трохи дивно, що немає теми СУЧУКРЛІТ, тобто небуло..
спробую у кількох словах розповісти про своїх улюблених авторів.
почну із геніального калуського митця (не просто письменника) іздрика.
як каже один мій колєга – іздрик то алкоголь, ... і осінь.
єшкілєв свого часу сказав - " ..творчість іздрика-поета – це numen, торжество нюансових доторків до буття, текстових тіней, з котрих вибудовується розгорнутий ПРОСТІР-ЗАДЛЯ-УЯВИ.."
його прозу неможна порівнюват з чимось, а ще її неможливо запам’ятати, це відчуття, саме відчуття, а не емоції. у його творі "Воццек" є як на мене геніальна чуттєва класифікація болю, не фізичного, вибудувана на звичайному сприйнятті звичайних речей, такого не зустрічав ні у кого.
його проза при усвідомленні дарує deja prevu, іздрик це втілення так званого синдрому любанського, звуків і світла. тіки він може довести до абсурду найінтимніший процес – мислення.
пропоную до читання "АМТМ", але цю книгу можна хібащо дістати у електронному вар’янті чи у когось взяти, наприклад у мене, бо тираж давно є розпроданим.
сам найбільше ціню його твори "острів КРК" та "подвійний леон історія хвороби".
прохасько..
прохасько то є спокій. ніде ви не зустрінете такої любові до природи як у нього.
це людина з унікальним мисленням. жодного натяку на агресію чи шось тому подібне, коли його читаю то опиняюся у горах. це найщиріший письменник цього часу.
ось посилання на одну з найкращих книг, для ознайомлення звіснож
http://www.ukrcenter.com/library/read.asp?id=5018&read=true це твір "НепрОсті". про родину ґуцулів які правлять світом (поки є ґуцули поти світ буде).
хто читає галицькій кореспондент той може знайти там його статті, колись від досить часто писав у дзеркало тижня. нещодавно вийшла книга "ПортФранківськ" , сам покищо не читав, ось посиланн на рецензію
http://old.sumno.com/content/view/2037/28/хто є вконтакті той може прослухати в аудіозаписах цієї групи
http://vkontakte.ru/club4717410 його книжку "галичина FM", хоча спочатку це була навіть не книга. Років 5 чи 6 тому він кожного вечора приходив на Радіо Дзвони і ПРОСТО ГОВОРИВ..
знову не стримуюся і скажу, прохасько то спокій..
жадан це стьоб.
http://www.ukrcenter.com/library/display.asp?avt=%C6%E0%E4%E0%ED&an=%D1%E5%F0%E3%B3%E9він нічого невигадав. твори м’ко кажучи є автобіографічними. до прикладу
"Анархі ін зе УКР" це просто опис того як він із двома друзями, один із них міліціонер, подорожують.
"Депеш Мод" це спогади самого сергія про молоді роки, про 90-ті.
у "Депеш Мод" вражає те, що можна впізнати себе. таке враження, що ти це все бачиш, а ще це смішно, але це не смішно від того, що тупо, це смішно бо такого іронічного ставлення як у сергія не можна зустріти ніде.
його вірші то взагалді окрема розмова, андрухович, претендент на нобелівську премію по літературі сказав якось так, вибачте якщо не правильно – та ці вірші то цукерка.
а у передмові до "цитатника" той самий андрухович сказав "Але як він може це пам`ятати? Сорокарічний шмаркач, який тоді просто ще не жив? Звідки він про це знає? Скажімо, про цю війну з пізнішою відбудовою, чи то пак, цю вічну відбудову напередодні війни? Звідки цей дар бачити- ясно, в деталях, а не тьмяно, як у дзеркалі?" (сергію насправді 33, якщо не помиляюся)
6 грідня він буде проводини у франківську літературно-музичний перфоменс, раджу завітати.
ще дуже рекомендую світлану поваляєву, але це справді інша тема, про неї напишу якщо комусь цікаво дуууууууууууууууууууууже багато.
саме вона є моїм найулюбленішим письменником.
ЗІ якщо комусь потрібна якась книга з СУЧУКРЛІТу то з задоволенням дам почитати,
маю дуже багато
