Також я зрозумів, що аргументація атеїзму була набагато слабкіша ніж я вважав спочатку. Я також зрозумів, що християнська віра дала мені відповідь і стимулює інтелект набагато краще ніж вважав. Таким чином я прийшов до християнства змінивши свою стару віру в атеїзм на нову віру в християнство. Я не вважаю, що зробив це з егоїстичних мотивів чи через якісь психологічні проблеми. Скоріше за все це було глибоке інтелектуальне переконання в тому, що це більш правильно, що це мало зміст, та пояснювало сенс багатьох інших речей. Я до цієї миті згадую про своє атеїстичне минуле з відчуттям великої ностальгії, не дивлячись на те, що я більше не притримуюсь своїх переконань. Тому мені дуже приємно говорити з Хітченсом. Я хочу також відмітити, що потрібно поважати те що він нам тут говорив.
Я хотів би розглянути деякі питання по яким в нас є спірні думки. А також розібратися в деяких цікавих моментах, щоби зробити нашу розмову більш цікавою. Я хочу зупинитися на його головному аргументі, який я думаю ви всі чули. Що релігія аморальна та призводить до аморальності. Що вона деяким чином отруєна. Отже я хочу з ним посперечатись. Я приношу мої вибачення Хітченсу, а також приношу мої вибачення вам за те що в наданий мені час я не зможу повноцінно це обговорити. Але я сподіваюсь, що зможу хоча б покласти початок цій розмові. Отже перше, що мені захотілося попросити це те що у всьому цьому є деякі моменти про які я би волів дізнатися більше. Враховуючи досліди останніх 15 років які доводять позитивність впливу релігійних вірувань на людей які їх мають, хочу запитати Хітченса, як колишнього науковця та людину яка зберігає закони логічного мислення, чому він не включив їх результати до свого виступу та книги?
Наприклад книга Кенига і Кохена «Зв’язок між релігією і здоров’ям». Там ми можемо знайти багато цікавих відомостей, що підтверджують факт взаємозв’язку між релігійними переконаннями та добробутом. Безумовно це не переконує нас в тому, що існує Бог, чи в тому, що всі релігії є хорошими для вас. Я змушений погодитись з містером Хітченсом у тому, що існують деякі форми релігії які є шкідливими для людини. Але я думаю, що для цього потрібний окрема розмова про те, що є шкідливим, а що корисним. Що є нормою, а що виходить за межі. Він говорить, що релігія вчинила багато шкоди протягом історії, я готовий погодитися і з цією думкою. Але я вважаю, що нам необхідно продовжити дослідження цього питання. Так релігія вчинила шкоду. Але чи є це типовим, чи це є чужим для неї? Хто є нормальна людина, а хто є фанатиком? Ми повинні в цьому повністю розібратися. Я погоджуюсь в історії людства були вчинені страшні речі. Але я бажав би відмітити, що будь-які ідеології по всьому світу не залежно, чи вони релігійного походження чи ні, мають властивість спонукати людей до таких речей, що більшість з нас вважали б гідними засудження.
Ми можемо спостерігати це в Радянському Союзі, – досить темний період людської історії. Наприклад коли Ленін говорив, що немає вищої влади яка б могла його покарати, і вважав себе гідним використовувати будь-які методи насилля. Саме він санкціонує жорстокість, в даному випадку антирелігійну жорстокість. Хоча б я і не робив з цього висновку, що атеїзм в цілому чи атеїсти окремо є жорстокими людьми. Але це набагато більше стосується того, що можуть вчинити різні ідеологи з людьми, коли беруть владу у свої руки. Ви можете поглянути на період сталінізму. Є багато і інших прикладів, які б ми могли згадати, коли все починалося великим піднесенням і бажанням добра, а закінчувалося страшною жорстокістю та насиллям. Все було добре, але щось траплялось і все йшло не так. Французька революція, я вірю, почалася з бажання свободи. Але до 1793 воно деградувала до терору та насилля, в якому прагнення свободи санкціонували страшну жорстокість. Багато з вас знайомі з трагічною історією мадам Ролан, яка була кинута на гільйотину по брехливому звинуваченню в 1973 році. І коли її вели до гільйотини вона вказала на статую Свободи на Place de Revolution і сказала: «Свобода! Які ж страшні речі кояться в ім’я твоє». Я вважаю, що подібна історія не стільки властива релігії чи антирелігії скільки властива всім ідеологіям. Отже я не думаю, що релігія все отруює.
Дійсна проблема на мою думку це – екстремізм и такі ідеології, що впроваджують насилля над нами. Саме на це і необхідно звернути увагу в чому я підтримую містера Хітченса. Та чи звершує це Бог? Безумовно, важливе питання, звідки ми знаємо яким є Бог? Чи можете ви собі уявити, як Бог наказує звершити над кимось насильство? Хоча, дехто можливо міг би собі це уявити. Аля я говорю з певної точки зору, а саме з точки зору християнства. Сутність та природа Бога відкривається через Ісуса з Назарету. Він – образ невидимого Бога, в Ньому сповнюється Закон та пророки. І коли ми дивимося на Христа, – бачимо високий приклад для наслідування. Ми бачимо того, хто відмовляється поступати жорстоко навіть в Гефсиманському саду. Навіть коли виймають меча, щоб захистити Його, коли його ось ось зрадять, навіть тоді Він закликає скласти зброю. Ісус не чинить жорстоко, з Ним поводяться жорстоко. Цим я хочу сказати, що ваше розуміння Бога чинить безпосередній вплив на ваше розуміння того, до чого спонукає Бог. І мені здається, якщо ви – гарний християнин, тоді для вас розуміння того, яким є Бог і чого Він бажає розкривається у всій своїй повноті через Ісуса. Цим, я хочу сказати, і можливо я також відношусь до них, що навколо ми можемо бачити багато поганих християн, яким не вдалося досягти цього ідеалу.
Та я хочу вказати на чітку різницю між поняттями «деякі християни погані» та «християнство – це погано». Існує намагання, бажання та норма. І це значить, що у вас є що протиставити тим, хто використовує насильство в ім’я Бога. Звісно, ви можете бачити як це впливає на поведінку людей, в події, що сталося рік тому в Сполучених Штатах. Останнім часом там, нажаль трапились події з використанням вогнепальної зброї. Звісно я маю на увазі події що трапилися в школі амішей в жовтні 2005 року. Багато з вас знає про це, і на багатьох це, можливо, справило погане враження. Божевільний озброєний чоловік вдерся до школи і відкрив стрілянину, якщо я не помиляюсь, в 10-х учениць, 5 із яких померли. Я впевнений, що вам відомо, що аміші – дуже консервативна протестантська секта, представники якої носять одяг XVII-го сторіччя, не визнають авто, а пересуваються на конях. А також вони вважають Христа абсолютним ідеалом з точки зори етики. За це вбивство не відбудеться ніякої помсти. Замкнене коло помсти було в той же час розірвано. А все тому що Ісус наказав їм пробачати. Це дуже важливий момент. Релігія, а в даному випадку християнство, має в собі властивість до самокритики: «Це не те, чим є Бог. Це не так ми повинні себе поводити».
Я повністю погоджуюсь з тим, що не всім вдається досягти цього ідеалу. Але можна поставити питання: навіщо поводити себе так, коли ми маємо перед собою затверджену норму поведінки згідно з його волею? На мою думку, це дуже важливий момент, на який повинні звернути свою увагу. Також містер Хітченс відмітив цікаві моменти взаємозв’язку між релігією та наукою. І звісно для мене, людини яка навчалася в Оксфорді і проводила досліди з молекулярної біофізики, це питання досить цікаве. І я повністю підтримую його пропозицію розглянути це питання глибше. Але для мене ніколи не існувало цієї дилеми між наукою та вірою. Звісно дехто заявляє, що вона є. Але мені хотілося б відштовхнутися від того що сказав Стівен Гулд. Він в своїй книжці «Вічні твердині» відзначає: що хоча він і був атеїстом, та він був атеїстом не через свою «науку». Що для багатьох науковців атеїзм вже був притаманний і згодом він був привнесений в свою «науку». Гулд також помічає: що наука із наявними в ній методами не може вирішити питання про Бога. Звісно, ми можемо сприймати природу з точки зору атеїзму, ми можемо зрозуміти природу з точки зору агностицизму, і ми можемо сприймати природу з точки зору християнства. Але природа сама по собі і при спостереженнях збоку не підштовхує нас до жодного з цих поглядів.
Я просто говорю, що для мене християнська віра дала розумові сили як для заняття природничими науками – адже досліджувати природничі науки значить дізнаватися більше про Бога; а також дала мені сили пояснити те, що я міг спостерігати. І мені здається К. С. Льюис, якого я люблю цитувати, зробив з цього висновок: «вірити», писав він, «є тим самим, що вірити в схід сонця: не лише тому, що я бачу це, але завдяки цьому я бачу все інше». Другими словами це надає вам інтелектуальне збільшувальне скло чи систему крізь яку ви можете дивитися на світ, на себе, нашу культуру і бачити це в новому світлі. Отже, для мене між релігією і наукою можуть бути суперечки. Але вони також досить вагомо доповнюють одна одну, що, на мою думку, потрібно як вітати, так і розвивати надалі. Містер Хітченс критикує деякі дуже важливі моменти релігії, до чого, я підкреслюю, потрібно віднестись досить серйозно, але я хочу дізнатись що він пропонує замість неї. В своїй книзі він говорить, особливо на початку та в кінці про необхідність в новому Просвітництві. Мені здається це незрозумілим, хоча і досить цікавим. Мені здається це незрозумілим, оскільки для мене, як для історика інтелектуала, Просвітництво було залишене в минулому. Тому що на думку багатьох критиків постмодернізму, це було поглядом, який вів до нетолерантності, і створив можливість для жорсткого конфлікту. І ось ще один момент який я хотів би обговорити з містером Хітченсом більш детально: Такі люди, як Алістер Макінтайр, інші критики модернізму підкреслюють, що його судження про природу розуму, про природу того що є вірним не витримують критики з боку фактів історії та розуму. Для Макінтайра і багатьох інших Просвітництво пропонує нам розуміння раціональності і моральності, яке є недосяжним на практиці. І тут ми знову б могли подискутувати про моральність, і мені цілком зрозуміле бажання Хітченса розглянути моральний образ як дійсний сенс добра і зла. Але я сумніваюсь, що може хто-небудь захистити це, не посилаючись на метафізику. І питання яке я хотів зачепити міститься в наступному: чи можливе розуміння моральності з точки зору еволюції?
Річард Докінз, з яким я розходжуся в багатьох думках, у своїй книзі «Егоїстичний ген» підкреслює, що у нас є властивість на противагу тому, що закладено в нас генами, щоб запропонувати щось краще, ніж те що закладено в нас генами. Більше того, я дізнався, що ми з містером Хітченсом колишні марксисти. Якщо згадати думки Антоніо Грамші, він помічає, що групи лиць, які мають загальні цілі, в середині культури маніпулюють моральними цінностями. Моє питання до містера Хітченса таке: Чи може існувати життєздатна система моралі без будь-якого зовнішнього джерела моральності? Я ставлю це питання не для того щоб кинути виклик Хітченсу, а задля того щоб вирішити чи можливо це взагалі.
Я повинен закінчувати, тому я розповім розповідь з моєї рідної Північної Ірландії. Історія відбулася ввечері с двома католицькими черницями, в яких закінчився бензин. Вони згадали, що 100 метрів як проїхали заправку, тому вони вирішують пройтись і заправитися бензином. Покопавшись в багажнику, вони знайшли скляний посуд, який би їм знадобився. Нажаль, це був посуд для аналізів з написом «сеча». Отже вони взяли його, заправили і повернулись, назустріч їм йшов протестант і побачив їх з цією посудиною повною бензину. Він прочитав напис і дуже здивовано сказав: «Пані, я не гарної думки про вашу релігію, але я захоплююсь вашою вірою». І коли містер Хітченс пише, чи говорить, мені подобається як він це робить, але мені хочеться задати питання чи не є він віруючою людиною? Людина, яка вірить, що хоча ми і не здатні пояснити певні переконання, але тим не менш, ми можемо їм довіряти. Він говорить, що наші переконання не є лише переконаннями, але я все ж таки вважаю, що це не так. І я запитує себе чи дає наука та розум те, що ми від них очікуємо? На чому ми повинні будувати наше життя, якщо ми бажаємо жити гарним, добрим і справедливим життям?
Дуже всім дякую.
Автор
Тема: Про віру (Прочитано 598217 раз)