Уявіть собі картину.Ви живете у центрі міста, вікна вашої оселі виходять на центральну дорогу.А коли квартира на другому поверсі,то....
Протягом останніх років я борюся з рагулями,які влітку полюбляють під вікнами будинку "відпочивати"
Особливо вночі.Бували всілякі випадки.Писати довго.Останній стався цієї ночі.О другій годині я прокинулася від гучного виясненя стосунків між "справжніми чоловіками".Не знаю скільки їх було,та здавалося що дуже багацько.Розмова була цілком реальною,серйозною і,головне-змістовною.Цитую:
- Ти г...дон !
- Пішов на х...й !
- Це я пішов? Йди сам !Бо ти г...дон!
І так хвилин десять.Я лежала і засікала час-якщо це триватиме ще п"ять хвилин,доведеться діяти.На моє чи їхнє щастя,"справжні чоловіки" так і не вирішивши хто з них хто і куди кому йти,пошвендяли під інший будинок чиїхось вікон.Сон відійшов.Близько четвертої заснула.Та не довго я спала.О половині п"ятої ранку,під вікнами заграла музика.Не гучно.Серенади мені не співав ніхто,і мабуть уже не заспіває.
Тому й ілюзії такої не було.Окрім музики,було добре чути розмову про щось,що не можна було зрозуміти.Про те,хто як насиляє,і кого.Як цілиться і попадає.Як жодного разу не промазав.І як одного разу чуть не залетів.
Рівно тридцять хвилин.Ця розмова тривала під звуки музики.Не витримала.Виглянула у вікно.Під будинком стояв старенький "Москвич",біля нього давні чоловіки.Троє.Чекали четвертого.Їхали на риболовлю чи полювання.Я зробила зауваження,що мовляв хоч музику виключіть-мене чемно послали "на х...й".Я побажала їм,аби жодна рибина нині не клюнула,і щоб не одна дичина клюнула у те місце,куди мене послали.А на додачу,щоб коли повертатимуться до дому,щоб старенький "Москвич" просто собі зупинився посеред дороги.І просто собі не захотів їхати.
Як результат,я проспала сьогодні на роботу.Мене болить голова.Я нічого не хочу робити.Я хочу жити в лісі