А що значить "обовязкового мовлення" в демократичнiй краiнi
Ну так і є - чіста русафобія . Обнагліли же українці вимагати української мови в Україні . Та в принципі всі у світі русафоби
Наприклад, у Польщі закон встановлює, що 33% від квартального обсягу програм на телебаченні мають становити програми польською мовою. До цього обсягу не входять новини, реклама, телепродажі, спортивні події. Більше того, на радіо щонайменше 33% від місячного обсягу програм мають бути виконані польською мовою. Принаймні 60% від цієї кількості мають транслюватися впродовж 5.00 – 24.00.
У Франції визначено, що 60% усіх програм мають мати європейське походження, 40% від цього обсягу мають мати французьке походження, а 16 % від річного доходу має бути спрямовано на інвестування у франкомовний телевізійний продукт.
До цього ж, додається квота для радіо, що передбачає не менше 40% франкомовної музики (у тому числі 20% для нових виконавців), що транслюється протягом 6.30 – 10.30.
У Бельгії мовні питання вирішуються автономно кожною з трьох спільнот (фламанською, французькою, німецькою). У той час як німецька спільнота не передбачила додаткових заходів захисту своєї мови, дві інші спільноти такою можливістю активно користуються.
Приміром, фламанська спільнота встановила, що приватні радіостанції мають мовити нідерландською мовою (Dutch), проте винятки з цього правила можуть встановлюватися регуляторним органом. Фламанський уряд може встановлювати квоти на радіостанції, щоб забезпечити більше використання мови. Щодо телебачення, то принаймі 50% загального мовлення мовлення у часовому проміжку 18.00-23.00 на каналах суспільного мовлення мають становитити продукти фламанського виробництва.
У франкомовній спільноті радіостанції суспільного мовника зобов’язані транслювати принаймі 40% некласичної музики французькою, за винятком двох тематичних каналів, які зобов’язані транслювати 15% некласичної музики французькою (у річному вимірі). Щодо телебачення, то принаймі 33% контенту від усього обсягу (окрім новин, реклами, спортивних подій тощо) має видаватись франкомовними фахівцями (French-speaking professionals). Приватні радіостанції також мають мовити французькою.
Цікавим є досвід Іспанії, яка не встановлювала квот для іспаномовного продукту відносно до часу, проте визначила, що телеорганізації мають інвестувати щонайменше 5% від їхнього річного доходу у придбання європейських фільмів, серіалів, документальних та анімованих фільмів. Окрім того, передбачено обов’язок кінотеатру транслювати один європейський фільм мовою оригіналу чи продубльований на одну з іспанських мов, за кожні три дні трансляції неєвропейських фільмів. Проте, окремих положень, які б встановлювали квоту для продукту іспанською мовою немає.
Загалом, способів захисту мови на законодавчому рівні безліч: від визначення квот для погодинної трансляції контенту певною мовою до встановлення обов’язку мовників інвестувати у створення такого продукту. Держава може обрати будь-який, який вважатиме найбільш придатним для вирішення проблем у конкретній ситуації, а також може утриматися від таких дій, якщо відсутня потреба захищати мову. Врешті, навіть положення щодо захисту національного продукту (за ознакою виробництва) опосередковано захищають мову у тих країнах, де національний продукт (вироблений у державі) та національний продукт (державною мовою) – поняття синонімічні.
Автор
Тема: Українська мова- проблема реальна чи надумана (Прочитано 422775 раз)