Якщо вийшовши з церкви Ви не думаєте про цитовані з Біблії на проповіді фрази - то не проповідь.
Мудрі слова. Так і має бути. Дуже часто, люди, виходячи з церкви мають такий вигляд наче "відбули робочий день", "виконали якийсь обов"язок". Починається обговорення побутових тем чи ще гірше (скільки уже таке чула, а все одно мене не перестає таке шокувати) - обговорювання своїх колег чи сусідів. Майже ні разу не чула, виходячи з церкви, щоб люди обговорювали сказане священником.
Не знаю від кого це більше залежить - від священника чи від прихожан - думаю від обох сторін. Священник має читати проповідь натхненно
Бо та проповідь аж променіла любов'ю!
- тоді та любов просто охоплює серця пастви. Але і серця прихожан мають бути відкриті, а розум на той час вільний від земних турбот. Хіба може людина сприйняти проповідь, коли, слухаючи її вона постійно відволікається на запитання (як же мені завтра відпроситись з роботи на город, чи скільки яєць мені на цей раз додати у новий пляцок, чи яка симпатична дівчина - хоч би не загубити її після служби).
У багатьох протестантських церквах є хороша практика - вони тримаються християнською громадою не лише у стінах церкви, а і за її межами. Ходять один до одного у гості, на вихідних влаштовують молодіжні та дорослі гуляння, організовують навчання по інтересам(гуртки малювання, співів, англійської мови,...). Вони не дають своїм братам і сестрам у Христі на довго залишатись самим, щоб не впасти у спокусу. А, якщо у кого біда гуртуються і відкликаються відразу всією громадою. У таких церквах людина відчуває себе не самотньою, захищеною, більш спокійною ніж в ортодоксальних церквах, де кожен "кинутий сам на сам". Звичайно, якщо людина уже свідомо торкнулася Бога, вона сама здатна протистояти спокусам і то ще питання. Навіть священники сходять зі шляху праведного. Такої єдності пастви на жаль не вистачає нашим традиційним церквам.
Якщо ви увійшовши до храму бачите лише незрозуміло злі, агресивні чи відсторонені погляди, то ви не відчуваєте жодної підтримки.
Навіть, якщо погляди і не злі - то вони все одно чужі. В традиційній церкві ти заходиш у храм з чужими людьми. У протестантській - у храм із знайомими, ближніми своїми у повному розуміння цього слова. Коли священник зачитує список імен за кого у цей день ми молимось - то не знайомі нам люди, просто імена. У протестантській церкві - ти бачиш того за кого молишся(чи за чию дитину, батька,матір). Така молитва уже набагато щиріша. Бо у першому випадку - у тому довгому списку ти вловлюєш лише імена тих кого сам вписав у список і "інших рабів Божих", а в другому - ти знаєш історію тих, хто попросив сьогодні помолитись за нього чи його рідних. Ти уже є причасним до них, ти відчув їх серцем і щиро бажаєш сестрі Галині звільнитись від пиятики, а брату Олегу - оздоровити своє тіло, доці сестри Варвари - щиро вимолюєш можливість влаштуватись на хорошу роботу, а брату Сергію - сили утримати сина від наркотиків і т.д.
Це дар. Це не кожному дано і часто цього неможливо навчитися. Але без цього нікуди.
Згідна, священники повинні мати такий дар, інакше у людей буде прісний присмак від відвідин служб. Але ще - не вистачає уміння організувати, об"єднати, згуртувати паству настільки, щоб та єдність відчувалась\залишалась не лише у межах Церкви. (так як це уміють робити більшість протестантських церков)
Може пасти отару - то не лише пильнувати її у загоні, а й тоді, коли вона розбрідається по полю\полонині?
Ти бував в протестанських церквах?
Чесно скажу - мені найбільше сподобалось у Баптистів, Євангельських церквах(була біля 5 різних), суботників...Не сподобалось в Свідків Єгова, адвентистів і мормонів(правда, до останніх я не ходила у церкву, а просто спілкувалась з ними). А ще - не всі Євангельські - не сподобалась всіма улюблена церква Сандея ("Посольство Боже" - дуже театралізовано і, як на мене, було фальшиво, весь час відчувалось, що на мене тиснуть (а я такого зовсім не можу терпіти
)
Відповідь від: 31 Січня 2013, 16:28:27
Ще пригадала раніше кимось висловлені думки, що в церкву він ходить не до священника...Так, у церкву я іду для спілкування з Богом. Але, на служби Божі - таки до священника. Для мене важливо ХТО\ЯК їх править і яка атмосфера\який Дух у самій церкві. Я своєму Наставнику повинна вірити і довіряти повністю, інакше я не зможу правильно сприймати "науку" і тим більше радитись з ним у сумнівних для мене питаннях.
Відповідь від: 31 Січня 2013, 16:42:26
зрадив.
А хіба той, хто "їв від тіла Ісуса" не може зрадити? Та й людина з нерозкаяними гріхами має велику ймовірність грішити і далі.