А знаєш, що нам не судилося жити?
***
Стискаючи скроні, ховаючи сльози в волоссі
Все буквами граюся, щастя складаю зі смерті,
Я знаю вмирати, я знаю – ти цього не просиш,
Назад не повернешся – номер з мобільного стертий.
Останні слова, як закляття, остання розмова,
Минаючи зорі, ми зникнемо з зорями разом,
І ми не зустрінемось більше, чергового "знову"
Нам світ не дарує, розлука всього у пів фрази.
Листи я писатиму довгі, ітимуть ні звідки,
Вони не тобі, адресую їх до запитання,
А, може, воскресну, бо смерті не братиму в свідки,
А може, воскресну, весняною зеленню стану…
***
А знаєш, коханий, що нам післязавтра вмирати -
планети, орбіти, потопи, останні молитви.
Всього дві доби - сорок вісім годин нам до страти,
нас скоро не стане, наш спогад вже майже убитий.
Не бійся, мій любий, не бійся останнього слова,
не страшно, що холод космічний туманом навколо -
візьми мою руку, щоб в пеклі нам разом, нам знову,
візьми моє тіло, щоб вбило кохання - не холод.
Ми зараз сміємось, а нам дві доби до прощання,
Я скоро піду, зачиняючи з грюкотом двері,
А знаєш, коханий, давай, ми нап'ємося чаю -
так просто - розмови, а я розіллю їх в консерви.
Ти знаєш, мій любий, що нам не судилося жити,
всі наші турботи лишаємо просто на тацях,
Ми скоро помремо - наш джокер тузами побитий,
і холод космічний вже стукає серцем по пальцях...
А знаєш, що серце зупиниться в кілька ударів?
Останнє "бувай" рівнозначнє останній хвилині,
ми більше не разом, пусти мої руки - не пара,
нас більше немає, ми мертві - ніхто тут не винен.
Кістлявими пальцями холоду стиснуте серце,
І кригою, чорною, мертвою тіло покрите,
забути.... Що сталося - з пам'яті стерте,
нас скоро не стане і часу немає у світу.
А знаєш, коханий, нам реквієм скоро присвятять,
і так урочисто складатимуть квіти в надгрібки,
так темно навколо - тебе не знайти, не обняти,
ми більше не разом і втрати ніхто не помітить.
Стривай ще, мій любий, стривай, озирнися востаннє,
І дотиком терпким востаннє цілуй мої очі,
всього дві доби - сорок вісім годин, як омана,
нас скоро не стане - нас світ післязавтра зурочить...
***
горілки порізно. вірші покурити. не. пара.
непара. природньо. готелі. фотелі - дві штуки окремо.
свобідні в неволі дві рідні недолі - ми демос: ти - демон, я - демо..
обрубки, мов дрова до грубки, горіти ідемо, за руки повітря беремо.
ведемо. штоб нє била.. потім запізно - не зараз.
самсонові сили покинуть пострижене тіло.
зближаюсь із домом. до дерну, до запаху крісел. де м'яко.
у шклянці бракує. ковтнути отрути. заснути кров'янкою-п'явкою.
на фоти дивитись, безлюдне забути. відчиста віддати. віддатись. в проявку.
щоб знову цвіло, необхідно, аби облетіло.
на мапі позначу собою відрізки.
на крихти розіб'ю черговий сніданок.
я змучений. хочу підведення риски.
на жаль, я не вмію, як ти - у риданнях.
відтяти від купки кордонів смачніші кавалки.
шукаю якісь артефатки, справжнісінький сталкер,
і тільки повтори від фраз, щось на вигляд - акорди,
і я - у красі без прикрас, дорогий, та не гордий,
і ми подорожні, бо - так, піді нами дорога,
і сторож не впустить до мене нікого не звідси;
не треба просити, не дам, бо не маю нічого -
лишаю лиш слід. але слід - це не я. тільки відтиск.
пройшли сорок вісім годин і
від мене
лишилася попелу купка, та й
досить.
нехай я народжусь, віднова,
зеленим.
зилишивши в пам'яти відтисків
досвід.
***
Я вчора воскресла, мене позавчора не стало,
І ти, я вже знаю, воскреснеш у відтисках долі,
Всього дві доби, і прощання у вирах вокзалу…
Всього дві доби і нема, нас немає з тобою…
***
А знаєш, коханий, воскреснувши, вмерла востаннє,
Без тебе не я, а бездушна холодна подоба,
нас більше намає, не треба пустих обіцянок,
і холод космічний не зцілить смертельну хворобу.
А знаєш, мій любий, що серце без тебе не б'ється?
Я вчора воскресла? Це просто чергові обмани,
Візьми моє тіло, коханий, віддай моє серце,
Зіграй мою душу останнім акордом гітарним.
Мій милий, ти чуєш? Мене не зігріє чужинець.
Твоїми молитвами можу я тільки ожити.
І руки, що душу тримають в колючій ожині,
її воскресять назавжди, щоб ніхто не помітив.
Юля Смаль & Андрій Деревенко
Автор
Тема: Кохання, стосунки, почуття... (Прочитано 123740 раз)