Тема: Смерть - покарання чи подарунок? (Прочитано 70398 раз)

chuck

На початку теми згадували висновок: «Для того, щоб відповісти на питання треба знати більшу частину відповіді.»
Ще кажуть, що правильне запитання — це вже половина відповіді.

Так от запитання «Смерть — покарання чи подарунок?» — дуже вдале запитання.

В природі так передбачено, що смерть приходить в кінці життя (о це спостереження!)
З одного боку це цілком логічне закінчення існування будь чого в цьому світі.
Все, що має свій початок — має і свій кінець.
З іншого боку про який кінець можна говорити, якщо світ навколо нас змінюється, але нікуди не зникає?
Можливо, що цей процес буде вічним.

Врешті-решт, ні ми, ні наші предки не пішли безслідно. Попередні покоління фактично втілюються в наступних поколіннях, тим що ми живемо так, як вони нас навчили, в тих обставинах, які вони для нас створили. Ми: ті які пішли, ті які є тепер і ті, які прийдуть після нас — ми одне ціле.
З цієї точки зору смерті ВЗАГАЛІ НЕ ІСНУЄ. Це звичайний, буденний (до того ж на протязі мільйонів років) процес, який існує лиш для того, щоб… підтримати життя.
Смерть — з [моєї] точки зору світобудови — невід’ємний елемент життя.

Тим не менше, люди схильні наділяти явище смерті чимось більшим, ніж все решта.
Чому?
Давно відомо, і про це тут теж казали: смерті бояться всі живі.
Але, чи справді всі?
Про людей, які чекають на смерть заради полегшення вже говорили, і їх дуже шкода. Побажаємо їм найбільшого полегшення.

Також страх смерті штучно підтримується суспільними інституціями.
Ви не замислювалися над тим, що про деякі речі (а по правді, про більшість речей) ми думаємо так, як нас навчили?
Наприклад так звані світські структури створюють надзвичайно траурний настрій навколо «відправин у останню путь». В якості альтернативи можу запропонувати текст заповіту одного з героїв серіалу «Абсолютна безпека», Стіва Вегмана (Дж. Белуші). Як він розпорядився статком вже не пам’ятаю, а от поминки забажав такі: Вхід — вільний, пиво, чіпси, піца та гамбургери — свіжі і смачні, музика — гучна та весела, одяг — необов’язковий

З іншого боку церква нагнітає остраху про те, що з нами станеться після сметрі… Тут все значно складніше, але атмосферка «ще та»…
Можливо, треба подивитися на все це критичним поглядом і відкинути все зайве?
Надзвичайно важно розлучатися з близькими та коханими. Надзвичайно.
Так, можливо, треба озброїтись світоглядом, який зробить наше сприйняття явища смерті не таким трагічним?
Надзвичайно печально, надзвичайно сумно, деколи дуже-дуже гірко. Але не трагічно.

На почату коментаря я говорив про те, що хороше запитання — це вже велика частина відповіді.
Це до того, що подарунок може виявитись як мінімум непотрібним, а може виявитися і покаранням для людини, яка не звикла цінувати ВСЕ, що їй дається в цьому житті.
Але людина озброєна досвідом і гострою думкою, навіть з дрібниці, на яку ніхто і не зверне уваги, може отримати надзвичайну користь. А смерть — не дрібниця.
Можливо, смерть тому і дається в кінці життя, коли в людини найбільше досвіду?

Також в цій темі згадували про воїнів, які перебуваючи у стані війни доходять до того, що в певних обставинах, смерть для них — єдиний можливий прийнятний варіант. Вони її не бояться. Тут я роблю не дуже доречний напів-жарт, але, певно, не дарма доблесний вікінг-воїн, який загинув в бою потрапляє у Валхаллу (де вони зранку до ночі рубаються, потім пирують, а в вночі «приходят прекрасные девы и ублажают воинов до утра.» А що ще треба справжньому воїну?!)

Висновок напрошується сам по собі: не хочеш боятися смерті — живи як воїн.
Для цього абсолютно не треба розмахувати зброєю з ранку до ранку і мати лютий вигляд.
Христос — взірець воїна по духу. Відстоюючи свої принципи він не зробив жодного компромісу.
І для Нього навіть не існувало проблеми вибору: лишитися тим ким Він є, або відступити перед обставинами.

Про що Він плакав у Гефсиманському саду?
Певно, Він розумів, що таке смерть.
На відміну від нас.

Alexander

смерть не є покарання чи подарунок.
Смерть взагалі - розплата за ускладнення біологічної системи.
одноклітинні практично безсмертні й амеба в цьому сенсі сама щасливе істота

в наш організм вбудован механізм самознищення на певному етапі розвитку,
а з того берега Стікса ше нікто не писав,як йому там мешкаєтся

Цитата: chuck від 04 Грудня 2010, 20:18:03

Смерть — з [моєї] точки зору світобудови — невід’ємний елемент життя.

згідний на 100

newroman

Цитувати (вибране)

Людина, яка убивала інших людей (навіть, захищаючи Батьківщину) вона ж читнить смертельний гріх. Хіба його душа може потрапити в Царство небесне?

Христос сказав, що хто душу покладе чи віддасть за брата свого той спасеться. Захищати Батьківщину зі зброєю в руках це значить ризикувати і своїм життям. Що значить за Батьківщину? А це значить покласти своє життя і за батька і за матір, за ближніх, друзів, за свій народ. Ти вбиваєш, але і тебе любої миті можуть позбавити життя. Бог розсудить.

Gorec

Цитата: chuck від 04 Грудня 2010, 20:18:03

Можливо, смерть тому і дається в кінці життя, коли в людини найбільше досвіду?

В більшості підтримую світоглядний погляд автора на задану тему смерті, але тут би хотів висловити свою думку на відмічену тезу, - це аксіома, що смерть це закінчення життя. Біда ( чи щастя), що вона приходить не завжди прогнозовано. Буває досвіду (думаю духовного) таки не достатньо було, а людина пішла... Тут і одна з тайн Біблії, що ніхто не знає коли прийде його кінець і тому потрібно старатись жити так, щоб бути готовим до такого моменту постійно.
Я вірю, що смерть це звільнення душі від тіла і не більше. Наше тілесне життя і для того потрібно, щоб вдосконалювати наші душі.Земне життя це така собі фабрика душ.
Закрийте очі, посидіть трішки в тишині, думкою відчуйте своє тіло, відчуйте джерело з якого утворюються думки і задайте собі питання,- хто я, тіло чи душа? Думаю багато хто збагне, що Я і тіло є роздільні.

newroman

Що необхідно для того щоб проріс колосок пшениці.
Необхідно пшеничне зерно посіяти в землю.
Що відбувається дальше?
Із зернятка проростає нове життя, новий колосок, а саме воно зотліває.
Чи зотліває воно даремно? ні, бо дає нове життя.
Його кінець є початком нового життя.
Щось подібне відбувається із смертю людини.
Щоб воскреснути у майбутньому віці у новому тілі, старе тіло повинно пройти процес тління.

Відповідь від: 04 Грудня 2010, 21:33:00

Цитувати (вибране)

З іншого боку церква нагнітає остраху про те, що з нами станеться після сметрі… Тут все значно складніше, але атмосферка «ще та»…

Можливо деякі священники неправильно будують проповідь на похоронах нагнітаючи і "добиваючи" родичів померлого жалісними проповідями. Але вбільшості навпаки.

Alexander

Цитата: Gorec від 04 Грудня 2010, 21:26:08

Я вірю, що смерть це звільнення душі від тіла і не більше. Наше тілесне життя і для того потрібно, щоб вдосконалювати наші душі.Земне життя це така собі фабрика душ.

так, згідний і давно знаю шо матриця існує і постійно удосконалюєтся, тільки для чого

вона потім знов поділится на плюс і мінус,таке вже було.
все циклічно

Gorec

Цитата: Alexander від 04 Грудня 2010, 21:43:30

таке вже було

Ти памятаєш?

chuck

Цитата: Gorec від 04 Грудня 2010, 21:49:57

Ти памятаєш?

Треба додавати (як у Класика): «Тобі ж немає і 50-ти!»

Цитата: newroman від 04 Грудня 2010, 21:36:19

"добиваючи" родичів померлого жалісними проповідями.

Я чув декілька проповідей на похоронах. З тих, що чув більшість цілком нормальні, а деякі — дуже доречні.
Погані, може й є, але я не чув.

Я більше антураж, атрибутику маю наувазі.

Щодо церковного вчення, то в світської людини може скластися враження, що там занадто часто згадується страх.
Пооооотім, починаєш розуміти, що в цьому є певний сенс.
Добре чи погано — не мені судити.

Alexander

Цитата: Gorec від 04 Грудня 2010, 21:49:57

Ти памятаєш?

перші глави Старого Завіту,у шумерів, егіптян, давніх греків, мая, ацтеків,
в індійських текстах Ригвед, практично у всіх давніх трактатах народження світу було в бородьбі
і той хто програв - не помер,а ще програвший був братом, сином, кумом або сватом переможця

Gorec

Цитата: Alexander від 04 Грудня 2010, 22:30:34

народження світу було в бородьбі

Спершу було слово і слово було Бог. Бог створив світ з нічого. В нічому наспрвді акумульовано все. (чорна діра) А бородьба та битви вже почали відбуватись пізніше і відбуваються до наших днів.

яничар

Цитата: chuck від 04 Грудня 2010, 20:18:03

Певно, Він розумів, що таке смерть.

Він помер? Ні. Плакав за земним життям? навряд.

cgr

Цитата: newroman від 04 Грудня 2010, 21:24:34

Що значить за Батьківщину? А це значить покласти своє життя і за батька і за матір, за ближніх, друзів, за свій народ.

мені в школі те саме казали.
тільки якщо подивитись навколо, то виявиться що країни не воюють проти простих людей. воюють багачі проти багачів, а прості люди просто пішаки, які якщо і потрібні комусь то тільки в ролі гарматного м"яса. такщо життя на війні ви будете класти не за батька і матір, яким якщо країна програє жити швидше буде тільки краще, а за ахметова, януковича, азарова, добкіна, кернеса, насалика, табачника ( слідкує за тим щоб вас вчили тому, що ви написали вище). яким, на відміну від Вас, є що втрачати.

думаєте вони чи їхні діти будуть воювати за "Батківщину"? риторичне питання. нащо їм воювати, якщо у них є Ви.

Gorec

Цитата: chuck від 04 Грудня 2010, 20:18:03

Про що Він плакав у Гефсиманському саду?
Певно, Він розумів, що таке смерть.
На відміну від нас.

Він зрозумів що збувається пророцтво, і за домогою смерті йому прийдеться перемогти сатану, і таким чином дати людству шанс на вічне життя.

chuck

Цитата: яничар від 04 Грудня 2010, 22:59:28

Він помер? Ні. Плакав за земним життям? навряд.

Не треба поспішати, шановний.
Звісно, що помер. Адже воскрес Він з мертвих.

Земне життя варте того, щоб за ним плакати. І в Іісуса для цього підстав більше ніж у будь кого з нас.

Цитата: cgr від 04 Грудня 2010, 23:03:21

якщо країна програє жити швидше буде тільки краще

Якщо мова за батьків багатіїв, то можливо в цьому є доля правди. Бо згідно з Ваших же міркувань, вони відкупляються життям простих людей.
Прості люди для будь-якої системи — це просто матеріал і не треба себе обманювати.
Кожен сам для себе вирішує йти на війну чи сховатися за спинами своїх соплемінників. Навіщо помирати, якщо у Вас є вони?

Gorec

Цитата: chuck від 04 Грудня 2010, 23:24:17

Земне життя варте того, щоб за ним плакати.

Вважаю, що життя не стоїть, щоб за ним плакати. Якщо прожито правильно, та стільки скільки відведено то до власника даного життя просто відчуття поваги за те що зумів дійти до фінішу та залишитись людиною з великої букви

. Плакати потрібно над змарнованим часом відведеного для життя.

yurko

Цитата: Gorec від 04 Грудня 2010, 23:56:48

Плакати потрібно над змарнованим часом відведеного для життя. Посмішка

То чого ж тоді плакав?
Думаю, що у той момент Він був таким же простим чоловіком як ми, просто більше знав і жив праведно. Як у Вірую говориться: ... і воплотився з Духа Святого і Марії Діви і стався чоловіком".
Чи варте земне життя того, щоб за ним сумувати?
Церква вчить, що ні.
Плакав за нас грішних? Можливо.
Ось що я накопав

Цитувати (вибране)

А що, Господь не знав, що буде? Чого ж Він тоді плакав кривавими сльозами в Гефсиманськім саду?! За Себе можливо переживав? “Господи, Отче, хай промине Мене чаша ця!” Та невже ж Він так за Себе боявся? Він для того і прийшов! Чого було б уже плакати? Та ми знаємо з вами тисячі і тисячі мучеників за віру, які йшли на вогонь і не плакали, а співали псалми. Ішли на страждання, йшли на смерть. Він плакав за нас з вами, Він плакав за тіло Своє за Церкву, Він плакав за Дух Свій, який вийде з цієї церкви, Дух любові! Він бачив кожного з нас. Він казав: Господи, хай промине Мене, Мою Церкву ця чаша. Хай не буде падіння в цій новозавітній Церкві, але проте не як Моя воля, а як Твоя. Ти дав їм свободу, Ти створив їх, через Мене безумовно, вільними. І Ти знаєш і Я знаю, що впадуть, що фарисейська розчина ввійде, та й апостоли також знали: “Тільки ми відійдемо, зразу вовки в овечих шкурах влізуть сюди!”. Знав Христос, плакав і знав, але інакше не можливо, інакше будемо роботами. Я не хочу бути роботом! Я хочу свідомо прийти до Бога. Я хочу свідомо славити Його і мати право славити Його. Тільки тоді я маю право славити. Яке я маю право славити Господа, коли я не попрацював? Яке я маю право прийти до обіднього столу коли господиня говорить: Мийте руки сідайте до столу, а я не працював? Я пролежав. Правда. Солодкий той кусень хліба, коли він потом зрошений, і твар піддалася марноті не випадково! По волі Того, Хто скорив її, в надії визволення во славу синів Божих! Не можна стати сином Божим, якщо не пройти очищення, якщо не пройти Єгипет, якщо не пройти випробування. Христос народився і пішов в Єгипет, Його понесли ще немовлям. Свята родина пішла, показуючи шлях нам. Шлях Христа – це є шлях церкви.

Відповідь від: 05 Грудня 2010, 09:22:14

Але я все ж думаю, що Йому просто було в той момент показано шлях, яким треба буде пройти і страждання які треба буде витримати. А Він не був "суперменом", а був таким як ви і я. І це не применшує величі Його вчинку, а навпаки...

chuck

Цитата: yurko від 05 Грудня 2010, 09:27:58

То чого ж тоді плакав?

Я тому не став нічого писати, щоб не блукати в словах.
Виразити це зможе тільки той, хто пережив.

яничар

Картины смерти в Священном Коране

Приховано: Показати

В самые мучительные мгновения расставания с мирской жизнью ангелы обрадуют правоверных известием о том, что их обителью станет Рай, где они найдут усладу для глаз и получат все, чего только пожелают и как только пожелают. Все это - дар, милость и щедрое угощение Аллаха, Который смилостивился над ними, простил их грехи и сокрыл их пороки. (См. у Ибн Касира). О Аллах, не лишай нас своей милости и этого безграничного блаженства!
Аиша, да будет доволен ею Аллах, рассказывала, что Посланник Аллаха, да благословит его Аллах и приветствует, сказал: «Аллах желает встречи с тем, кто желает встречи с Ним, и ненавидит встречу с тем, кому ненавистна встреча с Ним». Она спросила его: "О Пророк Аллаха, а как же наша неприязнь к смерти, ведь она неприятна каждому из нас?" Он ответил: "Это не то. Верующий, когда ему сообщают о милости Аллаха, Его довольстве и рае, желает встречи с Аллахом, и потому Аллах тоже желает встретиться с ним. А неверный, когда ему сообщают о наказании и гневе Аллаха, ненавидит встречу с ним, и потому Аллаху тоже ненавистно встречаться с ним" (Передали Аль-Бухари и Муслим).

yaro my

Байка про необхідність померти, щоб перемогти:

Приховано: Показати

яничар

Цитата: yaro my від 07 Грудня 2010, 20:06:00

Байка про необхідність померти, щоб перемогти

може я читав неуважно, але необхідності не побачив, тільки можливість перемогти, навіть загинувши. А не померши.
А "байка"- тому, що нема нічого, за що варто (можна, треба) боротися?

Вільний форум міста Калушa

Форуму:

Автор Тема: Смерть - покарання чи подарунок? (Прочитано 70398 раз)