27 серпня 1856 р. народився Іван Франко –український письменник, драматург, перекладач.
У День народження Івана Франка знайшов його останнні прижиттєві світлини. Погляньте. Без ретуші.
Шкільні методисти все зробили, щоб відбити бажання у юнацтва читати і розуміти цю потрясну людину.
Кілька цікавих фактів про Івана Яковича.
1. Відзначався колосаль¬ною працездатністю. За 40 ро¬ків активного творчого життя кожних два дні виходив новий твір письменника (вірш, нове¬ла, повість, роман, монографія тощо). Щороку видавав по 5-6 книжок.
2. Став першим професій¬ним українським письменни¬ком, який заробляв на життя літературною працею.
3. У гімназії сидів на остан¬ній парті, але міг майже дослів¬но переказати розповіді вчителів на заняттях. У п’ятому кла¬сі під час уроків, які вважав нецікавими, читав Шекспіра в ні¬мецькому перекладі.
4. У гімназійні роки, зали¬шившись без батьків, заробляв на життя репетиторством. Із тих коштів зібрав величезну на той час бібліотеку – понад 500 томів.
5. Чотири рази його ув’язнювала австрійська влада (у 1877, 1880, 1889 і 1892 рр.).
6. Володів 14 мовами. Поет, прозаїк, фольклорист, перекла¬дач, публіцист, філософ, еко¬номіст, політик, громадський діяч. Сучасники називали його “академією в одній особі”.
7. Писав твори не лише українською, а й польською, ні¬мецькою, іншими мовами. Перекладав на українську в тому числі з давньої вавилонської, давньоіндійської, давньоарабської, давньогрецької, східних мов.
Перекладав також на ні¬мецьку українські народні піс¬ні, допомагав Михайлу Грушевському з німецьким перекла¬дом “Історії України-Русі”.
8. Співзасновник першої української політичної партії – Русько-Українська радикальна партія – та перший її голова, ав¬тор програми.
9. Закликав населення Га¬личини називати себе україн¬цями, а не русинами. ” Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими, а українцями без офіціяльних кордо¬нів…”, – писав він у листі до мо¬лоді в 1905-му.
10. Одним із перших спрогнозував крах ідеології марксиз¬му, а соціалістичну державу на¬звав тюрмою: “Люди вироста¬ли б і жили би в такій залежнос¬ті, під таким доглядом держави, про який тепер у найабсолютніших поліційних державах нема й мови. Народна держава ста¬лась би величезною народною тюрмою”.
11. Радянський режим на¬зивав його атеїстом. А він за¬лишався глибоко віруючою людиною. Виріс у побожній роди¬ні, досліджував Святе Пись¬мо, товаришував із галицькими священиками, мав приязні сто¬сунки з митрополитом Андрієм Шептицьким.
12. Його переклад біблійної “Книги Буття” досі залишається найбільш точним перекладом цієї частини Біблії українською мовою.
13. Ледь не запізнився на власне весілля з Ольгою Хоружинською. У кабінеті батька нареченої знайшов стару книжку і переписував із неї рідкісного вірша.
14. Останні сім років писав лівою рукою, бо права була па¬ралізована. Систематизува¬ти та упорядковувати матеріа¬ли йому допомагав син Андрій. Двоє синів Івана Франка (Пе¬тро і Тарас) вступили до скла¬ду легіону Українських січових стрільців.
15. Помер Іван Франко 28 травня 1916-го на чужих руках – сини були у війську, дочка в Києві, дружина в лікарні. Через бідність і нестачу грошей ховали в чужій вишиваній сорочці, в “позиченій” ямі на шість домо¬вин..
В окремій могилі перепоховали Івана Франка через 10 ро¬ків.
Андрей Булах
Голосування
Автор
Тема: Великі Українці (Прочитано 56922 раз)