Допомагав я одному старшому чоловікові випускати газету "Людина та екологія"... Ну, це чисто, як в тому анекдоті про Верховну Раду: Націоналіст просить слова "про екологію в Україні. Ліси вирубають! Річки висихають! Скоро не буде де повісити і втопити москаля!!!
Я не жартую. Скромний такий чоловік, працьовитий, викладав колись природознавство діточкам за кривавого режиму... Коротше, ніхто з свідомої української молоді не захотів набирати та верстати (+ повністю художнє оформлення і вивід на плівки) дідові за 100 грн/міс. крім клятого москаля )))
Все було більш-менш в межах націоналістичного маразму, до поки не сталася ситуація, коли дідові треба було терміново випустити номер. І доручили це зробити мені (москалеві) і ще одній молодій жінці (теж не українського походження). Так склалося, що в саме в цьому номері була велика стаття, де всяко поливалося брудом таких людей, як мої батьки і батьки моїх друзів. На цю тему можна довго говорити, але зараз не про це... Так от, одним з найлагідніших епітетів був "промосковський непотріб". Я до подібних зворотів до того часу звик, тому був готовий це "проковтнути", а от моя гаряча напарниця відмовилася таке набирати. Питання стало ребром: або він викидає і міняє такі вислови, або пролітає з своїм "листком". Дід ледь не плакав: Не можу. Хрін з тобов, просто відмовилися від грошей. Газету випустили. Дід на пів-року зник. Потім знайшов мене за мобільним, ми зустрілися. Знов просив допомогти. Як раз такий період був, що мені навіть 100 грн не зайві були.
Але в ту зустріч я дізнався, щось більш цікаве. Виявляється сучасна молодь не хоче (та й не вміє) робити швидко і якісно за такі смішні гроші. А дати більше він не може, бо ... грант теж дуже маленький: більша частина коштів йде на друк.
А за умовами гранту 50% матеріалів повинні носити націоналістичний характер спрямований проти колишніх комуняк і всього, що з ними пов'язано. Інакше більше не буде шансів на продовження гранту. Ніхто його за язик не тягнув. Звичайно, я вибачився і відмовився.
Не треба нам розказувати про правду в ЗМІ. Не для того вони створювалися
Просто створювати суспільну думку. А журналіст — просто частинка системи. Щоб вміти використати можливості системи та її інтереси для того, щоб донести якусь там "правду" (дуже філософська категорія, аж занадто) треба бути більше ніж журналістом. Набагато більше. В наш час майже суцільної "фінансової доцільності" я не думаю, щоб хтось став заморочуватися )))) Плюс, можна й під колесами загинути.
Щоб говорити те, що хочеш (а це і є правда) не треба бути журналістом.