Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[walkman]

Цікаве, дивне почуття.
Я одинока - це не я....
Я хочу ласки й почуттів,
Коханого,щоб теж хотів.

Я хочу неба і зірок
Хочу робити лише крок
Щоб зразу бути поруч з тим
З ким серце хоче бути.. з ним...

Я хочу ніжних поцілунків
На смак солодких наче мід
І щоб завжди у подарунки
Лунав лиш ніжний його сміх.

Я хочу чути, що кохана
Але не у словах пустих
Бо забагато - це погано
А в почуттях - це все не гріх.

Цікаво, що коли кохаєш
Це не взаємне почуття
Ти щось у серці відчуваєш
Чи відчуваю все це я?

А може все і навпаки
Це лиш питання з сторони
Для когось все лиш жартома
Для когось все життя тюрьма.

Хтось вміє зі всіма дружити
Хтось пробує когось любити
А хтось стоїть у стороні
І пише про все це вірші.....

                    Оля ~Nomi~ Атаманчук

[MARIKA]

Гарна тема.І вірші дуже гарні.
 

[yusmal]

Щоб не казали, що я зникла
Не молчи
Занозой засел, комом нервов в горле
И клином тебя никаким не вишибешь...
Ну, хочешь, кричи: "Не пошла бы ты ... полем!"
Тогда я уйду, отпусти, бескрышную.

Ну, хочешь, уйду! Только слово -- слово!!!
Меня привязал ты к себе веревками.
Гори все огнем! Ты молчишь и снова
Люблю, улыбаюсь тебе девченкой.

Ну что ты молчишь? Ты обиду прячешь?
Ну, хочешь, пошли, я пойду, а что же...
Исчезли все шутки и ночи наши...
Ты слышишь! Скажи... что-нибудь... что сможешь...

Без тебе/про тебе
Я прожену сумління...
Клином
Світ на тобі зійшовся
Білий.
Не посміхає сонце
Зовсім,
Без тебе квітень - жовта
Осінь.
І день не посмішки при-
Носить
В руках, у нього ноги
Босі.
Не гріє думку зовсім
Зовсім,
І сльози ллються - чисті
Роси...
Домовлюся з сумлінням,
Милий,
Бо на тобі зійшовся
Клином
Весь світ, що, кажуть, білий-
Білий...
Я прожену сумління,
Милий...

Мелодрама
Розіграна мелодрама.
Акторам аплодисменти, овації
І не треба бути далайламою,
Щоб зрозуміти - кінець,
                            на смітник декорації.

Напевно, пора прощатись...
Букети, куліси у тиші шурхотом.
"Театр переїхав", - всюди надписи,
Не повернеться, покинуто
                             двері грюкають.

Скінчилася мило драма...
Глядачами були, були й артистами,
Для обіймів спинялись під рампами...
...........................................
Новий сценарій - вже ролі
                              між нами розписані.

***
Жити не стане легше
І не блажен, хто вірує,
В душу отруйним шершнем:
"все буде ок", - замріяно...

Крутиться вихром орбіти
Древня земля століттями
З мамонтом, з трилобітом,
Потім з планети змитими

Все на круги - порядками,
Світу не треба нового
"Все буде ок", - і згадками
Ера в археології...

 Жити не стане легше...
З неба чекати милості?
Може, візьму наплечник
І у дорогу звивисту?

[христина]

Якби не ти, я б радості не знала,
Якби не ти, можливо б не жила.
Хоч і кохання іншим дарувала,
Та все ж для тебе берегла!!!!
Якби не ти, не билось б моє серце,
Оь так шалено наче в перший раз,
Дарунок долі щастя аж відерце!
Якби не ти, не було б цього в нас,
Якби не ти, похмурим стало б небо,
І сонечко не вийшло із-за хмар,
Якби не ти, життя було б не треба,
Життя з тобою-це є Божий дар!!!!!!!!!

[yurko]

Це ти сама написала!?
Супер!!!

[христина]

НІ ЦЕ НЕ Я ПИСАЛА))))

[MalolietoЧka]

„Життя – не казка”
Із дитинства всі дівчата
Себе принцесами вважають.
І свого принца рік у рік
Живуть і вірно виглядають.
Чекають на таке кохання,
Яке описують в казках,
І все надіються на принца,
Хоч бачать його лиш у снах.
Але ростуть і розуміють,
Життя реальність, а не казка.
Діждатись принца не зуміють,
В душі самотність, біль, поразка.
Спочатку важко трохи жити:
Розбились мрії, як скляні.
Докупи вже їх не зложити,
Уламки ж розлетілись всі.
Та з часом все це забувають,
А серце просто кам`яне,
Та й ні на що вже не зважають,
На жаль минуло мене це.
Хотіла б теж уже не мріять,
І не зважати ні на що.
Так важко жити, ви повірте,
І часто бачити його,
І розуміти, що покинув,
І зрадив й обманув мене.
Так боляче вже стало жити,
Та знаю все ж я ще одне:
Хотіла дуже я колись
Знайти якусь таку людину,
Щоб можна було вірить їй,
Короче свою половину.
Йому... Йому хотіла я
Довіритись практично в всьому,
Щоб бути разом все життя,
Та помилилася я в ньому.
Я вірила йому ще більше,
Ніж вірила завжди собі,
Розповіла про все минуле,
Відкрила таємниці всі.
Він знав про мене більш ніж друзі,
Ніж мама, тато, брат, сестра,
Він був для мене всім,
І навіть, дорожчий був за все життя.
Та от що сталось я незнаю,
Змінилося раптово це,
Ще вчора він казав: „ Я люблю...”,
А вже сьогодні:” Вибач, все....”
І от чому не розумію,
Не каже й він, лише мовчить,
Читать думки я не умію,
І книжка про таке не вчить.
Старалась все ще повернути,
Бо не могла із цим змиритись,
І раптом все вдалось у мене,
Вдалося нам все ж помиритись.
Я веселилась, святкувала
І рада була, як ніколи,
Та от тепер, як це згадаю,
Ніби кинджал у серце колить.
Бо потім знов мене покинув,
Залишив в Всесвіті саму,
Та залишилась в мене віра,
І от тому я ще живу.
Та я не можу це сприйняти,
Незнаю нащо це зробив,
Він замість того, щоб обняти,
Мене без зброї просто вбив.
Болить тепер в душі і в серці,
Ненависть страшно закипа,
Закрилися до мене дверці,
Тепер я сильна, бо сама!

[христина]

Иду, иду одна, слезы дождя, знаешь ведь в душе моей весна.
Я не могу забыть тебя, прости была быть может не права.
На сердце грусть растает пусть, я не вернусь ты знаешь - никогда.
Я не могу про все забыть, знаешь ведь я не могу так жить.
Я не могу так жить, я не могу, я не могу так жить.

Люблю тебя до слез, моих ты грез в жизни воплатимая мечта.
Хочу на миг про все забыть, Боже как же тяжело любить!
На сердце грусть растает пусть, я не вернусь ты знаешь - никогда.
Я не могу про все забыть, знаешь ведь я не могу так жить.
Я не могу так жить, я не могу, я не могу так жить.
 

[христина]

Она любила его,
А он ее не любил,
Она любила его,
А он другую любил,
Она любила его,
А он ее не простил,
Она умерла,
А он ее полюбил…..
***************
- Плачешь?
- Плачу!
- Из-за меня?
- Неважно!
- Слез не надо!
- Почему?
- Все равно я вновь уйду!
- Ну, зачем?
- Я ведь такой!
- Ты уйдеш опять к другой?
- Да, уйду, не плачь малышка…
- Не вернешся больше?
- Нет, глупышка!
- Ты играл сомной, признайся
- Жизнь игра, не удивляйся
********************

- Ты ждала?
- Не очень!
- Дай обнять!
- Не трогай
- Мне уйти?
- Как хочешь…
- Постоим?
- Немного…
- Что с тобой?
- Не знаю…
- Разлюбила?
- Может…
- Ты совсем другая!
Ну а я?
- Ты тоже
- На душе?
- Ненастье…
- Поделись?
- Устала…
- Что ты хочешь?
- Счастья…
- ВСЕ?
- А разве мало?
*************

Відповідь від: 03 Червня 2008, 10:55:39Дождь в лицо, под ноги слякоть,
Дождь з тобою говорит,
Шепчет он:
“Не надо плакать”,
Ты ответишь:
“Ведь болит.”
Дождик скажет:
“Не печалься, расскажи мне что с тобой?”
Ты лицо дождю подставишь,
Тихо скажешь:
“Он с другой”…

 

[христина]

Любовь-мечта,любовь-мгновенье,
Звезда блеснувшая в дали ...
Любовь-волшебное виденье
Тоской измученой земли!
Любовь-восторг пред ярким светом.
Луч рая-в сумраке могил.
Лиш тот был счастлив в мире этом
Кто был любим,и кто любил.

Відповідь від: 04 Червня 2008, 15:21:12Солодкий щем твого цілунку
Я відчуваю на устах,
Ти, наче вільний гордий птах,
Несеш мені п'янкого трунку.
Лиш гаразди ти май від долі,
Врожайним був аби твій лан,

Відповідь від: 04 Червня 2008, 15:21:58Твои глаза меня смущают
Когда ты смотришь на меня
Как будто ты влюбиться хочешь
А я давно люблю тебя...
 
Відповідь від: 04 Червня 2008, 15:22:17Любит тот, кто горячо ревнует
Любит тот, кто при встречи молчит,
а не тот, кто все время целует
и всегда про любовь говорит.

[христина]

Она ему сказала: "Люблю тебя, люблю!"
Он грубо ей ответил: "Люби, я посмотрю!"
Она его молила: "Я без тебя умру!"
Он посмотрел и громко ей сказал : "Давай, я подожду!"
Она его спросила: "Что делать без тебя?"
Он ей, смеясь, ответил: "Забудешь ты меня…"
Она в слезах шепнула: "Ну хочешь докажу?"
Он ей сказал, не веря: "Давай, ведь я же жду!"
И подойдя к окошку, порхнула птицей в тьму,
В последок только крикнув: "Я так тебя люблю!"
И тут кольнуло сердце, он произнес слова:
"Зачем же эта гордость преследует меня?"
Стоял он очень долго, смотрел всё время вниз.
Потом он крикнул громко: "Зачем мне эта жизнь?!"
 

[Рибка]

Христинка, гарні віршики, останній такий печальний

[христина]

аха віршик дуж печальний

[христина]

Они сидели на краю,
В любви друг другу признавались…
И на багряную зарю
Смотрели оба и влюбились…
Потом она сказала: знаешь
Так как-то странно-вместе, мы тут…
Ты человек другого круга
И, если все узнаю, нас порвут…
Он помолчал немного странно,
Потом поднял глаза
И прошептал тихонько, плавно:
Конечно, дорогая ты права
Но знаешь, жить украдкой любя
Я не смогу…Махнем на небеса?
Пусть думают, что мы сошли сума
Но будем вместе мы там: ты и я
…Его позвали небеса.
Он улыбнулся и шагнул…
Но он разбился, не вспорхнул.
Она хотела шагнуть тоже
Но мысль мелькнула в голове:
Всех забывают, нас забудут тоже…
Нет! Я буду жить, и помнить о тебе!
Уже заря погасла – солнце село
На небе собралась гроза.
Она, рыдая, встать хотела
Но закружилась голова.
Она кочнулась, полетела-
Жизнь оборвалась навсегда…
Как жаль. Они ведь жить хотели,
Любить и жить…толпа не понимала…
 

[Рибка]

І знову сумний віршик про закохану пару, не розумію людей, які обсуждають закохані пари.

Ты человек другого круга И, если все узнаю, нас порвут…

 

[христина]

Затеряны мысли!
Болит голова!
Скажи мне , когда я увижу тебя.
Когда перестану тебя вспоминать
Ревниво смотреть и глазами искать.
И не пойму почему?!
Я встречи с тобой настолько ищу
Мне раньше казалось, что это игра
Но очень уж страстная стала она.

Відповідь від: 06 Червня 2008, 22:26:55Ты был с ней груб - она терпела...
Ты не любил - она ждала...
Ты уходил, не понимая,
Что лишь она тебе нужна.
Ходил с другой не замечая,
Она страдала по тебе...
Глаза ночами не смыкая,
Стихи слагала о тебе...
Она ждала, что ты вернешься,
И извинишься за все зло,
Но время пролетело птицей
И быть с другим ей суждено.
Ты ей грубил - она терпела
Ты изменял - она ждала
И ты совсем недавно понял
Что чувства - это не игра

Відповідь від: 06 Червня 2008, 22:28:28Я в глазах твоих утону, можно?...
Ведь в глазах твоих утонуть - счастье.
Подойду и скажу: "Здравствуй, я люблю тебя очень!"
Сложно?
Да.…Не просто любить, а трудно…
Очень трудно любить, веришь?
Подойду к обрыву…
Круто?
Буду падать - поймай.
Успеешь?
Ну, а если уеду…Напишешь?
Только мне без тебя плохо!
Я хочу быть с тобой слышишь!!!
Не неделю, не месяц, а долго.
Очень долго. Всю жизнь…Понимаешь?...
Я ответа боюсь…
Знаешь, ты ответь мне, но только молча.
Ты ответь мне глазами, Любишь?
Если ДА, я тебе обещаю, что ты самой счастливой будешь!
Если НЕТ, - не казни меня взглядом,

Відповідь від: 06 Червня 2008, 22:29:53Пусть другого ты любишь, ладно.
Но меня хоть чуть-чуть помни…
Я любить тебя буду, можно?
Даже если нельзя - буду!
И всегда я с тобой рядом буду,
Если будет тебе трудно!

[христина]

Ты не думай о нём,
Хоть ты сильно любила
Постарайся простить,
Сделай вид, что забыла.
Пусть останется всё,
Что хорошее было.
И спасибо ему,
Что так сильно любила.
Он устал от тебя –
Это право любого.
Он ушел навсегда,
Но не надо другого.
Ты оставишь ему
Место в сердце. На
Случай.
Это было с тобой и,
Наверное, лучшим.

[христина]

Мільйони гробів,
Та нема тут свічок,
Нема і вінків.
Навколо цієї сумної оселі
Птахи лиш співають
Пісні невеселі,
І чорні могили
Купаються в смуті.
Ось зовсім ще свіжі,
Ось старі і забуті.
На кожній могилі
Ростуть диво-квіти,
Барвисті пелюстки,
Ясні самоцвіти.
А ці дивні квіти –
Ненароджені діти,
Усі жертви зради,
Розлуки і муки.
А зрада, ніколи вона
Не дрімає.
З світанку до ночі
І з ночі до ранку
У чорній одежі
По світу блукає.
І знов десь помре
Нещасливе кохання,
І місце займе
Серед цього зібрання,
Три метри вглиб,
Зверху прах забуття,
А замість хреста-
Розбиті серця...
Цвинтар кохання
Всіх людей і часів-
Мільйони могил,
Мільйони гробів.


 

[MalolietoЧka]

  Зразу багато чого згадується...

[христина]

Обещай что никого не полюбиш.
-Не могу.
-По чему?
-Я уже полюбил. Тебя…
-Я тоже тебя люблю.
-Тогда зачем ты просиш меня об этом?
-Я не хочу чтобы ты меня любил.
-Почему?
-Ты не умееш любить!
-Так начи меня!
-Не научу.
-Почему?
-Я не верю в любовь.
-Но ты же сама сказала что любиш меня.
-Сказала. Ну и что?
-???
-Я не верю в чужую любовь.
-Для тебя я чужой?
-Да! Я хочу чтобы ты страдал.
-За что?
-За то что я полюбила тебя…

Відповідь від: 09 Червня 2008, 09:46:52Тремтить сльоза, сполохана прощанням,
Ідуть дощі, змиваючи тепло.
Все те. Що називалося коханням,
Минулося. Як літо. Відійшло...
Я сльози свої в темряві сховаю,
Холодна ніч приглушить крик душі,
тебе я в своїм серці поховаю

Відповідь від: 09 Червня 2008, 09:48:09Розкажи, як треба любити,
Я, напевно, не знаю як.
Розкажи, як на світі жити,
Коли в серці любовний зляк.
Розкажи, як з тобою бути,
Як щасливим бути, навчи.
Розкажи, як тебе забути,
Розкажи, розкажи, не мовчи.
Розкажи, як любовні муки
Тихо в серці своїм нести.
Розкажи, як під час розлуки
Та не в’янути — садом цвісти.
Розкажи, я тебе благаю,
Бо самому несила мені
Жить на світі зі словом — кохаю
І страждати зі словом — в огні.
Себе я поховаю у дощі.