Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Yana]

Oksana Zabuzhko (Оксана Забужко)
З НОВОЇ КНИЖКИ "ВІРШІ: 1980-2013"

В ЗАТІНКУ ДІВЧАТ-КВІТОК

Дівчатка, мої ви сонячні зайчики,
Які ж ви, лялечки, гарні, - очам боляче:
Сльози спливають з-під окулярів!..
І ті дурниці, що ви щебечете,
звучать як найвища мудрість,
Перед якою схиляють коліна Сократ із Платоном.
Ряхтіння живого срібла в гірському струмку –
Ваші погляди з-під шапочок, стріляні навсібіч: а правда, я гарна?..
(Гарна, гарна, ти навіть не знаєш, яка, -
Зрозумієш тільки тоді, коли це минеться…)
Змахи пальчиків, наче стрижів над водою,
Пузиріння усмішок, яких не втримують губи –
Роз’їжджаються, й прискає щирий сміх,
Од якого тануть льоди і валяться мури…
Ще рік,
Ще два,
Щонайбільше – три –
Вода увійде в береги, і зміниться запах.
Світло примерхне (чого йому дурно ряхтіти?),
Зробиться сфокусованим
(Одна вже й зараз тримає ноги так, ніби вчиться родити), -
А далі почне формуватися захисна
Керамічна полива досвіду, смаглий панцир…
Буде кохання,
Будуть діти,
Буде все,
Як у кожної на світі – й жодної іншої.
Тільки ця точка сонцестояння ніколи більш не повториться:
Сімнадцять років,
Щастя сили, яка не знає себе,
І здіймає круг себе в натовпі два протилежні вихри:
Хіть загарбати,
Хіть оборонити.

[Отаман]

Ковтаючи не вишукані таблетки від болю
Ти з дня на день забуваєш, як бути собою.
Та головне щоб душа струнка й на підборах.
Все інше не важно…все інше не в моді…
Ступаєш невпевнено, але ніхто ж не пізнає.
Подіум з кісток чужих мрій, та значення це немає.
Головне б до цілі, і бути «нормальним»!
На розпродажі купити справжності - було б геніальним.

Кристина Сырова

[Yana]

Юрко Іздрик

померти у серпні
пройти крізь серпанок
без допусків свідчень і схем
покинути 8 веселих коханок
і пару прикольних тем
лишити прочинені вікна-двері
і вилетіти в трубу
ні праху ні пір'я –
лиш пензлі і пера
і трав перетертих дух

піднятися димом
над домом незримо
триматися хмар і птахів
летіти крізь зливи
вписатися криво
курсивом в небесний архів

і – зникнути зовсім
безслідно безславно
без заповітів і тез
ну жив собі й жив
віддавна донедавна
а потім узяв і – щез

пропасти у серпні
ворожкам на подив
і тінню упасти ниць
у спадок зоставивши тільки подих
в узгір'ях твоїх ключиць

[Yana]

Я люблю тебе, друже, за те,
Що в очах твоїх море синіє,
Що в очах твоїх сонце цвіте,
Мою душу і пестить і гріє.

За волосся твоє золоте,
За чоло молоде і відкрите,
Я люблю тебе, друже, за те,
Що не можу тебе не любити...
              Володимир Сосюра
Відповідь від: 30 Серпня 2013, 22:30:53В сто губ, сто прагнень, сто видінь,
сто серць, -
аж кров"ю щось у горлі клекотіло,
мене сьогодні цілувала смерть, -
так солодко, так щиро, так невміло,

немов школярка в чотирнадцять літ.
Я обіймав її худенькі плечі
натомість світу і за цілий світ,
я майже покохав її, та вечір

кінчався вже, і починалась ніч,
уповні місяць з розуму нас зводив,
і з неможливо дальніх потойбіч
чужих наріч холодні хороводи

студили кров. І плакала вона,
та смертонька, та чайка, та школярка,
бо я зі сну, як з моря, виринав,
бо вже кохання воском з недогарка

стікало з мене, бо життям ущерть
сповнялось знову хворобливе тіло...
Мене сьогодні цілувала смерть...
Так солодко, так щиро, так невміло.

Б.Щавурський.

[Отаман]

[smg id=5045]
Тебе не забыть
Ты можешь уйти по любому пути
Желания свои исполняя смело
Только тебе меня не забыть
Как бы душа забыть не хотела

Ты можешь соврать,что не болит
Семье,друзьям и знакомым тоже
Что больше в груди ничего не щимит
Вот только себе ты соврать не сможешь

Ты можешь закрыть,закурить и запить
И дни прожигать,приближая осень
Вот только прошлого не изменить
Тебе меня со счетов не сбросить

Ты можешь другую назвать своей
Кричать,что я не играю роли
Но ты не мог бы любить сильней
Мы знаем,тебе не уйти от боли

Что же не можешь покоя найти?
Что тебя мучает,что тебя гложит?
Ты сам меня попросил уйти
Ты сам меня отпустить не можешь[smg id=5047]

Невдячна осінь
 В душу напартачила.
 Дощами очі
 В сірості замучила.
 Я ще тебе, до толку,
 Не пробачила.
 Не маю права,
 А, до біса, скучила.
 Вагітні хмари,
 Літаками різані.
 Підгнивше листя
 Стогін свій навіює.
 Вже другий день
 Я ніц не їм —
 Не лізе. Ні.
 І з ліжка не встаю —
 Не вмію я.
 У тиші міль сопе,
 Злітає янголом.
 Тебе здійма, як Бога,
 Понад стелею.
 Танцює осінь
 Це останнє танго нам.
 Я нашу постіль
 Потім позастелюю.

Люби мене, як любить вітер дощ,
 Коли, загравшись, падає в калюжі
 І мучить ними панорами площ.
 Люби мене! Чи то ніяк, чи дуже!

Хай бракне слів (дурниці теж слова)!
 Люби мене, як горобці — фонтани!
 Як їх послід — з цементу голова!
 Як бейліс — лід, який у ньому тане!

Люби мене, як пісню у думках,
 Що зависає на весь день без шансів.
 Як автомат в твоїх міцних руках,
 З якого ти відстрілюєш коханців.

Усіх, хто претендує пострілять
 На результат зусиль твого кохання.
 Люби мене, щоби, чи люблю я,
 Не виникало в голові питання!

Не зробила ні знижок, ні бонусів —
 Розплатився сповна цілунками.
 Мої губи відранку в тонусі,
 Натрудившись, стікають слюнками.
 Крепатура язик замучила.
 Соломинка від кави муляє.
 Нижня так за тобою скучила,
 Що щелепа тремтить й підгулює.
 Верхня пінки ледь-ледь торкається.
 Це бажання ЇЇ злизать
 Призвело, що ми цілувалися
 Безустанку годинок з п'ять 
<a href="https://www.youtube.com/watch?v=QZ0Rm2Li4r8" target="_blank">https://www.youtube.com/watch?v=QZ0Rm2Li4r8</a> щось вона дуже схожа на журналістку 1+1 Тетяну Коваленко .вона http://vk.com/id30166307
талантище http://video.telekritika.ua/show/intervu/728-tetiana_kovalenko_komus_nastupila_ia_vzhe_na_hvist_28.11.2011

[Vitalij]

отаман-чому на москальскій мові? хоч мінус? ти тут не давно пінився так,що аж жилка на лобі була проти російської 

[Sunny]

щось вона дуже схожа на журналістку 1+1 Тетяну Коваленко

Це вона і є

[Yana]

[Yana]

Приснись мені!
Крізь білий снігопад
З країни мрій візьми мене за руки.
Підемо вдвох
в чарівний світлий сад –
У сад стрічань,
де вже нема розлуки…
Приснись мені.
Ти – все, що в мене є
У цім холоднім неосяжнім світі!
Ти подих мій.
Сумління ти моє.
Приснись мені,
Мов яблуня у цвіті…

[РЕАЛ]

 Один з моїх найулюбленіших віршів ( дуже люблю слухати в оригіналі на німецькій мові та пісню покладену на музику Шуберта)

Heidenröslein

Johann Wolfgang von Goethe

Sah ein Knab' ein Röslein stehn,
Röslein auf der Heiden,
War so jung und morgenschön,
Lief er schnell es nah zu sehn,
Sah's mit vielen Freuden.
Röslein, Röslein, Röslein rot,
Röslein auf der Heiden.

Knabe sprach: "Ich breche dich,
Röslein auf der Heiden."
Röslein sprach: "Ich steche dich,
Daß du ewig denkst an mich,
Und ich will's nicht leiden."
Röslein, Röslein, Röslein rot,
Röslein auf der Heiden.

Und der wilde Knabe brach
's Röslein auf der Heiden;
Röslein wehrte sich und stach,
Half ihm doch kein Weh und Ach,
Mußt' es eben leiden.
Röslein, Röslein, Röslein rot,
Röslein auf der Heiden.
1779
--------------------------------------------------------------------------
 Heather Rose

Johann Wolfgang von Goethe
Once a boy a Rosebud spied,
Heathrose fair and tender,
All array'd in youthful pride,--
Quickly to the spot he hied,
Ravished by her splendour.
Rosebud, rosebud, rosebud red,
Heathrose fair and tender!

Said the boy, "I'll now pick thee,
Heathrose fair and tender!"
Said the rosebud, "I'll prick thee,
So that thou'lt remember me,
Ne'er will I surrender!"
Rosebud, rosebud, rosebud red,

Heathrose fair and tender!
Now the cruel boy must pick
Heathrose fair and tender;
Rosebud did her best to prick,--
Vain 'twas 'gainst her fate to kick--
She must needs surrender.
Rosebud, rosebud, rosebud red,
Heathrose fair and tender!
1779, translation by Edgar A. Bowring, 1853

--------------------------------------------------------------------------------------
 ВЕРЕСОВА РУЖА

Бачив хлопчик квіточку,
Вересову ружу
Пишну, з краплями роси,
Підбіг ближче: від краси
Аж очі примружив.
Червоненька квіточка,
Вересова ружа.
Мовив він: “Зірву тебе,
Вересова ружо!”
А вона: “Вколю тебе,
Обіцяю: ти мене
Не забудеш, друже!”
Червоненька квіточка,
Вересова ружа.
Дикий хлопчик той зірвав
Вересову ружу.
Та вколола, щоб він знав -
Як не охав, не кричав,
А боліло дуже…
Червоненька квіточка,
Вересова ружа.

[Yana]

Відповідь від: 09 Вересня 2013, 10:53:18
Відповідь від: 09 Вересня 2013, 11:06:12
Відповідь від: 09 Вересня 2013, 11:09:51

[Yana]

і той у мені що говорить до тебе мовчки
і той у мені що говорить до тебе віршами
і той я живий що будую для тебе човен
усі ми – чужі і нічого нема між нами

і той я що стік би по тобі воском
і той що місив би тебе як тісто
нас тисячі тут у одному мозку
і нам ще просторо і нам не тісно

а так я люблю тебе стояко
бо ти у мені така столика
такі ми ніякі такі всілякі
такі ми розумні
такі ми дикі

такі-то там-то
такі-то тут ми
такі-то з кимось
такі-то разом
ми бгахаватгіта
і камасутра
останній аркуш
найперша фраза
              Іздрик

[Отаман]

Кохалися.
В відчуттях змагалися
Людно й безлюдно
Сплелись.Рухалися-старалися.
Тіла в дуги вигиналися.
Не було нудно.

Рука в руці,за спиною
В долоні
І ти вже знов зверху
Давай веселіше
А то я вже перхну.

На вулиці осінь
Та жарко від дотиків
Цікаво чи перехожі сприймають
Вуличну еротику
 
Хіба до них не байдуже
Замкнулись в єдино
Відверто.
Сплелися губами.
Уперто✿ܓ

сповідь верлібрами білому аркушу,
 шрами від нігтів на білій спині.
 завтра я знов тебе вип"ю і спокушу,
 тільки ти вір мені.

 наші розмови зробились відвертими,
 заламуєш руки в замок за спиною.
 стали долоні такими потертими
 а як же. ну як тут не бути сумним?

 сповідь тобі, без кінця цілуючись,
 щоб не забути нічого важливого.
 ти притискала мене, мабуть, дивуючись.
 в цьому немає нічого жахливого.

 сповідь рукам і плечам, кохаючись,
 мов одкровення самим собі.
 мов каяття, між яким, задихаючись,
 все ж зізнаємося , ми - геть слабі.

 сповідь губам на твоїх артеріях,
 тихо так, щоб не сполохати ритму.
 рухи на дуже складних траєкторіях,
 знаєш, -а це додає колориту.

 сповідь верлібрами білому аркушу,
  шрами від нігтів на білій спині.
 завтра я знов тебе вип"ю і спокушу,
 тільки ти вір мені.✿ܓ

[Yana]

Нам любов збувається, бо літо.
Ми у ній збуваємось - як сни.
Млосний запах всесвітів і квітів,
Солодощ хмільної голизни…
Несусвітні, вистраждані, щирі
Нашого чекання мови дві.
Ми з тобою лагідні, як звірі,
Що поснули поряд на траві.

Маріанна Кіяновська



Нестямились – а вже зацвів бузок,
незчулися – а то говорить ніжність
словами нерозказаних казок,
з яких з’явився каменем наріжним
наш світлий дім. У кожному вікні
з блакиті неба гілля виростає
і китиці бузку вже уповні.
Цвіте бузок. У ньому простота є,
така пахуча світла простота,
як у любові, як у вітру мові.
І неба глибина і висота
вбирається у кольори бузкові.
                Marjana Savka
Відповідь від: 12 Вересня 2013, 10:32:20Любов чоловіків і жінок –
це отримані нами ніжність та безпорадність,
довгий перелік дарунків і втрат,
занурення вітру в травневе волосся.

Ах, як гірко покладатись на того,
кому довіряєш, як солодко розчаровуватись
у тому, хто торкався вночі твоїх уст.

Бо є речі примхливі й небачені,
і як би не розфарбовував їх,
виходить завжди те саме:

зірка висить над тобою,
повітря перекипає теплом.
Скільки світла ховає в собі
кожне жіноче горло.
Скільки ховає мороку.
            Сергій Жадан

[Отаман]

Я не можу утримати сльози на мить
 Вони мого вірша розмивають чорнила
 Тобі сірою здається і неба блакить
 Мою думку про себе ти швидко змінила

 Я не буду страждати, набридло мені
 Але боляче знати що ти не зі мною
 Я залишу ті спогади, нема їм ціни
 А останні слова ти залиш із собою

 Ти хотіла піти, ти зробила свій крок
 Ти навмисно мабуть весь цей час змарнувала
 Не дістану тобі я із неба зірок
 (Я не знаю тебе) Ти повією стала

 Нагадаю тобі я про світло
 Про те світло, що завжди горить
 І не треба летіти по вітру
 Моє серце за тебе болить

 Твоє фото висить на моєму вікні
 Закриваючи світло у мою кімнату
 Я не буду складати для тебе вірші
 Бо напевно це буде вже трохи занадто

 Ти втікаєш від світу замкнувшись в собі
 Я у жодному разі тебе не займаю
 А проміння без сорому б'є як тоді
 В цю хвилину я знову тобі нагадаю

 Нагадаю тобі про кохання
 Памятаєш,є слово любов
 Але бачу не маєш бажання
 Починати життя своє знов

Letras de canciones de
Без Даты - Нагадаю (Повія)
(letras de canciónes №1)
http://lirik-dan-terjemahan.com/lagu/menunjukkan/1749294/bez-daty/lirik-dan-terjemahan-nagadayu-povya/

[Yana]

Ліс в осені стояв. Дивився на райцентр.
Смолою синьою перекипало літо,
І дихала земля з прив'ялених люцерн,
Прощався з літом джміль, марудив розджмеліто,
Дивився вовком, вовком і літав,
Валив крилом комбайни й елеватор:

Ну як це так, було одне — й забрати?
Було джмеленьке — і забрати раптом,
А я ж то я — один я у літах!..
Це — кавуни! Усі вони такі!
Свої рябі погладжують пузища
І рябо дивляться, рябі, на літаки,
І в літаків пузище — тільки вище!..
Квасоля — ні. Своїм квасольним днем
Мовчить, та в'ється, й вив'ється на плітті…
А кавуни — вони такі здавен:
До літа допадуться і — по літі!

Ліс в осені стояв. Дивився на райцентр.
Очима синіми вже золотіло літо,
І дихала земля з холонучих люцерн
Притихлим пізнім кавуновим квітом.

Стояв, ходив, лежав осінній щем,
Щеміло серце по усіх усюдах,
І обнімались — при базарі й людях —
До шиї шия — соняшник з конем.

Микола ВІНГРАНОВСЬКИЙ, 1983
Відповідь від: 16 Вересня 2013, 16:51:59ЗАКЛИНАННЯ

... і збуджує зоря, не розбудивши птиць
на помах крил. Шепочу на світанні:
нехай не спить любов. Нехай любов не спить.
Нехай не спить, як ліс. Його стежки в тумані

напружено тремтять. Від ніг, як від коліс,
відскакує каміння. І шепочу:
нехай не спить любов. Нехай не спить, як ліс,
ні вдень, а ні вночі. Від ночі і до ночі.

Нехай пребуде тут. Нехай пребуде скрізь,
де вже не буде сліз, ні совісти, ні сили.
Любов не може спать, як Бог, як смерть, як ліс,
хто б не прийшов, як я, непрошений і сивий.

Відлунням слів моїх видовжується мить,
стискають серце кільця літ зміїні.
Любов нехай не спить. Як ліс, нехай не спить,
завмерлий у світанку омовінні.

Затерплий кожен корінь. Кожна віть
відкрита вітру, птаху, зірці горній.
Він зветься Чорний Ліс, бо як любов не спить,
бо він не може спать, тому він чорний.

Тому тремтить зоря, тому при ній тремтить,
як стежка в лісі, птах у сновидінні.
Любов нехай не спить! Як ліс, любов не спить,
як Бог не спить, як смерть у сонячнім промінні.

Василь ГЕРАСИМ'ЮК
Відповідь від: 16 Вересня 2013, 16:54:28Вас так ніхто не любить. Я один.
Я вас люблю, як проклятий. До смерті.
Земля на небі, вечір, щастя, дим,
Роки і рік, сніги, водою стерті,
Вони мені одне лиш: ви і ви…
Димлять століття, води і народи…
Моя ви пам'ять степу-ковили,
Зорі червоний голос і свободи.
Дивіться, гляньте: мій — то голос ваш:
Як світиться він тепло на світанні…
Я вас люблю, як сіль свою Сиваш,
Як ліс у грудні свій листок останній.
   )Микола ВІНГРАНОВСЬКИЙ

[Отаман]

Приходить вечір, всі змивають грим,
 Скидають маски, вже немає перед ким.
 Спектакль закінчився, опущена завіса.
 І мовчки йдуть ховатись за куліси.

 Костюм викидати ніяк не годиться,
 В житті він для нас ще не раз знадобиться -
 не раз пограємо з людьми,
 слова неправди кинувши на вітер.
 І повернутися нема куди –
 Нечистий аркуш, безліч чорних літер.

 Все нові маски на обличчя,
 сумління спить – йому щось сниться.
 Багато гриму, ілюстрацій –
 Кінець концерту… без овацій

[Lyolik]

Щоб побачити, необхідна

Щоб побачити - необхідно прочитати  К.Кастанеду всі 9 томів 

[Рибка]

а я всьо вижу  (я напевно обрана, гг)
гарний вірш, нічого такого що потрібно ховати

[yurko]

Автор: К. М.