Повчання святителя
Іоанна Золотустого
Мені доводилося чути, як деякі люди казали: „Якби не було вина, ми б не стали пияками!” О лукаві! Люди грішать, а ми зневажаємо дар Божий! Та хіба ж вино – причина цього зла? Ні, не вино, а непоміркованість тих, Які ним зловживають! Тому краще скажи: „О, якби не було пияцтва!” А якщо скажемо: краще б не було вина, - то можемо дійти й до таких висновків: краще б не було заліза, тому що існує людиновбивство; краще б не було ночі, адже ж є злодії; краще б не було світла, оскільки є наклепники. Таки чином ти, врешті, захочеш все знищити. Але ти не поступай так, оскільки це – сатанинський дух. Не зневажай вино, але зневажай пияцтво. Коли п’яний протверезіє, опиши йому всю огидність його вигляду в сп’янінні. Скажи йому: вино дане нам для звеселяння, а не для того, щоб спотворювати себе; дане, щоб бути радісним, а не щоб ставати посміховищем; дане для зміцнення здоровя, а не для його розладу; для лікування тілесної немочі, а не для ослаблення духу. Бог винагородив тебе цим даром, то чому ж ти непоміркованістю своєю безчестиш себе? Прислухайся, що каже апостол Павло Тимофію: „ Надалі пий не лише саму воду, але вживай трохи вина, заради шлунка та частих твоїх недуг”(1Тим.5.23). Якщо святий, знесилений хворобами, не вживав вина, доки не звалів йому вчитель, то якого ж осуду заслуговуємо ми, коли здорові спиваємося? Вино дане для звеселяння, адже сказано: вино веселить серце людини, а ви й цю його добру властивість зневажили. Бо що ж це за радість – бути не в собі, страждати від численний хворіб, бачити все хитким, у мороці, немовби перебуваючи в гарячці?
Тож молю вас не заражайтеся цією хворобою, а тих, яких вона вже вразила, вирятовуйте з лиха, аби не було між вами людей, що гірші від тварі безсловесної. Адже тварини не шукають нічого окрім того, що їм необхідно; ці ж стають нижчими за них, переступаючи границі поміркованості. Усі тварини – чи їдять, чи п’ють – знають свою межу й не переступлять її, хоч би й примушувано їх. Тож, непомірковані гірші від безсловесних. І не лише в той день, коли мучаться всі сп’яніння, але й опісля. Подібно, як і після того, коли спаде гарячка, зберігаються сліди її згубного впливу, так і в тебе, коли минеться сп’яніння, у душі й тіл бушує буря. Бідне тіло лежить розслаблене, як корабель, розбитий стихією; а ще нещадніша душа пияка, бо навіть у розбитому тілі здіймає бурю й розпалює хіть. Як після втихомирення бурі залишаються сліди її руйнівної дії, так і тут спостерігаємо жахливу руїну. Як там змивається за борт дорогий вантаж, так і тут усе найцінніше викидається. Чи хтось розвивав у собі цнотливість, чи сором’язливість, покірність або шанобливість – усе це пияцтво топить у морі безчестя. А згубних плодів пияцтва в майбутньому житті взагалі ні з чим не можна зрівняти. Ніколи не бачити п’яниці Царства Небесного.
„ Не обманюйте себе! – каже апостол Павло, - ...ані злодії, ані зажерливі, ані п’яниці, ані грабіжники – Царства Божого не успадкують” ( 1Кор.6.9-10). Та про що я взагалі говорю – Царства Небесного! П’яний не бачить навіть оточуючих предметів, оскільки пияцтво перетворює наші дні на ночі, світло – на пітьму; п’яний не бачить навіть того, що в нього під ногами. І не лише це зло зароджується з пияцтва, але й пізніше пияки зазнають іншої пре жорстокої кари: бездумного смутку й зневіри, шаленства, розслаблення, насмішок, зневаги.
На яке ж помилування можуть сподіватися ті, які гублять себе такими бідами?
Безумовно на жодне.
Тож постараймося запобігти цій недузі, аби здобути справжні блага через благодать і чоловіколюбя Господа нашого Ісуса Христа. Йому ж слава і держава з Отцем і Святим Духом во віки віків.
Автор
Тема: Християнські свята. Радіємо в Господі без горілки і пива (Прочитано 109461 раз)