Поки мені не спиться і є натхнення викладу те що підготувала Вам про Каїр
До слова потрібно згадати, що головною поїздкою мала стати саме поїздка до Каїру на Піраміди.
Такі екскурсії від’їжджають глибоко в ночі, десь о 2 годині, для того щоб дістатися до Каїру до відкриття Каїрського музею ( там зберігається маска Тутан Хамона і його саркофаг, а також багато відомих речей, що ми знаємо про Єгипет)
Екскурсії замовляються відповідно за декілька днів, бо бажаючих достатньо, а поїздка вимагає багато формальних узгоджень від організаторів. Потрібно сказати, що такий собі автобусний туристичний караван може сягати до 50, може й більше автобусів, вони одночасно з’їжджаються з усього Єгипту, тобто Шарм аль Шейху, Хургади і ще з багатьох курортних місць. Такий караван супроводжують конвойні бригади.
Коли він рухається магістраллю і проїжджаючи повз міста і містечка які розділені лише блокпостами являють собою у деяких місцях ( ближче до долини Нілу) один великий мегаполіс (назвемо це так, бо виглядає то точнісінько як на фото про Румунію - халупки з супутниковими антенами) то можна спостерігати, що люди, що працюють по обидві сторони дороги у полях, терпляче чекають, інколи до години поки не проїдуть туристи.
На цьому фото ( крім лисини нашого водія) можна побачити типовий в'їзд до більш менш великого містечка, це туристичні автобуси та автобусики і навіть авто з конвоєм
Відповідь від: 30 Червня 2009, 00:29:49
а такий озброєний блокпост є майже у кожному селі
Справедливості заради потрібно також сказати, що поля теж мають збройну охорону, але вони начебто у штатському як наприклад тут:
Відповідь від: 30 Червня 2009, 00:34:18
Потрібно віддати належне єгиптянам, вони добре розуміють, що туристи то їх бізнес і навіть якщо і сердяться десь в глибині душі, але жодного разу ми не відчули якоїсь неприязні до себе. В перші дні навіть дратували їх зазивання і хватання за руки з запрошеннями зайти лише на чай для того щоб він подарував тобі унікальне масло яке в Єгипті розливає лише його родина, або як нижче "зробити фото за бакшиш"
бакшиши то щос ь на кшталт чайових, спочатку не розумієш, а потім врубаєшся, що навіть якщо маленький хлопчик подає тобі руку, коли ти виходиш з автобусу то потрібно бути обережним, бо буде бігати за тобою по всій Африці, якщо відразу не дасиш йому бакшиш... Ти вже йому зобов'язана за його Галантність
але потім ми навчились відмовляти…Якщо бути точнішим нас навчили як потрібно відмовляти, але про це пізніше…
Відповідь від: 30 Червня 2009, 00:42:00
То повернусь до Головної поїздки...
В перший день ми пішли до агенції і спробували замовити поїздку до Каїру, грубо кажучи, сьогодні на завтра (нам було важливо поїхати саме в цей день бо наші друзі поверталися до України і мали встигнуьти з’їздити з нами, бо гуртом завжди веселіше) жодна з агенцій цього так оперативно зробити не змогла окрім однієї, яка погодилася, але попередила, що поїдемо ми в Public Bus тобто не туристичним, а рейсовим автобусом, що зазвичай перевозить місцевих з Хургади до Каїру.
Як виявилось пізніше у Єгипті існує Закон який не дозволяє автобусним станціям продавати білети на цей громадський транспорт іноземцям більше ніж чотири місця на один такий рейс. Як нам пояснили, то робиться з метою запобігання тероризму.
Тому наші чемні туристичні агенти просто послали єгиптянина щоб він узяв квитки на цей автобус, бо якби їх пішли купувати ми, то касир би знав, що на цей автобус вже вичерпано ліміт місць для іноземців, відповідно коли пізніше на нього прийшли сідати ми - нас не пустили, бо на єгиптян (навіть на альбіносів) ми були не дуже схожі, а цим рейсом вже їхали іноземці (то були німці).
Відповідь від: 30 Червня 2009, 00:49:45
То повернусь до Головної поїздки, в перший день ми пішли до агенції і спробували замовити поїздку до Каїру грубо кажучи на наступний день ( тобто ніч) (нам було важливо поїхати саме в цей день бо наші друзі поверталися до України і мали встигнути з’їздити з нами, бо гуртом завжди веселіше) жодна з агенцій цього так оперативно зробити не змогла окрім однієї, яка погодилася, але сказала, що поїдемо ми в Public Bus тобто не туристичним а рейсовим автобусом, що зазвичай перевозить місцевих з Хургади до Каїру.
Як виявилось пізніше у Єгипті існує Закон який не дозволяє автобусним станціям продавати білети на цей громадський транспорт іноземцям більше ніж чотири місця на один такий рейс. Як нам пояснили, то робиться з метою запобігання тероризму.
Тому наші чемні туристичні агенти просто послали єгиптянина щоб він узяв квитки на цей автобус, бо якби їх пішли купувати ми, то касир би знав, що на цей автобус вже вичерпано ліміт місць для іноземців, відповідно коли пізніше на нього прийшли сідати ми - нас не пустили, бо на єгиптян (навіть на альбіносів) ми були не дуже схожі, а цим рейсом вже їхали іноземці ( то були німці).
Таких туристів як ми у цієї агенції виявилось ще 4, то були французи – арабського походження (один з Тунісу – звали Жава, інші… не знаю, бо говорив переважно лише Жава, що з Тунісу, за себе і за своїх друзів).
Їх теж намагались не пустити до автобусу з тиз самих підстав, але вони розмовляли арабською і перевіряючий здався. Потрібно також сказати що і їх, і нас у Каїрі чекав маленький мікроавтобусик, що мав нас возити екскурсійним маршрутом і гід - для них свій( франкомовний), для нас – наш – російськомовний.
Ми звичайно дуже розстроїлись, але потрібно віддати належне агенції, вона хоч проштрафилась але своїх клієнтів не покинула і представник цієї агенції посипав голову попелом, поговорив з ревізором і адміністрацією автостанції і ми поїхали наступним рейсом, а наші французи просто на годину довше нас почекали у Каїрі.
Ще цікаво, коли вже їхали, у автобус, як завжди на блокпосту зайшов офіцер безпеки і тикаючи на нас пальцем запитав, мовляв хто такі? чому цим рейсом? На що наш сусіда, який як потім виявилось, вчився у Радянському Союзі відповів «Русі» (пам’ятаєте я вам говорила про ці запитання?) Він, теж як завжди махнув рукою і ми ще трохи поспали поки о 4 ранку не почалась їхня молитва, яка транслювалась на весь автобус мирних мусульман, що не зважаючи на наполегливість звуку що лунав продовжували мирно спати
На цьому наші неприємності закінчились і далі було лише приємне.
Хоча я трохи лукавлю, бо ми не розрахували свої сили і деякий час фізична втома та недосипання взяли своє, що було дуже прикро, бо у нас був один екскурсовод на чотирьох, а не на групу тридцять чоловік, він дуже старався і дуже цікаво розповідав, але ми були настільки виснажені, що майже стоячи засинали, потім ми таки прокинулись і відкрилось друге дихання, але десь біля години організм просто відключався вимагаючи сну.
Відповідь від: 30 Червня 2009, 01:01:50
Тут крізь вікно автобусу вилно християнські церкви і дуже багато ми не знали що то таке, тому просто сфотографували бо було цікаво.
А це ми підїжджаємо до Каїру, власне вже в'їхали і якщо ви думаєте, що то над будинками місяць то глибоко помиляєтесь бо то сонце, а такого кольору воно бо , як нам пояснили пізніше у той день була пісчана буря. Так ми збагнули вислів "Біле сонце пустелі"
Коли ми дісталися автостанції нас чекали нащі французи які дуже співчутливо, щось намагались нам щебетати, але ми вжене переймалися бо починався новий день...
Відповідь від: 30 Червня 2009, 01:13:04
Каїр то місто з населенням у 17 мільйонів ( якщо не помиляюсь) тобто можете собі уявити.
Оскільки ми приїхали близько 7 години, а музей відчинявся пізніше, нам показали цитадель завойовника Салах-ад-Діна, яку побудували за однією з версій із каменів, що оздоблювали Піраміду, після взяття арабами Єгипту.
це мечеть теж його імені
На цьому фото ви бачите не закинуте стародавнє місто... а кладовище, хоча закинуте, тут ховали померлих і це їх будинки...Кладовище просто вражаюче велике.. інавіть без розмірів вражав сам принцип
Відповідь від: 30 Червня 2009, 01:31:54
Ми ще трохи покружляли містом і поїхали до Каїрського музею, де познайомились з нашим гідом, бо до цього гід наших французів поясннював усі деталі нам англійською.Ще декілька цікавих світлин Каїру
Це площа біля тієї мечеті, що Ви бачили здалеку
Це знову та сама мечеть, вона просто височіє над центром міста і є дуже великим таким архітектурним комплексом...
Туту дуже яскраво видно, що з себе являє пісчана буря, хоча ми думали, що то туман
Відповідь від: 30 Червня 2009, 01:44:04
тут ми б вже з задоволенням попили кави, але фони ще не відкрились
А цей везе на голові тацю з булочками
Відповідь від: 30 Червня 2009, 01:54:35
Далі був Каїрський музей в якому фотографувати не дозволялось навіть платно, через те, що спалах міг зіпсувати фарбу, яку до цього 4000 тисячі років ніщо зіпсувати не могло ( без сарказму)...
Дівчатка в Єгипті вчаться окремо, а хлопчики окремо, хоча у них з'явились змішані класи, це майже експеримент і вважається дуже прогресивно
Відповідь від: 30 Червня 2009, 02:04:53
Нас дещо неприємно вразило відношення єгиптян до своїх історичних пам’яток, причому у будь-якому з їхніх музеїв, таке сприйняття тим більше вражало, після нашого «совєтського прошлого», коли бабусі десь у Пітергофі, кидалися Цербером, якщо ти Боронь Боже, заступав за якусь мотузочку або не взувся у ці смішні «музейні пуанти» - пам’ятаєте?.
Коли вони розповідають про камінь якому 4 тисячі років, вони навіть можуть його демонстративно поколупати пальцем, що просто вводить у ступор своєю безцеремонністю…Хоча з іншого боку, розумієш, що то мармур і простоїть він ще 4000 років, головне щоб не колупали фарбу. При цьому вони всі як запрограмовані говорять про падлюк німців та англійців, як бачите не дуже хочуть повертати єгипетські пам’ятки на батьківщину… Німці, мовляв. падлюки так і сказали, що їм здається немов єгиптяни не готові створити умови для збереження таких цінностей… і дійсно як вони можуть сумніватися
Відповідь від: 30 Червня 2009, 02:12:13
До речі у Каїрському музеї зал де зберігається саркофаг і маска Тутан Хамона – майже єдиний має спеціальний атмосферний режим, відповідний тиск, освітлення і сигналізацію. То відразу видно, і саме цей зал було зроблено іноземцями.
Тому честь їм і хвала, що вони мають сили ще захищати єгипетські цінності від єгиптян.
Відповідь від: 30 Червня 2009, 02:13:09
Після музею, щоб прийти у себе ми разом з французами взяли квитки на річковий трамвайчик і прокаталися Нілом. То дуже приємно і така зміна обстановки була дуже важлива для відновлення сил. Думаю що такий графік як у нас був би неможливий якби ми їхали туристичним автобусом групою, а у цьому випадку було все для нас.
Це Жава поруч зі мною, весь день піднімав нам настрій я згадувала за нього перед цим...
На інших фото його друзі і просто картинки з річкового трамвайчика
А це інший, схожий на наш трамвайчик
Відповідь від: 30 Червня 2009, 02:21:05
Попереду був обід і Піраміди у Гізі – Одне з чудес світу яке ще залишилось у нашому світі і мушу визнати, що то таки Чудо.
Але цю Казку, шановне панство, я розповім мабудь завтра…
Гарного дня…
З найкращими побажаннями, Шахеризада Володимирівна