І ФМ буде з часом, навіть може й швидше ніж дороги зроблять, бо з нього ще й фінансова вигода може бути.
А до місцевої влади я починаю відноситися все лояльніше, по мірі того, як росте "задоволення" владою загально мафіозною.
Я рідко дивлюся новини по телевізору і бачу, що треба взагалі їх не дивитися, бо від усвідомлення абсурдизму ситуації в державі, можуть початися глюки у голові. Вже немає чіткої межі між об'єктивною реальністю і жахами, що їх ще спроможна уявити здорова голова.
Може хоч хтось згадати позитивну подію у житті нашої держави, за останні пару тижнів чи місяців?
То вибух в шахті, то літак упав, то вибух у Франківську, то вертоліт упав, то хлопець помер від прививки, то 400 000 вілінфікованих і найвищі у Європі темпи росту.
А вся ця фігня на фоні інфляції і росту цін, а з іншого боку вибори Київського мера - пір під час чуми.
Це все якось мусить закінчитися. А поки не закінчилося, то вони будуть сосати кров далі, до останньої крплі.
І на горі тої гори кровопивців сидить наш "моісей" Віктор. і робить вигляд що всьо ОК. І нема кому вірити, бо всі прокралися а навіть якщо і ні, то вже їх лайном обхляпали так що й не відрізниш хто сам загруз а кого замазали.
Відповідь від: 18 Травня 2008, 22:46:38
Одні кричать, що хочуть ввезти купу дешевого м'яса, а інші кричать, що то задушить вітчизняну промисловість, і що на тому ввозі хтось погріє руки. У той же час треті показують, що дешеве м'ясо є і у нас просто його перепродують і впарюють вам лохам мовляв втридорого. А за той час поки вони там розберуться ввозити чи не ввозити, ми тут вже потрохи про то мясо почнем забувати.
Продали москалям хімію, а тепер коли новий власник логічно не хоче переробляти то , що і без переробки і так дорого коштує, а тому закриває заводи, то ми починаємо розказувати про стратегічні об'єкти.
А коли був шанс під шумок судових позовів той обєкт собі (державі) повернути, то папік аж бігом з чемоданом до "моісея" приїхав і все відразу стало приємно рожевим. І якось про стратегічність перестали згадувати щодо обєкту, а почали вживати у контексті стратегічної співпраці і не в останню чергу з містом. І що з того, що відразу було видно, що щось то не міняється стратегія, але всі тихо сиділи. Заколисали нас обіцянками і будуть заколисувати далі.