Вільний форум міста Калушa

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Форуму:

17 років 5 місяців 1 день

Автор Тема: Історія чи міф про історію України  (Прочитано 172315 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Tad

  • фашик
  • *****
  • Карма +0/-10
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 15080
  • Останні відвідини:
    Вчора в 13:04:53

Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1206/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 30353
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 15:32:21

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #621 : 18 Жовтня 2020, 12:15:14 »

<a href="https://www.youtube.com/watch?v=JbYRJFw-Tos" target="_blank">https://www.youtube.com/watch?v=JbYRJFw-Tos</a>
Записаний
Читайте по губах: Без газу чи без вас? Без вас. Без світла чи без вас? Без вас. Без води чи без вас? Без вас. Без їжі чи без вас? Без вас.


yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1206/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 30353
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 15:32:21

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #622 : 25 Жовтня 2020, 08:25:34 »

<a href="https://www.youtube.com/watch?v=tlXJM_SDzvE" target="_blank">https://www.youtube.com/watch?v=tlXJM_SDzvE</a>
Записаний
Читайте по губах: Без газу чи без вас? Без вас. Без світла чи без вас? Без вас. Без води чи без вас? Без вас. Без їжі чи без вас? Без вас.


yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1206/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 30353
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 15:32:21

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #623 : 28 Листопада 2020, 14:13:20 »

<a href="https://www.youtube.com/watch?v=qgHGiu4Atq0" target="_blank">https://www.youtube.com/watch?v=qgHGiu4Atq0</a>
Записаний
Читайте по губах: Без газу чи без вас? Без вас. Без світла чи без вас? Без вас. Без води чи без вас? Без вас. Без їжі чи без вас? Без вас.


ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +306/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 18261
  • Останні відвідини:
    Вчора в 00:51:21

    Звідки: Льондон
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #624 : 29 Листопада 2020, 23:46:08 »

Пломбир -   было привезено в 1936 году Микояном из США. В Нью-Йорке советская делегация опробовала и отобрала 8 сортов вкуснейшего мороженого в качестве перспективных для развития их производства в СССР. Пломбир сливочный и молочный, крем-брюле, эскимо, ванильное и фруктовое мороженое были рекомендованы для выпуска. А уже первые их образцы появились в 1937 году. А в 1938 году в Москве построили первый завод по изготовлению мороженого по американской рецептуре на американском оборудовании, которое закупили в США во время 2-х месячной командировке по стране 1936г.

======================================================

Мои дед и баба никогда о голодоморе не говорили, боялись. Когда в 90-х, после распада СССР в Украине начали собирать свидетельства, выжившим после Голодомора и войны немногочисленным очевидцам было уже по 70-80 лет.

Под катом свидетельства жителей села Чопилки, Переяслав-Хмельницкого района.

Більченко Євдокія Василівна, 1906 р.н.

Я сама родом з села Безпальчого Драбівського району. Я раз в неділю до матері в гості йшла. Іду Богданами, це село в Золотоніському районі, а попереду йде жінка і в руці несе чайник. Йшла, йшла і впала, чайник покотився. Я доходжу, а вона вже мертва і очі широко відкриті в неї. Бо ті люди, які мерли голодною смерю, очей не закривали. А хіба це тільки вона одна так померла? Та їх тоді лежало по дорогах повно, на кожному кроці.

У неділю ми ходили на базар у Драбів мінять майно на харчі. Назбирається нас цілий табун та й ідем. А назад – дивись – вже когось і немає, десь і помер на дорозі. У Одинця була дочка Наталка, така молода, вродлива дівка. Раз пішли ми в неділю у Драбів мінять. А їй не вдалося нічого виміняти, так вона дойшла в Жорнокльови, впала і вмерла.

З голоду в мене вмер хазяїн і дитина. Як умер чоловік, то замотали в тряп’я, повезли возиком на кладовище, заховали і ніхто й не плакав, і ніякого й обіду ніхто не справляв, як зараз. Там, на кладовищі, по черзі два чоловіки копали ями, за це їм давали по 1 кг зерна якогось. Ями тоді копали неглибокі, десь по пояс. А тоді накидають мертвіх повну яму. Та притрусять землею, оце й усі похорони. Часто було й рука чи нога з ями виглядала, не прикидають добре землею.

Як умер у мене хлопчик, так я наділа на нього сорочечку чистеньку, замотала в тряпку, взяла його під руку, а в другу руку взяла заступ і пішла на кладовище сама хоронити свою рідну дитину. Іду, і ні плачу – нічого, мов під рукою в мене не синочок, а якийсь дрючок. Прийшла на кладовище. Поклала хлопчика на землю, а сама почала копати яму. Копала-копала, насилу викопала по пояс. А тоді в бік прокопала припічок, бо труни ж не було, так щоб земля не придушила дитину. Пеленою виносила землю з ями. А тоді заслала той припічок тряпкою, в якій принесла хлопчика, поклала його туди. Пішла наламала бур’яну, затулила цю дірку. А тоді засипала яму землею, зробила горбик і пішла додому. Тоді жалю не було ніякого. Було, хтось вмирає в хаті, а рідні радуються, що їсти їм більше буде.

Восени ходили на колгоспне поле, перекопували картоплю. Весною, як вже почала липа випускати бруньки, то піду, нарву їх, принесу додому, сяду за стіл, вмочу їх у сіль і їм. Як наспіли шовковиці, так варили борщ. Зварять шовковиць, покришать туди лободи і їдять. Було, як здохне кобила, так люди бігом біжать туди, щоб ухватить м’яса. А тоді наварять і їдять його. Було, чуть не б’ються за м’ясо, що тому краще попалося, а тому гірше. Бо не тільки люди з голоду мерли, а й коні дохли і корови, і все живе. У голод їли і жаби: наловлять їх, а тоді ошпарять кип’ятком, а вони ж пищать, бо живі, обдеруть шкіру, а середину піджарять і їдять. Ну, я жаб не їла, люди казали.

А як діждали жнив, то, було, піду на поле, нарву колосків, намну і наїмся зерна та й додому щось прихвачу крадькома. Я за шляхом ламала кукурудзу. Люди за пояс наховали качанів, а я взяла один великий. Ідемо додому, коли це їдуть ті, що перевіряють, так вони всі повикидали. А я іду з одним качаном. То мені не було нічого, бо один дозволяли брать. А Мотря Демидиха взяла п’ять качанів і її спіймали, хотіли були забрать і судить. А в неї було п’ятеро дітей; як почули вони, що матір забірають, біжать до неї, плачуть, кричать, а слідом і Мотрин батько і мати. Коли вони змилувались, опустили. Правда, визивали її і в Гельмязів, і казали, щоб батько десь взяв тисячу грошей і одніс у контору.

Було, як дехто й візьме якусь картоплину чи гарбуз та сховає, то все одно прийдуть з залізним ціпком-щупом і найдуть, і заберуть. Часом прийду з роботи, накришу кропиви, принесу кілограм сім’я, перемішаю, підсушу на плиті, наїмся і не голодна. Хто ходив на роботу, тому давали їсти раз на день, то каші якоїсь, то одну або дві галушки щипані, так я сама не з’їм, а принесу своїй найменьшій дочці Уляні, бо старші були у яслах, то там щось з’їдять, а вона ж ні. А то раз приходжу додому, а Уляни моєї ніде немає. Я до сусідів: “Чи не бачили в мене в дворі підводи?”. Бо як була підвода, то значить вона вмерла і її забрали. Сусіди кажуть, що не бачили. Я вже ходжу по городу плачу, а тоді заглянула в повітку, коли вона там. Сидить на порозі і, бідна, щипає травичку молоду і їсть.

Дожилась була до того, що нічим було і тіла прикрить. Що було на мені –порвалось, а те попромінювала. Дійшло до того, що мені стидно на роботу вже ходить. Так я тоді вночі пішла до матері і хвалюся, що немає в чому ходить. Тоді мати пішла до сусідки: вона жила трохи заможніше, та дала мені сподницю, сорочку, хустку. Прийшла вранці додому і зараз же на роботу. Та дожились до того, що з мішків сподниці шили, а з сорочки низ одирвеш і зробиш дві хусточки. І такий радий, що біленьку хусточку маєш.

У голод люди ходили і вночі, не спали, бо голодну людину сон не бере. А я тепер і спать лягаю, і встаю, і прошу Бога, щоб більше не було голоду, бо тепер люди звикли до розкошу і не переживуть його. У голод люди були здоровіші, ніж тепер. Бо зараз і та радіація, і хімія давить людей і без голоду. Людочки, боріться всіма силами, щоб зараз не зробили голоду, як у 33-му році, бо це страх, страх і ще раз страх.

Записала Кузьменко Л. у 1993 р.

Вільченко Яків Дмитрович, 1899 р.н.

В голод не було такої хати, щоб хтось не вмер. Мерли люди по-страшному. Було, сьогодні вийде на роботу, а завтра вже на кладовище одвезуть. В нас по сусідству жив Іван Кобзар з жінкою Мелашкою і було в них троє дітей: Галя, Іван, Маня. І всі й померли. Маня була найменьша. Знаю, зайшов до їх, а вона лежить на лаві і їсти просить хоч крихту хліба, а хто ж дасть, як і самому немає чого з’їсти. Так вона лежала голодна, а тоді пообгризала свої пальчики до кісточок і померла.

А з другого боку також жили люди і було в них двоє дітей – хлопці. Да бідні голодували ж вони страх і ці діти вже як настраждалися, сиділи на печі пухлі. Руки і ноги побралися пузирями, а тоді полопали. Шкіра позаверталася. То вони візьмуть обдеруть на собі шкіру і з’їдять. Люди тоді казали, що хлопці самі себе годують. Та так і померли бідолахи.

Наші сусіди померли, остались тільки ми, бо в нас була корова. Було в мене на початку голоду десь кілограм п’ятнадцять муки, так я її сховав на горищі, у очереті. Коли це прийшла та бригада. І залізним ціпком начала штирхать скрізь: у хаті, на подвір’ї, у коморі, шукали зерно чи картоплю, чи якусь крупу, а тоді полізли на горище і як штирхнули, так мука і посипалась. Так вони за неї і пішли. А ти живи як хоч і їж що хоч. На роботу тоді йшли в шість годин ранку і до пізнього вечора трудилися, а за це давали якийсь стакан квасолі чи насіння. А так ото й жили.

Записала Кузьменко Л. у 1993 р.

Куриленко Марія Кирилівна, 1918 р.н.

Голод почався в 1932 році, а вже навесні 1933 почали мерти люди. У селі була створена спеціальна комісія (бригада), що ходила по хатах і забирала зерно, картоплю, муку. До бригади входили чопильські та чужі люди. Прийдуть і заберуть усе до грамочки, якщо десь і заховаєш щось, все одно найдуть і заберуть.

Люди їли все, що бачили: кору з дуба, листя шовковиці, липи, цвіт з акації, полову гречану. Хто ходив у колгосп на роботу, а колгосп у нас був створений ще в 1929 році, то там їм давали якусь затірку. А в жнива почали давати по півкіла хліба соєвого на робочу душу на день. У 1934 році почали вже виписувати в колгоспі зерно по кілька кілограмів і то в крайньому випадку.

У голод люди ходили в Великий Хутор, у Драбів і міняли одежу на харчі. За хустку або спідницю можна було виміняти стакан проса чи квасолі або один буряк чи качан. Люди попромінювали усе до грамочки, було, як зайдем до когось в хату, так тільки чотири стіни голі і якась тряпка на полу.

А люди ж мерли страх, вимирали цілі сім’ї. По селу їздила підвода, на яку виносили мертвіх і складали, або і сам візних ходив з хати в хату і забирав мертвяків. Тоді віз до кладовища, а там люди копали яму велику і скидав їх туди всіх заразом, а то й просто в рів глибокий, що був викопаний навколо кладовища. Ховали людей тоді на старому кладовищі. Як умер наш дід Левко, то дядько Омелько найняв копачів, викопали яму, привезли діда ховать, коли візник привіз ще підводу мертвіх, так їх також вкинули туди і прикопали всіх разом. Візником був Саранча Андрей, пізніше і сам помер в голод. У його була колгоспна кобила і віз, так він їздив і підбирав мертвіх. А за це йому давали один кілограм хліба на день.

У нас біля хати була латочка землі, так ми посадили там картоплю, а щоб ніхто не вкрав, то старший мій брат Василь стеріг її кожної ночі. А то раз зайшов він у хату вночі, ну побув, може, хвилин з десять, виходить, а картоплі немає. Сусідка Параска зірвала всю до грама. І так було нам її шкода, бо картопля ще тільки цвіла, ми її і самі не пробували. В голод вимерла більша половина людей у селі. Залишились пусті дворища, то їх забирали у колгосп, або люди йшли і розбирали їх собі на дрова. Тоді кожне думало тільки про себе. Мати і та забувала про своїх власних дітей. Співали тоді в пісні:

“Наша мати балабонів напекла
Собі білих, а нам і чорніх не дала”.

Записала Кузьменко Л. у 1993 р.

Сисоєнко Олена Пилипівна, 1921 р.н.

Наше село Чопилки називається так тому, що тут колись жив козак Чепіга. До голоду в селі проживало 1,5 тисячі людей. Батько мій – Сисоєнко Пилип Ничипорів, 1890 р.н, мати –Сисоєнко Марія Василівна, також 1890 р.н. Я заміж не ходила. Батьки до колгоспу були хліборобами, а як пішли в колгосп – стали колгоспниками. Землі в батька мало було. Дві коняки мав, то їх забрали у колгосп. В селі зразу утворилося два колгоспи –“Доля” і “Комінтерн”. Пізніше “Доля” померла, так люди жартували і залишився один колгосп “Комінтерн”.

Батько вмер в 1932 році з лиха, з хвороби, не з голоду. В 1933 році нас було четверо дітей. Я сама старша, брат Василь, сестра Галька, брат Іван. Голод якось із зими почався. Не було в людей нічого їсти. Видно, колгосп не дав людям хліба. Ми жили бідно, не було і в нас нічого. Корова якось у нас була і мати її содержала, що не продала. Якби не та корова, то ми б усі померли.

Сестра Галька пухла-пухла була, ногі пухлі і вже була готова. Якби не дощ, вона була б померла. Мати на роботу в колгосп ішла рано, приходила додому пізно. До дітей не дуже придивлялася. А то йшов дощ, вона залишилась дома, кинулася до Гальки, а вона вже готова. Мати в плачі: “Ой, Боже мій!”. Повели Гальку до корови, видоїли краплину молока і її спасли. Потім мати Гальці уже більшенько молока давала ніж нам.

В голод всі ми вижили. Як дождали на деревах листочків, то ішли до липи і їли сирі листочки. По картоплю гнилу ходили в колгосп, збирали гнилу картоплю, товкли в ступі листя кропиви і липи, змішували з картоплею і пекли балабони. Мати ліплять, а воно розсипається, із сковороди їли ложками. Цвіт акації їли. Тоді не можна було в колгоспі нічого брать. Не пам’ятаю в якому році це було. Попросили ми матір: “Мамо, принесіть хоч трошки “гусячого молочка”. “Гусячим молочком” ми називали молоде насіння конопель, бо як воно ще не зріле, то в ньому всередині ніби як молочко. А корова тоді в нас не доїлася. Колгосп сіяв коноплі і насіння брать не можна було.

От нам’яла мати кіло чи два насіння, зав’язала у вузлик, поклала під руку і йде додому. Перестрічає її член правління і питає: “А де ти була, Марусе?”. Мати відповідає: “На роботі”. “А це що в тебе?”, – сам витяг вузлика і поніс в контору. Коли це прибігає материн брат і каже: “Що ти, Марусе, наробила! Нащо ти брала! Тебе ж будуть судить!”. Мати дуже злякалася, але якось обійшлося, що її не судили.

Люди кажуть, що в 1933 році чуть не все село вимерло. Тут багато хат було пустих, городи бур’янами заросли. Розказували, що мертвих на воза накладуть, одвезуть на кладовище і в одну яму вкинуть. Бог милував, не чула, щоб в селі людей їли.

Записав Авраменко Ю. у 1996 р.

Тимченко Пелагія Миколаївна, 1915 р.н

Мій батько – Тимченко Микола Юхимович, мати – Тимченко Варвара Данилівна. Віком вони пошти однакові. Було в батьків семеро дітей. До вступу в колгосп батьки хазяйнували, пахарством займались. До революції було трохи своєї землі, а тоді вже наділили більше. Батько всієї наділеної землі не брав, казав: “Я її всю не обпахаю”. Батьки були середняками: мали кобилу, дві корови. Орали коровами і кіньми. Спереду запрягали кобилу, а позаду корови. Мені год 7 було, і я вже поганяла на оранці, а батько за плугом йшов. Трудно було землю орать. Одного разу я попробувала за плугом йти, коли мене чепіги як кинуть! Земля в нас хороша, родюча, хватало всього. Ото семеро дітей нас було і не голодували. Був хліб, поросята, овечки держали. Харчувалися тоді хорошо: варили борщ, кашу. В Глимнязов на базар кіньми їздили. Тоді Чопилки належали до Глимнязовського району, а мабуть лише 30 год, як стали Переяслав-Хмельницького району. Перед колективізацією на базарі порося коштувало 3 рублі і черевики 3 рублі.

В 1930-му році колгоспи почалися. Зразу, мабуть, один колгосп “Комінтерн” був, а тоді ще й “Доля” утворився. Колективізація й розкуркулення разом проходили. Як в колгосп не йдеш, то розкуркулюють, незважаючи на те чи багатий ти, чи бідний. Таких дуже багатих в селі не було, щоб справді підлягали розкуркуленню. Розіслали розкуркулених кого-куди.

Пішли батьки в колгосп. Віддали коняку, воза, плуга, весь реманент, а корови не оддавали. Пішли в колгосп, а там люди кажуть: “Так це ми на ваших дітей робить будемо?!” Тоді батьки давай назад – з колгоспу. Не встигли прийти додому, коли вже йдуть до нас майно описувать, тоді ми пішли опять в колгосп. З 15 год я вже працювала в колгоспі.

Восени 1932 року присилали в село з району уполномочених на поставку хліба. Бригади ходили по селу і забирали в людей хліб. До кого прийдуть, то і в вузликах заберуть. В каждого забирали. Свої сільські люди були в бригадах. ... Антон Лазорович – активіст, бідний, безграмотний, ще й сліпий на одне око, ходив по бідних людях і забирав. Це спеціально робилося, щоб люди вимерли. У нас нічого брать було, бо сім’я велика була.

Головою колгоспу в 1932 році був Кролевець Яков Федорович, бухгалтером Новицький Павло Іванович. Вони приховали хліба небагато, не показали всього у звіті, щоб не здавать увесь хліб і дать трохи людям. За це їх засудили. Так вони обидва і не вернулися. Вони були безпартійними, люди жаліли за ними. Як до голоду воно підходило, в нас ще корова була. Продали корову, виміняли теля та своє ще теля держали. По самий перед із сім’ї померла Оксана, ще при батьку. Воно було мале, може год йому було. Усі ми з нею плакали.

Навесні 1933 року, десь у маї, я пішла в колгосп на роботу, а мати набрала майна і пішла в сусіднє село Нехайки мінять на їжу. Мати моя сама родом із Нехайок. Взяла вона платок, спідницю і міняла на те, хто що дасть. Мати слабі були, висохли. Я була б їх не пустила, а то я була на роботі, а вони пішли. А воно тоді жарище було. В Нехайках мати зовсім ослабла, лягла в когось під двором і вже вмирала. Люди сказали за неї родичам. Родичі забрали її до себе і вночі вона в родичів вмерла. На ранок приходить родич переказать, що мати вмерла.

Так я із сестрою Катериною пішла в Нехайки хоронить матір. Батько не пішов, бо дуже ослаб. Прийшли з Нехайок, батько ще ходив. Розказали батьку як поховали матір. Він послухав, а тоді просто запікся, що жінка вмерла, а шестеро дітей без матері залишилось. Поліз батько на піч, ліг і лежить. А тоді бачу – батько перед собою вгору руки викидає. В колгоспі зимою в одному кагаті зогнила картопля. Люди з цієї картоплі пекли ладики. Я кажу батьку “Ось я ладиків спечу!”. Тільки спекла ладиків, кажу: “Тату!” Я туди, а батько неживий. З голоду батько вмерли, було йому тоді 45 років.

Сусіди прийшли, баба Пріська, поклали батька на лаві. І вже воно в ніч пішло. Я ввечері кричу скільки сили, а сестри на полу лежать. Сусід зайшов і каже: “Не плач, тебе може я в ясла до дітей поставлю”. Сестри лежали на полу, просили їсточки. Повисихали всі. Коли це вночі сестра Дунька вмерла, було їй 7 або 8 год. Дихала-дихала і кончилася. Ранком ще тільки розвидняється я вп’ять кричу. Коли сусід знову іде і каже: “Не плач”. Батька вмотали в рядно і Дуньку в шаль. Коли в обід їде підвода, повиносили їх і повезли. Пішли на кладовище той, що возив, як та сусіди.

Нас осталось п’ятеро. А тоді перегодом вмерла Вірка. Їй було годів п’ять. Ми її чимось обмотали, поклали на носилки, воно невелике було. Галька, Катерина і я носилочками віднесли її на кладовище. Там яма вже була. У ямі уже мертві люди лежали. Накладуть у яму, а тоді вже закопують. Тоді через тиждень Манька померла. Год три їй було. На кладовище самі односили. Троє нас осталося.

В 1933-му я в школу ходила в Богданах. Ходили ми тільки втрьох із села. В школі харчували, варили їжу для дітей, може ще й двічі на день. Я не доходила шостий клас у маї, як померли батьки, я вже більше в школу не ходила. Оце вже, як померли всі, так мене в дитячі ясла на роботу поставили. Мені в яслах на п’ятиденку муку давали. Муку я приносила додому. Одного разу прийшла з роботи, а сестри муку всю поїли. В колгоспі жито варили. Хто на роботу вийде, там давали.

В 1933 році пошти все село померло, зовсім мале село осталося. Кругом нас всі сусіди вимерли. На кладовищі вже й могили позаростали, де ховали померлих з голоду людей, туди ніхто й не ходить.

Записав Авраменко Ю. у 1996 р.

Tad

  • фашик
  • *****
  • Карма +0/-10
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 15080
  • Останні відвідини:
    Вчора в 13:04:53

Історія чи міф про історію України
« Прочитано #625 : 02 Грудня 2020, 09:54:34 »

Все пiзнаеться в порiвняннi




Агiтки 1991 року  :good Як нас розводили i яке мiсце тепер посiдае Украiна  :facepalm:
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

romashkin

  • Admin
  • *
  • Карма +731/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 8381
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 09:56:21

    Звідки: пр. Л.Українки
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #626 : 02 Грудня 2020, 11:52:31 »

чого розводили?
просто виявилось, що просто бути незалежними недостатньо, щоб бути багатими.
треба  ще думати і працювати. совки на це нездатні.

ще одна велика помилка - Кравчук.
як у фільмі - "Поворот не туда."
------------------------------------------------------
а що наш чекало з Кремлем не важко побачити, переглянувши любе відео з глубінкі дальше Москви.  :russin
Записаний
Дилетанту складні речі здаються дуже простими, і тільки професіонал розуміє наскільки складна найпростіша річ.)

Tad

  • фашик
  • *****
  • Карма +0/-10
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 15080
  • Останні відвідини:
    Вчора в 13:04:53

Історія чи міф про історію України
« Прочитано #627 : 02 Грудня 2020, 18:36:32 »

а що наш чекало з Кремлем не важко побачити, переглянувши любе відео з глубінкі дальше Москви. 
Тут ти абсолютно правий  :good не треба було придурошним кацапам будувати ТЕЦи i заводи , асфальтувати дороги i газифiкувати дикi села Украiни , треба було развiвать свою глубiнку . Все - рiвно вiд вас асаблiвоi благодарностi не побачать .
просто виявилось, що просто бути незалежними недостатньо, щоб бути багатими.
Тепер видно хто вiд кого не залежний  ;)
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +306/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 18261
  • Останні відвідини:
    Вчора в 00:51:21

    Звідки: Льондон
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #628 : 02 Грудня 2020, 22:11:40 »

Агiтки 1991 року   Як нас розводили i яке мiсце тепер посiдае Украiна


поляки чи прибалти ваащє не розуміют що ти хоч тим сказати . Вони , на відміну від українців , вирішили повністю забити на совок і на кацапію , і як результат живуть в 100500 раз краще українців і тупих хахлов , які заради хйла і рюцкє гівноміра готові чекати на якесь чудо

і зверни увагу , що поляки що прибалти чомусь не дуже паряться з тим  , що вони залежні від ЄС . САМЕ ГОЛОВНЕ - ЩО ВОНИ НЕЗАЛЕЖНІ ВІД ТУПОЇ КАЦАПІЇ І САВКІВ БУВШОГО СОВКА .

А вже про те , як савок розвивав загнівающюю Німеччину чи Францію чи Іспанію з Італією - ну розкажи  , а то чомусь дійсно ніхто не розуміє , якого біса савок уже привласнив на свій рахунок заводи , які будувались за проектами і планами США чи ЄС .

зі . Навіть ті же хрущовки чи інші будинки - і то сраний савок вкрав на заході ідеї     :facepalm:   

romashkin

  • Admin
  • *
  • Карма +731/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 8381
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 09:56:21

    Звідки: пр. Л.Українки
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #629 : 03 Грудня 2020, 08:36:47 »

газифiкувати дикi села Украiни
я все думав, що навпаки, українці їздили кацапам будувати, а кацапи - водка, калбаса, сельодка.  ;)
українці і собі все газифікували і кацапів би забезпечили. біда, що совіти розпались. тому купа кацапських сіл досі без газу.  :duvno
велікая дєржава б-ть. :=)

зі.
он навіть ти, Таде, поїїхав їх піднімати.
Дика країна ;) якби європейчики не купували газ-нафту, то давно би все мохом поросло.
Записаний
Дилетанту складні речі здаються дуже простими, і тільки професіонал розуміє наскільки складна найпростіша річ.)

Tad

  • фашик
  • *****
  • Карма +0/-10
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 15080
  • Останні відвідини:
    Вчора в 13:04:53

Історія чи міф про історію України
« Прочитано #630 : 03 Грудня 2020, 10:00:38 »

я все думав, що навпаки, українці їздили кацапам будувати, а кацапи - водка, калбаса, сельодка.
Да канешна панятна . I милися ми в екологiчно-чистiй Лiмницi тiльки лiтом  , не то що кацапи в банях  :=)
Я тоже думав , а чому у нас саме русофобiя , а не австрофобiя чи полякофобiя , чи бодай нiмцефобiя ? Адже австрiяки гнобили 200 рокiв , поляки у нас панували вiками , а нiмцi нас взагали за людей не рахували . Про те хто скiльки народу винищив я вже мовчу .
I прийшов такого висновку , що поляки , що нiмцi , що австрiяки були для нас панами , а ми для них бидло, худома , робоча скотина , i нам тупо хтiлося бути такими як вони - панами . В мештах , а не в постолах, в камiзельках i капелюси , а не в кептарику , а ще бiльше хтiлося так само над кимось панувати . Пан то для нас все ! Але нас тримали за тупу худобу , а у худоби завжди покора до свого газди - пана.
А тупi кацапи почали вам втирати що ми адiнарот , мi ше братья . I обiдранi вони були в той час як i ви , i ходили в лаптях i ватнiках . I розказували , що треба разом будувати светлое будущее. I вивчили вас , i перестали вас рахувати за худобу , бо самi колись були в такому ж станi .
Так що у нас то на генетичному рiвнi , не дай Боже на пана гавкати , а на такого як сам можна .  :!!
От якби в 39 роцi вас кацапи загнали в стойло i батогом , от тогди б ви iх шiнували . А так самi кацапи в тому й виннi .
Ви й зараз , у всiх своiх розмовах , рiвняетесь саме на панiв , вони для вас взiрець . Але забуваете що аби панувати як вони , треба мати над ким панувати  :fool Русофоби хреновi
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

romashkin

  • Admin
  • *
  • Карма +731/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 8381
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 09:56:21

    Звідки: пр. Л.Українки
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #631 : 03 Грудня 2020, 10:05:03 »

Пан то для нас все !
не треба узагальнювати ;)

а от в тобі я ніколи не сумнівався.
для таких як ти. пан все. їздять по світу, шукають пана. бо ж без пана вони 0.  ;)
Записаний
Дилетанту складні речі здаються дуже простими, і тільки професіонал розуміє наскільки складна найпростіша річ.)

Tad

  • фашик
  • *****
  • Карма +0/-10
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 15080
  • Останні відвідини:
    Вчора в 13:04:53

Історія чи міф про історію України
« Прочитано #632 : 03 Грудня 2020, 10:11:33 »

для таких як ти. пан все. їздять по світу, шукають пана. бо ж без пана вони 0.
В змизлi ? Це ББА з gaar шукали собi пана i тепле мiсце для дупи , а ия iхав до мi же браття , i пана у мене нiколи не було  :!!
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +306/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 18261
  • Останні відвідини:
    Вчора в 00:51:21

    Звідки: Льондон
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #633 : 03 Грудня 2020, 10:52:55 »

а ия iхав до мi же браття , i пана у мене нiколи не було


 :towall  :facepalm:   

тяжьолій слючай . тобто це НЕ ДО ТЕБЕ ПРИЇХАЛИ як до пана , а ти поїхав на поклон до пана про роботу , поїхав ти на кацапєю - бо чюкчі і буряти тобі "мішєброцья"  . Ось живу я собі в Англії , де живуть люди з УСЬОГО СВІТУ  , і як це не дивно , але щоб назвати ваньок мішєбротьямі - ну це канєшна супєр . А особливо знаючи ВАРАВСКУЮ культуру кацапів і їхні панятія  :towall    :facepalm:   

зі . не здивуюсь якщо для  Тада стануть мішєбрацья якісь саудовці чи кувейтці , якщо йому там дадуть роботу   :=) 

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1206/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 30353
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 15:32:21

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #634 : 03 Грудня 2020, 11:03:18 »

Нє, нє. Вони можуть бути "наши партнеры" і не більше, бо вони не православні і тому не скрєпні
Записаний
Читайте по губах: Без газу чи без вас? Без вас. Без світла чи без вас? Без вас. Без води чи без вас? Без вас. Без їжі чи без вас? Без вас.


yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1206/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 30353
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 15:32:21

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #635 : 03 Грудня 2020, 11:09:06 »

Ти ж сам по ТАДових відповідях заціни.

У нього, як не в сраку граються, то обрізані, то наглосакси.

Там дуже обмежене коло претендентів в браттяраби.
Записаний
Читайте по губах: Без газу чи без вас? Без вас. Без світла чи без вас? Без вас. Без води чи без вас? Без вас. Без їжі чи без вас? Без вас.


Tad

  • фашик
  • *****
  • Карма +0/-10
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 15080
  • Останні відвідини:
    Вчора в 13:04:53

Історія чи міф про історію України
« Прочитано #636 : 03 Грудня 2020, 11:19:26 »

Ось живу я собі в Англії , де живуть люди з УСЬОГО СВІТУ  , і як це не дивно
Ага i вiдчуваеш себе паном , над такими як Юрко  :=)
Фiшка в тому , що неймовiрна кiлькiсть випусникiв IФIНГу стала в Росii в великими керовнiками i начальниками , тому що працювали межи мішєбрацья . Тобто досягнули певного статусу в суспiльствi , ну а про грошi я вже мовчу  :-[ А чого досягнув ти  серед наглосаксiв ? ТОби будуть посмiхатись i ввiчливо вiдповидати , але для них ти будеш завжди худобою , трошка нижче iндусiв
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1206/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 30353
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 15:32:21

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #637 : 03 Грудня 2020, 11:50:39 »

Ми вже то разів 8 обговорювали!

Кілько вас таких? 0,00000000001% від населення країни?

Та почнуться бунти - тікай у Вари, бо ті разом з хатов спалят...
Записаний
Читайте по губах: Без газу чи без вас? Без вас. Без світла чи без вас? Без вас. Без води чи без вас? Без вас. Без їжі чи без вас? Без вас.


Tad

  • фашик
  • *****
  • Карма +0/-10
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 15080
  • Останні відвідини:
    Вчора в 13:04:53

Історія чи міф про історію України
« Прочитано #638 : 03 Грудня 2020, 15:21:19 »

Та почнуться бунти - тікай у Вари, бо ті разом з хатов спалят...
Все можливо в цему життю , чи думав мiй дiдо що прийдеться пережити двi войни  :unknow
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +306/-11
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 18261
  • Останні відвідини:
    Вчора в 00:51:21

    Звідки: Льондон
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #639 : 03 Грудня 2020, 19:24:10 »

Ага i вiдчуваеш себе паном , над такими як Юрко 
Фiшка в тому , що неймовiрна кiлькiсть випусникiв IФIНГу стала в Росii в великими керовнiками i начальниками , тому що працювали межи мішєбрацья . Тобто досягнули певного статусу в суспiльствi , ну а про грошi я вже мовчу   А чого досягнув ти  серед наглосаксiв ? ТОби будуть посмiхатись i ввiчливо вiдповидати , але для них ти будеш завжди худобою , трошка нижче iндусiв


а що тебе так теліпає від цього "панятія" пан чи не пан ? я розумію , що на кацапії існує рабство і феодалізм до цього часу , але навіщо Україні це ватне лайно ?

В Англії люди собі живуть без цих "варавскіх панятій" тупих кацапів і ніхто тут не збирається "віяснять панятія" хто тут пан чи хто ні . Ось на днях я спілкувався з якимось лордом , але це не означає , що я зараз повинен бігати по кацапії і розказувати які всі кацапи засранці

 А відносно того , що українці завжди були на голову вище кацапів - Я ПРО ЦЕ ТОБІ УЖЕ ПИСАВ 100500 разів . Проблема для тебе в тому , що якщо для кацапів ти є хитрий хахол і супер вумний , то для українців чи для людей західного світу ти є просто один з мільонів . Ось тебе напевне і теліпає від цього - що все те , що ти там собі відморозив заради рюцкє гівноміра - на заході чи в Україні нафіг нікому не цікаво .

зі . розкажу історію про моїх знайомих литовців . Ми одночасно приїхали в Англію . Вони спочатку взагалі не мали грошей і спали в палатці в одному з парків . Потім він знайшов роботу . Потім вона знайшла роботу . Почали працювати і тд і тп .Років з 10 тому вирішили взяти кредит і купили будинок на виплату . Зараз вони уже змогли "підписатись" на інший будинок , вартість якого близько мільона фунтів . Кредит будуть віддавати ще років з 10 напевне ( думаю , що якщо нічого не трапиться супер - то віддадуть без проблем ) . І як результат - мають два будинки ( в одному живуть самі , а інший здають українцям , яких я знайшов . Зараз я отримую від них бабло за те , що слідкую за порядком в тому будинку )

Хоча чесно кажучи вони все таки були більш "завернуті" на заробітку і баблі    :=)   Я в порівнянні з ними - просто любітєль і развіздяй  :=)    В

І щоб закінчити історію весело для Тада - мужик працює простим ремонтником ( ремонтує все що поламається в різних магазинах ) , а дружина його працює в відділі збуту таіландських ювелірних виробів . Мають уже двоє дітей ( і супер плюс що їхні батьки їм допомагають бавити тих дітей )