Почитайте вище з цього вірша
11 Як люди слухали це, Ісус сказав ще одну притчу, бо він був близько Єрусалиму, і вони думали, що Царство Боже негайно має з'явитись.
Це було перед цією притчею. Притча конкретно стосується віри ізраїльтян. Віри в прихід Месіїї, Його Царства. Не примножуючи віру і добрі діла, не виконуючи заповідей - відбереться й те ніби думали, що мають. Царство Боже просто так не здобувається, як мінімум - зусиллями, працею, примноженням дарів, якими нас Бог обдарував. Йоан Хреститель Кликав власне до тих діл, на які лишився ще час, а саме до покаяння, кажучи, що Царство Боже наближається. І, щоб збулося Писання, ця проповідь, властиво, як і суть приттчі, в певній мірі стосувалася Ізраїльтян.Бо потім Бог стане для всіх народів Царем, які цього захочуть, покаявшись і охрестившись
Якщо я мав якийсь дар і не використав його для добра (як мінімум), для Поширення Божої Слави, він в мене може бути і відібраним, бо він насправді і не мій, я його собі не подарував, я з ним народжений
, я можу хіба думати, що ніби мав його... Так і ми , думаємо деколи, що життя в наших руках, а насправді - ні...Життям і смертю ми точно не володіємо, хіба так собі гадаємо...