Не священники видумали пекло, а сам Христос сказав про нього для тих, хто творить зло і не відкликається но Його проповідь і заклики до праведности і виконання Божого закону.
Бог логічно не діє, і ніде в Його обявленнях неможливо прослідкувати за логікою. Логіка - форма людських думок, і це природньо, людина хоче все пояснити. Хоча насправді незавжди пояснення потрібні.
Те що пишете про найбільший прихід, можливо й правда, видається несправедливим, те саме можна сказати і за президента і т.д. Але я ВІРЮ в те, що мене спитають не за те, чи бачив я гріхи того чи іншого, і чи виявляв я це іншим, а спитають за те, як я використав на добро можливості, якими я був обдарований, що доброго я зробив чи не зробив. МЕне і тільки мене спитають за МОЇ таланти. А священника спитають за його таланти, скільки овець він привів до Бога, спасши їх. І спитають за кожну загублену вівцю, яка згіршилася чере найбільш прибутковий прихід, і наших цвяхів і добивань білі помальвані гроби не потребують, а скоріше милості. Так, я собі уявляю, скільки в цей час спокушає бісів священника, якщо для для мене грішного достатньо одного, щоб спокусити на гріх...
Спасіння було обявлене світові, тепер лишається його прийняти чи ні, якраз власне через віру. В Бога звісно і в те, що він хоче щоб ми не загинули, а жили, але ЖИТТЯМ ВІЧНИМ
Відповідь від: 30 Листопада 2012, 14:14:20
Ще такий собі реп про віру....
ВІРА
Кожен, здавалося б, може вірити,
Та чи кожен хоче Отцю життя довірити?
Без довіри немає відчуття синівства
І без нього не зрозуміти батьківства.
Комусь може і сином блудним треба стати,
Щоб від дна відштовхнувшись Отця Бога пізнати.
А комусь і святим, щоб іншим в цьому допомагати
Та своє життя для всіх, навіть вмерши, віддати.
Щоби Боже синівство люди всі вспадкували,
Хоч багато покликаних, тільки вибраних мало.
Віра – немов враннішня роса,
Не тілесна, а духовна краса,
Хто вірить – випромінює світло,
До всіх ставиться завжди привітно.
З Богом і вірою творить він чудеса.
Як попросить-отримає,
Як шукатиме,- знайде,
В імя Господа нашого ІСУСА ХРИСТА.
Віра у вогні не горить, у воді не тоне,
З нею серце щасливе, від болю не стоне.
Якщо Вона є – всі страхи минають,
Немов ніч на ранок – зникають.
З вірою муки приймали святі,
Страждання й терпіння зносили вони.
Бо учень не більший Учителя свого,
За ім`я Його й вмерти задля раю святого