Людмила Бойко
Печальна історія про графоманське дзеркало
(За мотивами поезії В. Сірого.
Спочатку – оригінал:
Середньостатистичний графоман
Середньостатистичний графоман
Одного вірша вИдає на дату,
А те, що зміст не радує мирян,
Йому елементарно наплювати.
Із глуздом він щодня веде війну,
Роздумуючи , - нині все удасться,
Лише б читач уважний не минув
Мого літературного звитяжця.
Та почерк вил щезає в течії,
Долаючи безпам'ятство безкрає,
І наново із темних надр її
Задрипаним сюжетом виринає… )
А тепер – власне «за мотивами»:
Середньостатистичний графоман
Правописом не пЕреймався зроду,
Та й смислом теж – морив щодня мирян
Нєтлєнками. З тутешнього приходу
Сім парохів за місяць утекли,
Бо віршами звитяжець сповідався…
Писав до дат. Коли ж дійшов до вил –
Отут-то читачам терпець урвався.
За барки небораку до ріки
Припхали та й над плесом нахилили:
«Чи бачиш графомана?» - «Ач, який!
Та я йому!..» - шубовсть! – і тільки хвилі
Зімкнулись над задрипанцем, і в них
Погибнуло безпам'ятство безкрає…
Та привид «антиглуздної» війни
Із темних надр літсайтів виринає )))