Нині був у бабусі. Вона у мене з 28 року, так що добре пам'ятає воєнні часи.
Не пам'ятаю як розмова зайшла про то, але я згадавши про форум вирішив трохи розпитати.
А згадати їй має бути що, адже жила вона з братами, сестрами і батьками на Заліссі. Там було більше 50 хатів. То тепер там дачі, а тоді був великий хутір. Прикидаєте як то, жити у лісі під час партизанки.
Отож бабця згадує, як одного вечора спостерігали за тим, як німці палили Копанки. Каже, що видно було як бігали з головнею від хати до хати. Видно бандерівців там багацько було і німці вирішили так вирішити проблему.
Тоді копанчани розійшлися по родичах жити.
А було і таке. Був Великдень. Здається поливний понеділок. Який то був рік бабця не пам'ятає, але я думаю, що то був мабуть початок війни, або ще й до війни, бо тоді бандерівці цікавилися поляками.
Хто вони були і звідки, незнати, але то були 5-6 молодих дужих хлопців вбраних в уніформи різних армій.
Зайшли вони мабуть з боку міста (там де зараз руїни свинарника). І як на зло там якраз у той момент якийсь затятий і видно махнутий поляк незважаючи на то що в українців Великдень, вирішив на зло орати поле. От вони його і застрілили там же на полі. Нижче біля лісу жив його брата син із жінкою і чотирма дітьми. Вона навіть не вміла по українськи говорити. А її чоловік утік до міста. про це моїй прабабці розповів брат вбитого, бо якраз попри бабцину хату пробігав у напрямку Копанок. А у той час у хату у нас крім сімї з двох дорослих і 4-х дітей були ще далекі родичі що приїхали з Копанок після спалення, та ще й двоє чоловіків, один брат прабабці а інший мав поле на заліссі з боку Підгірок от зайшли в гості бо свята, але ж то підозріло.
Через якийсь час у двері постукали. "Хто газда?", "Документи!", "Поляки є?!"
Поляків не було. Не повірили, обшарили стрих. Тоді кажуть. У вас є польська корова і телиця. (Здав хтось із місцевих. Було там двоє таких, ніби бандерівців, що як йшли лісом то лопату на плечі тримали держаком догори аби думали шо то гвинтівка).
Корова дійсно була, з недавно народженим телятком. Була там на Заліссі сім'я поляків. Купили кусень лісу, викорчували, почали газдувати. Дітей не мали, але справи шли добре, то ж змогли доробитися до корови. Тоді то вже була велика справа. Вони з нашою родиною добре жили, ходили в гості, свята святкували разом. І на тобі... Той поляк часто радився з прадідом і прадід порадив йому брати жінку і йти в місто, бо інакше може бути біда. Так вони і зробили, а худобу залишили прадідові (на збереження, поки все не вляжеться).
Прадіда заставили відвести ту польську худобу у певне місце у лісі і там на них чекати.
Коли він туди прийшов там вже було кілька поросят, кабанчик, корови. Він прив'язав корову до дерева і утік у ліс, а сім'я до ранку плакала, думаючи що його вже нема серед живих.
Скільки поляків тоді було вбито не знаю, але цікавий факт - ту польку з мазурів з чотирма дітьми лишили неушкодженими.
Звісно то був не єдиний випадок вечірніх візитів, і страху наїлася вся родина, але я ніколи не чув щоб хтось з рідних говорив про бандерівців погано. В принципі вони і про німців погано не говорили, бо сприймали то як війну, а на війні всяко буває. А от про польську і радянську владу - так.
Відповідь від: 07 Лютого 2009, 20:54:18
Ну і щоб трохи розвести невеселу тему, розкажу про свого сусіда Антона. Коли він вчився у 8-му класі був 1953 рік. Він вирішив трохи побуянити. Написав листівки. Мол смерть НКВД і т.д. Зробив з гумки штамп і внизу кожної листівки вліпив по тризубу. Потім вночі порозклєював то по держ установах.
Через кілька місяців його знайшли. Листівки були написані від руки. НКВД просто роздало по школах диктанти із вплетеними у текст словами з листівки.
На допиті він відразу зізнався і пояснив що начитався "Молодої гвардії". Витівка коштувала йому досить мало. Довелося доучуватися у іншій школі. А вже коли він працював лікарем у Рожнятові, йому довелося відвідувати КГБ і розповідати чим зараз займається неблагонадійний громадянин.
От така от була бандерівщина. У кожного своя.
Голосування
Автор
Тема: Степан Бандера: для когось кумир, а для когось просто історична постать (Прочитано 67487 раз)