А хочется просто: немножко корицы
в чашечку кофе, всё равно ведь не спится...
Плед на ноги мягкий, диск "Звуки природы",
кота на коленях, пускай без породы...
Дождя за окном и свежести улиц,
рассвет наблюдать, пока все не проснулись...
Не думать о сущем, а жить настоящим.
И честно, без фальши, почувствовать счастье!.
Відповідь від: 12 Жовтня 2013, 13:25:23
Я не знаю, звідки ти прийшла -
з небуття чи з давнього завіту,
з тихого грудневого тепла
чи з ріки, що рве несамовито
нить віків, - не знаю... Сотні рік
ти злила - і залила півсвіту!
Я не знаю, хто той чоловік,
що в твої сліди незахололі
падає губами, як в потік,
і над гулом вод гілляки голі
тулить, ніби руки, до чола:
де шукати?!
Дякувати долі,
я не знаю, звідки ти прийшла.
Ігор Римарук
Відповідь від: 12 Жовтня 2013, 14:05:31
Не багато я чую слів,
Тих, що хочеться, тих, що мріються,
Це не погляд мій змарнів,
Це в мені щось важливе розвіється.
І не скаже мені ніхто,
Що так треба чи просто сталося,
Я зустріла в житті не свого,
І не те, що так довго чекалося.
Я не буду чекати більш,
Мені років не шкода, жилося,
Просто там, всередині, між,
Щось давно і не так зрослося.
© Наталя Вітер
Відповідь від: 12 Жовтня 2013, 14:08:44
Туди, де в синім неба морі
немов тремтить Чумацький Шлях,
я понесу тебе над зорі
в моїх закоханих піснях.
Любові повний до нестями,
мов непогасную свічу,
там, за далекими світами,
нову я зірку засвічу.
Вона сіятиме, жадана,
привітом дальнім крізь ефір…
То будеш ти, моя кохана,
найкраща із небесних зір!
Володимир Сосюра, 1955
Відповідь від: 12 Жовтня 2013, 14:13:06
Світ який - і не оглянуть зором,
За життя його не обійти.
Знову й знов за обрієм суворим
Нові випинаються мости.
Та кому у мареві дорожнім
Я свою тривогу привезу?
Світ здається сонним і порожнім,
Як тебе немає поблизу.
Василь Симоненко
Відповідь від: 12 Жовтня 2013, 14:19:21
Я прийшов до тебе несподівано,
Я від тебе несподівано піду.
Найдорожча пісня - недоспівана,
А найліпша - та, що не знайду.
Те, що буде,- буде неминуче,
Що було - залишиться навік.
Так люблю я погляд твій засмучений
В мить, як усміх блисне з-під повік.
Петро Осадчук
Відповідь від: 12 Жовтня 2013, 14:19:59
От і все… Мов зоря, одгоріло кохання…
Одцвіло, облетіло, мов з дерева лист.
Хай очистить страждання. Хай зцілить страждання.
Хай воно воскресить!
Ти поплач, пожурись…
В наших зустрічах криються наші розлуки.
Наше щастя гірчить, як полин навесні.
Хай тебе возвеличать цей біль і ці муки.
Не забудься мені!
Пам'ятайся мені…
Пам'ятайся обличчям, ходою і станом.
Не забудься сльозою гіркою, мов дим.
Ми сповна заплатили за пізнє кохання.
Хай воно помира,
щоб зостатись живим…
Євген Гуцало