Розповідь про магазин з шапками біля гостинного дому. Знаходиться ліворуч від входу.
Десь в вересні коли почались холоди, кажу чоловіку йдемо малечі купимо теплішу шапочку, заходимо там продавець обслуговує жінку. Ми зайшли з дитиною на руках, привітались постояли 10 хвилин, на нас уваги не звернули не поцікавились чи часом ми чогось не хочемо, так і вийшли.
Пройшов час, тиждень назад вечером, гуляла з мамою і сином, біля гостинного дому, пробую руки в малого холодні. Кажу мамі йду куплю рукавички, знову ж в той магазин.
Заходжу.
Привітним голосом, добрий вечір, мені потрібні рукавички для малюка.
Відповідь, угу.
Пані продавець років під 40 фарбована блондинка, розмовляли по телефону.
Я чекаю хвилин 5-10.
Кажу, в мене маленька дитина на дворі чекає, маєте рукавички?
Відповідь, зараз.
Далі чекаю. Блондинка розповідає то по російські, то по українські що у неї є ноут і хоче вона інтернет і чи правда що то ще мож телебачення.....
Я вже така зла стою, хочу в останній раз перепитати чи вона мене обслужить.
І тут ця дурепа(інакше не назвеш) каже ви ще погуляйте, або пізніше прийдіть з дитиною.
Я люб'язно хлопнула дверима і пішла.
Висновок один, продавець хамка, яка не вміє поводитись з людьми.
Йдучи вже додому, купила рукавички в магазині навпроти Олімпа, така скромна будка, де продають дешевий одяг.
Вартість рукавичок 13 грн, біля гостинного такі ж за 20.
Мила, скромна дівчина продавець, за що їй дуже вдячна і задоволена пішла додому.