Вільний форум міста Калушa

Різне => Віра, релігія, філософія, світогляд => Тема розпочата: Taoch від 22 Жовтня 2007, 20:38:58

Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Taoch від 22 Жовтня 2007, 20:38:58
Я довго міркував над цим питанням.Дійшов деяких висновків.Але мені цікаво почути спочатку вашу думку...
Назва: Смерть-покарання чи подарунок?
Відправлено: Morrison від 23 Жовтня 2007, 18:04:25
Хоч я і не захоплюсь міркуваннями на рахунок релігії, Біблії, але мені здається що смерть це перхід до іншого, може кращого, життя. Смерть, на мою думку, може бути подарунком коли людина сильно мучиться, як наприклад від якоїсь хвороби.
Назва: Смерть-покарання чи подарунок?
Відправлено: npopok від 23 Жовтня 2007, 21:16:37
Знаєш, якби ми жили у Древній Греції, я б прикольно написав, а так навіть не знаю... :-[
Назва: Смерть-покарання чи подарунок?
Відправлено: Svit від 23 Жовтня 2007, 23:03:04
Залежить в1д того де ти знаходишся п1д час життя.
Назва: Смерть-покарання чи подарунок?
Відправлено: WikTor від 24 Жовтня 2007, 11:01:26
А жизнь это подарок или наказание? Это замкнутый круг и ответ на этот вопрос сугубо философский, каждый человек по своему философ и каждый я думаю знает ответ на этот вопрос по своему! Можна сделать такое разделение, аборт - наказание, болезнь - подарок, не так ли??? а может всё же наоборот, если зародыш будет на всю жизнь болен страшными болезнями, может всё же аборт это подарок, а болезнь, как говорили философы, это для них подарок ибо они остают всю суету позади и остаётся он только на едине с собой и БОгом, единственное условие что бы небыло близких и родных, это тяжба.  Многие считают что смерть это не наказание а избавление.  Много можно по этому поводу рассуждать! Лично для меня СЕЙЧАС смерть это наказание если разделять только на два понятия!
Назва: Смерть-покарання чи подарунок?
Відправлено: npopok від 24 Жовтня 2007, 20:32:41
Знаєш, ти сьогодні розказав мені історію про того безсмертного жида і я думаю, що все ж таки це подарунок.
Слишком грустно быть безсмертным
Те же лица день за днем,
те же глупые ответы
на вопрос зачем живем...
Назва: Смерть-покарання чи подарунок?
Відправлено: doktor-maks від 25 Жовтня 2007, 12:29:14
Отже, як я зрозумів, йдеться про фізичну смерть або смерть тіла. Безглуздо говорити про смерть, не визначивши для себе, що є життя. Дуже вдале, але вузьке матеріалістичне розуміння життя дав один з засновників марксизму і атеїзму Ф. Енгельс в творі "Анти-Дюрінг": "Життя - це форма існування білкових тіл". Це про життя - біос. Я не належу до послідовників марксизму.
А є вічне життя, божественне життя - зое. Є також життя душі - психе.
Назва: Смерть-покарання чи подарунок?
Відправлено: doktor-maks від 25 Жовтня 2007, 13:40:26
Згадав про Відповідач у оповіданні видатного фантаста Роберта Шеклі "Вірне питання". Попри всю геніальність твору цікавим є питання старого вченого "Що є життя? Що є смерть?". На останнє питання Відповідач (машина, яка знає все, але залишається марною для істот, що оперують тільки частковими поняттями і припущеннями) дає таку відповідь: "Я не можу визначити антропоморфізм". 

Щоб правильно поставити питання, треба знати більшу частину відповіді.
(Роберт Шеклі)

Кому цікаво, я завантажив це оповідання сюди
http://doktor-maks.mylivepage.ru/page/%D0%A0%D0%BE%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%82_%D0%A8%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B8._%22%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%81%22
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: doktor-maks від 25 Жовтня 2007, 17:07:07
Я нещодавно був на похороні близької мені людини. Смерть була для неї звільненням...
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Taoch від 25 Жовтня 2007, 18:37:08
Я вважаю,що смерть є і тим і тим.Покаранням можна назвати смерть на прикладі Адама і Єви.Вони не знали смерті,але після вчинення Гріха,були покарані Богом,і зроблені смертними.
Тепер інша сторона медалі.
Згадаймо Агасфера (Вічного Жида),що був покараний Христом і зроблений безсмертним.
Як на мене,смерть-це подарунок для людей,чиє життя втратило сенс.
Але це і покарання,для людей,що люблять життя,близьких.

Це моя думка,і вона може бути невірною.Виправте,якщо щось не так. :unknow
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: npopok від 25 Жовтня 2007, 21:08:42
Знаєш, мабуть ти правий, це і подарунок, і покарання. Але життя втратить смак, якщо не буде смерті.
Doktor-max прийми мої щирі співчуття. Я тебе розумію, у мене була схожа ситуація...
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: doktor-maks від 26 Жовтня 2007, 12:44:05
Я вважаю,що смерть є і тим і тим.Покаранням можна назвати смерть на прикладі Адама і Єви.Вони не знали смерті,але після вчинення Гріха,були покарані Богом,і зроблені смертними.
Безперечно так

Тепер інша сторона медалі.
Згадаймо Агасфера (Вічного Жида),що був покараний Христом і зроблений безсмертним.
Це не більше ніж легенда, вимисел.
http://slovari.yandex.ru/art.xml?art=bse/00000/74000.htm&encpage=bse&mrkp=http%3A//hghltd.yandex.com/yandbtm%3Furl%3Dhttp%253A//encycl.yandex.ru/texts/bse/00000/74000.htm%26text%3D%25EF%25B0%25EF%25A8%25EF%25B0%25FF%25B0%25FF%25B0%25EF%25B0%25FF%25B0%26%26isu%3D2

Ця легенда хоча і має певний філософський зміст, проте сумнівний зміст духовний. Христос так би не вчинив
http://slovari.yandex.ru/art.xml?art=litenc/le1/le1-0391.htm&encpage=litenc&mrkp=http%3A//hghltd.yandex.com/yandbtm%3Furl%3Dhttp%253A//encycl.yandex.ru/texts/litenc/le1/le1-0391.htm%26text%3D%25EF%25B0%25EF%25A8%25EF%25B0%25FF%25B0%25FF%25B0%25EF%25B0%25FF%25B0%26%26isu%3D2

Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: doktor-maks від 26 Жовтня 2007, 12:51:38
Як на мене,смерть-це подарунок для людей,чиє життя втратило сенс.
Я теж так думаю

Але це і покарання,для людей,що люблять життя,близьких.
Особливо, якщо смерть передчасна. Таким є промисел Божий  :(
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Taoch від 26 Жовтня 2007, 14:32:23
Дякую,Докторе,що розумієте про що я!  :frend
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: yurko від 26 Жовтня 2007, 22:12:30
А я ще додам. що смерть, а точніше думка про смерть, є ще таким собі двигуном, який заставляє жити. Деколи підганяє, деколи навпаки заставляє зупинитися, одуматися, деколи хоч і пізно але покаятися. Навіть приходить у голову думка, шо існування смерті  - логічне.
Але так на жаль буває рідко. Найчастіше ми бачимо смерть наших друзів і родичів і тоді чомусь така думка до нас не приходить і ми лише щоб себе заспокоїти і втішити заставляємо себе думати, що можливо смерть стала подарунком, або у випадку із молодими і здоровими людьми - що так видно мусило бути.
Спішімо жити! Сьогодні, зараз, вже! Люблячи себе і ближніх своїх не менше. Тоді мабуть не буде безглуздо втрачених днів життя і смерть тоді зустріти буде легше.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Taoch від 27 Жовтня 2007, 09:38:39
Правильно.Цілком з тобою згодний.То ж не напоріть дурниць в свому житті! ;)
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Svit від 27 Жовтня 2007, 22:14:19
А ось у мене е таке питання.Воно просте.Але ваша в1дпов1дь охарактеризуе ваше психолог1чне в1дношення до цього питання,п1дсв1домо
 1. В якому в1ц1 ви б хот1ли померти?
 2.Чи хот1ли б ви,щоб б1ля вас хтось був присутн1й,коли помираете 1 хто.?
 3.Як би ви хот1ли померти,або де?
 4. Як би ви хот1ли,щоб вас похоронили?
     В1дпов1д1 можете написати в порядку задавання питань.У мене е трохи 1 продовження.Але взагал1 ц1каво.
  Додам,щоб ви не подумали,що це якась просто гра.Я проходила дек1лька курс1в по психолог11,зв язаних з смертю,ой,друге слово не знаю на укра1нськ1й,це скорбь...вилет1ло з голови.! я зак1нчила курс в1д американського 1нституту Скорб1(евель.1вр)
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Lisa від 28 Жовтня 2007, 11:48:18
1. В якому в1ц1 ви б хот1ли померти?- Я б хотіла дожити до 80 років а там вже буде видно...
2.Чи хот1ли б ви,щоб б1ля вас хтось був присутн1й,коли помираете 1 хто.?-  Хотіла б щоб була оточена рідними а точніше дітьми, внуками, правнуками і звісно чоловіком
3.Як би ви хот1ли померти,або де?--  Я б хотіла померти природньою смертю в сні і звісно вдома
4. Як би ви хот1ли,щоб вас похоронили?--  Нівякому разі не хотіла б бути спаленою, не хотіла б щоб моя труна була б забитою наглухо... І взагалі нехотіла б бути закопаною під метрами землі... Хотіла б бути в такому ніби маленькому склепі, знаєте у нас на цвинтарі є польскі склепи... Так ось щось в такому дусі...
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: yurko від 28 Жовтня 2007, 14:00:52
1. Як найпізніше. Навіть якщо буду немічним. Звісно все залежить від ступеню немічності.
2. Якщо у сні то байдуже. А так звісно бажано, щоб хтось близький був поряд. Помирати страшно, та ще й самому.
3. У сні і звісно бажано вдома, щоб менше клопотів родичам.
4. Байдуже, як поховають і що зроблять з тілом. Головне - щоб жодних поминок! А поки тіло буде лежати в хаті має грати гарна спокійна музика. Якщо вже хтось і захоче прийти попрощатися з тілом, то нехай жодного натяку на смуток не буде.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Svit від 28 Жовтня 2007, 15:12:35
Я приеднаюсь до в1дпов1дей,але ще почекаю з характеристикою.Може ще хтось приеднаеться...
1.В старост1
2.Чолов1к
3.Краще ув1 сн1,щоб не бол1ло н1чого
4.Все одно
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: npopok від 28 Жовтня 2007, 17:59:49
1.Коли зроблю все, що мав зробити(відправити дітей у світ і.т.п.)
2.Найближчі люди
3.Уві сні, тихо і безболісно
4. По-християнським звичаям.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Morrison від 28 Жовтня 2007, 21:19:20
Цитувати (вибране)
Якщо вже хтось і захоче прийти попрощатися з тілом, то нехай жодного натяку на смуток не буде.
Люди піддаються емоціям і наврядчи хтось зможе бути стриманим і не пустити сльозинку за хорошу людину, яку любила, як друга, батька, мати, сестру, брата іт.д. і т.п.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: npopok від 29 Жовтня 2007, 10:23:09
Цитувати (вибране)
Якщо вже хтось і захоче прийти попрощатися з тілом, то нехай жодного натяку на смуток не буде.
Ти думаєш твоїм близьким буде легко? :duvno Я тебе не розумію
"Я не скажу вам не плачте, ибо плакать это не всегда плохо"
Вибачайте за суржик
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: doktor-maks від 30 Жовтня 2007, 13:12:29
1. В якому в1ц1 ви б хот1ли померти?
 2.Чи хот1ли б ви,щоб б1ля вас хтось був присутн1й,коли помираете 1 хто.?
 3.Як би ви хот1ли померти,або де?
 4. Як би ви хот1ли,щоб вас похоронили?
1. В старості, як тільки буду не здатний пересуватись самостійно або сидіти за компом.
2. Дружина. У випадку коли дружини вже не буде на цьому світі, тоді... Але я думаю дружина мене переживе  :)
3. В такий спосіб, щоб менше було турбот для близьких.
4. Поховання в землі, або в воді (в морі), або в космосі, або кремація врешті-решт і попіл за вітром
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Svit від 16 Листопада 2007, 22:37:47
   Як 1 об1цяла,вибачаюсь за затримку,Але нав1ть час не дав результат1в.Тему смерт1 част1ше всього обминають,не обговорюють,замовчують,скривають.Насправд1 цим самим кожна людина вводить сама себе в стан глибоко1 залежност1 1 влади ц1е1 ж смерт1 над собою.
    Дякую вс1м(малочисленим)учасникам.
         Я не буду характеризувати особисто,Але ви сам1 зможете знайти 1 зрозум1ти себе.
  Людина,яка думае про смерть  в молодому або середньому в1ц1 дуже бо1ться старост1,яка веде за собою хвороби,а також великих клопот1в з1 сторони близьких..Така людина скор1ше всього не хот1ла б  бачити себе,свого ф1зичного т1ла в ц1 роки.!
! навпаки .Кожна людина,яка думае про смерть в старост1,скор1ще всього,що бо1ться ранньо1 смерт1,а також того,що ще щось не зроблено,не вир1шено,не зак1нчено.Нем1чна людина,яка вже не рухаеться 1 не сидить за комп ютером , завдае клопоту близьким.Хоче вона того чи н1.А якщо ще й  не пересуваеться,то взагал1.
      Люди,як1 думають про смерть вдома скор1ше всього бояться померти в нев1домому м1сц1,а значить не бути з сво1ми близькими в цей момент.!м важлива присутн1сть с1м 1.Кожен,хто хто хоче безбол1сно1 смерт1,бо1ться болю.Можливо,що е особистий досв1д споглядання за смертю близьких людей(це м1й власний досв1д)Смерть ув1 сн1,це легка смерть…
    Кожен хоче,щоб поховання було в тих традиц1ях,в яких вир1с 1 виховався 1 це правильно,а от куди похоронять?
Ми,люди 1 п1клуемся про свое т1ло нав1ть п1сля смерт1,1 бажаем,щоб добре нам лежалось,в гарному м1стечку…
Моя знайома,спец1ал1ст по смерт1,психолог,сказала свому чолов1ков1..
-Не принось мен1 кв1ти на могилу,дари 1х мен1 зараз.
   Я вибачаюсь,якщо не всього торкнулась.Але ще одна порада.Вс1м…
Не б1йтесь приводити д1тей на похорон.У них е повне право попрощатись з близькими 1м людьми,так само,як 1 дорослим.Дитячий траур набагато довший процесс,н1ж доросло1 людини…
       

Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: npopok від 17 Листопада 2007, 17:17:03
Нарешті з'явилася Світ  :drink
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Пиво від 17 Листопада 2007, 17:38:51
Вибачайте за флуд але я радий знову тебе бачити на форумі
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: doktor-maks від 24 Листопада 2007, 15:09:22
Ми,люди 1 п1клуемся про свое т1ло нав1ть п1сля смерт1,1 бажаем,щоб добре нам лежалось,в гарному м1стечку…
І у видному і престижному містечку  :)
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: PatroN від 24 Листопада 2007, 18:25:43
Якщо смерть безболісна це подарунок, а якщо ні то це покарання на  мою думку.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: newroman від 24 Листопада 2007, 20:10:20
смерть це ні подарунок, а ні покарання - це логічне завершення земного життя, це реальність і від неї нікуди не дінешся.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Svit від 25 Листопада 2007, 14:34:42
Якщо смерть безболісна це подарунок, а якщо ні то це покарання на  мою думку.
Не можу погодитись...Покарання,це якщо п1сля смерт1 наступае смерть,а якщо п1сля смерт1 ф1зично1 ми отримуем життя духовне,то якою б вона(смерть) не була тут,на земл1,це подарунок.А дал1 ще й нагорода,в1д Господа.Для кожного своя)))))
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Propoved-nik від 01 Грудня 2007, 11:49:04
Насправід дуже глибока тема..досить цікава дуже багато у всіх думок.

Для мене смерть - це повернення до мого Творця. І моє бажання повернутися тільки тоді коли я виконаю ту місію і те покликання котре дане мені Богом. Тому для мене це здобуток.

Апостол Павло сказав:  "Бо для мене життя - це Христос, а смерть - це здобуток."
(Послання ап. Павла до Филип'ян  1:21)
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: doktor-maks від 01 Грудня 2007, 12:00:27
Мене також надихає приклад апостола Павла
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: newroman від 01 Грудня 2007, 18:50:39
смерть - це наша пасха.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: doktor-maks від 02 Грудня 2007, 22:17:20
смерть - це наша пасха.

Поясніть, будь ласка
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: newroman від 02 Грудня 2007, 22:31:44
Пасха означає:"проходження мимо, чи визволення від біди"
Як тоді смерть пройшла повз житла євреїв. і вони були визволені від єгипетського рабства й отримали обітовану землю, так і в християнську Пасху, Воскресіння Христове, смерть вічна оминула нас: Воскреслий Христос визволивши нас від рабства, дав нам вічне життя.
Тому я і написав, що наша земна смерть це насправді визволення від рабства тіла і перехід до життя вічного.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: doktor-maks від 02 Грудня 2007, 22:46:46
Знаю, що "наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений" (1 Кор. 5:7).

Тому я і написав, що наша земна смерть це насправді визволення від рабства тіла і перехід до життя вічного.
Або перехід до вічної загибелі. Тоді смерть - не пасха
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: newroman від 02 Грудня 2007, 23:04:28
а це вже від нашого вибору залежить.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: яничар від 23 Грудня 2008, 00:06:05
Адам був покараний смерттю. І ми нащадки його. Але це закінчення тимчасового життя і боятись треба не завершення дороги, а того з чим прийдеш на суд Божий.
Хадис
Сообщается, что Абу Хурайра, да будет доволен им Аллах, сказал: (Однажды) посланник Аллаха, да благословит его Аллах и да приветствует, спросил (людей): «Знаете ли вы, кто является неимущим?» Они ответили: «Неимущими среди нас (называют) тех, у кого нет ни денег, ни имущества». Тогда (Пророк, да благословит его Аллах и да приветствует,) сказал: «Поистине, неимущим из числа членов моей общины окажется тот, кто в День воскресения принесёт с собой молитвы, посты и закят(десятина або милостиня приблизно), но (при этом выяснится, что) он оскорбил этого, оклеветал этого, присвоил имущество этого, пролил кровь этого и ударил этого, и тогда (что-то) из его благих дел будет отдано этому и (что-то) — этому, а если запас его благих дел иссякнет прежде, чем он сумеет рассчитаться (со всеми), тогда из грехов (обиженных им) станут брать (что-то) и возлагать на него, а потом его ввергнут в Ад!» (Муслим)
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: yurko від 23 Грудня 2008, 08:12:40
У мене питання. Я розумію чому ви зацікавилися Ісламом, але чи знайшли там, щось цікавіше і направду відмінне від християнства?
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: яничар від 23 Грудня 2008, 22:28:45
Я цікавився і даосизмом, і буддизмом. В релігії не шукають цікавого, а шукають знання. Відмінне від християнства- визнання єдиного Бога, без ідолопоклонства в церквах, на могилах праведників; регламентованість життя. Релігія останнього (за часом) посланця Господа, як на мене, наймиролюбніша, найлюдяніша релігія.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: doktor-maks від 23 Грудня 2008, 22:39:06
Релігія останнього (за часом) посланця Господа, як на мене, наймиролюбніша, найлюдяніша релігія.
Як каже один мій лівійський знайомий - Islam is last update  :)
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: yurko від 23 Грудня 2008, 22:55:45
без ідолопоклонства в церквах, на могилах праведників
А паломництво у Мекку?
У кожного свій шлях до правди. Я поважаю Вашу думку і не настільки обізнаний на ісламі, щоб сказати що не поділяю її.
Тому прошу не сприймати мої майбутні питання як нападки чи щось подібне.
Я не прийму іслам і його ідеї, вже навіть з того що я знаю про нього зараз, але мені цікаво, чому це роблять інші.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: яничар від 24 Грудня 2008, 00:42:11
Хадж (тж. Хаджж; араб. حج‎‎) — паломничество в Мекку к мечети аль-Харам, рассматриваемое в исламе как пятый столп веры.

Совершается в начале двенадцатого месяца мусульманского лунного календаря, вследствие чего этот месяц и получил название «зу-ль-хиджжа» v «обладающий паломничеством».

Согласно учению ислама, хадж должен совершить хотя бы один раз в жизни каждый мусульманин, который в состоянии это сделать. После этого он получает почетный титул хаджи и право носить зеленую чалму. Если человек в силу уважительных причин не может сам совершить паломничество, он имеет право послать вместо себя другого человека, называемого «вакиль аль-хадж», оплатив ему все необходимые расходы (но таким человеком может быть лишь тот, кто уже ранее совершал хадж).

Корень «хаджжа», имеющее древнесемитское происхождение и означающее «обходить вокруг», приобрел в арабском языке значение «отправляться в паломничество».

Хадж отмечает три знаменательных события в истории ислама: прощение и воссоединение Адама и Хаввы (Евы) после их изгнания из Рая, принесение в жертву пророком Ибрахимом (Авраамом) своего сына Исмаила и жизнь Пророка Мухаммеда как пример смирения и покорности Всевышнему.

Духовное значение хаджа заключается в том, что он совершается добровольно и индивидуально ради поклонения Единому Богу. Во время хаджа паломники становятся «гостями Аллаха» в Его Доме, к которому мусульмане всего мира обращают свое лицо пять раз в день во время молитвы. Покидая на время свой дом и перенося тяготы путешествия, паломники тем самым совершают внешнее и внутреннее очищение, внося мир в свои души. Они просят Всевышнего простить им прегрешения и явить Свою милость. Совершая хадж, паломники многократно повторяют молитву: «Здесь я служу Тебе, Господи! Здесь я служу Тебе! Нет Тебе равного! Одному Тебе поклонение, от Тебя все благое! Нет царства кроме Твоего царства, нет власти, кроме Твоей власти!».

Основные обряды хаджа (манасик аль-хадж) были установлены Пророком Мухаммедом во время «прощального паломничества» (хадж аль-вада), которое он совершил в 632 г., в девятом году хиджры.
Я не прийму іслам і його ідеї, вже навіть з того що я знаю про нього зараз
Я б про себе сказав "з того що я не знаю про нього"
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Juli від 24 Грудня 2008, 21:21:27
Відмінне від християнства- визнання єдиного Бога, без ідолопоклонства в церквах, на могилах праведників;
Ви не пробували протестантизм - це християнство, побудоване на Слові Божому, без ідолопоклонства в церквах і на могилах праведників, регламентоване життя, яке сповідує Єдиного Бога - Отця, Сина і Святого Духа? Спробуйте, впевнена, що ви відкриєте для себе, щось нове про християнство  ;)
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: яничар від 24 Грудня 2008, 22:31:33
ні, дякую. Іслам- релігія останнього пророка. Після нього не буде пророків, аж до пришестя Христа. А до того прийде антихрист, який буде закликати до себе.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: яничар від 31 Грудня 2008, 02:05:30
Між іншим, ми тут говоримо про смерть після тимчасового життя. Але після Страшного Суду багато хто попросив би смерті та її не буде. Ось що треба усвідомити- це життя тимчасове і смерть тимчасова. І хто рай заслужив- той радіє.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Клава від 29 Травня 2009, 19:58:21
Просил у Бога легкой жизни,  а надо было - легкой смерти...
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Juli від 10 Серпня 2009, 20:03:00
Джон Бивер «Движимые вечностью» - посилання для скачування даної книги є в темі: Ділимось тематичною літературою
ВЕЧНЫЕ СУДЫ
Сегодня многие вместо того, чтобы строить свою жизнь на вечном основании, на Божьем Слове, строят ее на культурных традициях, на собственных заключениях о том, кем являет¬ся Бог, или эмоциональных переживаниях. Это относится не только к неверующим, но и ко многим верующим христианам. Ужасно верить во что-то временное, считая это вечной истиной. В этом случае ваше основание неустойчиво и обречено на падение. Пребывая в заблуждении, вы будете верить в ложь. Я потрясен тем, сколько мне встречается людей, верящих в то, что не вечно. Некоторые из них рассказывают мне о своей вере в Бога и Его Сына, но исповедуемый ими совершенно не Тот, Кто открывается нам в Писании. Это заблуждение проникает довольно глубоко. Каким образом человек по-настоящему верит в обычные представления своего разума, сформированные обществом и противоречащие Божьей природе? Иисус сказал:
"...не принимающий слов Моих имеет судью себе: сло¬во, которое Я говорил, оно будет судить его в последний день. Ибо Я говорил не от Себя; но пославший Меня Отец, Он дал Мне заповедь, что сказать и что говорить." ИОАННА 12:48, 49 (КУРСИВ АВТОРА)
Судный День был назначен от основания мира (см. Деян. 17:31). Этот день не принесет новое откровение истины; наоборот, все будет измеряться словами, сказанными раньше. В этот последний день нас будет судить Его Слово, которым мы сейчас обладаем. Вечное. Окончательное. Нет никаких исключений, оговорок и изменений. Так не лучше ли извлечь пользу из знания Его слова и жить тем, что Оно говорит, чем пребывать в заблуждении, предполагая, что же Бог сказал?
Суды, которые свершатся в тот день, называются вечными (см. Евр. 6:2). Другими словами, решения, принятые в соответствии с тем, строили мы свою жизнь по Его Слову или нет, будут определять, как мы проведем всю вечность! Эти решения не могут быть подвержены никаким изменениям, потому они и названы вечными судами.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: derevynka від 22 Грудня 2009, 09:33:38
Іслам- релігія останнього пророка
мормони так не вважають . через деякий час зявляться інші пророки - якщо хтось вірить то все можливе , а якщо ні - то можна заперечувати все без вибору
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: yurko від 22 Грудня 2009, 10:41:53
ГГ. Ви молодець Деревинка. Не піддавайтеся лише на провокації і не відповідайте на пости про іслам у темі про шокуючі новини  ;)
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Gorec від 22 Грудня 2009, 12:17:03
 Не вже важлива смерть. Важливо на мою думку. як ти живеш, а не як ти помреш. Як пише Карнегі - "нужно смирится с неизбежным".
Відповідь від: 22 Грудня 2009, 12:13:19
І виходячи з того як ти жив це (серть)і буде покарання чи подарунок.(це що до назви теми) :)
Відповідь від: 22 Грудня 2009, 12:15:23
Науки не має,як правильно вмерти, а от як правильно жити є масса достойних джерел.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: doktor-maks від 22 Грудня 2009, 17:26:02
В этот последний день нас будет судить Его Слово
Совершенно с тобой согласен, Его Слово - это Христос
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: яничар від 23 Грудня 2009, 22:50:04
якщо хтось вірить то все можливе
Вірить в що? Ви узагальнюєте, а релігії відрізняються.
І виходячи з того як ти жив це (смерть)і буде покарання чи подарунок.
:good
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: doktor-maks від 27 Грудня 2009, 06:18:09
Згідно православного вчення
Смерть - таінство розділення душі і тіла,
"а душа, пройдя через испытание воздушных мытарств, определяется Богом в подобающее ей место до всеобщего воскресения мертвых и Страшного Суда, на котором уже будет решена вечная участь человека."

P.S. Українською не можу перекласти
(взагалі, укр. мова слабенька)
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: derevynka від 27 Грудня 2009, 09:22:11
Вірить в що? Ви узагальнюєте, а релігії відрізняються.
так люди ж різні - як же можна заставити всіх вірити у щось одне . з іншої сторони віра - це просто віра , а не аксіома і щось що є матеріальне і реальне , тому говорячи про віру можна напевне говорити все що хочеш про ні що - і якщо хтось вірить то це і є віра в те що було сказане . однаково або неможливо доказати ( за давністю або відсутністю доказів ) , або нікому не треба доказувати ( типу вдячні слухачі попались :) ) або як казав гітлер чим більше брехні тим скоріше повірять . релігії в принципі відрізняються лише назвою богів , божків , божеств , святих і пророків , чи мовою їх створення і мовою народу який її сповідує .

Відповідь від: 27 Грудня 2009, 09:12:01
взагалі, укр. мова слабенька)
в смислі що не можеш перекласти ? так простіше простого : "душа проходячи випробування повітряних поневірянь визначається богом в належне їй місце до загального воскресіння мертвих і страшного суду на якому буде вирішена вічна доля людини "

особливості перекладу -
незабаром - то ли за баром , то ли нет :)
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: doktor-maks від 27 Грудня 2009, 10:05:47
На мою думку, "а душа, пройшовши...", а в цілому дякую !
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: doktor-maks від 27 Грудня 2009, 21:14:14
(взагалі, укр. мова слабенька)
Тільки стосовно церковного лексикону! Я ніяк не хотів принизити солов'їну мову

Про термінологію церковну.
Наприклад, "мытарства" слід перекладати як митарства.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Ne-TA від 28 Грудня 2009, 00:16:02


                "Не по своїй волі ти народжений, не по своїй волі ти живеш, не по своїй волі помираєш". Так, ми бачимо, відбувається в нашому світі. Але все, що відбувається в нашому світі, є наслідком того, що відбувається в духовному світі. Тільки немає між цими світами прямої аналогії - подоби.

                Тому: не по своїй волі (проти бажань тіла) ти народжуєшся (духовно, отримуєш перші духовні відчуття), оскільки при цьому ти відриваєшся від власного "я", на що наше тіло ніколи добровільно не погоджується. Отримавши згори духовні органи дії і сприйняття (келім), людина починає духовно жити, відчувати свій новий світ. Але й у цьому стані вона йде проти бажань тіла втішитися самій духовними насолодами, і тому - "проти своєї волі ти живеш". "Не по своїй волі ти помираєш" - означає, що мимоволі беручи участь у нашому повсякденному житті, вона відчуває його як духовну смерть.
                  Мудрість у тому, щоб, проаналізувавши все, що відбувається, усвідомити, що джерело наших нещасть - в егоїзмі, і діяти так, щоб не вийти знову на шлях страждань від егоїзму, а добровільно відмовившись від його використання.
                  Тільки із відчуття глибин свого духовного падіння і почуття безкінечної віддаленості від жаданого людина може відчути те диво, котре здійснив з нею Творець, - підніс із нашого світу до Себе, в духовний світ. Який величезний подарунок вона отримала від Творця!
                 
                  Впевненість і віра - схожі поняття. Віра є психологічна готовність страждати. Адже немає перешкоди перед бажанням, крім браку терпіння докладати зусилля і втоми. Тому сильним є той, хто відчуває в собі впевненість, терпіння і сили страждати, а слабкий, відчуваючи відсутність терпіння в стражданнях, здається уже на самому початку тиску страждань.
                  Для досягнення відчуття  необхідні розум і сила. Відомо, що для досягнення високо цінимого потрібно докласти багато зусиль. зазнати багато страждань. Сума зусиль визначає в наших очах цінність набутку. Міра терпіння свідчить про життєву силу людини. Тому до 40-річного віку людина перебуває в силі, а потім, у міру зменшення тваринної сили, зменшується її можливість вірити в себе, поки впевненість і віра в себе не зникають зовсім в момент, коли людина йде з цього життя.

                 Життям називається стан відчуття бажання зазнати насолоди від отримання або віддачі. Якщо це бажання насолоди зникає, то такий стан називається втратою чуттів, непритомним або мертвим.

                 Якщо людина перебуває в такому стані, коли ясно бачить і відчуває, що неможливо отримати насолоду, наприклад, від того, що винна всім, соромиться своїх колишніх вчинків, відчуває лише страждання, котрі нейтралізують навіть те невелике задоволення, котре мала від цього життя, вона хоче покінчити з собою.

                   У такому випадку людина мусить докласти всіх зусиль, аби отримувати насолоди від того, що чинить благі в очах Творця діяння, що завдає цим радості Творцю. У подібних думках і діях є настільки велика насолода, що це здатне нейтралізувати найсильніші в світі страждання. І тому через оточення, ворогів, банкрутство, невдачі в роботі даються тому, хто духовно піднімається, вічуття безнадії, безвихіддя, повної відсутності смислу його існування.

                 Якщо людина здатна вже виконувати альтруїстичні вчинки, тобто що б вона не робила, вона виключає будь-яку вигоду для себе, думає тільки про благо того, для кого вона це робить, але ще не отримує насолоди від своїх дій - це називається чистою віддачею (машпіа аль-менат леашпіа)- "не заради себе", "лі-шма".
                 

               Природа подарувала право на життя кожному. Воно справді невід'ємне й абсолютне, а в Божих заповідях окреслене у формулі «Не убий». На переконання всіх коментаторів Святого Письма, ця заповідь адресована злочину, а не покаранню. Смертні вироки злочинцям у найжорстокішій формі передбачені Старим Заповітом, чим і користувалася християнська церква. Аналогічні приписи містяться і в божественному праві інших релігій.

               Переглядаючи релігійні кодекси (Біблію, Коран, Талмуд), можна дійти висновку, що Бог не вважає смертну кару неправильним чи аморальним заходом. Навпаки, знаходимо чимало заповідей, у яких правопорушення, беззаконня є найтяжчим гріхом. Тому кожному пропонується поважати закон, не спілкуватися з правопорушниками та засуджувати їхні протизаконні вчинки.

                По суті, закликами до законослухняності сповнені всі релігійні кодекси. Це їхня головна ідея. Стримати людину від протиправних дій, гріхопадіння – от у чому суть релігійних учень. Є й такі заповіді, які до профілактики правопорушень, правового виховання мають безпосередній стосунок: «Не заздри тим, хто робить беззаконня», «Кожний, хто вчиняє гріх, вчиняє і беззаконня». Є й категоричніші застереження на зразок, скажімо, такого: «Беззаконники всі будуть знищені».

             Правовим змістом сповнені й такі рядки Святого Письма: «Будь-яке покарання в цей час здається не радістю, а смутком, проте потім навчені через нього дають мирний плід праведності». У Біблії засуджуються лицеміри, хто, «проповідуючи не красти, краде», «пишається законом, а порушенням закону безчестить Бога». У Псалтирі із занепокоєнням пишеться: «Невже не заспокояться ті, хто чинить беззаконня, з'їдає народ мій, як їдять хліб?». «Хто вдарить людину так, що вона помре, той також має вмерти» – сказано у Старому Заповіті. Потім Бог, відповідно до книги Буття, сказав: «Я стягну і вашу кров, у якій життя ваше, стягну її від усякого звіра, стягну також душу людини від руки людини, від руки брата його. Хто проллє кров людську, того кров проллється рукою людини: бо людина створена за образом Божим». Таким поясненням була виправдана вища міра покарання для вбивць.

            Чи означає це, що державі (її органам) дозволено позбавляти життя тих, хто є винним у тяжкому злочині? Позитивну відповідь на це запитання можна знайти у словах апостола Петра (4:15.). Він закликав братів: «Тільки б не постраждав хто із вас, як убивця, або крадій, або злодій, або той, хто посягає на чуже». Як бачимо, у застереженні «тільки б не постраждав хто із вас, як убивця» Петро не забороняв владі карати вбивць за їхні злочини. Навпаки, він указує, що вбивця може бути справедливо покараний.

              Чи може бути таким покаранням смертна кара? Так. Це випливає зі слів Павла, якого євреї звинувачували в порушенні їхнього закону. Посилаючи в'язня Павла до римського правителя, воєначальник повідомив: «Знайшов, що його звинувачують у спірних думках, що стосуються закону їхнього, але що нема у ньому ніякої вини, гідної смерті або кайданів».

              Так, людське життя – цінність абсолютна. Та чи всяке життя можна вважати такою цінністю? А якщо це життя недолюдка? Досить згадати тих самих «серійних» убивць. Є злочини, які позбавляють злочинця права зватися людиною, викреслюють його зі списку людей. Це стосується не лише масових убивств. Буває, що моральне право на життя втрачає і той, хто вбив лише одну людину. Але чи набувають ці недолюдки юридичне право на заслужену смерть? Що відчувають вони самі після скоєння найтяжчого злочину, позбавивши права на життя іншу людину, чи бажають власної смерті? Ні. І нелюди бояться власної смерті. Будь-який вирок, окрім смертного, стосовно недолюдків сприймається громадянами як нехтування елементарних людських почуттів.
             
                     
                 
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: doktor-maks від 28 Грудня 2009, 00:51:58
людське життя – цінність абсолютна
То гуманістичний підхід. А гуманізм заперечує Бога, на місце Бога гуманізм ставить людину. Ані християнство, ані іслам, ані іудаїзм не поділяють гуманістичних (не плутайте з гуманними) цінностей
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: newroman від 11 Лютого 2010, 21:22:12
Таїнство сметрі та воскресіння
Калліст (Уер), єпископ Діоклійський

Колись Ти створив мене з нічого,

І надав мені Свого Божого образу,

Але коли порушив я заповідь Твою,

Ти повернув мене в землю, з якої я був взятий.

Надай мені знову подобу Твою,

Віднови мою колишню красу


http://ae-lib.org.ua/texts/kallistos_ware__the_inner_kingdom__ua.htm#02

дуже раджу, почитайте кому цікаво.


Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Доктор Хаос від 12 Лютого 2010, 13:36:10
1. В якому в1ц1 ви б хот1ли померти?
 2.Чи хот1ли б ви,щоб б1ля вас хтось був присутн1й,коли помираете 1 хто.?
 3.Як би ви хот1ли померти,або де?
 4. Як би ви хот1ли,щоб вас похоронили?
1. Коли прийде мій час.
2.Кожен вмирає самотнім, незалежно від того є хтось поряд чи ні.
3.Швидко.
 4.Поряд з могилами моїх батьків.

Відповідь від: 12 Лютого 2010, 13:28:33
Деколи смерть здається  солодшою за життя, але не треба забувати, що виправити можно все окрім смерті.
Вопрос риторический.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Svit від 04 Березня 2010, 07:26:25
1. В якому в1ц1 ви б хот1ли померти?
 2.Чи хот1ли б ви,щоб б1ля вас хтось був присутн1й,коли помираете 1 хто.?
 3.Як би ви хот1ли померти,або де?
 4. Як би ви хот1ли,щоб вас похоронили?
1. Коли прийде мій час.
2.Кожен вмирає самотнім, незалежно від того є хтось поряд чи ні.
3.Швидко.
 4.Поряд з могилами моїх батьків.

Відповідь від: 12 Лютого 2010, 13:28:33
Деколи смерть здається  солодшою за життя, але не треба забувати, що виправити можно все окрім смерті.
Вопрос риторический.
В1дпов1дь впевнено1 людини.Дякую.Т1льки знаю,що в1дношення до смерт1 м1няеться з кожним переживанням,прожитим часом,накопленим досв1дом.
А взагал1,я впевнена,що смерть зовс1м не страшна.залежить в1д ц1нностей як1 нас тримають на цьому св1т1.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: newroman від 04 Березня 2010, 12:52:40
Цитувати (вибране)
А взагал1,я впевнена,що смерть зовс1м не страшна
З іншого боку цар Давид у псалмах говорить, що "смерть грішника люта".
"нема бо між нами жодного, хто дбав би про небесне і змагався б,
але всі турбуємося про земне, всі в турботах життєвих. Бо не стало праведного на землі. (Пс.11.1)
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Svit від 04 Березня 2010, 16:12:44
З іншого боку цар Давид у псалмах говорить, що "смерть грішника люта".
"нема бо між нами жодного, хто дбав би про небесне і змагався б,
але всі турбуємося про земне, всі в турботах життєвих. Бо не стало праведного на землі. (Пс.11.1
Повн1стю зг1дна,напевне тому 1 написала
залежить в1д ц1нностей як1 нас тримають на цьому св1т1.
для мене ц1нн1сть в Господ1.i в1ра в Господ1.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: derevynka від 13 Березня 2010, 03:08:59
смерть - це щастя . не хотів би бачити нікого у 150 річчя - думаю явище було би відмічене страшним смрадом жалістю і плачем оточуючих так як у вже у цьому віці людина є просто біодеревце . більшість народу уже в 80 років хворі всім чим можна , без зубів , з поломаними або ниючими кінцівками , нестерпні до будь якого шуму ( якщо ще слух залишився ) ...
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: kocmoc від 13 Березня 2010, 16:58:16
Шановний Derevynka.Ми живем в такій країні,де людина у 80 виглядає і відчуває себе "не дуже"(м"ягко кажучи).У більш розвинених економічно країнах за пенсіонерами наглядає державна програма з фаховими лікарями.І повірте,що є такі пенсіонери у 80,що багатьом нашим молодим людям ще далеко до них в бажанні жити,подорожувати і просто радіти життю.Так що в цьому світі все відносно...
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: derevynka від 13 Березня 2010, 19:44:27
є такі пенсіонери у 80,що багатьом нашим молодим людям ще далеко до них в бажанні жити,подорожувати і просто радіти життю
факт яких навіть НІХТО не буде заперечувати . адже достеменно відомо що чим старіший ТИМ БІЛЬШЕ ЖИТИ ХОЧЕ ( щось типу одною ногою в могилі а ... там дальше уже не памятаю ) . там держава буде наглядати але як кажуть лікарі - а чи варто ? в юес енд ей як я чув без страхування навіть в зад не копнуть . в європі будуть доглядати але в першу чергу спитают де твої гроші хата машина , в другу чергу запитають де твій чоловік.дружина ... всюди є свої плюси і мінуси і щоб бути в плюсі треба все життя плюсовати ( цікаве слово   - як правильно сказати плюсувати чи плюсовати ? )
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Доктор Хаос від 14 Березня 2010, 01:03:52
для мене ц1нн1сть в Господ1.i в1ра в Господ1.[/qu
Может, я не настолько верующий человек. А может, уже получив от Бога столько "ляпасов" просто уже ему не верю.
Т.е. я верю, что он есть, но в справедливость его уже не верю.ИМХО
Відповідь від: 14 Березня 2010, 01:01:05
Я извиняюсь перед Svit. Как-то некорректно отправилось  сообщение, что получилось мое высказывание, а принадлежит вам.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: kocmoc від 14 Березня 2010, 01:59:48
Одною ногою в могилі-це ми тут народжуємось на 50%.А як живуть пенсіонери німці,євреї і американці-Вам Деревинка і не снилось навіть в самому еротичному сні :=)
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Svit від 14 Березня 2010, 07:09:00
Может, я не настолько верующий человек. А может, уже получив от Бога столько "ляпасов" просто уже ему не верю.
Т.е. я верю, что он есть, но в справедливость его уже не верю.
Д1йсно важко в1рити,коли з ус1х стор1н зам1сть п1дтримки т1льки розчарування.
Хот1ла написати так багато про п1дтримку,але важко,п1сля всього пережитого зважуеш кожне слово.Та думаю,що якби не Його сила в ус1х "ляпасах"що посилае нам життя,ми би просто емоц1йно та психолог1чно не вижили.

Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: яничар від 24 Квітня 2010, 00:55:05
смерть зовс1м не страшна.залежить в1д ц1нностей як1 нас тримають на цьому св1т1.
Особисто я не готовий сьогодні стати на суд Божий.
Не памятаю автора вислову :" життя наше- три дні. "вчора"- вже минуло і змінити його неможливо, "завтра"- може й не прийти, залишається "сьогодні".
для мене ц1нн1сть в Господ1.i в1ра в Господ1.
Тобто ви готові? Позаздрив би Вашій святості якби зміг повірити в неї. І справа не окремо в Вас, а в тому, що Ви- людина.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Ne-TA від 24 Квітня 2010, 01:02:51
1. В якому в1ц1 ви б хот1ли померти?
В такому, щоб все усвідомлювати, мати можливість говорити, бачити, і ще навідь ходити своїми ногами.
Прошу у Бога стільки років життя,  скільки заслужила. І щоб до кінця своїми ногами....
2.Чи хот1ли б ви,щоб б1ля вас хтось був присутн1й,коли помираете 1 хто.?
Ні. Не хотіла б. Людина в такі хвилини хоче спокою, якщо може, то збереться з думками і, можливо, попросить у всіх вибачення, також подумки...... подумає над прожитим, все зважить і спокійно відійде......  
3.Як би ви хот1ли померти,або де?
Тихо, непомітно, майже так, як кішка. Вона іде з дому щоб ніхто не бачив.
4. Як би ви хот1ли,щоб вас похоронили?
Мабуть, як і всіх. Тільки просила б щоб сильно не плакали і не сумували..... адже  рано чи пізно зустрінемось..... там....
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Azazello від 24 Квітня 2010, 22:22:06
       Народження - не початок. Смерть - не кінець. Смерть - лише звільнення і перехід до більш прекрасного життя.
       Ми багато говоримо - померти. Але що таке померти, що таке смерть? Покарання чи подарунок? Смерть - це найбільш недослідженне поняття в світі і, мабуть, кожен вкладає в слово "смерть" щось своє. І взагалі - хіба можна вважати смертю фізичні симптоми ( такі як, зупинка серця, відмирання мозку) і тому подібне...
       Кожна ж людина складаєтся з чогось більшого, чим серце, мозок, нирки...Є ще душа. А вона - безсмертна.
       Згадаймо вислови великих про смерть.
У людському житті всього три події: народження, життя, смерть. (Жан де Лабрюйєр)
Смерть дає все, що завгодно, лише не забуття. (Тоні Моррісон)
Смерть — усе, що ми бачимо, коли не спимо, а все, що ми бачимо, коли спимо, є сном. (Геракліт)
Найстрашніше з-поміж лих, смерть, не має до нас жодного стосунку, оскільки поки ми існуємо, смерть ще відсутня; коли ж вона приходить, ми вже не існуємо. (Епікур)
Смерть — це інший, невидимий і неосвітлений нами бік життя... немає ні цього, ні того світу, а є лише одна велика єдність, де перебувають вищі од нас істоти.(Рільке Райнер Марія)
Для кожного межа відповідальності за всі провини - його смерть. (Демосфен)
Смерть однієї людини — це смерть; смерть двох мільйонів людей - лише статистика. (Ремарк Еріх Марія)
Смерть — це частина життя, але дуже маленька. (Брильянт Ешлі)
Не завтра буде смерть, а коли-небудь сьогодні. (Ландау Григорій)
Усе життя є не чим іншим, як засобом не думати про смерть. (Джонсон Семюел)
Щасливий, хто помре раніше, ніж сам покличе смерть. (Публілій Сір)


Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Ne-TA від 25 Квітня 2010, 13:51:12
          Смерті бояться не тільки люди, а все живе. Страх смерті - це природне почуття, небхідне в житті природи. Тварини, птахи, риби, комахи насамперед намагаються зберегти своє життя. Страх смерті це бажання жити й допомагає зберегти життя; це - почуття неминуче, і всім нам, як це не гірко, доведеться пережити його. Що ж робити?.....
          Чи можна як-небудь послабити цей страх? Або хоча б пояснити, тому що все, що ми змогли зрозуміти й пояснити, стає менш страшним. Люди містично боялися грому й блискавки тільки доти, поки не пізнали їхньої причини. Або, можливо, краще не намагатися що-небудь пояснювати, а просто не думати про те, що колись доведеться вмирати? Однак смерть тому, що про неї не думають, не зникне й страх смерті теж не зникне, а піде глибше, у підсвідомість. Там він буде небезпечнішим й шкідливішим, ніж будучи усвідомленим; його прихована отрута буде увесь час отруювати радість життя, а до його кінця прорветься назовні тяжкими стражданнями. Закриваючи очі й не думаючи, позбутися від страху смерті не вдасться. Смерть не тільки природна, але й неминуча. Однак пам`ятати й думати, про смерть не значить боятися її.
             Є мудра життєва порада - "Щодня жити так, ніби це останній день вашого життя". А якщо ви хочете утримати людину від поганого вчинку, то є гарна приказка: "Так побійся ти Бога". Намагаючись не думати про смерть, ми боїмося її більше, ніж мали б.
            Чого ми, властиво, так сильно боїмося?..... Може, фізичних страждань, пов`язаних з умиранням?...В останній стадії життя може бути багато тілесного страждання, але воно властиве хворобам, а не смерті. Умирання саме по собі безболісне й взагалі невідчутне..... Навіть більше цього, якщо був біль, то при вмиранні він зникає. Зникають і всі симптоми хвороби, і особистість людини, переступивши страхаючий поріг, продовжує жити в нових умовах існування....... Чи боїмося ми порожнечі, небуття, "мене більше не буде", глибокого сну без сновидінь і без пробудження?...... Можливо, лякає й думка про небуття, але ще більше ми боїмося чогось іншого. Нічого не усвідомлювати й не відчувати - це все-таки майже як сон і саме по собі не так і страшно. Крім того, тепер ми знаємо, що при переході особистості в загробний світ свідомість найчастіше взагалі не втрачається, а якщо втрачається, то тільки на одну мить. Померлий продовжує відчувати й мислити, як і раніше, без перерви. В умираючих може бути відчуття горя; йому жаль залишати близьких людей, природу, і все, що він любив на землі, але жаль і горе - це не страх смерті, а зовсім інше почуття....
           Ми тепер знаємо, що перехід не страшний і що початок життя "там" теж не страшне. Самотності нема, а є допомога, і перші сприйняття благополучні й навіть приємні. Але остаточна доля моєї душі мені невідома..... Яким буде визначення Господа про мене, я не знаю й упевненим не можу бути ні в чому..... Всі ми грішні, і "справи наші йдуть за нами", і долі в усіх нас будуть різні. Ми не знаємо, але підсвідомо відчуваємо, передчуваємо, що після смерті нас може зустріти щось негарне й самі ми будемо нездатні змінити це. Один із православних святителів писав: "Дивно було б, якби в цей час не було в нас страху перед невідомим майбутнім, не було б страху Божого. Страх Божий буде, він благодійний і потрібний. Він допомагає очищенню душі, що готується вийти з тіла". Але страх Божий - це не панічний страх смерті, не трепет смертний, і в наших молитвах ми просимо Бога дарувати нам мирну й неганебну кончину. Не всі бояться смерті...... Люди вмирають по-різному...... Смерть може бути легкою, але може бути й дуже важкою.....
           
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: яничар від 27 Квітня 2010, 00:26:37
Цитата: Ne-TA
Смерті бояться не тільки люди, а все живе. Страх смерті - це природне почуття, небхідне в житті природи. Тварини, птахи, риби, комахи насамперед намагаються зберегти своє життя. Страх смерті це бажання жити й допомагає зберегти життя; це - почуття неминуче, і всім нам, як це не гірко, доведеться пережити його. Що ж робити?
Московская осада [Норд-Ост] [Discovery] .avi (550,96 MБ) (http://magnet:?xt=urn:tree:tiger:QQJ5S3DJZA6HLYKRUXSZMP4PWJ4Y6CDYDNRTCBI&xl=577719664&dn=%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F+%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%B0+%5B%D0%9D%D0%BE%D1%80%D0%B4-%D0%9E%D1%81%D1%82%5D+%5BDiscovery%5D+%5B%D0%97%D0%B0%D0%BF%D1%80%D0%B5%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BE+%D0%BA+%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D1%83+%D0%BD%D0%B0+%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%81%D0%B8%D0%B9%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%BC+%D0%A2%D0%92%5D.avi)
"Ми хочемо загинути більше, ніж ви жити".
Важко зрозуміти і, тому повірити в це. Я- вірю.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Gorec від 01 Травня 2010, 01:24:49
"Ми хочемо загинути більше, ніж ви жити".
Наші молоді воїни з УПА, яким на той час було в середньому 25-30 років перед розтрілом, по праву останнього слова, мали честь казати: " Ні про що не жаліємо, а  тільки про одне, що тільки один раз  доведеться вмерти за Україну."
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Gorec від 05 Травня 2010, 14:37:18
 Гарні останні куплети вірша Г. Сковороди.
 
Строит на свой тон юриста права,
С диспут студенту трещит голова.
Тех безпокоит Венерин амур,
Всякому голову мучит свой дур,-
А мне. одна только в свете дума,
Как бы умерти мне не без ума.

Смерте страшна, замашная косо!
Ты не щадиш и царских волосов,
Ты не глядиш, где мужик, а где царь,-
Все жереш так, как солому пожар.
Кто ж на ея плюет острую сталь?
Тот, чія совесть, как чистый хрусталь...
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: yurko від 07 Травня 2010, 22:14:41
І дійсно!
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Azazello від 07 Травня 2010, 22:39:32
Є ще один хороший вислів Альбера Камю "Життя не варте того, щоби чіплятися за нього".
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Alexander від 08 Травня 2010, 08:43:50
е молодеж,не гнівіть Бога, фігню пишете, вам мало суїцидів в школах,в славному місті Калуші :fool
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: яничар від 09 Травня 2010, 12:30:50
хороший вислів Альбера Камю
Справді хороший? Він висловив його від свого імені чи літературного героя? (пробачте, не читав- мені Сковорода ближче). це останнє що він сказав про життя? чи може він потім змінив свою думку, а Ви посилаєтесь на вислів, який Вам підсунули люди чи злі духи. І, зрештою, чому якийсь Камю для Вас- особа авторитетна, а- наприклад- пророк Сулейман (цар Соломон)- ні?
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Azazello від 09 Травня 2010, 16:41:37
 
Цитата: Azazello від 07 Травня 2010, 23:39:32
хороший вислів Альбера Камю
Справді хороший? Він висловив його від свого імені чи літературного героя? (пробачте, не читав- мені Сковорода ближче). це останнє що він сказав про життя? чи може він потім змінив свою думку, а Ви посилаєтесь на вислів, який Вам підсунули люди чи злі духи. І, зрештою, чому якийсь Камю для Вас- особа авторитетна, а- наприклад- пророк Сулейман (цар Соломон)- ні?
     Свого часу Григорій Сковорода писав:
«Не все те хибне, що тобі не зрозуміле»
 або ж
«Хіба може говорити про біле той, кому невідоме, що таке чорне».
     Важко говорити з людиною, яка не читала Альбера Камю чи Жан-Поля Сартра. Альбер  Камю писав  “Не існує любові до життя без відчаю від життя”.  Щоб говорити про вислови цього визначного  французького  романіста, філософа, публіциста, одного з лідерів філософсько-мистецького напрямку екзистенціалізму потрібно хоча б прочитати такі його твори як «Чума», «Спід і лице»,  «Сторонній»,  «Міф про Сізіфа», «Каліґула» , «Листи до німецького друга», «Падіння», «Справедливі», «Бунтівна людина», «Вигнання і царство» чи «Перша людина».
     Оскільки одним з основних завдань екзистенціалізму є встановлення змісту людського існування, то природньо, що кожен з філософів - екзистенціалістів висував свою концепцію сенсу буття - релігійну, або, навпаки, атеїстичну. Серед мислителів, стверджує Камю, немає жодного, хто б заперечував сенс життя.
     То ж, шановний Яничаре, ( доречі, якщо Вам близький Сковорода, не розумію Вашого ніку, адже як відомо яничари - це була регулярна піхота в Османській імперії, що діяла у 14 — 19 століттях, створена султаном Мурадом І, а в українській мові ця назва вживалася переносно на означення ренегатів, що вірно і завзято служили чужій владі, лютих карателів, катів, поневолювачів. Авт.  :), якщо б ви читали Камю, то знайшли б спільне між ним та Сковородою, на могилі якого написано "Свiт ловив мене, та не пiймав".
     А щодо царя Соломона,то, безумовно він був одним з найбільш могутніх, розумних та заможних царів давньої держави Ізраїль. Та все ж незважаючи на мудрість, життя царя Соломона не було спокійним. Як гласить легенда: «І звернувся одного разу цар Соломон за порадою до придворного мудреця із проханням: «Допоможи мені – дуже багато що в цьому житті здатне розлютити мене. Я дуже підпадаю під вплив пристрастей, і це мені заважає!» На що мудрець відповів: «Я знаю, як допомогти тобі. Надінь це кільце – на ньому висічено фразу: «ЦЕ МИНЕ!» Коли нахлине сильний гнів або сильна радість, подивись на цей надпис, і він тебе зупинить. В цьому ти знайдеш спасіння від пристрастей!» Соломон зробив так, як велів мудрець і знайшов спокій. Але настав момент, коли, поглянувши, як завжди, на кільце, він не заспокоївся, а навпаки – ще більше розлютився. Він зірвав його з пальця і хотів закинути його чимдалі в ставок, але раптом помітив, що і на внутрішній стороні кільця був якийсь надпис. Він придивився і прочитав: «І ЦЕ ТЕЖ МИНЕ…»
     І ще одне. Мудрий Соломон в книзі Екклезіаста 12:7 описує смерть, як зворотній творінню процес: „І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!”
      А давайте згадаємо, що писали інші великі люди, в тому числі Григорій Сковорода:і
       Смерть людині – спокій.
                   або
      Знаю, що смерть — як коса замашна,
      Навіть царя не обійде вона.
      Байдуже смерті, мужик то чи цар, —
      Все пожере, як солому пожар.
      Хто ж бо зневажить страшну її сталь?
      Той, в кого совість, як чистий кришталь...
 Смерть -- це закон, а не кара (Сенека)
 Я хочу, щоб смерть застала мене посеред трудів. ( Овідій)
 Якщо після моєї смерті триватиме життя, то чому ж мені вдаватися в тугу? ( Г. Тютюнник)
 Смерть – це велика всесвітня, космічна самота. ( Леся Українка)
 Суть будь-якої віри полягає у тому, що вона надає життю такого сенсу, котрий не знищується смертю (Л. М. Толстой).
 Життя саме по собі - ні благо, ні зло: воно є вмістилищем і блага, і зла, залежно від того, у що ви самі його перетворили (М.  Монтень).
 Життя як п'єса у театрі: важливим є не те, скільки вона триває, а те, наскільки добре вона зіграна (Сенека).
 Дехто вмирає, так і не народившись (П. Загребельний).
 Смерть ми бачимо лише перед собою, а вона ж, значною частиною, - вже позаду (Ю. Мушкетик)
 Жизнь - вредная штука. От неё все умирают. (Станіслів Єжи Лец)
 Первое условие бессмертия - смерть. (Станіслів Єжи Лец)
 Жизнь отнимает у людей слишком много времени. (Станіслів Єжи Лец)
 Смерти меньше всего боятся те люди, чья жизнь имеет наибольшую ценность.( Кант).
 Умереть - значит перестать умирать. - Шарль П'єр Бодле́р
 Не бойся смерти, тогда наверное победишь. Двум смертям не бывать, а одной не миновать. - Суворов А.В.
 А народна мудрість гласить:
 Боятися смерті – на світі не жити! 
 Смерть боїться того, хто з нею бореться. :popkorn



Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: яничар від 10 Травня 2010, 00:16:30
яничари - це була регулярна піхота в Османській імперії
Хочу добавити: "Яничарські піхота була створена султаном Мурадом I в 1365 з християнських юнаків 12-16 років (албанці, вірмени, боснійці, болгари, греки, грузини, серби, росіяни), згодом вихованих в ісламських традиціях" http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%BD%D1%8B%D1%87%D0%B0%D1%80
кожен з філософів - екзистенціалістів висував свою концепцію сенсу буття - релігійну, або, навпаки, атеїстичну
інакше кажучи, читати Камю чи Сковороду і від кого з них взнати що є чорне, а що- біле я, з Вашого дозволу, виберу сам.
Серед мислителів, стверджує Камю, немає жодного, хто б заперечував сенс життя.
Але ж у попередньому дописі Ви навели його вислів "не варто чіплятися за життя" :unknow Тому я і перепитував чи не передумав пізніше Альбер, чи сказав він від свого імені?
"Вот так поступал и Иоганн фон Гете, старый дурак. Думаете, ему не хотелось выпить? Конечно, хотелось. Так он, чтобы самому не скопытиться, вместо себя заставлял пить всех своих персонажей. Возьмите хоть "Фауста": кто там не пьет? Все пьют. Фауст пьет и молодеет, Зибель пьет и лезет на Фауста, Мефистофель только и делает, что пьет и угощает буршей и поет им "блоху". Вы спросите: для чего это нужно было тайному советнику Гете. Так я вам скажу: а для чего он заставил Вертера пустить себе пулю в лоб? Потому что - есть свидетельство - он сам был на грани самоубийства, но чтоб отделаться от искушения, заставил Вертера сделать это вместо себя. Вы понимаете?.....
Вот так же он и пил, как стрелялся, ваш тайный советник. Мефистофель выпьет, а ему хорошо, старому псу. Фауст добавит - а он, старый хрен, уже лыка не вяжет.......
Вот так и ваш хваленый Иоганн фон Гете! Шиллер ему подносит, а он отказывается - еще бы! Алкоголик он был, алкаш он был, ваш тайный советник, Иоганн фон Гете! И руки у него как бы тряслись!"
Венедикт Ерофеев."Москва - Петушки" гл."Есино - Фрязево"
Я не мав наміру обговорювати твори Камю, а тільки наведені Вами вислови, які мені видалися неправильними, а не незрозумілими.
Камю писав  “Не існує любові до життя без відчаю від життя”
Відчаю в житті не повинно бути. Почитайте Сковороду чи Сулеймана, Євангелія- там підтвердження моїх слів.
Боятися смерті – на світі не жити!
Залежить який зміст вкласти в слово "жити".
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Azazello від 10 Травня 2010, 01:00:40
Я не мав наміру обговорювати твори Камю, а тільки наведені Вами вислови, які мені видалися неправильними, а не незрозумілими.
Відчаю в житті не повинно бути. Почитайте Сковороду чи Сулеймана, Євангелія- там підтвердження моїх слів.
     Не можна вважати вислови інших людей неправильними (якщо ви це мали на увазі,а, можливо не правильно сформулювали свою думку чи допустили граматичну помилку). Це думка визначного письменника. Її можна сприймати або ні. А жити за принципом "Є дві точки зору: моя і неправильна", вибачте мені, це по крайній мірі не розумно.Тим паче, що Камю писав про те, що не існує ЛЮБОВІ до життя без відчаю до життя. А не про те, що відчаю в житті не повинно бути. Так, не повинно, але він є.
     А щодо Сковороди, то Шикула Олександра Петрівна у своїй праці "Екзистенційний вимір духовності людини у творчості Григорія Сковороди написала:
"Важливими для Сковороди були такі екзистенціали, як відчай, гріх, страх і самотність. Саме вони були сфокусовані на філософію життя мандрівного філософа. Подолання цих небажаних, але неминучих у житті людини станів є важливим кроком у вдосконаленні духовності." А щодо Сковороди і Соломона, то справді вони закликали людей не падати у відчай, але не стверджували, що його не повинно бути. Ось наприклад:
     Немає бiльшоi муки, як хворiти думками, мучитись серцем, мерзнути душею вiд холодного скрежету і відчаю. О, коли б ми цього морозу хоча б вполовину боялись! (Григорій Сковорода).
     По-мудрому поступає той, хто над згубною пропастю відчаю дивиться вверх! ... але кроки її наставляє Господь.(Прип. Соломона 16:9) ...

Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: яничар від 10 Травня 2010, 15:33:59
Не можна вважати вислови інших людей неправильними
Отже всі праві?
не існує ЛЮБОВІ до життя без відчаю
неправда. спростувати моє твердженя ви не можете, бо
Не можна вважати вислови інших людей неправильними
закликали людей не падати у відчай, але не стверджували, що його не повинно бути
якщо людина не падає у відчай, то чи є він у її житті? Одна справа не повинно бути, а інша- нема. Людина слабка і впадає в спокуси, а від цього- відчай.
Визначний письменник Камю чи ні? якщо він збиває з правильного шляху, то- ні. Цитата, з якої почалась наша суперечка, вказує на те, що він- нерозумний ( граматичної помилки нема). Тому моє запитання чи не передумав він пізніше є суттєвим не для мене, а для нього.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Azazello від 10 Травня 2010, 18:08:45
Отже всі праві?
Кожна людина має право на власну думку.
не існує ЛЮБОВІ до життя без відчаю
Це не мій вислів, а Камю. І це його переконання.
неправда. спростувати моє твердженя ви не можете,
Я не збираюсь спростовувати ваше твердження. Це ваша думка.
Цитата, з якої почалась наша суперечка, вказує на те, що він- нерозумний

Альбера Камю разом з Сартром прийнято визначати як найвизначніших екзистенціалістів у Франції та й у всій Західній Європі. Так що вважати його нерозумним по крайній мірі не коректно. У своєму житті Камю багато розмірковує про смерть, у щоденнику навіть зізнається в тому, що боїться її, шукає можливості до неї підготуватися. Камю не вірить у безсмертя душі. Замість цього він хоче довести, що той, хто був щасливий в житті, здатний до «щасливої смерті». Ця «щаслива смерть» перетворюється у нього в наслання.
І на останок. Головний підсумок багатовікового досвіду осмислення смертності людини слід було б висловити пронизливим рядком Марини Цвєтаєвої: "Послухайте! - Ще мене любите за те, що я помру".

 :zakryto
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: яничар від 30 Червня 2010, 21:48:02
Кожна людина має право на власну думку.
Результат в байці Крилова "Лебедь, щука и рак"
прийнято визначати
ким прийнято?
Камю не вірить у безсмертя душі
Так коротко і скажіть: Камю- безбожник про якого і говорити не варто, не те щоб читати чи вивчати.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Azazello від 03 Липня 2010, 00:23:20
Кожна людина має право на власну думку.
Результат в байці Крилова "Лебедь, щука и рак"
     Скільки людей у світі, стільки існує різних думок. Уявімо, що всі люди на Землі мають одні й ті самі смаки, однакові уподобання, однакові думки. Жили б ми тоді й досі у кам'яному віці, бо жодна людина не намагалася б виділитися, довести свою думку, стати кращою, щоб привернути до себе увагу та змусити інших поділяти її переконання. Саме це і робить життя цікавішим, бо через наявність різних смаків у людей ми бачимо абсолютно несхожі колекції одежі у відомих модельєрів, через різницю у поглядах може розвиватися мистецтво (хтось, наприклад любить класичні твори, а хтось, можливо, авангард) чи  наука.
     З самого початку свого розвитку люди вступили у суперечності. Завдяки цьому ми маємо те, що маємо: міста, будинки, сім'ї. Людина — найрозвиненіша істота на Землі, дуже складний механізм, створений природою. Ми бачимо незвичайні твори мистецтва, такі несхожі один на одного, читаємо справжні літературні скарби, але кожен розуміє їх по-своєму... Та чи можливою була б наявність всього цього, якби серед шістьох мільярдів людей панував якийсь один смак?
     Саме те, що люди мають різні смаки, робить наше життя кольоровим та яскравим, сповненим великих несподіванок. Тому суперечки й образи тут зайві. Іноді бачимо людину, яка вважає, що оточуючі повинні мислити, як вона, висміює чужі погляди й ображається, коли хтось не дотримується її думки. Не варто сперечатися з такою людиною, адже вона не розуміє, наскільки цінною є різниця в поглядах, від неї навіть можна почути образливі слова. Але якщо добре подумати, то розумієш, що не варто відповідати їй тим самим: така людина, як правило, обмежена, тому її можна лише пожаліти. Правда, обговорення різних поглядів може бути надзвичайно цікавим (на подібних дискусіях базуються різноманітні телевізійні ток-шоу), але тільки якщо воно відбувається у межах розумного і не переходить у з'ясування стосунків з опонентами. Неправильно, коли свою думку починають нав'язувати іншій людині, оскільки кожен з існуючих на землі погля¬дів може знайти своїх прихильників. Чи то буде суперечка про літературні жанри, чи то обговорення ансамблів одягу, чи то виникне дискусія, яким повинен бути домашній інтер'єр, завжди знайдеться людина, що підтримає саме вас.
    Така річ, як власна думка, робить людину особливою. Це властиво людям сильним, впевненим у собі, тому особистість зазвичай несхожа на інших. Якщо всі люди будуть такими, то так і житимемо, маючи різні смаки, різноманітністю думок будемо прикрашати життя, роблячи його унікальним. Але навіть якщо маєш власне бачення будь-якої проблеми чи питання, не слід забувати про те, що поряд із тобою така сама особистість, як і ти сам. Думки ближнього треба поважати і цінувати, інколи незайвим є й прислухатися до них. Чинячи так, людина має репутацію мудрої й розважливої, до неї звертаються за порадою, як до зразка поміркованості.

Цитата: Azazello від 10 Травня 2010, 19:08:45
прийнято визначати
ким прийнято?
Вченими і літераторами світу.

Цитата: Azazello від 10 Травня 2010, 19:08:45
Камю не вірить у безсмертя душі
Так коротко і скажіть: Камю- безбожник про якого і говорити не варто, не те щоб читати чи вивчати.

     Французький філософ - екзистенціаліст А.Камю писав: „Велика мужність – дивитися відкритими очима на світло і смерть”.  Ніцшеанского презирства до християнства Камю ніколи не розділяв.
     Життя містить в собі смерть, а смерть є  умовою нового життя, можливо, не схожого на життя нинішнє. Саме усвідомлення вічного круговороту життя і смерті лежить в основі уявлень про власну конечність людини і безкінечність буття.
     У ХХ ст. німецький філософ М.Хайдеггер визначає смерть онтологічною характеристикою людського буття: життя є „буття-до-смерті”. Людина проявляється у світі усвідомленням власної смертності. Смерть, будучи завжди „моєю” смертю, виводить людину з анонімності життя до „власного” буття, смерть доповнює можливе буття людини до повного буття. „Справжнє буття-до-смерті” пориває з повсякденними спробами відвернутися від смерті і є основою смислотворення людини.
      На відміну від Хайдегера, А.Камю і Ж-П.Сартр бачать у смерті не позитивний, стверджуючий момент людського буття, а такий, що руйнує сам сенс людини та її індивідуальність.
     І насамкінець приведу ще одну цитату Альбера Камю: "Быть язычником для себя, христианином для других — к этому инстинктивно склоняется всякий человек."



Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: яничар від 04 Липня 2010, 00:22:10
Azazello , ми відійшли від теми і, з таким довгими розясненнями, можемо ще далі відійти.
Коли у людей одна ціль, один шлях, то яке може бути розмаїття думок? Йти, повзти, бігти чи летіти? Але це скоріше залежить від можливостей.
Тобто нехай дюдина пє, курить, наркоманить, розбещує (рос. "растлевает") інших і т.д., а ми будемо цінувати цю його свободу-думку-індивідуальність? "(на подібних дискусіях базуються різноманітні телевізійні ток-шоу)". Поміркованими можна бути в непринципових питаннях.
Вченими і літераторами світу.
Ким вони вчені ці підератори? Сатана був не посліднім в раю і по знанню, а де тепер.
А.Камю і Ж-П.Сартр бачать у смерті не позитивний, стверджуючий момент людського буття, а такий, що руйнує сам сенс людини та її індивідуальність.
Дозволю собі скоротити цитату, сподіваюсь від цього вона стане яснішою:" А.Камю бачать у смерті момент людського буття, такий, що руйнує сам сенс людини та її індивідуальність." Людина існує (приходить в світ), щоб померти? Курка годує людину, червяк має функцію, а людина приходить, щоб померти???
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Azazello від 05 Липня 2010, 14:20:18
людина приходить, щоб померти???
     «Жити - означає вмирати» - один із найзнаменитіших висновків Енгельса.
     Що ж таке смерть? Смерть – це  припинення життєдіяльності організму, загибель його. Розрізняють 2 основних етапи смерті: клінічну смерть і наступну за нею - біологічну або істинну - необоротне припинення фізіологічних процесів у клітинах і тканинах.
     Я згідна з Вами, Яничаре, що людина приходить у цей світ, щоб жити. Але Людина разом з усім тваринним світом змушена підкорятися законам, що зумовлюють неминучість смерті. Смерть є необхідний момент життя.
     Проблема смерті набуває центрального значення і у Фрейда. І центральною є саме проблема смерті, нерозривно пов'язана з проблемою часу. Смерть є найглибшим і найбільш значущим фактом життя, підносить самого останнього зі смертних над буденністю і вульгарністю життя.
     Тільки факт смерті ставить у глибині питання про сенс життя. Життя в цьому світі має сенс саме тому, що є смерть. Сенс, пов'язаний з кінцем. І якщо б не було кінця, то сенсу в житті не було б. Смерть - граничний жах і граничне зло - виявляється єдиним виходом з дурного часу у вічність, і життя безсмертне і вічне виявляється досяжним лише через смерть.
Життя благородне тільки тому, що в ньому є смерть, є кінець. Це свідчить про те, що людина призначена до іншого, вищого життя.
     Але між життям у часі і життям у вічності лежить безодня, через яку перехід можливий тільки лише шляхом смерті, шляхом жаху розриву. Смерть вказує на існування вищого сенсу життя. Живі, а не мертві страждають, коли смерть зробить свою справу. Мертві більше не можуть страждати, і ми можемо навіть похвалити смерть, коли вона кладе край фізичному болю або сумному розумовому занепаду.
     Однак неправильно говорити про смерть як про "винагороду", оскільки справжня винагорода, як і справжнє покарання, вимагає свідомого переживання факту. У житті кожної людини може наступити момент, коли смерть буде більш дієвою для досягнення його головних цілей, ніж життя; колись те, за що він стоїть, завдяки його смерті стане більш ясним і переконливим, ніж якщо б він вчинив будь-яким іншим чином.
     І на останок, Фрейд стверджує, що мета, до якої прагне всяке життя, є смерть. Парадокс смерті в тому, що смерть є найстрашнішим злом, яке більше за все страшить людину, але через це зло розкривається вихід до вічного життя або один з виходів. Такими парадоксами наповнене наше життя. На жаль.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: яничар від 03 Грудня 2010, 10:29:24
через це зло розкривається вихід до вічного життя або один з виходів. Такими парадоксами наповнене наше життя. На жаль.
не зрозумів вашого жалю. вихід до вічного життя Вас засмучує?
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: derevynka від 03 Грудня 2010, 18:07:45
http://www.youtube.com/watch?v=yB1J7JBszys
смерть як перехід у щось інше
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Сонечко+ від 03 Грудня 2010, 22:31:08
Людина, яка убивала інших людей (навіть, захищаючи Батьківщину) вона ж  читнить смертельний гріх. Хіба його душа може потрапити в Царство небесне?
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: yurko від 03 Грудня 2010, 22:37:56
Ну то троха не в ту тему питання  ;)
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: doktor-maks від 03 Грудня 2010, 23:12:56
Людина, яка убивала інших людей (навіть, захищаючи Батьківщину) вона ж  читнить смертельний гріх. Хіба його душа може потрапити в Царство небесне?
Неможливо привідкрити таємницю Божого Промислу нам смертним. У наступному житті дізнаємось
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: derevynka від 04 Грудня 2010, 00:53:14
У наступному житті дізнаємось
можливо це не є так важливо у наступному житті
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: яничар від 04 Грудня 2010, 11:22:25
Людина, яка убивала інших людей (навіть, захищаючи Батьківщину) вона ж  читнить смертельний гріх
Думаю, Ви помиляєтесь.
"3. Воздаяние равным (кисас)
  Улемы едины во мнении о том, что человек, намеренно убивший мусульманина, заслуживает воздаяния равным, иначе говоря, казни.
   Аллах Всевышний сказал:
   "Мы предписали им в (Торе): жизнь за жизнь..." "Трапеза , 45.
   Это было сказано для того, чтобы обезопасить жизнь людей.
   Аллах Всевышний также сказал:
"В возмездии для вас жизнь, о обладающие разумом, чтобы вы остерегались.!" "Корова",179.
   Таким образом, человек, обязанный соблюдать предписания религии, подлежит казни, если он намеренно убил человека, не имея на это права, независимо от того, к какому полу принадлежали убийца и убитый, и в соответствии с тем, что сообщает Амр Ибн Хазм, отмечающий, что пророк, (салляллаху ‘алейхи уа саллям), сказал:
  "Поистине, мужчина подлежит казни за женщину".
  Кроме того, имеется достоверное сообщение о том, что пророк, (салляллаху ‘алейхи уа саллям), велел казнить одного иудея, убившего девочку.
   Наказание в виде воздаяния равным не применяется, если родственники убитого простят убийце его преступление."
Джерело:"40 хадисов ан-Наваи с комментариями by Юнус"
"Наказания в исламе носят сдерживающий характер. Их целью является предупреждение преступлений и защита общества."
"Посланник Аллаха (мир ему и благословение) сказал: «Непременно все права в Судный День будут восстановлены, и даже рогатая овца возместит нерогатой» (Муслим и Тирмизи от абу Хурайра). Обо всем этом нужно хорошо помнить, дабы не оказаться в числе притеснителей. И в то же время Пророк (мир ему и благословение Аллаха) в одном из своих хадисов дает нам право постоять за наши права, если на них посягают путем угнетения и притеснения. В достоверном хадисе, приведенном от Муслима, говорится: «Один человек пришел к Посланнику Аллаха (мир ему и благословение) и спросил: «Как ты думаешь, что мне делать, если ко мне придет человек, который хочет забрать мое имущество?». Пророк (мир ему и благословение) сказал: «Ты не давай ему свое имущество». Он спросил: «А если он будет сражаться со мной?», - «Тогда и ты сражайся с ним», - сказал Пророк. «А если он убьет меня?». Он сказал: «Тогда ты шахид». «А если я его убью?», - спросил человек. «Тогда он окажется в Аду», - ответил Посланник Аллаха (мир ему и благословение Аллаха)».
Приховано: Показати
http://www.islamdag.ru/vse-ob-islame/1077
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: chuck від 04 Грудня 2010, 17:48:17
Людина, яка убивала інших людей (навіть, захищаючи Батьківщину) вона ж  читнить смертельний гріх. Хіба його душа може потрапити в Царство небесне?
У Царство Небесне не знаю, а от до раю — можливо. Хоча це може бути дуже і дуже непросто.
Пам’ятаєте розбійників, які були розп’яті поруч з Христом?
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Alexander від 04 Грудня 2010, 19:33:52
Висоцький точно підмітив по темі :)

Кто верит в Магомета, кто - в Аллаха, кто - в Иисуса, Кто ни во что не верит - даже в черта, назло всем,- Хорошую религию придумали индусы: Что мы, ...
http://www.youtube.com/watch?v=H-2pyKXEC-A
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: chuck від 04 Грудня 2010, 20:18:03
На початку теми згадували висновок: «Для того, щоб відповісти на питання треба знати більшу частину відповіді.»
Ще кажуть, що правильне запитання — це вже половина відповіді.

Так от запитання «Смерть — покарання чи подарунок?» — дуже вдале запитання.

В природі так передбачено, що смерть приходить в кінці життя (о це спостереження!)
З одного боку це цілком логічне закінчення існування будь чого в цьому світі.
Все, що має свій початок — має і свій кінець.
З іншого боку про який кінець можна говорити, якщо світ навколо нас змінюється, але нікуди не зникає?
Можливо, що цей процес буде вічним.

Врешті-решт, ні ми, ні наші предки не пішли безслідно. Попередні покоління фактично втілюються в наступних поколіннях, тим що ми живемо так, як вони нас навчили, в тих обставинах, які вони для нас створили. Ми: ті які пішли, ті які є тепер і ті, які прийдуть після нас — ми одне ціле.
З цієї точки зору смерті ВЗАГАЛІ НЕ ІСНУЄ. Це звичайний, буденний (до того ж на протязі мільйонів років) процес, який існує лиш для того, щоб… підтримати життя.
Смерть — з [моєї] точки зору світобудови — невід’ємний елемент життя.

Тим не менше, люди схильні наділяти явище смерті чимось більшим, ніж все решта.
Чому?
Давно відомо, і про це тут теж казали: смерті бояться всі живі.
Але, чи справді всі?
Про людей, які чекають на смерть заради полегшення вже говорили, і їх дуже шкода. Побажаємо їм найбільшого полегшення.

Також страх смерті штучно підтримується суспільними інституціями.
Ви не замислювалися над тим, що про деякі речі (а по правді, про більшість речей) ми думаємо так, як нас навчили?
Наприклад так звані світські структури створюють надзвичайно траурний настрій навколо «відправин у останню путь». В якості альтернативи можу запропонувати текст заповіту одного з героїв серіалу «Абсолютна безпека», Стіва Вегмана (Дж. Белуші). Як він розпорядився статком вже не пам’ятаю, а от поминки забажав такі: Вхід — вільний, пиво, чіпси, піца та гамбургери — свіжі і смачні, музика — гучна та весела, одяг — необов’язковий  :drink
З іншого боку церква нагнітає остраху про те, що з нами станеться після сметрі… Тут все значно складніше, але атмосферка «ще та»…
Можливо, треба подивитися на все це критичним поглядом і відкинути все зайве?
Надзвичайно важно розлучатися з близькими та коханими. Надзвичайно.
Так, можливо, треба озброїтись світоглядом, який зробить наше сприйняття явища смерті не таким трагічним?
Надзвичайно печально, надзвичайно сумно, деколи дуже-дуже гірко. Але не трагічно.

На почату коментаря я говорив про те, що хороше запитання — це вже велика частина відповіді.
Це до того, що подарунок може виявитись як мінімум непотрібним, а може виявитися і покаранням для людини, яка не звикла цінувати ВСЕ, що їй дається в цьому житті.
Але людина озброєна досвідом і гострою думкою, навіть з дрібниці, на яку ніхто і не зверне уваги, може отримати надзвичайну користь. А смерть — не дрібниця.
Можливо, смерть тому і дається в кінці життя, коли в людини найбільше досвіду?

Також в цій темі згадували про воїнів, які перебуваючи у стані війни доходять до того, що в певних обставинах, смерть для них — єдиний можливий прийнятний варіант. Вони її не бояться. Тут я роблю не дуже доречний напів-жарт, але, певно, не дарма доблесний вікінг-воїн, який загинув в бою потрапляє у Валхаллу (де вони зранку до ночі рубаються, потім пирують, а в вночі «приходят прекрасные девы и ублажают воинов до утра.» А що ще треба справжньому воїну?!)

Висновок напрошується сам по собі: не хочеш боятися смерті — живи як воїн.
Для цього абсолютно не треба розмахувати зброєю з ранку до ранку і мати лютий вигляд.
Христос — взірець воїна по духу. Відстоюючи свої принципи він не зробив жодного компромісу.
І для Нього навіть не існувало проблеми вибору: лишитися тим ким Він є, або відступити перед обставинами.

Про що Він плакав у Гефсиманському саду?
Певно, Він розумів, що таке смерть.
На відміну від нас.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Alexander від 04 Грудня 2010, 20:51:56
смерть не є покарання чи подарунок.
Смерть взагалі - розплата за ускладнення біологічної системи.
одноклітинні практично безсмертні й амеба в цьому сенсі сама щасливе істота :)
в наш організм вбудован механізм самознищення на певному етапі розвитку,
а з того берега Стікса ше нікто не писав,як йому там мешкаєтся

Смерть — з [моєї] точки зору світобудови — невід’ємний елемент життя.
згідний на 100 :)
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: newroman від 04 Грудня 2010, 21:24:34
Цитувати (вибране)
Людина, яка убивала інших людей (навіть, захищаючи Батьківщину) вона ж  читнить смертельний гріх. Хіба його душа може потрапити в Царство небесне?
Христос сказав, що хто душу покладе чи віддасть за брата свого той спасеться. Захищати Батьківщину зі зброєю в руках це значить ризикувати і своїм життям. Що значить за Батьківщину? А це значить покласти своє життя і за батька і за матір, за ближніх, друзів, за свій народ. Ти вбиваєш, але і тебе любої миті можуть позбавити життя. Бог розсудить.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Gorec від 04 Грудня 2010, 21:26:08
Можливо, смерть тому і дається в кінці життя, коли в людини найбільше досвіду?
В більшості підтримую світоглядний погляд автора на задану тему смерті, але тут би хотів висловити свою думку на відмічену тезу, - це аксіома, що смерть це закінчення життя.  Біда ( чи щастя), що вона приходить не завжди прогнозовано. Буває досвіду (думаю духовного) таки не достатньо  було, а людина пішла... Тут і одна з тайн Біблії, що ніхто не знає коли прийде його кінець і тому потрібно старатись жити так, щоб бути готовим до такого моменту постійно.
   Я вірю, що смерть це звільнення душі від тіла і не більше. Наше тілесне життя і для того потрібно, щоб вдосконалювати наші душі.Земне життя це така собі фабрика душ.  
  Закрийте очі, посидіть трішки в тишині, думкою відчуйте своє тіло, відчуйте джерело з якого утворюються  думки і задайте собі питання,- хто я, тіло чи душа? Думаю багато хто збагне, що Я і тіло є роздільні. :) :drink
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: newroman від 04 Грудня 2010, 21:36:19
Що необхідно для того щоб проріс колосок пшениці.
Необхідно пшеничне зерно посіяти в землю.
Що відбувається дальше?
Із зернятка проростає нове життя, новий колосок, а саме воно зотліває.
Чи зотліває воно даремно? ні, бо дає нове життя.
Його кінець є початком нового життя.
Щось подібне відбувається із смертю людини.
Щоб воскреснути у майбутньому віці у новому тілі, старе тіло повинно пройти процес тління.

Відповідь від: 04 Грудня 2010, 21:33:00
Цитувати (вибране)
З іншого боку церква нагнітає остраху про те, що з нами станеться після сметрі… Тут все значно складніше, але атмосферка «ще та»…
Можливо деякі священники неправильно будують проповідь на похоронах нагнітаючи і "добиваючи" родичів померлого жалісними проповідями. Але вбільшості навпаки.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Alexander від 04 Грудня 2010, 21:43:30
Я вірю, що смерть це звільнення душі від тіла і не більше. Наше тілесне життя і для того потрібно, щоб вдосконалювати наші душі.Земне життя це така собі фабрика душ.
так, згідний і давно знаю шо матриця існує і постійно удосконалюєтся, тільки для чого :unknow
вона потім знов поділится на плюс і мінус,таке вже було.
все циклічно :)
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Gorec від 04 Грудня 2010, 21:49:57
таке вже було
Ти памятаєш? :)
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: chuck від 04 Грудня 2010, 22:22:41
Ти памятаєш?
Треба додавати (як у Класика): «Тобі ж немає і 50-ти!»

"добиваючи" родичів померлого жалісними проповідями.
Я чув декілька проповідей на похоронах. З тих, що чув більшість цілком нормальні, а деякі — дуже доречні.
Погані, може й є, але я не чув.

Я більше антураж, атрибутику маю наувазі.

Щодо церковного вчення, то в світської людини може скластися враження, що там занадто часто згадується страх.
Пооооотім, починаєш розуміти, що в цьому є певний сенс.
Добре чи погано — не мені судити.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Alexander від 04 Грудня 2010, 22:30:34
Ти памятаєш?
перші глави Старого Завіту,у шумерів, егіптян, давніх греків, мая, ацтеків,
в індійських текстах Ригвед, практично у всіх давніх трактатах народження світу було в бородьбі
і той хто програв - не помер,а ще програвший був братом, сином, кумом або сватом переможця :)
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Gorec від 04 Грудня 2010, 22:54:25
народження світу було в бородьбі
Спершу було слово і слово було Бог. Бог створив світ з нічого. В нічому наспрвді  акумульовано все. (чорна діра)  А бородьба та битви вже почали відбуватись пізніше і відбуваються до наших днів. :drink
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: яничар від 04 Грудня 2010, 22:59:28
Певно, Він розумів, що таке смерть.
Він помер? Ні. Плакав за земним життям? навряд.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: cgr від 04 Грудня 2010, 23:03:21
Що значить за Батьківщину? А це значить покласти своє життя і за батька і за матір, за ближніх, друзів, за свій народ.

мені в школі те саме казали.
тільки якщо подивитись навколо, то виявиться що країни не воюють проти простих людей. воюють багачі проти багачів, а прості люди просто пішаки, які якщо і потрібні комусь то тільки в ролі гарматного м"яса. такщо життя на війні ви будете класти не за батька і матір, яким якщо країна програє жити швидше буде тільки краще, а за ахметова, януковича, азарова, добкіна, кернеса, насалика, табачника ( слідкує за тим щоб вас вчили тому, що ви написали вище). яким, на відміну від Вас, є що втрачати.

думаєте вони чи їхні діти будуть воювати за "Батківщину"? риторичне питання. нащо їм воювати, якщо у них є Ви.

 
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Gorec від 04 Грудня 2010, 23:05:28
Про що Він плакав у Гефсиманському саду?
Певно, Він розумів, що таке смерть.
На відміну від нас.
Він зрозумів що збувається пророцтво, і за домогою смерті йому прийдеться  перемогти сатану, і таким чином дати людству шанс на вічне життя. ;)
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: chuck від 04 Грудня 2010, 23:24:17
Він помер? Ні. Плакав за земним життям? навряд.

Не треба поспішати, шановний.
Звісно, що помер. Адже воскрес Він з мертвих.

Земне життя варте того, щоб за ним плакати. І в Іісуса для цього підстав більше ніж у будь кого з нас.

якщо країна програє жити швидше буде тільки краще

Якщо мова за батьків багатіїв, то можливо в цьому є доля правди. Бо згідно з Ваших же міркувань, вони відкупляються життям простих людей.
Прості люди для будь-якої системи — це просто матеріал і не треба себе обманювати.
Кожен сам для себе вирішує йти на війну чи сховатися за спинами своїх соплемінників. Навіщо помирати, якщо у Вас є вони?
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Gorec від 04 Грудня 2010, 23:56:48
Земне життя варте того, щоб за ним плакати.
Вважаю, що життя не стоїть, щоб за ним плакати. Якщо прожито правильно, та стільки скільки відведено то до власника даного життя просто відчуття поваги за те що зумів  дійти до фінішу та залишитись людиною з великої букви :). Плакати потрібно над змарнованим часом відведеного  для життя.  :)
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: yurko від 05 Грудня 2010, 09:27:58
Плакати потрібно над змарнованим часом відведеного  для життя.  Посмішка
То чого ж тоді плакав?
Думаю, що у той момент Він був таким же простим чоловіком як ми, просто більше знав і жив праведно. Як у Вірую говориться: ... і воплотився з Духа Святого і Марії Діви і стався чоловіком".
Чи варте земне життя того, щоб за ним сумувати?
Церква вчить, що ні.
Плакав за нас грішних? Можливо.
Ось що я накопав
Цитувати (вибране)
А що, Господь не знав, що буде? Чого ж Він тоді плакав кривавими сльозами в Гефсиманськім саду?! За Себе можливо переживав? “Господи, Отче, хай промине Мене чаша ця!” Та невже ж Він так за Себе боявся? Він для того і прийшов! Чого було б уже плакати? Та ми знаємо з вами тисячі і тисячі мучеників за віру, які йшли на вогонь і не плакали, а співали псалми. Ішли на страждання, йшли на смерть. Він плакав за нас з вами, Він плакав за тіло Своє за Церкву, Він плакав за Дух Свій, який вийде з цієї церкви, Дух любові! Він бачив кожного з нас. Він казав: Господи, хай промине Мене, Мою Церкву ця чаша. Хай не буде падіння в цій новозавітній Церкві, але проте не як Моя воля, а як Твоя. Ти дав їм свободу, Ти створив їх, через Мене безумовно, вільними. І Ти знаєш і Я знаю, що впадуть, що фарисейська розчина ввійде, та й апостоли також знали: “Тільки ми відійдемо, зразу вовки в овечих шкурах влізуть сюди!”. Знав Христос, плакав і знав, але інакше не можливо, інакше будемо роботами. Я не хочу бути роботом! Я хочу свідомо прийти до Бога. Я хочу свідомо славити Його і мати право славити Його. Тільки тоді я маю право славити. Яке я маю право славити Господа, коли я не попрацював? Яке я маю право прийти до обіднього столу коли господиня говорить: Мийте руки сідайте до столу, а я не працював? Я пролежав. Правда. Солодкий той кусень хліба, коли він потом зрошений, і твар піддалася марноті не випадково! По волі Того, Хто скорив її, в надії визволення во славу синів Божих! Не можна стати сином Божим, якщо не пройти очищення, якщо не пройти Єгипет, якщо не пройти випробування. Христос народився і пішов в Єгипет, Його понесли ще немовлям. Свята родина пішла, показуючи шлях нам. Шлях Христа – це є шлях церкви.

Відповідь від: 05 Грудня 2010, 09:22:14
Але я все ж думаю, що Йому просто було в той момент показано шлях, яким треба буде пройти і страждання які треба буде витримати. А Він не був "суперменом", а був таким як ви і я. І це не применшує величі Його вчинку, а навпаки...
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: chuck від 05 Грудня 2010, 16:13:56
То чого ж тоді плакав?
Я тому не став нічого писати, щоб не блукати в словах.
Виразити це зможе тільки той, хто пережив.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: яничар від 06 Грудня 2010, 19:57:59
Картины смерти в Священном Коране
Приховано: Показати
http://www.sawab.ru/news/2009-10-23-172

  В самые мучительные мгновения расставания с мирской жизнью ангелы обрадуют правоверных известием о том, что их обителью станет Рай, где они найдут усладу для глаз и получат все, чего только пожелают и как только пожелают. Все это - дар, милость и щедрое угощение Аллаха, Который смилостивился над ними, простил их грехи и сокрыл их пороки. (См. у Ибн Касира). О Аллах, не лишай нас своей милости и этого безграничного блаженства!
  Аиша, да будет доволен ею Аллах, рассказывала, что Посланник Аллаха, да благословит его Аллах и приветствует, сказал:  «Аллах желает встречи с тем, кто желает встречи с Ним, и ненавидит встречу с тем, кому ненавистна встреча с Ним». Она спросила его: "О Пророк Аллаха, а как же наша неприязнь к смерти, ведь она неприятна каждому из нас?" Он ответил: "Это не то. Верующий, когда ему сообщают о милости Аллаха, Его довольстве и рае, желает встречи с Аллахом, и потому Аллах тоже желает встретиться с ним. А неверный, когда ему сообщают о наказании и гневе Аллаха, ненавидит встречу с ним, и потому Аллаху тоже ненавистно встречаться с ним" (Передали Аль-Бухари и Муслим).
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: yaro my від 07 Грудня 2010, 20:06:00
(http://img15.nnm.ru/c/5/d/5/2/8298adc3bf25ae591200213e8a3_prev.jpg)Байка про необхідність померти, щоб перемогти:
Приховано: Показати
Разговор Плохиша и Кибальчиша.
Плохиш вошёл в камеру с Кибальчишем прижимая к груди банку варенья одной рукой и держа печенье в другой. Мальчиш-Кибальчиш был скован цепями и сидел, прислонившись спиной к холодной стене каземата. Он взглянул на Плохиша без удивления и усмехнулся:

- Не думал, что среди нас найдётся такой...

- А какой? - прищурил глаза Плохиш. - Ты думал все решат погибнуть с тобой?

- Ну почему же погибнуть? Победить.

- Ты всерьёз надеялся на победу?

- Я и сейчас в ней уверен.

- Сидя здесь и ожидая казни?

- Да. Победить можно и после смерти...

Плохиш удивлённо расширил глаза. Затем задумчиво откусил печенье и начал его жевать рассматривая Кибальчиша. После минутного молчания он наконец спросил:

- Какой же смысл победы после смерти?

Мальчиш-Кибальчиш опять усмехнулся.

- Тебе это трудно будет понять. Победа ведь не только моя. Она общая. Наша.

- Наша?

- Не твоя. Наша. Тех мальчишей, что бились до конца.

- А мне кажется, что победил я. Вот ты сидишь на цепи, а я ем печенье...

- Война не кончилась, Плохиш.

- Для тебя закончилась. Завтра тебя не будет.

Разговор опять прервался. Теперь Мальчиш-Кибальчиш рассматривал Плохиша. Умирать было страшно и он понимал Плохиша, которого страх заставил переметнуться к врагу. Как объяснить ему, что кроме страха есть ещё и долг? Долг перед отцом, братьями? Наконец он спросил Плохиша:

- Ты надеешься прожить дольше меня?

- Конечно. - Плохиш вдруг испугался - а если и его убьют? За компанию с Кибальчишем? Тем более, что Военную Тайну Кибальчиш ему очевидно всё равно не скажет... Даже спрашивать бесполезно...

- Ты не задумывался из чего состоит жизнь? - Мальчиш-Кибальчиш смотрел с жалостью, заметив испуг Плохиша.

- Из дней. Месяцев. Лет... - Плохиш не понимал куда клонит Мальчиш-Кибальчиш.

- Жизнь состоит из событий. Чем больше событий, тем длиннее жизнь. И чем эти события больше и лучше, тем жизнь богаче.

Плохиш молчал, пытаясь усвоить такой взгляд на жизнь.

- Твоя жизнь будет иметь не много событий. И наполнена она будет предательством. Не слишком приятное содержимое.

- Пока что достаточно приятное. - Плохиш взвесил в руках банку варенья и весело взглянул на Кибальчиша. К нему опять вернулась уверенность в себе. Слова Мальчиша лишь успокоили его - вряд ли его завтра убьют как Кибальчиша.

- У жизни тоже есть вкус и он сильно отличается от вкуса варенья. - Мальчиш-Кибальчиш вдруг рассмеялся. - Твоя жизнь вряд ли будет иметь этот вкус, даже если ты всю жизнь будешь есть одно варенье.

Плохиш почувствовал обиду. Этот Кибальчиш завтра умрёт и всё равно насмехается над ним!

- И какой же вкус будет иметь твоя жизнь? - зло спросил он.

- Вкус победы. И он слаще любого варенья!

- Да с чего ты взял, что победишь? Где твоя Красная Армия? - вскричал Плохиш. Уверенность Кибальчиша опять его напугала. А вдруг Красная Армия наконец придёт и победит? Что с ним тогда будет?

- Красная Армия придёт. Ты же знаешь слово "мобилизация"? Она требует времени. И мы его дали. В этом и состоит моя победа.

- И всё? Только в этом?

- Это главное. А ещё в том, что я не предал отца и брата. Их смерть не стала бесполезной.

- Полезная или бесполезная... Какая разница? Они уже мертвы! А завтра будешь мёртв ты!

- В том то и дело, что моя смерть тут уже не важна.

Плохишу надоело разбираться в рассуждениях Кибальчиша. Пора приступать к делу.

- Слушай... Ладно, пусть ты победил. И пусть смерть твоего отца и брата не бесполезны. Тебе-то зачем умирать? Вы дали время на эту... Мотили... зацию. Всё. Так скажи уже эту твою тайну. Останешься жив. Даже и варенье дадут.

- Так ты за этим пришёл? - Мальчиш смотрел весело, так, как будто и не был прикован кандалами.

- Ну... В общем, да. Ты скажи мне эту тайну. А я скажу её Буржуину. Я же всё равно предатель. И я не скажу никому, что ты её мне рассказал. Ты так и останешься героем. Все будут считать, что это я её выдал...

Тут Мальчиш-Кибальчиш расхохотался. Он смеялся так, как будто услышал самую смешную шутку в мире. От его смеха в тёмном каземате стало даже светло, казалось, что солнечные зайчики бегают по стенам. Плохиш смотрел на него как на сумасшедшего. Может Кибальчиш тронулся в самом деле? "Я бы точно с ума сошёл от мысли, что меня завтра убьют", думал Плохиш глядя на хохочущего Мальчиша-Кибальчиша. Наконец тот перестал смеяться и лишь улыбался глядя на Плохиша.

- А свою тайну Главный Буржуин тебе не сказал?

Плохиш окончательно уверился, что Кибальчиш спятил. Кто же будет рассказывать тайны предателям?

- Нет. А что?

- Давай я тебе лучше его тайну расскажу? - Мальчиш всё ещё посмеивался.

- А откуда ты её знаешь?

- Да ты сам мне её выдал. Своим предательством. Иллюстрация Владимира Савадова к книге про Мальчиша-Кибальчиша

Плохиш совсем был сбит с толку. Ну предал. И что? Какая же тут тайна? Он смотрел с недоумением на Кибальчиша ожидая объяснений. Мальчиш продолжил:

- Ну вот скажи - сколько стоит жизнь мальчиша?

- Откуда я знаю? Нисколько. - Плохиш уже не надеялся понять Кибальчиша. Сумасшедший. Что с него взять?

- Знаешь. Ты же купил свою жизнь? - Мальчиш недвусмысленно кивнул на банку варенья.

- А, ты про это? - Плохиша наконец осенило. - Ну да. Можно сказать, что бочку варенья она стоит. Моя жизнь. Вообще-то я думаю, что дороже, но раз уж предложили бочку, то я не стал торговаться...

- Ну, на самом деле, бочка варенья - это дополнительная плата за твоё предательство кроме твоей жизни. Однако с точки зрения Буржуина сделка была вообще в другом.

- И в чём же?

- За бочку варенья Буржуин купил ВСЕ наши жизни. Всех наших мальчишей. Это ты торговал только своей. А Буржуин купил все.

- Вообще-то я про всех не думал. Какое мне дело до всех?- Плохиш глуповато заморгал.

- Тебе-то никакого, как видно... Но вот Буржуину была нужна не твоя жалкая жизнь, а жизни других мальчишей, которые смело сражались.

- И что? В чём тут тайна?

- Тайна в том, что Буржуин всегда приобретает больше, чем ему продают. И это касается не только жизней людей, которым он назначил цену. Это касается всего.

- Да? И как это у него получается?

- Как? Довольно просто. Он назначает цену тому, что цены не имеет.

Плохиш с трудом вникал в суть сказанного. Его мысли были тяжелы как банки варенья, и так же как банки варенья разбивались об острые грани смысла сказанных слов. Может и не стоит искать этот смысл? Кибальчиш сошёл с ума от страха смерти. Есть ли хоть какой-то смысл в его словах? Только сумасшедший будет скрывать какие-то тайны под страхом смерти.

- А свою тайну ты мне не скажешь? - Плохиш надеялся, что сумасшедший Кибальчиш выболтает ему свою Великую Тайну просто в качестве продолжения разговора. Он решил не спорить и не задавать лишних вопросов. С сумасшедшими спорят только сумасшедшие.

- Ну кто же вступает в сделки с Главным Буржуином зная его тайну? - спокойно спросил Кибальчиш.

- Какую сделку? Ты просто расскажешь тайну. Останешься жив.

- Это такая же сделка, как и твоя, Плохиш. Я должен продать свою жизнь за бочку варенья. Но я, в отличии от тебя, знаю, что Буржуин покупает совсем другое.

- И что же?

- Мою страну. Миллионы жизней. И я ценю их дороже бочки варенья.

Кибальчиш откинулся к стене и прикрыл глаза. Он потерял интерес к разговору. Плохишу стало ясно, что Кибальчиш ему больше ничего не скажет. Он помялся немного и пошёл к выходу. Он не понял ни слова из того, что ему сказал Мальчиш-Кибальчиш, но сердце сжималось от каких-то неясных чувств. Может и правда у Буржуина есть какая-то тайна? И чтобы победить Буржуина надо знать эту его тайну? В чём же тогда тайна непобедимости Красной Армии? Плохиш шёл по коридору каземата и не замечал, что косо держит банку варенья. Из банки лилось варенье, оставляя за Плохишом тёмно-красный липкий след.
 Оригінал тут: http://malchish.org/index.php?option=com_content&task=view&id=260&Itemid=35 (http://malchish.org/index.php?option=com_content&task=view&id=260&Itemid=35)
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: яничар від 08 Грудня 2010, 13:28:52
Байка про необхідність померти, щоб перемогти
може я читав неуважно, але необхідності не побачив, тільки можливість перемогти, навіть загинувши. А не померши.
А "байка"- тому, що нема нічого, за що варто (можна, треба) боротися?
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: yaro my від 08 Грудня 2010, 21:08:40
Загибель героя призводить до його смерті.  Не чіпляйтесь до слів, це софістичні дрібниці.
може я читав неуважно
Схоже, що не уважно. "Сказка ложь, да в ней намёк - добрым молодцам урок."
Ця байка по духу близька до  ось цієї сентенції:
не хочеш боятися смерті — живи як воїн....
Христос — взірець воїна по духу. Відстоюючи свої принципи він не зробив жодного компромісу.
І для Нього навіть не існувало проблеми вибору: лишитися тим ким Він є, або відступити перед обставинами.
І доповнює ось цю:
Христос сказав, що хто душу покладе чи віддасть за брата свого той спасеться. Захищати Батьківщину зі зброєю в руках це значить ризикувати і своїм життям. Що значить за Батьківщину? А це значить покласти своє життя і за батька і за матір, за ближніх, друзів, за свій народ.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: яничар від 11 Грудня 2010, 00:37:15
Загибель призводить до смерті, але не обовязково до поразки. Перемога може обернутися поразкою: Наполеон взяв Москву, але втратив імперію.yaro my , нема на землі нічого важливішого за власну шкуру? Батьки, діти,(Батьківщина, віра, справедливість)- то все "сентенції"?
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: chuck від 11 Грудня 2010, 00:57:24
yaro my , нема на землі нічого важливішого за власну шкуру? Батьки, діти,(Батьківщина, віра, справедливість)- то все "сентенції"?
Ви хоч читаєте, що він пише?  :o
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: yaro my від 11 Грудня 2010, 13:57:29
Не похоже, що читає. :o
 " пошепки":
 "У капитана яничара солнечный удар.
   Бредит, бедняга.
   Надо его окунуть."   
                                     (с) "Приключения капитана Врунгеля"
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: chuck від 11 Грудня 2010, 18:39:35
Приховано: Показати
*пошепки*
читає, читає... але треба вміти привернути його увагу  ;)
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Flash від 12 Липня 2011, 20:07:32
Римлян 6:23
"Бо заплата за гріх смерть, а дар Божий вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!"
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: yaro my від 13 Липня 2011, 13:23:41
Там у тім посланні Римлянам не заплата, а плата. ;)То виходить, що поліп-гідра, фото якої вище, на попередній сторінці - безгрішна істота. А гріх - це помилка, смерть через помилки. Парадоксальний висновок: гідра не робить помилок, безгрішна, тому отримала дар Божий вічне життя в Ісусі Христі :o
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Flash від 13 Липня 2011, 14:49:33
В переводе Огиенка именно это слово используется, которое с которым я цитировал
возможно у вас другой перевод
да и не суть важно "заплата" или "плата" суть одна и та ж.
А вот причём тут гидра и какое отношение она имеет к Библии, простите не понимаю.
И вообще, грешить могут только разумное существо, то есть человек, животные созданы так, что они живут инстинктом, а не мышлением. Соответсвенно Библия или принципы Бога были даны людям. Именно человек может делать выбор, поступать правильно или нет.
Конечно если рассматривать смерть в другом контексте, тогда... тогда вопрос глупо стоит ибо только кто-то может что-то подарить или наказать. И как бы другой контекст насколько я понимаю не уместен.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: yaro my від 08 Серпня 2011, 19:15:23
грешить могут только разумное существо, то есть человек, животные созданы так, что они живут инстинктом, а не мышлением. Соответсвенно Библия или принципы Бога были даны людям. Именно человек может делать выбор, поступать правильно или нет.
Примітивне мислення в рамках біблейської доктрини. По-перше, поцікавтесь християнським визначенням поняття "гріх". По-друге, людина не єдина на планеті розумна істота. Якщо інші тварини не вміють писати і читати, то це не признак. І люди не всі вміють.  Тварини не інстинктом єдиним живуть. Є така приказка: "знає кіт, чию сметану з"їв". Тварини теж розуміють і відчувають, коли роблять якусь шкоду (грішать).
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: derevynka від 08 Серпня 2011, 23:29:47
Тварини теж розуміють і відчувають, коли роблять якусь шкоду (грішать).

мій тато вважає що без мяса людина не проживе . я же можу і на крупі траві вівсі перебитись ( без чаю напевне скопитаюсь   :(   )  і часто мені доводилось допомагати мяснику різати теля, корову чи свиню . ось тут дійсно цікаве становище : смерть - покарання чи подарунок . типу божі тварі . з іншої сторони вони нам нічого не зробили , а ще з іншої сторони ТАТО МЯСА ХОЧЕ але вигляд різанини його відлякує на всі 100% і він навіть близько не підійте до тварини :)   
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: yaro my від 09 Серпня 2011, 10:45:01
Хто хоче м"яса - мав би сам добувати його, як мисливець, а не підтримувати існування фабрик смерті. Бо інакше - це вид паразитизму. Вирощування тварин в бетонних коробках, в залізних чи дерев"яних клітках - це нічим не відрізняється від утримування людей в концтаборах. І ті, хто споживає м"ясо тварин, які там мучились - приймає участь в тому холокості. Вже на відстані кількох кілометрів від концтаборів-свиноферм - смердить, бо там постійно накопичуються відходи життєдіяльності тварин. Свині живуть там від народження і до смерті. А в диких умовах, на свободі, в лісі, все природньо утилізується. До речі, свині відчувають запах краще, ніж собаки.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Доктор Хаос від 09 Серпня 2011, 19:40:59
животные созданы так, что они живут инстинктом, а не мышлением.
Ой ли?
Был такой рассказ (автора не помню, но кажется, кто-то из классиков) про умную галку, как она хотела воды напиться, а не могла дотянуться до дна плошки, и домыслила ведь накидать в посудину камней, чтобы уровень воды поднять.
Или инстинкт подсказал,а? 
А уж примеров из жизни можно привести море морское))))))))
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: yaro my від 10 Серпня 2011, 00:28:49
Є речі, в яких тварини значно випереджають людей: вони живуть в гармонії з природою - орієнтуються в просторі без карт і компасів;
якщо захворіють, то не їдять звичайну їжу, а шукають потрібні лікарські трави, для цього їм не потрібні рецепти докторів і т.д. http://www.youtube.com/watch?v=40TohjV8qB4
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: chuck від 12 Лютого 2012, 18:33:43
Цитувати (вибране)
Померла Вітні Х'юстон

Цитувати (вибране)
шок....такий талант був....

Цитувати (вибране)
ніякого шоку , бо смерті нема є перехід в інший стан , подібно до того як вода з рідкого переходить в газоподібний , лиш нажаль мало хто в це реально вірить і всі сумують в разі смерті

Перефразовуючи одного з моїх знайомих: "Це ти сам зрозумів чи тобі хтось сказав? Чи сам пробував?"
Я щось сумніваюся, що це з власного досвіду ))
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Гикач від 12 Лютого 2012, 22:15:22
Це ксьондз сказав лиш іншими словами... Я легенько перефразував щоб менше букв було. Незадумуюсь ані про життя ані про смерть мене це дуже мало цікавить ібо увірував що життя вічне.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Гикач від 12 Лютого 2012, 23:18:51
Я щось сумніваюся, що це з власного досвіду
та про це говорять всі релігії світу і багато філософів тут мудрувати непотрібно зовсім , досить просто вірити і відчувати
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: chuck від 13 Лютого 2012, 00:11:30
* рано ещё *
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Сонечко+ від 13 Лютого 2012, 01:23:49
Цитувати
ніякого шоку , бо смерті нема є перехід в інший стан
може бути і шок - коли ти "побачиш" себе у стані, кхе...вірніше, у казані. ;)
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: chuck від 13 Лютого 2012, 03:06:31
Цитувати (вибране)
коли ти "побачиш" себе у стані, кхе...вірніше, у казані.

саме про це я і хотів сказати.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Гикач від 13 Лютого 2012, 10:30:00
може бути і шок - коли ти "побачиш" себе у стані, кхе...вірніше, у казані
скорше буде смішно , казан зі смолою - весела штука , тай в пеклі з опаленням проблем нема ,  Хюстон мабуть там співає
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: chuck від 14 Лютого 2012, 00:02:02
Я розумію, що я деколи пишу неприємні речі. Я навіть не заперечую проти дій адміністрації, але чому ви видаляєте мій образливий коментар, а коментар, який не менш образливий не видаляєте?? Може Уітні моя родичка або подруга? А якийсь х?йлига ображає її та й ще посмертно. Хто він мля такий, щоб пукати тут про те, кому і де співати?
Про себе подумай, де ти будеш співати після таких слів.
Якщо ти вже такий неврот.бать християнин, то мусиш знати, що "як ви судите, так і вас судити будуть". Але з якого хера люди беруть на себе таку відповідальність? Що, святий, чи що?

Мені то пофіг, я буду вдячний (якщо встигну) за любий результат свого життя. І усвідомлюю, що, як би я про себе не думав, це може НІЧОГО не означати в очах Бога.
Я не дозволяю собі (не бачу в тому ніякої цінності) оцінювати поведінку і життя людей, типу: той живе добре, а той — безбожник. Бо звідки ж мені знати??!
Тому я ПРОСТО ХОЧУ ЗРОЗУМІТИ чим керуються люди, коли таке пишуть: "в пеклі з опаленням проблем нема ,  Хюстон мабуть там співає"
На це і був спрямований мій попередній (видалений) коментар.
Прошу вибачення.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: yurko від 14 Лютого 2012, 12:13:15
 :kulturno

Думаю Ти при реєстрації читав і погодився з правилами форуму.

Відповідь від: 14 Лютого 2012, 11:43:59
Цитувати (вибране)
Форумець НІКОЛИ відкрито не відповідає образою на образу. Якщо Форумець вважає, що його честь і гідність зневажена, то звертається за допомогою до Модераторів, або Адміністраторів у Приват.
На жаль п. Хьюстон не була форумчанкою, тому особистої образи форумця не було.
А те, що пост Гикача був м'яко кажучи неадекватним, я з Тобою згідний.
Та все ж правила створюються, щоб їм слідувати, а не ...
Відповідь від: 14 Лютого 2012, 11:47:12
І ще пане chuck скажу Вам кілька слів від себе як від форумця, а не як від адміністратора.
Ви у багатьох своїх постах пишете, що  і вік у Вас вже не малий і досвід багатий, та й взагалі з написаного виглядає, що Ви чоловік різнобічно освічений, але чесно Вам скажу поводитеся гірше розбалуваної малої дитини.
То не додає Вам ні честі ні значущості.
Будьте більш стриманим у висловах.
Удачі!
 :drink
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Гикач від 14 Лютого 2012, 15:57:05
Тому я ПРОСТО ХОЧУ ЗРОЗУМІТИ чим керуються люди, коли таке пишуть: "в пеклі з опаленням проблем нема ,  Хюстон мабуть там співає"
Тобі **** таке збагнути не дано бо це "нє для средних умов" . Я проти Хюстон нічого немаю і ніколи її не судив і поганого про неї не говорив і не думав навіть , вона звісно вище всіх бо зірка і нам до неї як до хмар.
Відповідь від: 14 Лютого 2012, 15:03:24
Може Уітні моя родичка або подруга?
=)) ха ха розмріявся більшого абсурду я ще не чув . Може вона ще родичка скажімо Васі з Мухосаранська
Відповідь від: 14 Лютого 2012, 15:25:20
Це ти втоптуєш зірку в багнюку своїми ганебними порівняннями.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: chuck від 14 Лютого 2012, 18:54:08
Цитувати (вибране)
ліпше нічого не пиши

зверну, твою увагу, що я, хоч і обурений, але не дозволяю собі давати людям поради, кому, що і де писати (і кому де співати). У кожного своя воля.
Я повторюю, я просто хотів зрозуміти.

Цитувати (вибране)
я вкурсі твоєї необізнаності

я за тебе радий. Тобі і це відомо )

Цитувати (вибране)
ха ха розмріявся більшого абсурду я ще не чув . Може вона ще родичка скажімо Васі з Мухосаранська

хіба не всі люди браття? А ну, піди запитай свого священника.
Більше того, якщо ти якимось чином відносишся до одної з християнських течій то, можливо, чув слова Христа про те, що спорідненість за "кров'ю та плоттю" (тобто родинні зв'язки) це ніщо в порівнянні з братерством по духу.
А ближніми вважаються люди не за кровним зв'язком а за потребою у нашій допомозі.
Я думаю, все це ти чув.

Цитувати (вибране)
Я проти Хюстон нічого немаю і ніколи її не судив і поганого про неї не говорив і не думав навіть , вона звісно вище всіх бо зірка і нам до неї як до хмар.

Якщо ти нічого проти неї не маєш, навіщо було писати про пекло? І навіщо знову перегинати палку, що нам до неї як до хмар? Чи це знову сарказм?

Цитувати (вибране)
Це ти втоптуєш зірку в багнюку своїми ганебними порівняннями.

хіба, нехотячи. Але не пригадую, щоб я її з кимось порівнював.

Цитувати (вибране)
Тобі **** таке збагнути не дано бо це "нє для средних умов"

Моя тупість не може протистояти твоєму таланту пояснювати. Навіть такий дебіл як я, після твоїх слів все розуміє.

----


Цитувати (вибране)
Ви у багатьох своїх постах пишете, що  і вік у Вас вже не малий і досвід багатий

це у мене комплекс такий. Знаю, що не гарно, але воно саме вилізає. Буду працювати над собою.

Цитувати (вибране)
та й взагалі з написаного виглядає, що Ви чоловік різнобічно освічений

я сильно стараюся, якщо чесно.

Цитувати (вибране)
але чесно Вам скажу поводитеся гірше розбалуваної малої дитини.
То не додає Вам ні честі ні значущості.

Я не шукаю ні честі, ні, тим більше, значущості. Тим більше собі ))

Цитувати (вибране)
Будьте більш стриманим у висловах.
Удачі!

Постараюся. Дякую ))
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Гикач від 14 Лютого 2012, 19:44:30
Якщо ти нічого проти неї не маєш, навіщо було писати про пекло? І навіщо знову перегинати палку, що нам до неї як до хмар? Чи це знову сарказм?
Пекло це що образливо , відколи ? Подивись фільм украдена грамота , тоді дізнаєшся що в пеклі прикольно. А ще рекомендую мультфільм Енеїда і переконаєшся що ад це весело.

Відповідь від: 14 Лютого 2012, 19:16:58
Нам до неї як до хмар в світській площині. А ви всі висловлювання в релігійну площину переносите.

Відповідь від: 14 Лютого 2012, 19:32:14
зверну, твою увагу, що я, хоч і обурений, але не дозволяю собі давати людям поради, кому, що і де писати
От ваші слова -"А нупішов на... звідси! " модератор їх перемістив у смітник
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: chuck від 14 Лютого 2012, 19:57:15
Тепер зрозуміліше.

Про пекло — я думаю, що те, що показували в "Пропалій грамоті" та в "Енеїді" це не пекло. Але, якщо навіть там так і є, все одно, я вважаю, що наші думки а тим більше вислови і формують наше життя, починаючи з духовного рівня. Тому бажати людям найкращого (за життя) і спокою (після нього) притаманно людям у усьому світі. Це, на справді, не має відношення до вихованості чи ввічливості. Не дарма ж сказано, що за кожне слово людина дасть відповідь. За кожне.

Цитувати (вибране)
Нам до неї як до хмар в світській площині. А ви всі висловлювання в релігійну площину переносите.

Я не розділяю життя на мирське та церковне, матеріальне та духовне. Принципи людини тільки тоді є принципами, коли вони розповсюджуються на всі сфери життя (хоча, як я вже казав, ніяких сфер не існує і поділ цей, в межах конкретної людини, по суті — злочин).
А щодо успіхів Уітні в її професійній кар'єрі, то зрозуміло, що у шоу-бізі популярність хоч і не легко здобувається, але співаків і акторів знають усі, а тих самих вчених і лікарів з вчителями — значно менше знають. Про скромних працівників типу шахтарів, прибиральниць та медсестер взагалі знає тільки ближнє коло.
А хто ті всі зірки без них, без работяг?

Іуда зрадив Христа. Про нього сказано, що краще такому взагалі не родитись. Але його значення ніхто не применшував.
Я за Уітні "вступився" не тому, що вона якась особлива. Всі рівні. Тим більше перед обличчям смерті.
Я, взагалі, не за Уітні вступився ))
Відповідь від: 14 Лютого 2012, 19:56:40
Цитувати (вибране)
От ваші слова -"А нупішов на... звідси! " модератор їх перемістив у смітник

Там була купа смайликів ))))
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Гикач від 14 Лютого 2012, 20:03:04
Не дарма ж сказано, що за кожне слово людина дасть відповідь
і що ви відповісте за свої матюки які понаписували на форумі ?
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: chuck від 14 Лютого 2012, 20:39:00
Цитувати (вибране)
і що ви відповісте за свої матюки які понаписували на форумі ?

Я не міг промовчати.

Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Гикач від 14 Лютого 2012, 20:55:53
а де ж ваша духовність ? Вона виражається матами ?
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: chuck від 14 Лютого 2012, 21:14:33
Духовність. Нецензурні вирази — це лиш інструмент.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Гикач від 14 Лютого 2012, 21:18:52
це інструмент злого духа
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: chuck від 14 Лютого 2012, 21:49:49
Дух злий чи добрий визначається не інструментами. А результатами (плодами) використання тих інструментів.

Берегитесь лжепророков, которые приходят к вам в овечьей одежде, а внутри суть волки хищные.
...
Итак по плодам их узнаете их.
Не всякий, говорящий Мне: "Господи! Господи!", войдет в Царство Небесное, но исполняющий волю Отца Моего Небесного.
Многие скажут Мне в тот день: Господи! Господи! не от Твоего ли имени мы пророчествовали? и не Твоим ли именем бесов изгоняли? и не Твоим ли именем многие чудеса творили?
И тогда объявлю им: Я никогда не знал вас; отойдите от Меня, делающие беззаконие.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Гикач від 14 Лютого 2012, 21:54:16
тоді скажіть чи може добрий дух сквернословити ?
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: chuck від 14 Лютого 2012, 22:41:07
Апостол Павло казав, що йому все дозволено. Але ніщо не повинно володіти ним (людиною).
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Гикач від 14 Лютого 2012, 22:56:51
тоді і мені все дозволено , іду обматюкаю сусіда , дякую що просвітв , а то я думав що сквернословство від лукавого , а виявляється що ні.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: chuck від 14 Лютого 2012, 23:17:08
А заради якого "плода"? Якщо ти впевнений, що він після цього наблизиться до Царства Божого...
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: яничар від 10 Квітня 2012, 00:34:05
Незадумуюсь ані про життя ані про смерть мене це дуже мало цікавить ібо увірував що життя вічне.
прикольно.
...Хюстон ...ніколи не судив і поганого про неї не говорив і не думав навіть , вона звісно вище всіх бо зірка і нам до неї як до хмар. [
 Це ти втоптуєш зірку в багнюку своїми ганебними порівняннями.
ба, ідолопоклонство!! як весело.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: yaro my від 12 Лютого 2013, 23:13:12
"Death is the only wise advisor that we have. Whenever you feel, as you always do, that everything is going wrong and you're about to be annihilated, turn to your death and ask if that is so. Your death will tell you that you're wrong; that nothing really matters outside its touch. Your death will tell you, 'I haven't touched you yet.' " (http://ya3223.livejournal.com/31838.html)
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: yaro my від 13 Лютого 2013, 02:48:58
Апостол Павло казав
Ти все з речей і писань Павла приймаєш без сумніву в істинності? Якщо слова Павла протирічать словам Ісуса, то як ти вирішуєш для себе такого роду когнитивний дисонанс?
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: chuck від 13 Лютого 2013, 10:22:11
Ти все з речей і писань Павла приймаєш без сумніву в істинності? Якщо слова Павла протирічать словам Ісуса, то як ти вирішуєш для себе такого роду когнитивний дисонанс?
Я ему верю. Это, своего рода, дзен.
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: Lyolik від 13 Лютого 2013, 13:45:21
Ти все з речей і писань Павла приймаєш без сумніву в істинності? Якщо слова Павла протирічать словам Ісуса, то як ти вирішуєш для себе такого роду когнитивний дисонанс?
Я ему верю. Это, своего рода, дзен.
:good 8)
Відповідь від: 13 Лютого 2013, 13:42:37
Павло - розкольник ?  :!! :!! :!!
Відповідь від: 13 Лютого 2013, 13:43:32
Шо ви так не приймаєте Павла???
Мо він ваш покровитель?, а ви все Кастанеда, Кастанеда ...... :-D
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: chuck від 13 Лютого 2013, 14:43:03
Павло - розкольник ?

Христос казав проповідувати Царство Небесне.
Що зробив Павло?

Перетворив нове вчення  в те саме, що зробили до його часу з іудаїзмом: відібрали ключі від Царства
23:13 Горе вам, книжники и фарисеи, лицемеры, что затворяете Царство Небесное человекам, ибо сами не входите и хотящих войти не допускаете.
Відповідь від: 13 Лютого 2013, 14:39:59
а ви все Кастанеда, Кастанеда ......

почитайте, можливо, побачите, як різняться ваше уявлення про духовний світ і життя в ньому і реальність.  :)
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: yaro my від 12 Листопада 2013, 17:53:52
З Павлом(Савлом) прояснили.  :frend
НЕ ЖДЕШЬ НИЧЕГО, КРОМЕ СМЕРТИ? (http://www.ymuhin.ru/node/979/ne-zhdeshx-nichego-krome-smerti)
Цитувати (вибране)
Надо бы задать вопрос: «Понимаете ли вы…», но я знаю, что этот вопрос очень сложный. Поэтому не для меня, а для себя, ответьте на вопрос:
- верите ли вы, что после смерти вашего тела умрете и вы?
А если вы засомневались, то почему бы вам и не усугубить ваши сомнения еще одним вопросом:
- верите ли вы, что как бы вы в теле ни жили, а вам за это после смерти ничего плохого не будет?

 
Ю.И. МУХИН
Назва: Смерть - покарання чи подарунок?
Відправлено: yaro my від 31 Грудня 2013, 14:26:01
Цитувати (вибране)
СТ: В своей автобиографии “Flashback” Вы пишите: «Мне кажется, что умирающий обычной смертью человек является обманутой жертвой направляемого государством самоубийства». Что вы подразумеваете под этим?
ТЛ: Вы же понимаете, что смерть и этика умирания находятся под полным контролем религии и общества. И эта задействованность все возрастает по мере реализации правительственных планов, касающихся здравоохранения. На всем протяжении истории гуманистической философии – индуизма, буддизма, даосизма – первостепенное значении имело то, как вы умираете, как вы расстаетесь со своей жизнью. У вас нет выбора в том, как вы попадаете сюда, однако есть в полной мере выбор в том, с кем, как и в каких условиях вы умираете.
Приховано: Показати
Цитувати (вибране)
Неужели вам было бы приятно покинуть этот мир подобно упакованной колбасе в одном из правительственных медицинских центров? И при этом стоить налогоплательщикам 20 тысяч долларов в месяц? Фараоны прекрасно понимали это и подготавливали свой уход, что имело метафорический смысл. Вам бы наверное, было приятно сознавать, что в фараонской гробнице для вас приготовлено хорошее местечко. Отношение к смерти без сомнения, является наиболее важным аспектом общественной, религиозной или личной жизни.
СТ: Но разве не существует других способов достижения мистического состояние кроме изменяющих сознание веществ? Конечно, это кажется намного проще, чем провести 10 лет в медитации или заниматься умерщвлением плоти.
ТЛ: А что предпочли бы вы?
СТ: Я бы лучше приняла таблетку.
ТЛ: Вы бы не просто приняли бы таблетку, Вы разделили бы ее с другими. Понятие «путешествия» было вполне точным. Мы не придумывали его, это заслуга хиппи. Как гуманист я отстаиваю единственный принцип – позаботиться о себе. Не в одиночку. Спросите совета у знающих людей, не нападайте на них, – спросите у них совета. Мы в ответе за свою божественность. Это групповой спорт; жизнь – это групповой спорт, божественность – это групповой спорт.
СТ: А смерть – групповой спорт?
ТЛ: Смерть – групповой спорт.
СТ: Я все-таки пока не собираюсь умирать в качестве направляемого государством самоубийства.
  http://magicjournal.ru/pamyati-timoti-liri-chast-2/[/cut]