Мушу хоч почати щось писати. бо як не почати то ніколи не опишу нашу подорож.
Отож їздили ми з Рибкою до моєї мами у Німеччину.
Їхали автобусом, хоча можна було і летіти літаком з Києва. Правда трохи тупо виходить, бо наприклад при зворотній дорозі не цілих 3 години льоту, а потім 12 годин їзди потягом. Ну і добре, що не летіли, бо якраз як ми верталися назад славний вулкан
Ейяфьяллайекюль (ох і люблю ж я його назву
) зробив так, що ніхто нікуда нє лєтіт
Ну коротше автобусом зі Львова. Автобуси комфортові Білет в обидва кінці коштував 1440 грн.
Яка страшна дорога від Львова до кордону то просто пипець! То як казав один чувак, що з нами їхав "В Україні після зими немає доріг! Є лише напрямки.
А далі був кордон. Нашим митникам нічого здавати не потрібно було, а от полякам, які придумали, що із собою можна провозити лише літр спиртного і 2 ПАЧКИ цигарок всі бажаючі скинулися по 5 євриків. І прикиньте помогло! А може просто співпало, але перед нами 2 автобуси тормошили по повній, а нас ніхто не перевіряв. Але все одно 3 години у поляків мусили простовбичити, поки перетрясали сумки наших попередників. Десь о пів на другу ми вже їхали по Польщі і пробували спати. Треба сказати, що спати у автобусі досить важко, а іноді і просто неможливо, тому якщо плануєте поїздку понад добу тривалістю - будьте готові до "приємності".
До Німеччини доїхали на ранок. Водій потішив нас звісткою, що ще 150 км від польського кордону (який зараз є вже умовним) німці полюбляють зупиняти для перевірки. Але нічого такого не було. І ми благополучно доїхали до міста Ульм десь майже о 16:00 тобто їхали 23 години.
Мами на вокзалі ми не побачили, тому я пішов дзвонити їй на мобільний. Благо у Німеччині у містах автомати стоять на вулицях доволі густо (не те, що у нас). Свої мобільники ми використовували лише як будильники, бо у роумінгу ними користуються лише олігархи мабуть. Для прикладу, відіслати одне СМС коштувало більше 6 гривень.
Відповідь від: 26 Квітня 2010, 22:25:44
Мушу сказати, що дзвонити з автомата теж на наші гроші трохи не дешево, та і здачі він не віддає. Якщо вкинув 1 євро, то вже будь добрий балакай до побєдного. По Німщині то ще пів біди їсть, а додому як дзвонили то євро за хвилину хаває як має бути. І спершу нас то трохи лякало, але за кілька днів і кілька походів по магазинах той ляк пройшов, бо виявилося, що загалом їхні товари дешевші від наших. Але про то згодом.
Мама приїхала по нас із сусідом Рудольфом. Імя я зразу запамятав так (його звати як Руді Фьоллєра, футболісти знають хто то
)
Потім виявилося, що він капєц класний чувак, мабуть тому, що на половину француз.
Поки рудольф залагоджував свої справи я повів Рибу до головної Ульмівської атракції - найвищого у світі собору. Про нього я вже писав у цій темі, але Окся там ще не була. То ж ми з останніх сил попленталися туди про що свідчать фото, які були першими на Німецькій землі.
Відповідь від: 26 Квітня 2010, 22:58:01
Для наглядності нашої змученості подам ще 2 фото і на нині розповідь закінчу.
Перша, то я перед платаном на центральній вуличці Ульма, що веде від собору до вокзалу
Друга, то втомлена рибка, на фоні собору, як символ "Ура, я це зробила!"
Автор
Тема: Наші мандри (Прочитано 259322 раз)