Вільний форум міста Калушa

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Форуму:

17 років 5 місяців 2 дні

Автор Тема: Історія чи міф про історію України  (Прочитано 172328 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +306/-11
  • Online Online
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 18262
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 12:27:07

    Звідки: Льондон
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #220 : 09 Січня 2017, 17:31:32 »

Цікаві факти з української історії, культури та народознавства

● Найдавнішими українськими поетесами, імена яких відомі й про яких збереглися документальні свідчення, є інокиня Анисія Парфенівна і Анна Любовичівна; жили вони, очевидно, в кінці XVI – на початку XVIII ст. і залишили акровірші, де вписано їхні імена.

● Найдавніша згадка про українську мову на території сучасної України належить до 858 року. Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці XVIII ст. з виходом у 1798 році першого видання «Енеїди» І. Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови.

Приховано: Показати


● Найпершим видатним українським поетом, ім’я і твори якого ми знаємо, треба вважати Павла Русина з Кросна (близько 1470-1517). Він довго працював у Кракові, викладаючи у тамтешній академії, бував він в Угорщині, жив у Відні. В своїх творах з любов’ю описує рідну землю, означення «русин» для нього – «слово солодке», і він гордий з того, що носить таке ім’я.

● Найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів, вважається пісня «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?»

● Найвідоміший музикант Київської Русі – співець XI ст. Боян, який жив при дворі Святослава Ярославовича і якого згадує автор «Слова о полку Ігоревім».

● Найдавнішою скульптурою, знайденою в Україні, є кам’яна баба з кургану поблизу с. Нововасилівки Миколаївської області, яка належить до V-ІV ст. до н.е.

● Ансамбль унікальних фресок у Софійському соборі в Києві є найдавнішим зразком українського монументального живопису. Цим фрескам вже майже 1000 років. Загальна їхня площа становить 3000 кв. м.

● Найбільше перекладений літературний твір – «Заповіт» Т.Г. Шевченка. Його перекладали на 147 мов народів світу.

● Найбільша кількість псевдонімів була у О. Кониського – 141, у І. Франка – 99, О. Маковей користувався 56 псевдонімами.

● Найдовший псевдонім мав, мабуть, Григорій Квітка-Основ’яненко: «Любопытный Аверьян, состоящий не у дел колежский протоколист, имеющий хождения по тяжебным делам и по денежным взысканиям».

● Найпершим фаховим продавцем книжкової продукції вважається друкар М. Сльозка. За старих часів, тобто в XVII-XVIII ст., книги продавалися насамперед у друкарнях. М. Сльозка винайшов нову форму розповсюдження друкованого слова: продавав видання Львівського братства, роз’їжджаючи по ярмарках.

● Найчастіше вживаною літерою з українського алфавіту є «п», із якої починається найбільша кількість слів. «Найпасивнішою», тобто найрідше вживаною буквою українського алфавіту, є «ф». В українській мові звук, що починається цією літерою, зустрічається тільки у небагатьох запозичених словах.

● Найпершим вищим навчальним закладом в Україні була Острозька колегія, заснована в 1576 р. у м. Острог князем Костянтином Острозьким. Другий вищий навчальний заклад – Києво-Могилянська академія, заснована у 1623 р. шляхом об’єднання Київської братської і Лаврської шкіл. Це були на той час єдині вищі школи у східнослов’янському світі.

● Найдавніший міст знаходиться у м. Феодосії. Цей грецький міст, що функціонує ще й сьогодні, збудований генуезцями в XIII ст. Довжина його 10 м. Дещо молодшим від нього є «Турецький міст» над рікою Смотрич біля фортеці у Кам’янці-Подільському, його було побудовано у XVI ст.

● Найбільші сходи в Україні – Потьомкінські сходи в Одесі – одна з видатних кам’яних споруд 1-ої половини XIX ст. Це складна інженерна споруда висотою 24 м і довжиною 142 м має 142 кам’яних сходинки і 10 площадок. Ширина нагорі – 125 м, внизу – 21 м. В її спорудженні взяли участь архітектори Ф.К. Бофф, Г.І. Торрічеллі та ін. Матеріал – цегла, черепашник, камінь.


● Найвидатнішою архітектурної спорудою Київської Русі, що збереглася до нашого часу, є Софійський собор у Києві, «руська митрополія», зведена у 1037 році в центрі верхнього міста. Він має змінений зовнішній вигляд – був добудований у XVIII ст. За величчю художнього образу, досконалістю архітектурних форм, внутрішнім оздобленням собор належить до видатних пам’яток світу доби феодалізму.

● Найдавнішим і єдиним давньоруським медичним довідником, що зберігся до наших часів, є лікарський трактат-порадник «Мазі» – узагальнена праця про лікування травами, який склала Євпраксія Мстиславна, онука Володимира Мономаха, у Х ст.

● Найдавнішим народом на території сучасної України, назва якого збереглася у писемних пам’ятках, були кіммерійці, які оселилися наприкінці ІІ – на початку І тис. до н.е. в Причорномор’ї.

● Найдавніша людина, за останніми свідченнями науки, з’явилася на сучасній території України приблизно 700-800 тис. років тому. Відкриті нещодавно археологами шари з матеріалами поблизу закарпатського с. Королевого свідчать, що стародавні мешканці цього поселення вже тоді володіли вогнем, займались мисливством, а основною формою суспільної організації було первісне стадо.

● Найзнаменітішими дітьми можна вважати трьох дочок Ярослава Мудрого, які стали королевами в різних країнах. Дочка Анна стала дружиною французького короля Генріха І, а після його смерті управляла Францією як регентша до повноліття свого сина, короля Філіпа. Про це свідчить багатомовний напис на її пам’ятнику неподалік від Парижа: «Анна руська – королева французька». Друга дочка Я. Мудрого була одружена з норвезьким королем Геральдом Сміливим, а третя – з угорським королем Андрієм.

●Найнезвичайнішою дзвіницею на території України є, мабуть, дзвіниця Києво-Печерської лаври, яка відхилена від вертикалі, як знаменита Пізанська вежа. Ще за часів спорудження через нерівномірний осад грунту дзвіниця похилилася, і в 1740 році навіть було порушено справу проти архітектора І.Г. Шеделя: його звинуватили у неправильному плануванні. Дзвіницю добудували, пізніше (в 1951 році) визначили відхилення, а 1987 року зробили заміри вже за допомогою електроніки. При загальній висоті дзвіниці 96652 м відхилення становить 60,3 см. Отже, падіння київській дзвіниці не загрожує.


yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1206/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 30353
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 11:15:22

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #221 : 23 Січня 2017, 19:32:21 »

Які мудрі слова. І які нині актуальні!

Цитувати (вибране)
— Упиваючись своїми тимчасовими побідами більшовики нехотя показали справжню свою фізіономію, не прикриту ні соціалістичними гаслами, ні будучим земним більшовицьким «раєм». Найголовніший їх пункт, яким вони бравірували не тільки перед Європою, а й цілим світом, — се визволення народів і повне самооприділення навіть до відокремлення, — зараз у більшовиків виглядає зовсім інакше. Не ставимо вже прикладом України. Рано чи пізно, а не дешево Московщині обійдуться наступи на Україну і повна руїна її, бо нарід наш «братушкам» не простить Каїнової роботи його. Наша армія напоготові і час розплати наближається, — писав Павло Ковжун.
Записаний
Читайте по губах: Без газу чи без вас? Без вас. Без світла чи без вас? Без вас. Без води чи без вас? Без вас. Без їжі чи без вас? Без вас.


Tad

  • фашик
  • *****
  • Карма +0/-10
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 15081
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 12:48:59

Історія чи міф про історію України
« Прочитано #222 : 23 Січня 2017, 20:03:48 »

більшовики нехотя показали
більшовицьким «раєм»
більшовиків виглядає
Більшовиків в Україні , вже 25 років нема , а у тебе все актуально  ;) Може замість слова "більшовики" треба , щось актуальніше ставити ? Може Яценюк , чи Гройсман , чи може сам Порошенко , не знаю яким одним словом їх назвати ?
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1206/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 30353
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 11:15:22

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #223 : 23 Січня 2017, 22:14:10 »

Воно актуальне, бо досі є такі шо за совком стогнуть. А ще ти пропустив головне:
бо нарід наш «братушкам» не простить Каїнової роботи його
 ;)
Записаний
Читайте по губах: Без газу чи без вас? Без вас. Без світла чи без вас? Без вас. Без води чи без вас? Без вас. Без їжі чи без вас? Без вас.


Tad

  • фашик
  • *****
  • Карма +0/-10
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 15081
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 12:48:59

Історія чи міф про історію України
« Прочитано #224 : 24 Січня 2017, 19:30:03 »

бо досі є такі шо за совком стогнуть.
Не можу з тобою не погодитись , саме вони , ці совки серуть в Калуші по підїздах , сцуть в ліфтах і ригають в кінотеатрах . А от ті що залізли тобі і твоїм батькам в кишеню тарифами ЖКХ , опустили гривню , підоймили ціни і кромсають свій нарід , ті то точно не совок , всі як один євроінтегратори і відгодовані за американські гроші . Тому я чесно скажу , я не знаю хто гірший для мене совок чи євроінтегратори . Совок методом виховання можна викорінити в поколіннях , а що робити з євроінтеграторами ?  ;)
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +306/-11
  • Online Online
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 18262
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 12:27:07

    Звідки: Льондон
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #225 : 24 Січня 2017, 23:25:03 »

євроінтеграторами

і багатьох "євроінтеграторів" ти знаєш ?

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +306/-11
  • Online Online
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 18262
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 12:27:07

    Звідки: Льондон
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #226 : 31 Січня 2017, 20:25:57 »

Какой генштаб придумал Украину?

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +306/-11
  • Online Online
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 18262
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 12:27:07

    Звідки: Льондон
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #227 : 11 Лютого 2017, 03:10:05 »





ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +306/-11
  • Online Online
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 18262
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 12:27:07

    Звідки: Льондон
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #228 : 18 Лютого 2017, 16:42:52 »

«Кого не поставимо на коліна — перестріляємо» 80 років процесу «СВУ»

TRITONOS

  • Вісник благих новин
  • *
  • Карма +600/-8
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 945
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 05:20:56

Історія чи міф про історію України
« Прочитано #229 : 19 Лютого 2017, 02:57:01 »

Я спочатку думав що цю тему почав Тад бо українці то зброд на куску території а виявляється що то третя особа ЯЯ тут почала виписувати.
Записаний

Tad

  • фашик
  • *****
  • Карма +0/-10
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 15081
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 12:48:59

Історія чи міф про історію України
« Прочитано #230 : 19 Лютого 2017, 07:51:13 »

тему почав Тад бо українці то зброд на куску території
Наговарюеш ти на мене , грiх це  ;) Я такого нiколи не говорив . Свою iсторiю треба знати i поважати . I бажано знати максимальну правду про iсторичнi подii . А в любоi подii завжди двi правди . Коли нам показуюють лише одну правду , значить щось вiд нас хочуть .
Наприклад , герой нашого iсторичного епосу Олекса Довбуш , забирав грошi у багатих вiддавав бiдним . Але всi мовчать про те, що то був простий злодiй i вбивця польськоi шляхти. А саме цiкаве , що нашi сьогоднiшнi маргiнали i активiсти не ходять в кептариках i з портретами Довбуша . Не задавася собi питанням - "ЧОМУ?"   ;)
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +306/-11
  • Online Online
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 18262
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 12:27:07

    Звідки: Льондон
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #231 : 20 Лютого 2017, 21:12:50 »

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +306/-11
  • Online Online
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 18262
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 12:27:07

    Звідки: Льондон
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #232 : 01 Березня 2017, 16:17:49 »

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +306/-11
  • Online Online
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 18262
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 12:27:07

    Звідки: Льондон
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #233 : 01 Березня 2017, 16:22:57 »

Олена Апанович "Українсько-російський договор 1654 р. Міфи і реальність"


Олена Апанович описує, що сталося в Переяславі в січні 1654 року.
Дуже добре виден "ментальний розрив" між козаками та московцями.
Козацтво відносилось до європейської лицарської культури, для козаків здавалось природнім, що васальна присяга є взаємною - сюзерен теж має обов'язки перед васалами. Московські бояри мали зовсім інше розуміння: всі піддані царя - його "холопи", які можуть просити "милостей", але жодних зобов'язань перед ними цар не має. Недивно, що з такого "союзу" нічого доброго не вийшло, бо він заснований на повному взаємному нерозумінні.

"Опис Переяславської ради маємо у "Статейному списку", тобто звіті В. В. Бутурліна царю, що насичений подробицями, забарвлений риторичними прикрасами, хоча на Переяславській раді Бутурлін не був присутній і про її хід дізнався від інших. Протокольного документального запису про неї не існує. Взагалі щодо статейних списків, що складалися послами, посланниками, агентами московського уряду і які зосереджувалися потім у Посольському приказі в Москві, то їх об'єктивність і правдивість поставили під сумнів уже сучасники."
"Бутурлінський звіт царю, який грішить неповнотою, а в деяких місцях неточністю, був розтиражований у безлічі радянських видань, особливо останніх десятиріч. Він відомий нам також і з підручників історії СРСР (історія України, як ми знаємо, довгий час у навчальних закладах України не викладалась)."

Приховано: Показати

"На Раді в Переяславі Богдан Хмельницький з'явився під гетьманським бунчуком в оточенні генеральних старшин і полковників. У своїй промові, змалювавши вкрай тяжкий стан України, в якому вона опинилася після шестирічної виснажливої кривавої війни, продовжити яку погрожувала Польща, він вказав, що єдиний порятунок — це піддатися під захист сильної держави з тим, щоб одержати від неї військову допомогу — Туреччини, Кримського ханства чи християнського православного царя. Закінчив свою промову гетьман такими словами:
"А буде хто з нами не згоден тепер, куди хоче вільна дорога". Учасники Переяславської ради — старшина усіх рангів, козаки і міщани висловились: "Волим під царя московського православного".

Гетьман і старшина з'явилися на "съезжему" дворі, де мешкали московські посли. Там і відбулася офіційна аудієнція з посольством. Посли вручили царську грамоту Богдану Хмельницькому, який і передав її генеральному писарю Івану Виговському, а той зачитав "всем людям явно". В грамоті говорилося, що цар "велел принять под свою высокую руку гетмана Богдана Хмельницкого й все Войско Запорожское с городами и землями и будет вспомоществовать им протів недругов ратными людьми". Після того Богдан Хмельницький і Бутурлін обмінялися промовами.

Потім мала відбутися присяга. В зв'язку з церемонією присяги гетьмана і старшини, в церкві виникли серйозні ускладнення, гостра колізія. Гетьман, який прибув у кареті з послами до Успенської соборної церкви, поставив вимогу, щоб царські посли присягнули від імені царя Олексія Михайловича в тому, що він не видасть їх польському королю, не порушить їх прав і вольностей і надасть на їх маєтності свої грамоти.

Царські посли категорично відмовилися присягти за царя: тільки піддані присягають царю — "чинят веру царям". А цар "учнет их держати в своем государском милостивом жалованьи и призрении", тобто гетьман і старшина повинні покладатися на "царское милостивое слово. А царь и от недругов их в обороне и захищеним будет держать, и вольностей от них не отымет, и мастностями им чем хто владеет, пожалует им владеть по-прежнему".
Після цього гетьман провів нараду з полковниками та повторив умову.
"Але посли стояли на тому, що "непристойно за государя присягати подданым". Полковники аргументували свої вимоги тим, що при укладанні угод козаків з польським королем присягали від його імені коронні гетьмани, "пани-рада" (тобто сенат), московські посли вдалися до іншої мотивації: королі польські "не самодержавцы, не хранят присяги своей, а государское слово переменно не бывает" (Далі побачимо, наскільки ця заява московських послів про твердість царського слова була далекою від істини.). Однак козацькі полковники Тетеря і Лісницький заявили, що "гетьман і вони дають у тому віру, але козаки не вірять; сії останні домагаються присяги за государя.
На що була різка заява: цар "изволил принять их под свою високую руку по их челобитью, и им надлежит помнить сію милость великого государя, следует служить ему и всякого добра желать, Войско Запорожское к вере привести, а незнающих людей от непристойних речей унимать". Бояри намагалися нав'язати козацтву ті принципи, на яких тримався московський лад: цар стоїть над правом, кожен акт царя — це ласка, "пожалування", і в нього не може бути рівноправних стосунків з людьми. Такі поняття були чужими для світогляду українців, сформованого у відповідності до західноєвропейських конституційних норм.
Богдан Хмельницький і козацька старшина вперше відчули, що це означає — абсолютистська тоталітарна царська держава. Але вони покладали великі надії на допомогу Москви у війні з Польщею і, щоб не зірвати переговорів, змушені були припинити дискусію і погодитися на односторонню присягу. У соборній церкві зібралося московське і українське духовенство — архімандрит Прохор, переяславський протопоп Григорій з священиками і дияконами усіх переяславських церков для проведення служби на честь урочистого обряду присяги. Присягали на Євангелії гетьман, генеральні старшини, полковники, сотники і ще кілька десятків делегатів від різних полків."
"Хмельницький і старшина, не задовольнившись "царським словом" і туманними запевненнями послів, заявили, що вони бажають вести переговори з царем і добитися від нього договірних гарантій і зобов'язань. Керівники української держави навіть зажадали від послів письмових підтверджень їх словесних запевнень і обіцянок. 12 січня до московських послів прийшли генеральний писар Виговський, військовий суддя Богданович-Зарудний, полковники Тетеря і Лісницький та інша старшина з вимогою видати лист "за своєю рукою, щоб вольностям, і правам, і маєтностям були як колись", оскільки вони, посли, наділені високими повноваженнями. Старшини пояснили, що лист їм необхідний для того, щоб повідомити народ, на яких умовах приймається царський протекторат, "кожному полковникові необхідно буде його показати, коли він приїде у свій полк". Коли такий "лист не буде виданий, то не можна буде послам їхати в місто приймати присягу, оскільки "усім людям в містах буде в сумнів". Старшина справедливо вважала, що неможливо примусити український народ, який внаслідок кількарічної війни звільнився від іноземного панування, присягати царю невідомо за що і на яких умовах."
"Бутурлін і на цей раз відмовився дати лист за своїм підписом, відговорившись тим, що українці можуть вислати послів до Москви "бити челом" про свої "вольности".
Зі складанням присяги були великі труднощі, далеко не всі забажали присягати.
"Український історик Ю. А. Мицик нещодавно знайшов у краківських архівах листи свідків подій, написані на початку 1654 р. Один із цих свідків Ш. Павша в двох листах повідомляє адресатові: "Сповіщаю, що Кропив'янський та Полтавський полки відірвалися від Хмельницького і відмовилися присягати московському цареві... Між простими людьми виникли значні заворушення..."
"У чорнобильців, і тож дуже небагатьох, ґвалтом взяли присягу; тамтешні міщани нерадо прийнявши московитів, роз'їхалися по різних містах і містечках, не присягали і присягати не хочуть. Вони заявили, що швидше помруть, ніж будуть присягати московському цареві і твердо стоять на цьому..."
"Кияни теж цьому були противні і не хотіли йти до церков, але їх наче бидло гнали козаки до присяги... Вони ж під час присяги не називалися своїм іменем, що було дано їм при хрещенні, а після присяги дуже її лаяли... Митрополит не дозволив присягати, і отець архімандрит, і все духовенство... Гадяцький і Брацлавський полки не хотіли зноситися з Хмельницьким і не хотіли їхати на цю присягу до Переяслава і серед тієї України стався розкол".
Отже, взагалі в природі не існувало ні Переяславської угоди, ні переяславського договору 1654 р. Відбулася у 1654 р. тільки малочисельна Переяславська рада, яка скоріше носила репрезентативний, декларативний характер. Вона не мала ніякої юридично-правової сили. Відбулася також однобічна присяга гетьмана, частини старшини, козацтва та міщан. У Переяславі український уряд не одержав жодного офіційного документального акту, який би визначав умови об'єднання двох держав жодної письмової гарантії виконання царським урядом усних запевнень московських послів."


Олена Апанович "Українсько-російський договор 1654 р. Міфи і реальність", Київ, "Варта", 1994, с.5-18

Tad

  • фашик
  • *****
  • Карма +0/-10
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 15081
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 12:48:59

Історія чи міф про історію України
« Прочитано #234 : 16 Березня 2017, 08:43:19 »


Закон ч. 1.
Сойм Карпатської України ухвалює цей закон:
§1. Карпатська Україна є незалежна Держава.
§2. Назва Держави є: КАРПАТСЬКА УКРАЇНА.
§3. Карпатська Україна є республікою з президентом, вибраним Соймом Карпатської України, на чолі.
§4. Державна мова Карпатської України є українська мова.
§5. Барва державного прапору Карпатської України є синя та жовта, при чому барва синя є горішня, а жовта є долішня.
§6. Державним гербом Карпатської України є дотеперішній краєвий герб: медвідь у лівім червонім півколі, чотири сині та три жовті смуги у правому півколі і ТРИЗУБ св. Володимира Великого з хрестом на середньому зубі. Перведення цього місця закону полишається окремому законові.
§7. Державний гімн Карпатської України є "Ще не вмерла Україна".
§8. Цей закон обов’язує зараз від його прийняття.

Закон ч. 2.
Сойм Карпатської України ухвалює цей закон:
§1. Сойм уповноважує Уряд, щоб за згодою Президента Карпато-Української Республіки видавав, аж до відкликання, розпорядження з силою закону. Це уповноваження не відноситься до зміни конституційних законів.
§2. Розпорядження видані за пар. 1. мають бути предложені Соймові на його найближчому засіданні. Інакше тратять обов’язуючу силу.
§3. Цей закон обов’язує із хвилиною його прийняття.
В Хусті, дня 15. березня 1939.


Угорські офіцер і солдат та польський прикордонник над тілами розстріляних карпатських січовиків. Татарський перевал, кінець березня, 1939

А чого ж ви так iх любите , i чого ви такi русофоби ?
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +306/-11
  • Online Online
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 18262
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 12:27:07

    Звідки: Льондон
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #235 : 16 Березня 2017, 11:05:49 »

Тюрма́ на Ло́нцького — колишня тюрма у Львові, яка використовувалася в 20 столітті як політична в'язниця польською, радянською та нацистською владами.

У 1939–1941 роках під час Першої радянської окупації в приміщенні знаходилася В'язниця № 1, розрахована на 1500 осіб, а сусідній головний корпус займало обласне управління НКВС. Після нападу Третього Рейху на СРСР в червні 1941 року працівниками НКВС було розстріляно близько тисячі в'язнів (згідно зі свідченнями Начальника тюремного відділу НКВС по Львівській області лейтенанта Лермана, 924 особи)

-----------------

Всього навсього за два роки . Ніхто з цих вязнів з кончєним савком тоді не воював . УБИТО БЛИЗЬКО ТИСЯЧІ ЛЮДЕЙ !!! Ти Таде в натурє відморожений чи тобі по кожному місті видати список знищених лише за те , що вони були українцями чи були освіченими чи просто любили Україну ?

Tad

  • фашик
  • *****
  • Карма +0/-10
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 15081
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 12:48:59

Історія чи міф про історію України
« Прочитано #236 : 16 Березня 2017, 11:22:08 »

А вертухаями там були  з Рязанi i Пскова ? А може нашi щирi львiвяни ?
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1206/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 30353
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 11:15:22

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #237 : 16 Березня 2017, 11:36:17 »

Я тобі так відповім. У 41-му, коли німці напали на СРСР, людей з західної України не брали на фронт. Їх спочатку брали в армію. Боялися і недовіряли. І було чого.
Так що не викручуйся, бо там нема як викрутитися. Вертухаями були працівники НКВС. Серед них могли бути хто завгодно, але так само як на Донбасі все почали і всім керували і керують московити - так і в НКВС було.
Записаний
Читайте по губах: Без газу чи без вас? Без вас. Без світла чи без вас? Без вас. Без води чи без вас? Без вас. Без їжі чи без вас? Без вас.


ББА

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +306/-11
  • Online Online
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 18262
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 12:27:07

    Звідки: Льондон
Історія чи міф про історію України
« Прочитано #238 : 16 Березня 2017, 12:17:59 »

А може нашi щирi львiвяни ?

А може  без може признайся що камудристи їх і вбивали . А "щирі" львівяни - то твої любимі ватнічкі , яких і до цього часу всюди напихано

Tad

  • фашик
  • *****
  • Карма +0/-10
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 15081
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 12:48:59

Історія чи міф про історію України
« Прочитано #239 : 16 Березня 2017, 13:24:51 »

Вертухаями були працівники НКВС. Серед них могли бути хто завгодно
 :good Ну от і домовились , що нелюдями були працівники НКВС , керовані комуністами , а у вас у всьому винні кацапи, маскалі і московити  ;)
Так може ви прості русофоби ? Я вже приводив приклад з архівом УПА  :P

Доречі серед сьогоднішніх щирих патріотів і депутатів необмежена купа бувших комуністів і комсомольців , і нічо , що вас шляк не трафлєї  :P
« Останнє редагування: 16 Березня 2017, 13:29:53 від Tad »
Записаний
Життя це не те , що з вами вiдбуваеться , а те як ви до цього вiдноситесь