Отож нарешті дійшли руки до Манявського водоспаду, точніше до розповіді про міні подорож до цікавого і мальовничого куточку Карпат.
Що таке с. Манява, Манявський скит (монастир) і частково про водоспад тим хто не в курсі можна глянути тут
http://www.castles.com.ua/maniava.htmlУ самому монастирі я бував уже 2 чи 3 рази. правда зараз його відновили, але все ж більше мене цікавило побачити водоспад, про який я чув і дуже багато разів бачив на любительських фото (коли їх друкував на фотомашині). Ті фото, треба сказати давали доволі слабеньке уявлення про обєкт, бо у ту пору не було якісних цифровиків, а на звичайну мильничку сфотографувати там дуже важко, бо дуже мало світла.
Ну і от настала неділя. Треба сказати, що я не надто горів бажанням їхати взагалі куди будь, чи то через свій характер, чи через погані передчуття, які ніби повторилися як перед попереднім походом у гори. Але ранок виявився погожим
і на 7:00 ми були біля того самого автобуса яким їздили попереднього разу. Компанія цього разу була дещо інша, що мене особисто дуже потішило, бо коли вже не цікаво і нема що робити я починаю вивчати "ближніх".
Їхали ми дорогою через "Чорний ліс" (тобто на Новицю і далі прямо). Цікаво, що у Німеччині теж є Шварцвальд, тобто Чорний ліс. Так називається місцина нашої області, де ще не гори, але уже навіть не так як у Калуші (помірно горбато
) і де велика площа вкрита суцільними лісовими хащами (ну принаймні так було поки совіти не вирубали більшу їх частину). Дорога там зараз просто жахлива, але якщо мати потужний позашляховик то варто їхати саме нею, бо вона на багато живописніша ніж коли їхати через Франик, за Зеленим яром з гори є панорама на Калуш з висоти 200м і ще здається перед чи за с. Росільна є такий довжелезний спуск з гори, що тягнеться на декілька км. Ну і міні серпантини через Чорний ліс... Короче я як завжди захопився белетристикою
Автобус завіз нас не так як минулого разу, а майже під мам водоспад. Десь 1 км ще треба було йти ґрунтовою дорогою. Якщо будете у Маняві, то йдіть до водоспаду дорогою, що йде селом, бо там дійсно є і інші, але то зайвий екстрім.
Ось цей другий бусик заїхав взагалі десь всього 150 м від водоспаду, ну а ми ще трохи шньопали роздивляючись красиві краєвиди, як ось такі
поки в далині не почули шум води і щось, що ми вже знали мало бути водоспадом. Ось як то приблизно виглядало.
короче "бой в криму всьо в диму..." як казала одна моя знайома.
Так як більшість подорожуючих мала намір йти далі, ще 8 км (так вони собі думали), то було вирішено вилізти на вершину водоспаду, де перекусити і набрати злості для дальшого походу. Ми з Рибкою вже знали ті "нюанси" вітчизняної картографії і провідництва, коли говориться 2 години, а потім йдеться цілий день, тому трошки розстроєні тим що не пішли до підніжжя водоспаду рушили помало за всіма на гору.
Але ми помилялися. Бо чи не більше враження на нас зробила саме тераса з якої паде вода. Там було дуже гарно і затишно (хоча водоспад постійно шумить).
Ось як та тераса приблизно виглядала. Видно галявину на якій ми потім їли, а ще видно, що під час дощів водоспад буває на порядок потужнішим і вода не стікає маленьким струмочком, ніби хтось з ванни воду зливає, а тече могітнім, але брудним потоком. Наші дітки, а тим більше внуки не будуть мати мабуть і такого видовища. Всьому виною нещадне вирубування лісів без поновного насадження.
Чим не декорації до фільму "Загублені"?
Ну толпа пішла шукати той "другий" ще вищий водоспад, а ми залишилися лазити довкола цього.
Що ще додавало краси терасі, то такий міні водоспад, що знаходиться за 30 метрів вище від того основного, він ніби ніагара в мініатюрі. А якщо не мати з чим порівнювати, то виглядає він ніби справжній велетень.
На його фоні весь час фотографувалися люди, яких ближче до обіду ставало все більше і більше, а деякі особливо відважні навіть робили ось так
Ну тут вже видно справжні розміри
З місця де ми з Рибкою сиділи (а то біло всього за крок від урвища висотою в 15-20м відкривався ось такий краєвид
і ми не довго опираючисб спокусі спустилися таки до підніжжя. А там побачили ось таке.
і таке
і ще таке
А то Рибка на фоні. Як казала одна моя знайома "...Я і
Ейфелева вежа, Я і
собор Нотрдам деПарі 
Ну а для додаткової наглядності додаю ще і відео!
Внизу було дуже вогко і коли ми вже виходили, то я помітив, що у повітрі літають тисячі малюсіньких крапельок. Я хотів то сфоткати, але крім ось цього нічого не вийшло
Потім ми ще довго сиділи, лежали,
їли шашлики
і лузали насіння
Доки аж нарешті наші скелелази не повернулися. Тобто повернулися спершу ті мудрі що звернули на півдорозі. Решту ми чекали ще з годину. Потім скелелази взялися їсти і пити, тому додому ми вернулися майже о 0 годин 0 хв. та ще й із інцидентом із п'яними місцевими. Правда ми з Рибкою і купкою "свідомих" вже годину сиділи у бусі і чекали поки решта ще доїдали і дорозбиралися хто єсть ХУ.
Ось така от розповідь про прекрасне, яке було сплюндроване лісорубами і загаджене такими як і ми але несвідомими туристами
Ми ж своє сміття викинули вже у Калуші. І ви так робіть і тоді всім буде ЩАСТЯ
Автор
Тема: Наші мандри (Прочитано 259617 раз)