і в чому вона не права?
В тому, що в домашній аптечці не має бутьи зеленки, мазі Вишнєвського, йоду і "зірочки".
Простий приклад з життя.
Моя мама має діабет другого типу. Відомо, що у людей з діабетом, та ще й під 70 гоків все погано гоїться.
В Німеччині у неї на спині буля шиї вискочив фурункул. Місце таке, що легко продути і занести інфекцію (бо оком не видно, а от почухатися завжди дістаєш руками). Так от той фурункул розрісся до великих розмірів і викликав температуру - треба було вирізати.
Не знаю скільки точно разів вона їздила на перев'язки. Їй залишили горизонтальний розріз на 5 см в довжину, з розкривом в 1 см у найширшому місці і глибиною десь 6-8 мм. Сказали промивати антибіотиком, мастити маззю (мабуть теж з антибіотиком), закладати на саму рану бинт з йодом і ще чимось антисептичним і воно має само затягнутися.
Йшов вже не знаю який тиждень, а може і другий місяць. Приїхала вона сюди. Я чесно був здивований, що то не зашили (як у нас), ну але 3-4 дні продовжував промивати то за їх методикою і заклеювати потім широченним пластиром. Відповідно текла сукровиця, пластир відклеювався, в рану потрапляло все що лиш могло...
На 5-й день (а то було тепло), почала рана червоніти.
Я згадав, що вдома є тюбик ПРОТЕРМіНОВАНОЇ років 10 мазі Вишнєвського. Приїхав, промив, вдавив з тюбика прямо в рану так як зубної пасти тієї мазі і заклеїв пластиром.
Коли зняв через ніч - побачив що колір шкіри (довкола рани) з бордового став рожевим.
Продовжив використання мазі.
Заростало довго, але вже не було запалення шкіри і ніяких повернень до гіршого стану. Все поступово день за днем ставало краще.
І відповідно на Німщину мама поїхала ЗОВСІМ без рани.
Так що Супрун хоч багато чого доброго зробила і нарозказувала - багато в чому також помилялася.
Як то всім людям властиво.
