Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[христина]

За поворотом исчезающей тенью,
Мелькнула правда, как небо весеннее.
Впервые в жизни, словно в небеса,
Я посмотрела в говорящие глаза.
То был случайный лишь прохожий,
Такой как все, такой похожий,
Что я не помню ничего,…одни глаза, глаза его.
Как много мне они сказали,
О счастье, о мечте, печали.
Какие верные рассказы,
Без слов, одним лишь взглядом, сразу…
Красноречивое молчанье,
Мгновение…и вдруг сознанье ко мне вернулось,
Как признанье.
Я оглянулась но, увы, то был мираж, стояли вы…
Пустой ваш взгляд, пустые речи,
А возразить то мне и нечем,
Наверное, так и должно,
Что заслужил, то и дано

Відповідь від: 09 Червня 2008, 18:38:13Иногда я тебя ненавижу!
Ненавижу за то, что люблю,
За то, что во сне тебя вижу,
За то, что не видя тебя я грущу.
Ненавижу тебя, призераю!
За жестокую любовь,
За то, что в розлуке страдаю,
За то, что люблю тебя вновь!
А время летит убегая.
Тебя я люблю - ето вовсе не шутка,
И верность храню, для тебя одного!
Минуты, часы пусть сливаются в сутки,
Пусть время летит, но ты всегда будешь МОЙ!!!!

[христина]

Часом хочеться все забути,
і спалити усі мости...
Так глибоко тебе відчути:
до знемоги, до самоти...
Часом хочеться стати тінню,
біля твого врости вікна.
В шибку стукати сивим гіллям.
Я одна...Я зовсім одна...
 
Відповідь від: 10 Червня 2008, 19:41:47Ты не думай о нём,
Хоть ты сильно любила
Постарайся простить,
Сделай вид, что забыла.
Пусть останется всё,
Что хорошее было.
И спасибо ему,
Что так сильно любила.
Он устал от тебя –
Это право любого.
Он ушел навсегда,
Но не надо другого.
Ты оставишь ему
Место в сердце. На
Случай.
Это было с тобой и,
Наверное, лучшим.

Відповідь від: 10 Червня 2008, 19:43:12Чому так темно на душі,
Коли я не з тобою.
І дощ малює на вікні,
Самотню мою долю.
Чому немає вороття,
Нездійсненим бажанням.
І не зникає почуття,
Це втрачене кохання.

Втрачене кохання намалює доля.
Втрачене кохання назавжди зі мною.

Печаль трояндою цвіте,
Сумними пелюстками.
І серце стомлене моє,
Все плаче вечорами.
Чому немає забуття,
Моїм сліпим стражданням
Відповідь від: 10 Червня 2008, 19:44:10Слеза катилась по щеке,
Но ты молчал...
Пришёл ко мне ты налегке
Как будто знал,

Что не дано нам пережить
Судьбы накал..
"Наверно проще всё забыть"-
Ты так сказал..

Согласна-проще рубануть,
Чем разплетать
Гордеев узел-жизни путь
Не угадать

Чем всё закончится подчас
У нас с тобой..
Слезала катилася из глаз-
Ты стал чужой...
Відповідь від: 10 Червня 2008, 19:44:59Люблю....... А що це означає?
Напевно те, що відчуваю:
І серце б'ється і болить,
Душа моя кудись летить!!!
Куди летить? Сама не знаю:
Чи то до пекла, чи до раю!!!!


Відповідь від: 10 Червня 2008, 19:45:52Не питай мене, не треба
Чи болить душа від слова,
Не картай себе даремно,
Не згадаю більше цього.
Але поки час збігає,
Собі серце розриваю,
Не забуду я твій голос,
Та почути не чекаю…

Розтоптали моє серце,
Наплювали мені в душу,
Мов кинджал був твоє слово,
Та змиритися з цим мушу.
Твої очі мов ті зорі,
І прекрасні, і далекі,
Не зустріну я твій погляд,
Хоча буде це не легко…

[христина]

Якби ти знав, як я кохаю.
Якби ти знав, як я чекаю.
І як ночами у вісні
Шукаю посмішки твої.

Та все я можу зрозуміти,
У тебе є твоя, одна.
Але не зможу я зуміти
Забуть тебе. Залишуся сама.

Та все одно я буду посміхатись,
Радіти буду посмішкам твоїм.
Але до цього більш не буду повертатись,
Бо залишишся жити ти в серці моїм.

[христина]

Любов – не квітка. – Вирвав - і нема.
А хто ж вона? – Не відає й сама.
Вростає в серце – ніби мимохіть.
Радіє й плаче, а найбільш болить.
І як би ти не рвав і не полов.
– Не вирвати: любов – таки любов.
І тільки той її збагнути встиг,
хто виривав – і вирвати не зміг....

[Ассоль]

Усі вірші супер. Дуже класні.
WAIKMAN (  Оля ~Nomi~ Атаманчук)-цей вірш мені підійшов для моєїї душі.

[yusmal]

А знаєш, що нам не судилося жити?
***
Стискаючи скроні, ховаючи сльози в волоссі
Все буквами граюся, щастя складаю зі смерті,
Я знаю вмирати, я знаю – ти цього не просиш,
Назад не повернешся – номер з мобільного стертий.

Останні слова, як закляття, остання розмова,
Минаючи зорі, ми зникнемо з зорями разом,
І ми не зустрінемось більше, чергового "знову"
Нам світ не дарує, розлука всього у пів фрази.

Листи я писатиму довгі, ітимуть ні звідки,
Вони не тобі, адресую їх до запитання,
А, може, воскресну, бо смерті не братиму в свідки,
А може, воскресну, весняною зеленню стану…
***
А знаєш, коханий, що нам післязавтра вмирати -
планети, орбіти, потопи, останні молитви.
Всього дві доби - сорок вісім годин нам до страти,
нас скоро не стане, наш спогад вже майже убитий.
Не бійся, мій любий, не бійся останнього слова,
не страшно, що холод космічний туманом навколо -
візьми мою руку, щоб в пеклі нам разом, нам знову,
візьми моє тіло, щоб вбило кохання - не холод.
Ми зараз сміємось, а нам дві доби до прощання,
Я скоро піду, зачиняючи з грюкотом двері,
А знаєш, коханий, давай, ми нап'ємося чаю -
так просто - розмови, а я розіллю їх в консерви.
Ти знаєш, мій любий, що нам не судилося жити,
всі наші турботи лишаємо просто на тацях,
Ми скоро помремо - наш джокер тузами побитий,
і холод космічний вже стукає серцем по пальцях...
А знаєш, що серце зупиниться в кілька ударів?
Останнє "бувай" рівнозначнє останній хвилині,
ми більше не разом, пусти мої руки - не пара,
нас більше немає, ми мертві - ніхто тут не винен.
Кістлявими пальцями холоду стиснуте серце,
І кригою, чорною, мертвою тіло покрите,
забути.... Що сталося - з пам'яті стерте,
нас скоро не стане і часу немає у світу.
А знаєш, коханий, нам реквієм скоро присвятять,
і так урочисто складатимуть квіти в надгрібки,
так темно навколо - тебе не знайти, не обняти,
ми більше не разом і втрати ніхто не помітить.
Стривай ще, мій любий, стривай, озирнися востаннє,
І дотиком терпким востаннє цілуй мої очі,
всього дві доби - сорок вісім годин, як омана,
нас скоро не стане - нас світ післязавтра зурочить...

 
***
горілки порізно. вірші покурити. не. пара.
непара. природньо. готелі. фотелі - дві штуки окремо.
свобідні в неволі дві рідні недолі - ми демос: ти - демон, я - демо..
обрубки, мов дрова до грубки, горіти ідемо, за руки повітря беремо.
ведемо. штоб нє била.. потім запізно - не зараз.

самсонові сили покинуть пострижене тіло.
зближаюсь із домом. до дерну, до запаху крісел. де м'яко.
у шклянці бракує.  ковтнути отрути. заснути кров'янкою-п'явкою.
на фоти дивитись, безлюдне забути. відчиста віддати. віддатись. в проявку.
щоб знову цвіло, необхідно, аби облетіло.

на мапі позначу собою відрізки.
на крихти розіб'ю черговий сніданок.
я змучений. хочу підведення риски.
на жаль, я не вмію, як ти - у риданнях.
відтяти від купки кордонів смачніші кавалки.
шукаю якісь артефатки, справжнісінький сталкер,
і тільки повтори від фраз, щось на вигляд - акорди,
і я - у красі без прикрас, дорогий, та не гордий,
і ми подорожні, бо - так, піді нами дорога,
і сторож не впустить до мене нікого не звідси;
не треба просити, не дам, бо не маю нічого -
лишаю лиш слід. але слід - це не я. тільки відтиск.
пройшли сорок вісім годин і
від мене
лишилася попелу купка, та й
досить.
нехай я народжусь, віднова,
зеленим.
зилишивши в пам'яти відтисків
досвід.

***
Я вчора воскресла, мене позавчора не стало,
І ти, я вже знаю, воскреснеш у відтисках долі,
Всього дві доби, і прощання у вирах вокзалу…
Всього дві доби і нема, нас немає з тобою…

Юля Смаль & Андрій Деревенко

[христина]

Любовь - это грусть и тоска,
Любовь - пистолет у виска,
Любовь - это боль для души,
Любовь - это омут в глуши,

Любовь - это пошлая страсть,
Любовь - это грязная власть,
Любовь - все вранье и обман,
Любовь - лучше водки стакан...

Любовь - это ад или рай?..
Любовь - дворец или сарай?..
Любовь - это мрак или свет?..
Любовь - она есть или нет?..

Любовь - это смех или стон?..
Любовь - это явь или сон?..
Любовь - это радость иль боль?..
Любовь - это вечность иль тлен?..
Любовь - правда или мечты?

[Націоналіст]

Я стою у черты,
Где кончается связь со вселенной.
Здесь разводят мосты
Ровно в полночь -
То время бессменно.
Я стою у черты.
Ну, шагни!
И окажешься сразу бессмертна.
Обернулась -
За мною дни,
Что дарили мне столько света.
И я сделать последний шаг
Не могу.
Но торопит время.
Утром меркнет моя звезда,
И черта обернется мгновеньем.
(1983)

[христина]

Звезды рассыпаны по небу,
Вокруг такая тишина.
Сегодня плакать я не буду,
Я так решила всё сама.
Но так хотелось быть с тобою,
Чтоб обо всём тебе сказать,
Но ты живешь совсем другой,
И обо мне не хочешь знать.
Пусть будет так,как ты захотел,
Я не стану ждать,ведь всё не предел.
Я буду жить,как захочу,
Но тебя в свою жизнь я уже не впущу.
Сегодня,да я помечтаю о тебе,
Но завтра навсегда забуду о тебе.
Я не позволю так со мной играть,
Я не игрушка чтоб меня продать.
Да,я ревную и скучаю по тебе немного.
Но ты ушел к другой и мне немного больно.
Плохого я тебе желать не стану,
Я просто думать о тебе перестану.
Но,а с тобой сегодня быть хочу,
Последний раз в глаза твои смотрю,
Последний раз дотронуться губами,
Потом забыть о том, что было с нами...

[христина]

Чому так боляче кохання,
Чому на серці зла печаль,
І кожна зустріч, як востаннє,
І час збігає, як на жаль.
Про тебе я веду розмову,
Тобою марю уві сні,
Усе почати можна знову,
А повернути – ні.
Тебе кохаю до нестями,
Хоч бачу твої вади всі,
Не згодне серце із очами,
І програють вони красі.
Не знаю, що між нами сталось,
Так ніби зупинилась кров,
Коли та нитка обірвалась,
Чому залишила любов.
Ну як же боляче прощання,
Нічим не втішити печаль,
І, мабуть, зустріч ця остання,
І часу вже нема, на жаль.
Кохання зле і це не нове,
Відчути довелось мені.
Усе почати можна знову,
А повернути – ні.

[христина]

Хай минають дні та ночі
Все одно насняться очі
Очі ті, що я кохала
Та цього, мабуть, замало

Тим очам було замало
Що я їх палко кохала
Віддавала все життя
Серденька свого биття

Очі ті не зрозуміли
Що життя моє змінили
Мало очі ті не вбили
Мало серце не розбили

Я так вірила йому
Та так сталося. Чому?
Він вважав, що краще буде
І що я його забуду…

Я його майже забула
Часу мало хоч минуло
Він у списку лиш лишився
Тих, хто моїм серцем грівся…

[христина]

Осень. На улице дождик опять,
Мама не пускает девчонку гулять,
А парнишка, промокший, всё её ждёт,
Но дождь не кончается, дождь всё идёт..
"Почему её нет, чтоже случилось?
А может любовь мне просто приснилась?!
Чёрт! Что за бред?! Дурацкий ответ!
Ну где же она, почему её нет?
А вдруг не помнит? Не может быть!
Она о встрече не могла позабыть.
Значит не принимает к сердцу всё близко.
Как же я мог опуститься так низко?!
Лгала то, что любит, а я ей верил всегда,
Но для чего согласилась гулять со мною тогда?
Ну как же! Захотелось ей поиграть,
Просто решила в любви полетать!"
Ни минуты больше не стал он её ждать,
И мысли о ней пытался прогнать.
Пришёл домой и долго сидел в темноте
Пока не раздался звонок в комнате.
Поднимает трубку, слышит: "прости"
" ты не пришла, меня обманула,
Как дурака взяла и надула,
А теперь звонишь и говоришь "прости"?!
Чего ты добиваешься, объясни!"
"Понимаешь, дело всё не во мне,
Я очень хотела придти на встречу к тебе,
Но мама, мама не разрешила,
Сказала, что я и так уж немножко простыла..."
Парень слушал ей не перебивая,
И уже ничего хорошего не ожидая.
Больше не верил ни единому слову он,
После её слов голос сменился на грубый тон.
Сказал, что придумала причуну плохую,
Не хочет он знать он девчонку такую.
Много ещё слов ей отгресил
И после слова "прощай" трубку повесил.
У девчонки внутри всё оборвалось,
А сердце чуть не разорвалось.
Полились слёзы, размазалась тушь,
В голове ничего нет, одна глушь.
Ей было больно как никогда.
Хотела умереть девчонка тогда.
" Почему он не поверил в прпавду мою?
Боже! Как сильно его я люблю!
Если не простил, значит не любит.
Зачем же, зачем меня он так губит?!
Захотел расстаться, чтож прощай!
Только не забывать меня обещай.
Но как же всё-таки обидно!
В этом мире счастья нигде не видно.
Как теперь без него буду я?!
Без него не проживу ни дня..."
Та девчонка ревела всё ночь.
Если б знала мама, как страдает её дочь..
И парнишка всю ночь не мог уснуть,
У него в голове тоже была одна муть.
Расставание-это всегда тяжело,
А когда любишь, совсем нелегко.
"Чтоже мне делать, как разлюбить?
Я никого больше не смогу полюбить!
Вот как бывает расставание глупо,
Как же нелепо, как же всё тупо!
Но стоит ли из-за такой ерунды расставаться?
Ведь друг без друга мы не сможем остаться..."
Ушла злость и перестал её он винить,
Ранним утром решил позвонить.
К трубке никто дорлго не подходил,
А потом голос её мамы его удивил-
Он был настолько печален и тих
Что было понятно, что-то случилось у них..
"Не буду скрывать, скажу правду тебе,
Этой ночью дочь перерезала вены себе"
Дальше он слышал раданья одни.
Вот и пришёл конец их любви...
Парень чуть телефон не разбил,
Всё что было под рукой, со слезами он бил.
Открыл окно...вот и он ушёл на тот свет
Он и Она - в этом мире их больше нет.
А кто виноват? Где же ответ?

 

[христина]

   Не плач!
Не плач.
Він був не першим, хто прийшов в твоє життя.
Не плач.
Він був не першим, хто зостався.
Не плач.
Він був таким, як й інші. Це життя.
Не плач.
Він, як і інші, помилявся.

Не треба плакати.
Він був таким, як всі.
Не треба плакати.
Він був, як попередні.
Не треба плакати,
Як квіти у росі.
Не треба плакати.
Залиш на інші дні.

Ти посміхнись.
Таке бувало вже колись.
Ти посміхнись.
Таких, як він, ще буде сотня.
Ти посміхнись.
Він ще повернеться колись.
Ти посміхнись.
Не треба плакати сьогодні.

Поплач.
Він був останнім, хто пішов з твого життя.
Поплач.
Він був останнім, хто колись зостався.
Поплач.
Бо він не був, як інші. Ще вина?
Поплач.
Він лише двічі помилявся.

Уперше – це тоді, коли прийшов,
А вдруге – це тоді, коли зостався.
В житті своєму він не раз ще помилявся,
Але, повір, не жалкував, що не здавався.

Поплач,
Бо він єдиний, хто кохав.
Поплач,
Бо тільки він тобою марив.
Поплач,
Бо він тоді іще не знав,
Що все на світі із тобою втратив.

Відповідь від: 15 Червня 2008, 20:09:06Незнаючи, бажати.
Невміючи, кохати.
Побачивши, горіти.
Почувши, аж тремтіти.
Розуміючи, дуріти.
Тобою захворіти.
Мріючи, торкатись.
заснувши,пригортатись.
Дико цілувати.
Ніжно обіймати.
Вологими губами...
Тремтячими руками...


Тремтячими руками обіймати,
солодкими губами цілувати.
На плечі голову схиляти,
люблю-люблю тобі казати.
Так ніжно-ніжно пригортатись,
так дико-дико доторкатись.
Так гарно-гарно мені спати
хоч тільки в снах усе це мати

[христина]

Путь домой,ты одинока,
И на улицах темно
Ты одна,тебе чуть страшно
Но ему уж всёровно.
У обьятьях утопая,
Он тебя давно забыл
Он когда-то был любимый
Но в том дело,давно был...
Он не знает что когда-то
Потерял свою любовь,
Как-то раз тебе сказали:
Он вернётся к тебе вновь...
Но слова эти, гадалки,
ты не прийняла всерйоз
И сама с собой общаясь
В темноте шагала прочь...
Ночь темна,тебе не спится
Вдруг звонок,и сново он...
Ты молчала,а он думал:
Я в неё давно влюблен.
Я был глупым,и наивным
Мне хотелось просто жить,
И тогда я вот подумал,
что хочу тебя забыть.
Повстречался я с девчёнкой,
Вроде лучше нет её,
Но я был тогда наивным,
Я хотел лишь одного....
Ты прости меня родная,
Я тебя душой люблю,
Не простишь,так Бог с тобою...
Я к нему лучше уйду.
И девчёнка вдруг сказала:
Я звонка давно уж жду,
Я тебя раз потеряла,
И уж больше не хочу.
Я прощу тебя,но позже,
Ты подумай хорошо,
Ты свободен,ты как ветер,
Но ведь мне не всёровно.
Ты как воздух,ты мне нужен,
лишь тобой всегда дышу.
И на этом...пока мальчик...
Я не знаю,иль люблю.......
Вдруг гудок....потом молчанье,
Закипела в венах кровь.
Вы подумайте сначала...
Чем терять свою любовь...

 

[христина]

Звезды рассыпаны по небу,
Вокруг такая тишина.
Сегодня плакать я не буду,
Я так решила всё сама.
Но так хотелось быть с тобою,
Чтоб обо всём тебе сказать,
Но ты живешь совсем другой,
И обо мне не хочешь знать.
Пусть будет так,как ты захотел,
Я не стану ждать,ведь всё не предел.
Я буду жить,как захочу,
Но тебя в свою жизнь я уже не впущу.
Сегодня,да я помечтаю о тебе,
Но завтра навсегда забуду о тебе.
Я не позволю так со мной играть,
Я не игрушка чтоб меня продать.
Да,я ревную и скучаю по тебе немного.
Но ты ушел к другой и мне немного больно.
Плохого я тебе желать не стану,
Я просто думать о тебе перестану.
Но,а с тобой сегодня быть хочу,
Последний раз в глаза твои смотрю,
Последний раз дотронуться губами,
Потом забыть о том, что было с нами...


Відповідь від: 16 Червня 2008, 13:21:29Тремтячими руками обіймати,
солодкими губами цілувати.
На плечі голову схиляти,
люблю-люблю тобі казати.
Так ніжно-ніжно пригортатись,
так дико-дико доторкатись.
Так гарно-гарно мені спати
хоч тільки в снах усе це мати

Відповідь від: 16 Червня 2008, 13:22:22Трояндою щастя кохання розквітло,
П’янким ароматом два серця сп’янило,
В душі засвітило незгаснеє світло;
У нас у обох ніби виросли крила.
Ми чуємо музику в тиші найбільшій,
Ми линем далеко-далеко у мріях,
Говоримо завжди слова найщиріші –
Один для одного їх в серці лелієм.
Ми ловимо зорі летючі із неба,
При зустрічах завжди, як діти, радієм.
І іншого щастя нам зовсім не треба,
Нам досить цього, ми про інше не мрієм.

Відповідь від: 16 Червня 2008, 13:22:38...Жила...
Жила, надеялась, любила,
Переживала, не спала,
Врала, играла, торопила,
Молилась, плакала, звала.
Ломала, била, разрывала,
Ласкала, грела, берегла,
Ждала, мечтала, горевала,
Грешила, спорила, лгала.
Шутила, пела, танцевала,
Бросала, грабила, гнала,
С ума сводила, удивляла,
Жила.., старела.., умерла...

[христина]

На вигляд я весела й говірка,
Як та сорока люблю гомоніти,
Але моя душа і серце, як земля,
Яку ніхто не може вже зігріти.

Як боляче було мені тоді,
Коли казав оці слова прощання,
В твоїх очах було все, крім кохання,
Яке ти присягав віддать мені.

Я сильна, і тому не заридала,
І не пішла жалітися комусь.
Я лиш стояла і чогось чекала,
Невірила нікому, я чомусь.

Пройшли часи, і я тебе забула
Забула все, і очі ці твої
Як океан пусті і голубі
Які хотіли так згубить мене.

Всю жизнь тебя любить я буду,
Как ни банально все это звучит.
Молчать сегодня я не буду,
Сегодня сердце говорит.

Люблю тебя, люблю до боли,
Люблю как воздух или даже боле
Как можно не любить тебя, скажи...

Любовь как смерть после заката,
Дается только для того,
Чтоб утром с первыми лучами
Родиться заново, легко...

Весь день порхать на крыльях счастья
В любви купаться, жить в любви
Быть выше горя и ненастья
Себя быть выше для любви...

Відповідь від: 16 Червня 2008, 17:08:09Мені подобався давно ти:
Твій сміх, твій образ, все що є
І я чикала тої миті коли побачиш це все ти
Я сумувала, і страждала коли не бачила тебе
Я навіть плакала за тебе
Але не бачив ти мене.
Моє серденько розривалось
Обличчя сльозами зливалось
Дивилась жалісно на вас
Минав повільно весь цей час...

[христина]

Изменения


Ты стал совсем другой,
ты был не такой.
Ты сейчас злой плохой
Ну вообщем не мой!
Боже,как страшно спать
и вспоминать все что было
Господи как я тебя любила!!!!
Знаеш я вижу тебя визде-
и в школе,и во снах.
Я вижу твою улыбку и взгляд
от которого мне не убежать.
Я бегу,бегу и не знаю куда
наверное в пропасть где нет тебя!!!
Я хочу заснуть и не проснуться
что бы не знать тебя
Но почемуже сльозы льються как река????
Наверно потому что Я ЛЮБЛЮ ТЕБЯ!!!!
Но только тебе всё равно!
Ты ведёш другую в кино....
Куришь и пьош
И плюешь на меня с высока...
Ну зачем мне такая судьба????????
Я знаю здесь нет возврата
и скажу я себе:
"ДУРА,САМА ВИНОВАТА!!!"



Пишу тобі, прошу тебе,
Пробач мені, пробач за те,
Що я такий, що так живу,
Що боязкий, що не скажу
Тобі про те, що я люблю,
Люблю тебе, тебе одну.
Пробач мені, тебе прошу,
Таким я є, таким умру.


Знаешь как больно было тогда
Когда ты ушёл от меня а?
Наверно не знаешь - тебе все равно,
Ты сейчас с другой в кино.
Канечно она лутше чем я
но не будет любить так как я!!!!
Запомни прошу последнее слово-
Не верь и не жди от меня плохого!!!!!!
Тебя я забуду как страшный сон.
Не буду думать о плохом!!
Лиш буду помнить те сны-
где были вместе мы
А всё остальное ПРОЩАЙ НАВСЕГДА!!!!!!!!
НЕ БУДЕ ВМЕСТЕ МЫ НИКОГДА!!!!!!!!!!


Так холодно
Зігрій мене собою
Теплом від рук...
Так ніжно.
Як завжди...
Зігрій, щоб це відчули ми обоє,
Мене від всіх проблем на мить вкради.
Сховай мене.
Закрий від цього світу.
І сльози витри із очей моїх.
А там, навколо...
Хай несамовито
Літає в холоді самотній білий сніг.
І хай хоч вітер виклика до бою.
Хоч знов розлука обійма нас як своя...
Мені так холодно.
Зігрій мене собою...
Адже без тебе замерзаю зараз я...


Любов прийшла…
Любов прийшла,
Закрила очі розуму рукою,
Й ти став немов кимсь іншим у самім собі,
Немов отрута розлиласая з кровю…

Любов – вогонь,
Немов ти п'єш вогонь.
І світ замерз тобі навіки,
Бо сонце впало до її долонь…

Любов – то лід,
А все – вода,
Усе навколо ніби розчинилось…
Розбилась дзвінко діамант-сльоза…

Любов – то сон.
Земля з-під ніг щомиті може провалитись,
Ще мить і небеса розіб'ються, мов скло,
А ти усе не хочеш пробудитись

Я знаю що написати!

І хочеться щось написати,
І жить не охота уже,
Й не хочеться в тиші тонути...
Дрібний озноб в легені б*є...
Слова із-під пера мого будуть кричати.

Любити, не любити, взагалі не жити,
Кохання і ненависть, а один лиш крок.
Так тяжко почуття не розп*ясти, не вбити,
Так тяжко вберегти між пальців слід зірок,
Вперед-назад ступить, помилувати-засудити...

Так тяжко квітку з рук впустити,
Хоча вона пече й палає льодом.
Ти ж на краю, а чи не досить снити?
Та ні! Ламаю все життя одним невірним ходом.
Остання нота прогриміла, то час руки опустити...

Навіщо ви мені усі тепер,
Банальні мрії та збиткові сни,
Чарівні очі моїх сліз озер.
Зверху гримить: свій розум преклони!
Та він не стане на коліна, він на хресті давно помер...

А що робити звісно точно знаю...
Я в дощ піду і блискавку уб*ю,
А її тіло у кишеню заховаю,
Пізніше кров*ю її уп*юсь і згорю...
А зранку тишею стану...


Чорна свіча горить у забутті
У тінях білої зіниці,
Білява ніч вмирає на хресті,
У тьмі від ранньої зірниці.
Біла вовчиця місяцю співа,
А він вмиває зорі кров'ю.
У тьмі світанку творяться дива,
А темношкірий день вбиває ніч з любов'ю.
Цілує руки, розриває тіло,
Потоки крові в срібному волоссі,
Шматочки тіні десь у гіллі,
Обривки тьми десь у колоссі.

Ось вона я -- жертва в ім*я кохання!
Розтоптана розбита там на дні.
Мені лишилась пустота, лиш плеч стенання,
Це не життя, я лиш в пустому сні!

Але цей сон реальний аж до крові,
І пустота навколо все залила.
Давай же! Смійся в лице любові!
Вона ще є хоча вже зникла!

Розбий її з розмаху об бетон!
Скажи, що завжди ненавидів!
І стане дійсним пустий сон,
Сон у житті -- це мрія всіх сновидів!

І буде пекло, будуть муки.
Проте реальність краще аніж сон,
Взаємна ненависть це краще від розлуки.
Давай же смійся з моїх ран!

Скажи -- ніколи не люби!
Можливо когось іншого та не мене.
І ти без роздумів мене убив.
Давай же вдар в лице, розваж себе!

Скажи що ненвавидів! Буде краще!
Бо буде хоч якесь та почуття.
З розбитою любов*ю жити важче,
А ненависть ще дасть мені якесь буття...

[христина]

Он уходил, она смеялась...
Не потому, что ей смешно...
Она расплакаться боялась...
Боялась выпрыгнуть в окно...
Боялась закричать, что любит...
И умолять не уходить...
Ведь этим он её погубит -
Ей больше не для кого жить...
Она смеялась, стиснув зубы,
И сжав до боли кулаки,
И вспоминала его губы...
И нежность ласковой руки...
И хлопнув дверью, он ушёл,
Понять её не попытался,
А смех её вдруг сам прошел,
Как музыка вдруг оборвался...
Она, застыв в окне, молчала,
Слеза бежала по щеке...
Она его за всё прощала,
Вскрывая вены на руке...
Душа тихонько отдыхала,
Ведь с каждой каплею крови...
Она всё меньше ощущала...
Боль от потерянной любви.
 

[христина]

Всю жизнь тебя любить я буду,
Как ни банально все это звучит.
Молчать сегодня я не буду,
Сегодня сердце говорит.

Люблю тебя, люблю до боли,
Люблю как воздух или даже боле
Как можно не любить тебя, скажи...

Любовь как смерть после заката,
Дается только для того,
Чтоб утром с первыми лучами
Родиться заново, легко...

Весь день порхать на крыльях счастья
В любви купаться, жить в любви
Быть выше горя и ненастья
Себя быть выше для любви...

Відповідь від: 17 Червня 2008, 09:47:44- Скажешь мне "да"?
- Да.
- Скажешь мне "нет"?
- Нет.
- Что там в окне?
- Звезда.
- Что нам с того?
- Свет.
- Вот на стене...
- Тень.
- А в колыбели?
- Дочь.
- Завтра придёт...
- День.
- Ну а пока?
- Ночь.
- Ночью темно.
- Боюсь!
- А рядом со мной?
- Покой.
- Я постарею.
- Пусть.
- Может, и ты.
- С тобой.
- Ты для меня?..
- Звезда.
- Я для тебя?..
- Свет.
- Вместе навек?
-Да!
-Любишь меня?
-...НЕТ

Відповідь від: 17 Червня 2008, 09:50:24Ожидание
В замке каменном
у камина
с ясным пламенем
с сизым дымом
королева ждёт,
нет, не сына
и не мужа ждёт
у камина.
Королева больна,
не одна она,
и она грустит.
О ком?
О нём
одном…
И она молчит
о нём…
В мегаполисе,
в доме блочном
кто-то молится
поздно ночью;
Сколько серых дней
и ночей без сна…
Не придёт он к ней –
не одна она…
А она больна,
не одна она,
и она грустит.
О ком?
О нём
одном…
И она молчит
о нём…
А века бегут –
убегают прочь.
Но кого-то ждут…
Ждут. Из ночи в ночь.

Відповідь від: 17 Червня 2008, 09:51:17Навіщо кохання, Слова, поцілунки,
Ночі безсонні, Квіти, дарунки?
Навіщо кохати, Не знати, ким жити,
Без міри страждати, життя не любити?
Чому, коли любиш - взаємність не жди.
Себе ти погубиш, зметеш всі сліди.
Сліди, то є пам"ять - їх не зітреш.
Але ж... Це кохання... Його ти не вб"єш.
Тебе я кохаю, тобою живу.
Я знаю, це смішно, але ж... я люблю!
Від тебе чекати взаємність не буду,
Можливо колись тебе я забуду.
Це дуже непросто, повір, я це знаю,
Як своє життя я тебе пам"ятаю.
Ти радість і смуток, гіркість і солод.
Люблю і ненавиджу тепло ти чи холод...

Відповідь від: 17 Червня 2008, 09:53:19-Любиш?
-Люблю
-Докажи!
-Докажу
-А дістанеш зірку?
-Так дістану – я – зможу!
-Ти збрехав!
-Я не брешу.
-Ти не зможеш дістати до неба і зірку як вишню зірвати...
-Я зможу.
-Знову брешеш, так піди, доведи!
-Ну тоді мені доведеться віддати життя своє.
-Так віддай, за мене!
-Але що буде потім?

-Ти доведеш що кохаєш.

-Я не готовий ще.
-Іди!
-Чому?
-Ти мені знову брешеш,і будеш брехати.
-Але ж не стане мене, ти будеш страждати?
-Ну і що, ти сказав, значить повинен дістати, а інакше тебе не бажаю я знати!
-Так і бути, тільки знай, це все не гра.
Я зможу довести, що правдиві слова.
Тільки ти будеш сильно про це жаліти.
Ти отримаєш зірку, їй тебе не зігріти.
Зігріває любов в окрилених серцях,
спалахи щастя, довіра в милих очах.
Зігріває взаємність, і відчуття польоту.
У тебе ж залишиться лише холодний лід...
-Зачекай, ти куди?
-Я іду за зіркою... для тебе... на край світу... чекай ночі...
-Зачекай! Як я взнаю, що ти принесеш мені зірку?
-Ти зрозумієш, ти побачиш. Сказав же, зможу.

І вони розійшлися: дівчина в мріях,
а хлопець із сумом в зелених очах.
Він пригадав її ніжних губ теплоту
усмішку її, і її красу.
Він пригадав її ненав'язливий сміх
ясних очей блиск і тепло.
І серце заспівало, зітхнула душа...
Він ради неї готовий на все.
Адже більше за життя він любив її.
І хлопець пішов.
Він пішов назавжди...
Ніхто не знав, не відповів куди.
А дівчина лише вночі до вікна підійшовши
раптом побачила світло, яскраве світло від дощу.
І той дощ не з крапель був і не із сліз
Це був яскравих зірок несподіваний дощ.
І здавалося, що небо рветься на кусочки
І затихнув годинник, і сповільнився час.
А дівчина дивилася, не в силах повірити.
Адже такої краси ніколи не бачила
І душею від щастя сміятися раптом почала.
Так він любить її! Він не бреше! Вона вірить.
І серед ночі до нього біжить до його дверей!
Але двері відкриті, і скрізь включене світло.
На своїх все місцях, а його в будинку нема...
І марно вона його чекала
Вдень і вночі своїх ясних очей не стуляла.
Назавжди в пам'ять її врізався слід:
Зоряний дощ і прощальне, феєричне світло...

[христина]

Как часто в жизни так бывает:
Его полюбишь всей душой,
А он тебя не замечаеш
И увлекается другой!
В глаза ему взглянуть не смеешь,
Желаешь встреч красивых с ним.
Пройдёт он мимо-ты робееш...
А мысли только с ним одним.
Зачем страдаеш ты,девчонка?
Не любит-не люби и ты!
Пусть не болит твоя душа
Забудь ты прежние мечти!