna
W swoim świecie sobie śnisz
W oczach widzę strach
Przykryty łzami z lekka
Nie bój się, zaśpiewam ci, że:

Jest taki dzień
I każdy tak ma
Że czasem jest źle
Że jakoś nie tak
A potem jest noc
I znowu jest dzień
I uwierz mi, że
Uśmiechniesz znów się

Proszę słuchaj już
Ja też czasami płaczę
Kiedy mnie nie widzi nikt
Dzisiaj jakoś źle
A jutro jest inaczej
Przestań już ! Zaśpiewam ci, że:

Jest taki dzień
I każdy tak ma
Że czasem jest źle
Że jakoś nie tak
A potem jest noc
I znowu jest dzień
Uwierz mi, że
Uśmiechniesz znów się

Wszystko, co na świecie
Wszystko ma swój czas
Raz jest dobrze, a raz nie
Czasem krzykniesz: "nie"
A czasem cichuteńko powiesz: "tak"
Tak jest

Bo jest taki dzień
I każdy tak ma
Że czasem jest źle
Że jakoś nie tak
A potem jest noc
I znowu jest dzień
Uwierz mi, że
Uśmiechniesz znów się

[Alexander]

японська поезія хайку

泥の水たまりに
 明るくステッピング足
 I - ターミネーター!
 
庭に4月
 隣人はクリスマスツリーを投げた
 私は弱虫、何を言うことができます!
 
レーキの詳細
 と本当に気にしない
 これはダブルパンチです。
 
私にボールを与える
 ビール、日本酒、流域
 ちょうどそのようなボウル!

насолоджуйтесь 

[advokat]

В Саши хороший настрій 

[РЕАЛ]

японська поезія хайку - PEREKLAD 

В калюжі бруду
  Крокуючи нога яскраво
  Я - Термінатор!


Квітня в саду
  Сусід кинув Різдвяну ялинку
  Я можу сказати, Wimpy, що!


Детальна інформація про граблі
  Якщо у вас не цікавить
  Це подвійний удар.


Дайте мені м'яч
  Пиво, саке, вододіл
  Чаші просто так!


NASOLODYWSJA.....

[yuraslim]

поезія в мене на роботі 


В тебе нестача конекторів;
Твоя обжимка не обжимає вдало;
В твоїх пачкордах повідривалися всі вусика;
Загубив молоток;
А вчора поламалися кусачки;
Набридли практиканти;
Твої стяжки перемерзли;
Замок монітор;
Згоріло РоЕ і ти думаєш шо це горе...
НІ!
Вихід один, тобі допоможе складовщик

ВАЛЕНТИН!!!!!!!!!

[kocmoc]

Убежало одеяло, улетела простыня.
И подушка, как лягушка, убежала от меня.
Я за свечку - она в печку, я за книгу - та бежать:
Больше анашу такую, я не буду покупать.
Відповідь від: 01 Квітня 2012, 17:37:33Дети украли вишни из сада.
Бабушка Вера была очень рада:
Не зря она вспрыснула ядом деревья -
Много поминок будет в деревне!
Відповідь від: 01 Квітня 2012, 17:38:00весной увижу вновь колени я
розрезы юбок милых дам
обозночают напровление
куда стремиться надо нам
Відповідь від: 01 Квітня 2012, 17:39:33Я сижу с бокалом в баре,
И ужасно скучно мне.
Я мечтаю о пожаре
И о девушке в окне...
Как её, собой рискуя,
Я спасаю из огня,
И как нежно поцелует,
Скажет:" На, возьми меня!"
Я возьму, дрожащий нервно
Год прошёл, и вот итог-
Думаю, что эту стерву
Я б собственноручно сжег!
Відповідь від: 01 Квітня 2012, 17:40:52Снял он обувь - стал по-ниже,
Снял пальто и стал худее.
Без костюма - лоск пожиже,
Без очков - на вид глупее.
Шапку скинул - плешь наружу,
Без перчаток - руки - крюки.
Без жилета - грудь поуже,
Зубы вынул - хуже звуки,
Без портфеля - вид попроще,
Без мобильника - как нищий.
Скинул майку - вовсе тощий,
Сбрил усы - такой носище !
Посмотрела - засмеялась,
Как важна вещей опека!!!
Снять трусы ему осталось -
И не будет человека. ..

[Alexander]

японська поезія хайку - PEREKLAD

переклад недає тих тонкощів хайку, тому я і виклав орігінал
наближенний до орігінала переклад на російську тих самих хайку

В грязную лужу
ступаю бодро ногой я
 Я — терминатор!

Апрель на дворе
 Сосед выбросил ёлку
 Что сказать, слабак!

На грабли еще
 И реально насрали
 Вот это  двойной удар.

Дайте мне тазик пива,
 тазик саке и
 тазик просто так!
 

[Yana]

Мой далекий, чужой, любимый…
Поутру в позолоте сны…
Самый нежный и самый ранимый,
В ожидании новой весны…
Твое сердце стучится иначе,
И оттаял кусок хрусталя…
Даже если болит, это значит…
За осколками синих, земля…
Будет ветрено, вьюжно, страшно…
Стерпишь все, жизнь дает урок…
И чужими губами жадно,
Возведен будет твой курок…
Я ладони посыплю пеплом,
От сгоревшей своей души…
И печаль отпущу за ветром…
Ты ее, как меня…. Люби!
Мой далекий, чужой, любимый…
Поутру в позолоте сны…
Самый нежный и самый ранимый,
В ожидании новой весны…

[Yana]

Спиридон ЧЕРКАСЕНКО

В ПОЛОНІ

Я підкорив тебе своїм коханням,
О полохлива, дика сарно!
Не викликай же давнього зітханням,
Коли тепер так гарно!

У пущах життєвих тебе уздріли
Зненацька очі соколині:
Не зрадили мене їх гострі стріли:
Моя, моя ти нині!

До серця ланцюгом з квіток нев'ялих
Тебе припнув я, дика сарно, -
Даруй огонь бажань моїх зухвалих
і не змагайся - марно!..
Відповідь від: 09 Квітня 2012, 06:23:04Я все випробував: і волосся, і душу Сатурна,
Часникове коріння, марсіанський шафран і сурму —
Все у ступці змішав і на травах огненних настояв.
І даремно.
Не любиш.
Тепер я, мабуть що, помру.
Але ж як я помру: ти тримаєш палаюче серце
У холодній руці. І воно, ніби пійманий черв,
У долоні звивається, плачучи, дико танцює.

Чи забігти у ліс — і на дереві жити і вити
Серед ночі: кохання — це люте і темне виття.
Чи забитись у гори, печеру, слизьку, ніби паща?

Ти — спокійна, мов лід. Милосердна сестра-жалібниця:
—Там, де пристрасть людська, там для Господа серце закрито...

Наче сонне дитя, ти погладила по голові...
           Людмила ТАРАН

[РЕАЛ]

ти сиділа навпроти, настільки близько,
наскільки далеко я був останню половину свого життя.
ми обійшли всі кав'ярні, вивчили спинами кожен закуток,
кидалися лимонами в суперамаркеті і початок кінця
нашого персонального світу збігся
в часі з новим альбомом моєї богині...
життя циклічне: хіба винні ми в тому, що ні в чому невинні?..

десь на далеких японських берегах.
на краю світу де сходить сонце,
ми прожили б абсолютно інше життя,
ми б провели абсолютно інші ночі.

але зараз, коли всі слова сказані, коли всі оргазми надпиті,
ми сидимо мовчки обличями в небо, для себе закриті,
і ти намагаєшся дотягнутися кінчиками пальців до пасма
волосся на моєму лобі... але
життя циклічне: музика виявилась чимось більшим ніж просто хоббі.

десь на кратерах місячних,
де нам ніхто б не заважав жити,
я цілував би вічність твоє волосся,
і був готовий його в зорях далеких мити.

проте сьогодні, коли ти сидиш майже поруч, але навпроти,
і одяг весь випрано, вимитий посуд і ми як рибки з відкритим ротом
вдихаємо одне одного востаннє спрагло і дико,
знову таки - життя циклічне:
з минулого понеділка я люблю щоб було спокійно і тихо..

десь в найвищих гімалайських горах
стоїть маленька хижка - наш храм - тут немає людей - ми голі.
абсолютно голі - інший вимір, відсутність потреби вмирати
за матеріальне завтра, за суші й зарплати.

ми....

wid Sergo87

[yaro my]

Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?

Чого являєшся мені
У сні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні –
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці – минаєш,
Вклонюся – навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.
О, ні!
Являйся, зіронько, мені
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити –
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в’яне, засиха, –
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає,
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!

ІВАН ФРАНКО

[ДДК]

Подари мне БОГ - ЭТУ женщину
и не дай никогда ЕЙ опомниться...
Я за каждый вздох, С НЕЮ скрещенный,
заплатил тебе больше, чем сторицей...
Одолжи мне, Бог, ЕЁ горести,
если станут они неизбежностью,
чтобы мог финал ЕЁ пОвести
я украсить заботой и нежностью...
Укажи мне, Господь, грусти трещины
на душе ЕЁ слишком доверчивой...
Я люблю, я хочу ЭТУ женщину...
Вот и всё, мне просить больше нечего….
Помоги мне, Бог, стать единственным,
пусть не первым, но лучшим и стОящим
ЕЁ нежных губ, глаз таинственных,
поцелуев ЕЁ, как сокровища...
Подскажи ЕЙ, Бог, что Я - СУЖЕНЫЙ...
ЕЁ друг, ЕЁ муж, ЕЁ копия
Не случайный я, не отдушина,
не ночей одиноких утопия
Я бы мог бы стать, без сомнения,
настоящим отцом ЕЁ дочери..........................
Дай же сил мне ждать, дай терпения,
ведь длинна к тебе, Господи, очередь..

[Yana]

ДИВО

Над ранком. Зорі з вовни мряки,
мов злоті гудзики з плаща,
відпоре день і сім’ям маку
розсипле солов’ям в кущах.

В сувоях тиші сплять долини,
де мох задуми й мох імли,
аж скотиться стозерна диня
на лопуховий ранку лист.

Як диню сонця зсуне вітер
на решето ясних долин,
розплющують зіниці квіти
і листя рветься в дальню синь.

А серце, що, незаспокійне,
збагнути хоче все до дна,
тріпочеться і з листям рвійним
до болю прагне дива дня.
            Богдан-Ігор Антонич

[Yana]

Не всі на світі радощі священні —
Є радощі, народжені з проклять,
Коли, метнувши громи навіжені,
Став Єву Бог із раю проганять.

Він їй сказав: «Ослушнице зухвала!
Мені твого не треба каяття —
Прирік тобі, щоб в муках сповивала,
Живила кров’ю завтрашнє життя».

Адам ходив насуплений, мов хмара,
У розпачі кривила Єва рот,
Бо ще не знала ця наївна пара,
Що та жорстока помста і покара
Дорожча всіх утрачених щедрот!
Василь СИМОНЕНКО
Відповідь від: 01 Червня 2012, 08:14:10Женщина любит слова -
Теплые, нежные, вечные.
Женщина в чувствах права,
Тайно надеясь на встречные.

Женщина любит глаза -
Ясные, верные,страстные,
Чистые, как образа,
Близкие, даже опасные.

Женщина любит дела,
Те, что зовутся поступками,
Чтоб, закусив удила,
Не побираться уступками.

И безответно, порой,
Без ожиданий несбывшихся.
Он для нее, как герой
Тайн, для нее лишь открывшихся.

Женщина любит душой,
Чувствами светлыми, ясными,
С этой Любовью большой
Мир наш добрее, прекраснее.
Відповідь від: 01 Червня 2012, 08:16:25Вийди, змучена людьми
І одурена думками,
Снами, мріями, казками,-
В лісі будем тільки ми.
В лісі дзвонять солов’ї,
Виливають щастя в звуки,
Виливають в звуки муки
Світові...

Вийди! Я нарву квіток
І встелю тобі дорогу
Як улюбленій, - як Богу,
Бо єдиний ти мій бог.
Вийди, в муках каяття
Я обмиюсь сліз дощами
І терновими кущами
Я ще раз пройду життя.
Стану я в своїй крові
Наче голуб білий стану
І розкрию свою рану,
В рані - рани світові.

І коли б уста твої
Не скривилися в прокльони,
В мене в серці вдарять дзвони,
Заспівають солов’ї.
З небом, з Богом я зіллюсь,
Сяйвом Вишнього з тобою,-
Кожний нерв зроблю струною,
Сам я арфою зроблюсь.
Як блаженний, я піду
Вгору кручами, ярами;
Буду ставить тобі храми,
Доки в небо не ввійду.

Олександр Олесь

[РЕАЛ]

Останній віршик ,як пісня гарно звучить у виконанні Андрія Середи з культового гурту "Кому вниз".

[yurko]

Якщо є калуські поети, або хтось знає посилання на блоги чи сайти калуських поетів прошу написати тут.
Потрібно для розміщення тут http://kalush.info/virshi

[Yana]

Варто закинути туди творчість Оксани Тебешевської.Особисто мені подобається її поезія (проза трошки наївна). В мене є її збірки,але, думаю,не проблема знайти в неті.

[РЕАЛ]

Чи зумієш ти кохати,
Щоб за все, про все забути,
Щоб усі зірвати пути,
Щоб усі зламати грати?
Чи зумієш ти літати,
Щоб зі мною в парі бути?

Чи здолаєш ти в кохання
Всі скарби душі вложити,
Щоби знов перетворити
їх огнем свого страждання?
Чи здолаєш без вагання
Так же вмерти, як і жити?

Коли так, летімо разом
В неосяжні високості,
Вище, дужче... аж до млості!
Душі, збурені екстазом,
Як раби, не гнуться плазом,—
На землі вони лиш гості!

В світовий процес творіння
Влиймо всі духовні сили.
Будьмо, як громові стріли:
Дві душі — одно горіння!
Щоб згадали покоління,
Як жили ми, як любили.

Микола Вороний, 1912 р.

[veron]

В ПОЛОНІ

Я підкорив тебе своїм коханням,
О полохлива, дика сарно!
Не викликай же давнього зітханням,
Коли тепер так гарно!

У пущах життєвих тебе уздріли
Зненацька очі соколині:
Не зрадили мене їх гострі стріли:
Моя, моя ти нині!

До серця ланцюгом з квіток нев'ялих
Тебе припнув я, дика сарно, -
Даруй огонь бажань моїх зухвалих
і не змагайся - марно!..

Гарний у вас смак шановна Yana, ось хочу поділитись з вами моїм новим віршем


Вуста солодкі так і манять
По ночах спати не дають
А як засну тебе я бачу
Ці сни із розуму зведуть

У них цілую тебе до світанку
І як же не хочу приближення ранку
Проснувшись відчути що не живеш
У ввечері в сні ти знову прийдеш

Прийдеш, обіймеш мене до нестями
Прошепчеш ніжними вустами
Люблю тебе коханий мій
І поведеш у вирій мрій

А я розкажу тобі що кохаю
Без тебе життя я більше не знаю
Хочу вічність  з тобою прожити
Свою любов тобі подарити

[BanderiveC]

Хочеться чуда і трішки вина.
Дні пролітають, як сірі перони.
Чорний букет надвечір’я — ворони —
місту підносить струнка далина.
Що ж, я свій вік одробила сповна.
Що ж, я свій вік одробила по-людськи.
Дні облітають, як чорні пелюстки.
Хочеться чуда і трішки вина.

Доки ж ці пута, пора і звільнить.
Де ж ви, мої золоті пасторалі?
Літо літає і осінь дзвенить.
Розпач накручує чорні спіралі.
Де ж мого слова хоч би хоч луна?
Знову пішла Україна по колу.
Знову і знову, ще раз у ніколи?!
Хочеться чуда і трішки вина.
© Ліна Костенко
Відповідь від: 21 Червня 2012, 21:09:45Ні щастя, ні волі, ні чуда,
ні часу, хоч би про запас.
Живу, все життя не почута,
причетністю вбита до вас.

Ні честі, ні мови, ні згоди,
самі лише смутки і пні.
Коханий мій рідний народе,
ти збудешся врешті чи ні?!

© Ліна Костенко
Відповідь від: 21 Червня 2012, 21:11:34Ми хочем тиші, хочем храмів.
Ми хочем музики й садів.
А всі залежимо від хамів,
Від хрунів, хряків і вождів.

Ми всі залежимо від хамів!
Від іхніх кланів і сваволь.
У нас немає наших храмів,
У нас немає наших доль.

Нас убиває іхній атом.
А іх все більше, іх орда.
Ми що не виборем, то втратим,
І в цьому вся наша біда.

 © Ліна Костенко
Відповідь від: 21 Червня 2012, 21:12:23БІЛЬ ЄДИНОЇ ЗБРОЇ

Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє.

Леся Українка

Півні кричать у мегафони мальв —
аж деренчить полив’яний світанок…
Мій рідний краю,
зроду ти не мав
нейтральних барв, тих прісних пуританок.

Червоне й чорне кредо рукава.
Пшеничний принцип сонячного степу.
Такі густі смарагдові слова
жили в тобі і вибухали з тебе.

Слова росли із ґрунту, мов жита.
Добірним зерном колосилась мова.
Вона як хліб. Вона мені свята.
І кров’ю предків тяжко пурпурова.

А хтось по ній прокопував рови.
Топтав, ганьбив нам поле найдорожче.
І сниться сон: пасуться корови —
сім тучних, але більше тощих.

Скубуть озиме, нищать ярину,
ще й гидять, гудять, ратицями крешуть.
Трагічна мово! Вже тобі труну
не тільки вороги, а й діти власні тешуть.

Безсмертна мово! Ти смієшся гірко.
Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі.
Вони ж дурні, вони ж знімали мірку
з твоїх принижень — не з твоєї величі!

Твій дух не став приниженим і плюсклим,
хоч слала доля чорні килими
то од Вілюйська до Холуйська,
то з Києва до Колими.

З усіх трибун — аж дим над демагогом.
Усі беруть в основу ленінізм.
Адже ніхто так не клянеться богом,
як сам диявол — той же шовінізм.

Як ти зжилася з тугою чаїною!
Як часто лицемірив твій Парнас!..
Шматок землі,
ти звешся Україною.
Ти був до нас. Ти будеш після нас.

Мій предковічний,
мій умитий росами,
космічний,
вічний,
зоряний, барвінковий…
Коли ти навіть звався — Малоросія,
твоя поетеса була Українкою!

© Ліна Костенко