Cлово про пияцтво
Невинне вино, але прокляте пияцтво, від якого буває настільки велика шкода, про що й годі говорити. Адже це кожен може побачити зі свого повсякденного досвіду, і в церковних книгах всюди багато написано про шкоду пияцтва. Одначе й ми про це тут дещо згадаємо.
Славний серед стародавніх еллінів філософ Анахарсіс говорив, що виноградна лоза родить три грона: по-перше, гроно насолоди, по-друге, захоплення, і по-третє, гроно смутку. Це філософ пояснив в тому значенні, що вино у незначній кількості є насолодою і корисне для людини, бо вгамовує спрагу, подає зцілення стомасі [від грецького stomachos – шлунок] і веселить серце, тоді ж як питво у великій кількості робить людину п'яною, породжує численні сварки, розпалює лють і підіймає на лайку і лють, за чим слідує чималий смуток.
Коли ж ми побажаємо детально розглянути силу пияцтва, і якщо пияцтво назвемо виноградом, то знайдемо грона вдач, які породжуються пияцтвом і приносять людині не користь, але шкоду і сум. І знайдемо не три [грона], але більше, а саме – десять.
Нехай назвемо пияцтво виноградом, але не тим, який родить добрий плід, а хіба що тим, про який пророк Мойсей у Второзаконні пише: "Бо виноград їх від виноградної лози содомської і з полів гоморрських; ягоди їх ягоди отруйні, грона їх гіркі; вино їх отрута драконів і згубна отрута аспидів" (Втор.32,32-33). Справді, пияцтво є содомо-гоморрський виноград і грона його – це грона жовчі, жалю, сповнені отрути драконів та аспидів, які породжують лють, бо який сад, такі і плоди бувають! (Лук.4,45).
ПЕРШЕ гроно жовчного п'янкого винограду полягає в затьмаренні ума, зміні розуму і втраті пам'яті, адже п'янка сила, яка від наповненого вином шлунку піднімається до голови, потьмарює мозок і бентежить ум. Тому часто буває, що багато людей, пиячачи, не усвідомлюють себе і не знають, що роблять і що говорять, ніби безумні. Якщо ж із ними трапиться якесь лихо чи ганьба, або рани, то вранці вони вже нічого не пам'ятають. На таких справджуються слова, написані у Притчах: "Били мене, мені не було боляче; штовхали мене, я не відчував" (Притч.23,35). ДРУГЕ гроно є безсоромністю, бо п'яний нікого не соромиться, але, втративши сором, вимовляє слова погані, огудні, безсоромні, безглузді, скнарі й негідні цнотливого слуху. І тоді його вуста стають подібними до пустого хліву, наповненого смердючим гноєм, а язик є ніби лопата, якою викидається гній. Серце ж такої людини є нічим іншим як таємним місцем багатьох бід, з якого не може виходити добро, а лише одне зло, як говориться у Євангелії: "Зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зле: бо з повноти серця промовляють уста її" (Лк.6,45).
ТРЕТЄ гроно п'янкого винограду є недотримання таємниці. Бо все те, що тверезий, заховавши мовчанням, зберігає глибоко у своєму серці, чи то свої, чи то довірені йому кимсь іншим таємниці, все це п'яниця робить відомим для всіх. Крім того, і все, що було здійснено давно і вже забулося, він згадує і, наче мерця, воскрешає. Такий подібний до діжки, повної нового пиття, в якій воно шумить і виливається, тому дріжджі не утримуються на дні, але піднімаються вгору і, гнані із бочки внутрішньою теплотою, виливаються геть. Так і в п'яній людині сила сп'яніння збурює сердечні таємниці і гонить їх назовні. Він своїми вустами відкриває таємниці подібно до того, як дріжджі піднімаються із дна бочки, і – що зазвичай буває – наче їжа із шлунку переповненого алкоголем, викидаються блюванням і таємниці . В п'яниці і їжа, і таємниці, – перетворюються на блювотину.
ЧЕТВЕРТЕ гроно п'янкого содового-моррського винограду – це розпалення похоті до плотських протиприродних стосунків. Ось тому апостол і застерігає: "І не впивайтеся вином, від якого буває розпуста" (Еф.5,18), а святий Василій Великий говорить: "Без сумніву від вина, наче від якогось джерела, походить нестримана похіть, яка набагато переважає навіть несамовитість всіх безсловесних щодо жіночої статі; бо безсловесні тварини не переходять природних меж, а той, хто впивається вином, в чоловіках шукає жіночої статі і в жінках – чоловічої".
П’ЯТЕ гроно, сповнене отрути драконів та аспидів, є лють, гнів, ворожнеча, сварки, бійки і кровопролиття. Пророк Осія говорить: "День нашого царя" – говорять князі, розпалені до хвороби вином, а він простягає руку свою до кощунників. Бо вони підступництвом своїм роблять серце своє подібним до печі... Усі вони розпалені, як піч, і пожирають суддів своїх (Ос.7, 5-7). Ось тому і в Притчах знаходимо осуд: "У кого виття? у кого стогін? у кого сварки? у кого горе? у кого рани без причини? у кого багряні очі? У тих, які довго сидять за вином, які приходять шукати вина приправленого" (Притч.23, 29-30). І Сирах застерігає: "Проти вина не показуй себе хоробрим, тому що багатьох погубило вино. Піч випробовує міцність леза загартуванням; так вино випробовує серця гордих – пияцтвом" (Сирах. 31, 29-30). І в іншому місці говорить: "Прикрість для душі – вино, коли п'ють його багато, при роздратуванні і сварці. Надмірне вживання вина збільшує лють нерозумного до спотикання, зменшуючи міцність його і заподіюючи рани" (Сирах.31, 34-35).
ШОСТЕ жовчне гроно п'янкого винограду є втрата здоров'я, ослаблення тілесних сил, тремтіння рук, головна біль, погіршення зору, страждання шлунку, стогони, недуги, передчасна старість, зменшення років життя і рання смерть.
СЬОМЕ гроно – розтрата майна, вигублення багатства і відсутність прибутку. "Працівник, схильний до пияцтва, – говорить Сирах, – не стане багатим" (Сирах.19, 1). О, як багато таких, які від великого багатства прийшли до цілковитої убогості! Прикладом цього може бути блудний син.
ВОСЬМЕ несолодке гроно – втрата спасіння, бо пияцтво губить подібно до матеріальних статків і духовні багатства. Воно провокує на всі гріхи, бо той гріх, якого твереза людина цурається, боїться або соромиться, того гріху вона у стані оп'яніння не соромиться, не боїться і не цурається. В Патерику є розповідь про одного єгипетського пустельника, якому біс обіцяв, що не буде його пригноблювати ніякими спокусами, тільки б він вчинив один із трьох гріхів. Він запропонував наступні три гріха: вбивство, розпусту і пияцтво. Вчини, говорив він, якийсь один із них: чи вбий людину, чи поведися розпусне, чи один раз напийся, і далі ти перебуватимеш у мирі, і після цього я вже не буду тебе спокушати нічим. Пустельник подумав так: людину вбити страшно, бо це саме по собі є великим злом і заслуговує на смертну кару як за Божим судом, так і за світським. Вчинити розпусту, сором, загубити чистоту тіла, яку оберігав донині – шкода і огидно осквернитися, коли не пізнав ще цієї скверни. Напитися один раз, здається, невеликий гріх, бо людина швидко протвережується сном. Отже, піду я, нап'юся, щоб біс більше не пригноблював мене, і мирно буду жити у пустелі. І ось, взявши своє рукоділля, він пішов до міста і продав його. Потім зайшов до корчми і напився. За сатанинською дією довелося йому розмовляти із однією безсоромною і прелюбодійною жінкою. Будучи спокушеним, він згрішив із нею. Коли ж він творив гріх із нею, прийшов чоловік тієї дружини і, заставши їх разом, почав бити його; а він, оговтавшись, почав битися із тим чоловіком і, подолавши його, убив. Таким чином той пустельник здійснив всі три гріха: розпусту і вбивство, почавши із пияцтва. Ті гріхи, яких він боявся і цурався, коли був тверезий, він сміливо вчинив у стані сп'яніння і через це загубив багаторічну свою працю. Хіба тільки потім істинним покаянням він зміг знову знайти її, адже Божим милосердям людині, яка істинно кається, повертаються її попередні заслуги, котрі вона втратила через гріхопадіння. Ось як пияцтво штовхає на всі гріхи, губить чесноти і позбавляє спасіння. Про це ясно говорить святий Іоан Золотоустий: "Пияцтво, якщо і знайде в кому доброчесність і сором, і розум, і лагідність, і смиренномудрість – все повергає в безодню законопорушення". Чи не позбавиться свого спасіння і не буде відчужена від небесної спадщини та людина, яка через пияцтво втратила всі свої доброчинності? Істину говорить Апостол: "П'яниці Царства Божого не успадкують" (1 Кор. 6, 10).
ДЕВ’ЯТЕ жовчне гроно – гнів Божий, бо п'яниця, порушуючи Божі заповіді, накликає гнів Божий своїми гріхами. Тому пророк Ісайя викликує: "Горе тим, які з раннього ранку шукають сикери і до пізнього вечора розгарячують себе вином; і цитра і гуслі, тимпан і сопілка, і вино на бенкетах їх; а на справи Господа вони не дивляться і про діяння рук Його не думають" (Іс. 5, 11-12). До таких і пророк Єремія говорить: "Пийте і сп'янійте, і вивергніть, і впадіть, і не вставайте, побачивши меч, який Я пошлю на вас" (Єр. 25, 27).
ДЕСЯТЕ і найгіркіше гроно п'янкого винограду є безсумнівна загибель душі, бо інші грішники, коли наблизяться до часу своєї смерті, можуть каятися і жалкувати про гріх, маючи тверезий розум. Але як може п'яний, помираючи, покаятися, якщо він не усвідомлює себе і не знає, що наблизилася до нього несподівана кончина? А тому, хто помирає без покаяння, – неминуча геєна.
Ось які грона того содомо-гоморрського винограду, тобто пияцтва, смак яких спочатку хоч і здається солодким, але потім перетворюється на шлункову гіркоту і на отруту драконів і аспидів.
Усе це сказано не для погудження вина, але для докору пияцтву, бо вино створене Богом на радість і здоров'я людям, а не для пияцтва і шкоди. Послухаймо, що говорить святий Іоан Золотоуст: "Вино дано для того, щоб ми веселилися, а не бешкетували, щоб сміялися, але не були висміяні, щоб були здоровими, а не хворіли, щоб поправляли слабкість тіла, а не знищували душевну міцність". Він і в іншому місці говорить: "Пияцтво не від вина, але від безмірного вживання: вино нам дано не для чогось іншого, як тільки для тілесного здоров'я, але цьому перешкоджає безмірне його вживання". Із цих слів учителя видно, що не вино винне, але нестримання тих, хто п'є без міри. Той самий святий вважає п'яниць за їхнє безмірне пияцтво безчеснішими за собак, ослів та інших безсловесних тварин, бо всяка тварина не їсть і не п'є більше, ніж потрібно, і ніхто не може змусити його, щоб воно їло чи пило більше, ніж бажає його природа. П'яниця і без примусу все більше і більше наповнює своє черево так, що навіть сам собі шкодить.
Святитель Димитрій (Туптало), митрополит Ростовський.