Тут йдеться про те, що всі помирають: і праведні і грішні! Якщо знаете, книгу Еклезіаста написав цар Соломон - це книга його покаяння, він написав її в кінці свого життя. Соломон багато грішив за часів свого життя. В кінці він усвідомив це, але було вже пізно, адже життя прожите і минуле не змінити.
"1 На все это я обратил сердце мое для исследования, что праведные и мудрые и деяния их - в руке Божией, и что человек ни любви, ни ненависти не знает во всем том, что перед ним.
2 Всему и всем - одно: одна участь праведнику и нечестивому, доброму и [злому], чистому и нечистому, приносящему жертву и не приносящему жертвы; как добродетельному, так и грешнику; как клянущемуся, так и боящемуся клятвы.
3 Это-то и худо во всем, что делается под солнцем, что одна участь всем, и сердце сынов человеческих исполнено зла, и безумие в сердце их, в жизни их; а после того они [отходят] к умершим.
4 Кто находится между живыми, тому есть еще надежда, так как и псу живому лучше, нежели мертвому льву.
5 Живые знают, что умрут, а мертвые ничего не знают, и уже нет им воздаяния, потому что и память о них предана забвению,
6 и любовь их и ненависть их и ревность их уже исчезли, и нет им более части во веки ни в чем, что делается под солнцем.
(Еккл.9:1-6)"
Та в нього ще лишилася надія, що Бог простить його. Як би хотілося все змінити, але марно. Соломон усвідомив, що мудрі ті, хто пізнає Бога, тоді їм немає за що переживати. Книга Еклезіаста переповнена відчаєм і мудрими висновками. Він говорить, що живому краще ніж мертвому, бо живий ще може покаятися і дожити гідно, а мертвий вже нічого не може. Соломон страждає, що не може змінити минуле, але радіє, що може дожити гідно.