Не всі на світі радощі священні —
Є радощі, народжені з проклять,
Коли, метнувши громи навіжені,
Став Єву Бог із раю проганять.
Він їй сказав: «Ослушнице зухвала!
Мені твого не треба каяття —
Прирік тобі, щоб в муках сповивала,
Живила кров’ю завтрашнє життя».
Адам ходив насуплений, мов хмара,
У розпачі кривила Єва рот,
Бо ще не знала ця наївна пара,
Що та жорстока помста і покара
Дорожча всіх утрачених щедрот!
Василь СИМОНЕНКО
Відповідь від: 01 Червня 2012, 08:14:10
Женщина любит слова -
Теплые, нежные, вечные.
Женщина в чувствах права,
Тайно надеясь на встречные.
Женщина любит глаза -
Ясные, верные,страстные,
Чистые, как образа,
Близкие, даже опасные.
Женщина любит дела,
Те, что зовутся поступками,
Чтоб, закусив удила,
Не побираться уступками.
И безответно, порой,
Без ожиданий несбывшихся.
Он для нее, как герой
Тайн, для нее лишь открывшихся.
Женщина любит душой,
Чувствами светлыми, ясными,
С этой Любовью большой
Мир наш добрее, прекраснее.
Відповідь від: 01 Червня 2012, 08:16:25
Вийди, змучена людьми
І одурена думками,
Снами, мріями, казками,-
В лісі будем тільки ми.
В лісі дзвонять солов’ї,
Виливають щастя в звуки,
Виливають в звуки муки
Світові...
Вийди! Я нарву квіток
І встелю тобі дорогу
Як улюбленій, - як Богу,
Бо єдиний ти мій бог.
Вийди, в муках каяття
Я обмиюсь сліз дощами
І терновими кущами
Я ще раз пройду життя.
Стану я в своїй крові
Наче голуб білий стану
І розкрию свою рану,
В рані - рани світові.
І коли б уста твої
Не скривилися в прокльони,
В мене в серці вдарять дзвони,
Заспівають солов’ї.
З небом, з Богом я зіллюсь,
Сяйвом Вишнього з тобою,-
Кожний нерв зроблю струною,
Сам я арфою зроблюсь.
Як блаженний, я піду
Вгору кручами, ярами;
Буду ставить тобі храми,
Доки в небо не ввійду.
Олександр Олесь