Щоб не казали, що я зникла
Не молчиЗанозой засел, комом нервов в горле
И клином тебя никаким не вишибешь...
Ну, хочешь, кричи: "Не пошла бы ты ... полем!"
Тогда я уйду, отпусти, бескрышную.
Ну, хочешь, уйду! Только слово -- слово!!!
Меня привязал ты к себе веревками.
Гори все огнем! Ты молчишь и снова
Люблю, улыбаюсь тебе девченкой.
Ну что ты молчишь? Ты обиду прячешь?
Ну, хочешь, пошли, я пойду, а что же...
Исчезли все шутки и ночи наши...
Ты слышишь! Скажи... что-нибудь... что сможешь...
Без тебе/про тебеЯ прожену сумління...
Клином
Світ на тобі зійшовся
Білий.
Не посміхає сонце
Зовсім,
Без тебе квітень - жовта
Осінь.
І день не посмішки при-
Носить
В руках, у нього ноги
Босі.
Не гріє думку зовсім
Зовсім,
І сльози ллються - чисті
Роси...
Домовлюся з сумлінням,
Милий,
Бо на тобі зійшовся
Клином
Весь світ, що, кажуть, білий-
Білий...
Я прожену сумління,
Милий...
МелодрамаРозіграна мелодрама.
Акторам аплодисменти, овації
І не треба бути далайламою,
Щоб зрозуміти - кінець,
на смітник декорації.
Напевно, пора прощатись...
Букети, куліси у тиші шурхотом.
"Театр переїхав", - всюди надписи,
Не повернеться, покинуто
двері грюкають.
Скінчилася мило драма...
Глядачами були, були й артистами,
Для обіймів спинялись під рампами...
...........................................
Новий сценарій - вже ролі
між нами розписані.
***
Жити не стане легше
І не блажен, хто вірує,
В душу отруйним шершнем:
"все буде ок", - замріяно...
Крутиться вихром орбіти
Древня земля століттями
З мамонтом, з трилобітом,
Потім з планети змитими
Все на круги - порядками,
Світу не треба нового
"Все буде ок", - і згадками
Ера в археології...
Жити не стане легше...
З неба чекати милості?
Може, візьму наплечник
І у дорогу звивисту?