А допомагати таким треба? І в який спосіб? Пити собі в міру, кажучи при цьому: "І ти знай міру, а як не знаєш - не пий, а я собі знаю і буду".
Певно, що таким чином їм не допомогти.
А, що ви пропонуєте, заборонити алкоголь і ввести сухий закон. Ми вже знаємо до чого це призведе. До ще плачевніших наслідків. Це наша національна біда. Простими заборонами тут не допоможеш. Проблема лежить значно глибше. Люди вже давно почали віддалятися від Церкви, місце Бога в серці замінили пристрасті, розваги. Впала мораль, культура.
Майже всі свята, що ми тепер святкуємо мають релігійну основу і повязані євангельськими подіями. Та мало хто про це задумуєтсья.
Втратився духовний зміст події, свята, а залишилася тільки блага його частина - випивка, чревоугодіє. Тому і почався процес духовного і фізичного розтління нації, який започаткувала бездуховна радянська пропаганда.
Люди втратили віру в Бога, втратили духовну радість і це місце зайняли тілесні розваги, розпивання спиртного... Вони втратили страх перед Богом, страх, що буде відплата і наслідки за такий спосіб життя. Але тоді, за рад. союзу людей ще стримували суворі закони, і обмеження. Система робила свою справу.
Та коли ми стали незалежні, почалася вседозволеність, знято всі заборони на спиртне, сигарети, та ще й наркота... І почалося народне біснування з випивкою і взагалі із тим, що веселить тіло і душу.
А тепер маємо проблему - алкоголізм, наркотики, розпуста.
Який вихід?
За рік і за два і навіть за десять років цю біду нам не вдасться вирішити.
Тут повинні бути задіяні всі соціальні інститути, Церква, сімейне виховання.
Сімя - ось із чого треба починати. Здорова сімя - здорова і міцна держава.
А, що робити із тими хто вже зараз потребує допомоги ?
Думаю, що докорами і повчаннями навряд їм чимось можна допомогти.
Перестати самому вживати алкоголь, це також не вихід. Як алкоголік захоче випити він собі знайде компанію. Можна, звісно, із такими взагалі за стіл не сідати. Але бувають різні ситуації, цим можна просто образити людину, хоч вона і залежна. Випити чисто символічно і все, але тут потрібна солідарність усіх за столом - сам він пити не буде коли ніхто за столом білше пити не буде. Та як його припече то він собі все одно знайде і добавить. Думаю, що треба діяти якось, згідно ситуації, але плавно, щоб не привести до зворотнього результату.
Так, є алкоголіки, що усвідомлюють свою залежність і хочуть звільнитись від цієї проблеми, таким можна допомогти. Та людині, якій і так добре, вона байдужа до себе і до того, що з нею буде в майбутньому важко буде чимось допомогти. Молитися за таких треба, просити Бога щоб вразумив.
Думаю, набільше ми можемо допомогти алкозалежним молитвою за них і своїм способом життя, життя із Богом і в Бозі. Цим самим показувати, яку радість може принесте таке життя і без алкоголю.
Для людей котрі вже звільнились від цієї пристрасті, напевно, вже на алкоголь накладається табу, бо для них завжди буде спокуса повернутися до старого. Ми всі знаємо своїх знайомих, у яких були такі проблеми тому звісно таким краще і не пропонувати нічого із спиртного, щоб не бути спокусою.
Головне не підкорятися "духу часу", не бути таким як усі, небоятися, що тебе буде висміяно за тверезий спосіб життя, не боятися показувати свою віру, бути побожним. За це вас стопроцентно буде піддано критиці. Та, як Христос вчив - Мене гонили і вас будуть гнати.
Автор
Тема: Християнські свята. Радіємо в Господі без горілки і пива (Прочитано 109435 раз)