Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[newroman]

Оскільки на вулицях нашого міста ми можемо частіше потрапляти на настирливих сектантів із секти свідки Єгови, то маю за обовязок написати у цій темі серію статей в яких розглянемо історію, критичний розбір віровчення та сучасний стан секти «Свідків Єгови». До цього змусили все частіші і настирливіші напади на громадян нашого міста, а особливо молоді з боку «борців за істину» . В основу статей покладена праця священника Ігоря Єфімова - одне із перших досліджень стану фінансово впливової  та політично активної антихристиянської  секти з позиції християнського православного світогляду.

    Загальні відомості

Рух свідків Єгови належить до крайньої гілки новітнього протестантизму і характеризується яскраво вираженими эсхатологічними (від греч. eschatos - останній і logos - навчання) спо-діваннями.       .                             
     Відповідно до концепції свідків Єгови Друге Славне Пришестя Христове відбулося в 1914 р. Вони вчать, що ніхто з тих, що тепер   живуть і тих, що жили раніше, крім осіб, приналежних до «небесного класу», ніколи не побачать Спасителя. У 1918 р., стверджують вони, відбулося перше воскресіння для проживання на небесах померлих на той час обраних Богом, «народжених з небес» - так званий «небесний клас». Єговісти нараховують 144 тисячі обраних. .
     Нині вершиться попередній суд - дослідження, другий етап якого почнеться після «священної війни» - Армагедона і буде продовжуватися тисячу років.                .
     Свідки Єгови заявляють, що зараз світ перебуває в останній фазі свого грішного буття, безпосередньо перед Армагедоном, тобто дуже скоро усі випробують велику скорботу. В цей час упадуть всі релігійні, соціально-політичні і державні структури й інститути, тому, що все це породив сам сатана. .
     Багато протестантських конфесій, наприклад баптистів, адвентистів, п’ятидесятників, методистів та інших, не приймають цього вчення, вважаючи єговістів єретиками, що спотворили справжнє розуміння слова Божого. Їхній критиці піддається не тільки есхатологія, але й інші догмати цієї вкрай войовничої секти. Свідки Єгови виходять з того, що людина спасається перед Богом не тільки вірою, але і справами, вказуючи на існування в Церкві не тільки загального, як учать протестанти, але особливо благодатного священства.
     За формою це начебто  відповідає Православному вченню, але наповнено воно зовсім іншим змістом. Вже в одному з центральних пунктів віровчення протестантизму - про винятковий авторитет слова Божого і справах віри - свідки Єгови входять у суперечність не тільки з навчанням Православ’я і Ка-толицизму, але і протестантськими догматами. .
     Ніяких священнодійств свідки Єгови не здійснюють. Якщо інші сектанти протестантського напрямку творять молитви про хворих з помазанням олією, влаштовують особливі служіння над бажаючими одру-житися, благословляють дітей, приносячи їх на збори, роблять покладання рук при поставлянні в пресвітери, то в єговістських гро-мадах усього цього немає.
     Раз у рік вони роблять вечерю спогаду, що, втім, святом у них не вважається. У цей день віруючі збираються в «зали царства» (так називається приміщення, де проходять збори: клуби, стадіони і т.п.). Якщо в громаді хто-небудь присутній з «народжених із небес», то він відламує від хліба шматочок, з’їдає його і робить ковток з великого скляного фужера з вином. Інші просто передають з рук у руки підношення з хлібом і фужером з вином, беручи участь у вечері чисто символічно.
     У Росії немає «народжених з небес», але є кілька людей на Україні.
     На відміну від єговістів бруклінської орієнтації в послідовників Товариства дослідників Святого Писання - расселітів - у вечері спогаді беруть участь усі.                 .
     Днем спокою у свідків Єгови не вважається ні субота, ні неділя, ні якийсь інший день тижня. Вони виконують обряд водного хрещення, що символізує присвяту Богові. Тих, що приходять з інших протестантсь-ких деномінацій перехрещують, вважаючи їхню колишню віру сатанинською вигадкою. Свідки Єгови заперечують догмат про Святу Тройцю. Господь наш Ісус Христос - істиний Бог і людина - на їхню думку, всього тільки  Ангел, що ”зійшов” на землю, та став досконалою , без гріха, людиною. Святий Дух вони розуміють як силу Божу. Сектанти не моляться Господеві нашому Ісусу Христу, а підносять молитви тільки Єгові, але через Ісуса Христа.        .
     Як і інші протестанти, вони не моляться за померлих, не призивають у допомогу святих угодників Божих. Але, на це у них є свої причини: свідки єгови заперечують післясмертне буття душі. Єговісти не шанують Божу Матір,  мощі святих, не поклоняються святим іконам.
     У нашій країні існують два напря-мки єговізму - це прихильники Бруклінського центру - свідки Єгови і рух Дослідників Святого Писання. На чолі єговістської Громади стоїть старійшина - пресвітер. Його помічниками можуть бути трохи старші, не за віком, а за посадою, чоловіки, що очолюють ті або інші відділи Громади.          .
     Свідки Єгови відмовляються від виконання військової повинності, не беруть у руки зброї, відмовляються приймати присягу, якщо все-таки бувають прикликані в армію. Особливо непримиренні сектанти до всіх соціально-політичних інститутів державної влади. Вони не визнають ніяких цивільних свят і торжеств. Все в навколишній дійсності представляється їм вигадками сатани. .
     Рух свідків Єгови є одним із найактивніших у новітньому протестантизмі. В обов’язок кожного віруючого входить нести свідчення про швидку загибель цього злого світу у вогні прийдешнього Армагедону і настанні тисячолітнього царства. Найважливішими оманами хрис-тиянства, відповідно до тверджень єговістів, є навчання про Святу Тройцю, безсмертя душі і вічних мук грішників.

"Якщо пророк скаже іменем Господа,
але слово не збудеться і не виповниться, то не Господь говорив це слово, але говорив це пророк з зухвалості своєї - не бійся його".(Втор.18, 22) 


Короткий історичний опис

Засновником Міжнародного Товариства Дослідників Святого Письма — сьогоднішньої організації Свідків Єгови вважають Чарльза Тейза Рассела. Він народився 16 листопада 1852 р. в Пітсбурзі (Пенсільванія), що у США. Батьки Рассела - Йосип і Марія були ірландського походження, спові-дували пресвітеріанізм (одна із протестантських течій). Ще до 18-річного віку юний Чарльз тричі змінював своє віровизнання.
Спочатку перейшов до конгрегаціоналістів (інша протестантська церква), пізніше вступив до Християнського Товариства Молодих Людей, де був одним із найактивніших. Але і там довго не затримався. Його привабила і зацікавила ідея другого приходу Ісуса Христа. Про це Чарльз дізнався, слухаючи адвентистів.

З 1829 року свої ідеї почав проповідувати засновник адвентизму Вілл Міллер. За його підрахунками у 1844 році на землю мав вдруге прийти Ісус Христос, даючи своїм приходом початок «тисячолітньому царству». Але день 22 жовтня 1844 р. був звичайним днем, Міллер, на-магаючись виправити себе, призначив інший день, але і це було неправильним прорахунком. Роз-чаровані послідовники адвентиста Міллера залишили його, окрім невеликої групи, до якої пізніше приєднався Чарльз Рассел.

Ідея тисячолітнього царювання справила на буйну уяву молодого Чарльза неповторне враження. Він з великим ентузіазмом почав вивчати пророцтва Даниїла та книгу Об’явлення. З часом Рассел визнав, що Міллер помилявся у підрахунках. Він почав стверджувати, що Ісус Христос дійсно має прийти, але у 1874р. (за підрахунками Ч. Рассела). Так само, без жодних змін, пройшов і 1874 р. Щоб врятувати свій авторитет і віщування фальшивих пророків (про яких говорив Господь) Рассел заявляє, що Ісус Христос сам помилився, подаючи ознаки другого приходу. Тому і почав проповідувати прихід Христа, який мав би бути невидимим для людського ока. Правда, це не є оригінальною кон-цепцією Рассела, він узяв її від адвентистських місіонерів. У 1878 р. Рассел стає пастором адвентистів. Його проповіді і статті друкувалися у американських і канадських ча-сописах. Трохи пізніше, у 1879 році, побачив світ перший номер часопису «Вартова Башта». Цей часопис є офіційним органом секти.
З часом Рассел одружується із одною прихильницею його проповідей та науки. У 1879 р. Марія Францішка Аклей стає дружиною Рассела. Вона допомагала чоловіко-ві вести зібрання, але важка хвороба запалення шкіри призвела її до думки, що Бог карає її за неправильне вчення, і шлюб був розірваний.

Не довго тривала співпраця Ч.Рассела із адвентистськими місіонерами, Чарльз від’єднався від них і створив нову релігію, назвавши себе Божим посланцем. Він почав стверджувати, що Бог покликав його до правдивого роз’яснення Святого Письма. Для своєї нової релігії він переймає від адвентистів вчення про смертність душі і про відсутність пекла.

Ч. Рассел був плідним письменником. Він написав семитомні студії Святого Письма. Сьомий том був дописаний після його смерті, де Чарльз представлений у ролі «сьомого ангела» із книги Об’явлення Іоана Богослова. Рассел залишив після себе багато книг, брошур і т. д. У часописі «Вартова Башта» Ч. Рассел надрукував статтю про «несправедливі рядки Св. Письма» і наказав викреслювати їхні Св. Письма. Ось деякі з них: (Єв. Мк 16:9-10), (Єв. Лк. 23:34), (Єв. Ів. 21:25), (І Петр. 2:5), (II Петр. 1:16), (Об. 5:3-13), (Об. 20:5).
Пастор Рассел не розумів, як Ісус Христос міг молитися на  хресті за своїх вбивць:»Ісус же промовив: «Отче, відпусти їм, — бо не знають, що чинять вони».(Єв. Лк. 23:34)
Хто читає Святе Письмо, той зауважив, що у ньому пропущено багато подій з життя Ісуса Христа, Пресвятої Богородиці, апостолів. Тому не важко зрозуміти апостола Іоана, який писав:
«Багато є й іншого, що Ісус учинив. Але думаю, що коли б написати про все те, зокрема про кожне, той сам світ не вмістив би написаних книг! Амінь».(Єв. Ів. 21:25)

Багато з того, що вчинив Ісус Христос і чого не було записано перейшло до нас через Святе Передання. Ось ще один вірш, який за порадою Рассела слід викреслити:
«І не міг ніхто ні на небі, ні на землі, ані під землею розгорнути книги, ані навіть зазирнути в неї».(Об. 5:3)
Цей текст був не до вподоби Ч. Расселу, адже він був переконаний, що тільки він розуміє таємницю Божу. Перед ним Бог не має жодних таємниць. Представляючи себе «сьомим ангелом» він претендував на вічність щодо апостолів Іоана, Петра і Павла. Тому «сьомий ангел» викреслював невигідні йому вірші.

Дорогі у Христі брати і сестри, протягом багатьох століть ніхто не дозволяв собі змінювати змісту Святого Письма, як Старого так і Нового Завітів. Однак Ч. Рассел знайшов у собі відвагу на такий крок. Свідки Єгови не люблять, коли їм нагадують про засновника організації. Ще за життя Рассел був у великій пошані і  славі, а сьогодні про нього майже забули. У 1916 р. 31  жовтня               Ч. Рассел помер. Хоча за життя Ч. Рассел вчив, що він не помре, як звичайні люди, а приведе своїх співвизнавців живими до обіцяної землі (нового світу). Але не судилося, він помер, як кожна людина.

Після смерті Рассела керівником секти став Франклін Ратерфорд. Він мав юридичну освіту і тому  його зде-більшого знають, як суддю Ра-терфорда. Із сектою  зустрівся ви-падково - одна жінка принесла йому пакунок книжок і брошур організації. Зміст цих публікацій сподобався йо-му, і він незабаром приєднався до секти. Дещо пізніше був обраний адвокатом секти, його завданням було захищати в суді членів організа-ції, із завданням справлявся вміло, тому швидко зро-бив кар’єру і після смерті  Ч. Рассела був обраний керівником секти. А піз-ніше став «президентом релігійної організації». Ратерфорд проголосив, що у 1925 р. настане кінець старого світу, почнеться «Новий Світ» і до цього треба готуватися. Ось яким є бачення «Нового Світу» Ра-тер-фордом: на початку видимого ти-сячоліття воскреснуть пророки і патріархи. Де будуть жити воскреслі пророки? Не погано було б вибудувати комфортабельну віллу для таких гостей. Тому у найкращій із околиць Сан Дієго (штат Каліфорнія) виростає вілла для пророків. До того, як вос-креснуть пророки, хтось повинен жити у цьому будинку, щоб пізніше міг їх прийняти. Єдиною кандидатурою є пан президент організації Ратер-форд, який за внески організації на-казав придбати ще два  автомобілі (також нібито для пророків): Лінкольн і форд. У 1931 р. керівництво приймає нову назву - Свідки Єгови, і відкидає всі попередні назви, а їх було за  короткий час досить багато: («Товариство сіонської Башти», «Товариство трибуни народів», «Товариство дослідників Святого Письма»). Нова назва є влучною, ад-же вони вважають себе за Божих свідків. Забули, напевно, що Святе Письмо говорить: «Коли бо хто думає, що він щось, бувши ніщо, сам себе той обманює».(Гал. 6:3)

Суддя Ратерфорд написав 99 книжок і брошур. Його діяльність «притемнила» працю Рассела, якого Свідки Єгови швидко забули. Ра-терфорд помер 8 січня 1942 року, на своїй віллі в Сан Дієго, так і не дочекавшись пророків. 13 січня 1942 року керівником організації було одноголосно обрано Натана Гомера Кнорра. За його управління відомо, що Свідки Єгови запевняли, що в 1975 році настане Армагедон, - тобто буде остання боротьба з цим світом. Та 1975 рік вже давно минув, а пророкованого Свідками Єгови Армагедону так і не було. Про це писала брошура Свідків Єгови «Пробудись». Ця брошура вперше вийшла у світ у 1969 році, по підрахунках поміщених на ст. 13 брошури зазначалося, що до 1975 р. залишилося 6 років. Далі на ст. 14 в брошурі «Пробудись» написано, що у 1975 р. закінчується 6000 р. існування людства, тому Армагедон припаде на 1975 р., для більшого переконання подавалися цитати із Святого Письма. Сьогодні вже минуло 25 років з того часу, а 18-го кінця світу, згідно науки Свідків Єгови, так і не відбулося. Пан Кнорр помер 8 червня 1977 р. Черговим президентом було обрано Фредеріка Віллі Франза. Франз помер 24 грудня 1992 року, а наступним президентом секти «Свідки Єгови» було обрано Мільтона Геншеля.

далі буде....

[masterwish]

Приходили до мене ті свідки Єгови цілий місяць. На мої питання, відповіді я отримував наступного разу (правду кажуть, що дурний спитає, то розумний не пояснить ) чомусь жоден з тих, з якими я спілкувався, не сказав, що потрібно з однаковою повагою відноситися до всіх релігій, а лише паплюжив інші, наголошуючи на правоті власної. І повторював по кілька разів на якій вулиці відбуваються їхні збори. Це просто прибуткова та цікава робота. І доки будуть дурні люди, доти будуть проповідники.

[newroman]

«Велика тайна благочестя: Бог явився у плоті»
(1Тим. 3:16) - ця цитата найбільше ставить в стопор єговістів 
Та у них у Біблії, так як і у більшості протестантських, слово Бог замінено на слово Хто.

[A.L.V]

,,,велика - тайна благочестия: Он, Кто явлен был во плоти, (Новый Завет епископа Кассиана)
,,,Тайна истины, бесспорно, велика: Христос явился в образе человеческом, (Новый Завет Современный перевод )
,,,таємниця побожности є великою: Він з'явився в тілі, (о.Р. Турконяк )
,,,велика це таємниця благочестя: Хто в тілі з'явився  (Огієнко )
,,,таємниця побожности є великою: Він з'явився в тілі  (Українське Біблійне Товариство,1997)
,,,що тайна побожности - велика: Христос явився у тілі, ( Хоменко )
 Всі цитати з BibleQuote 4.5
  Чи можна вважати цих перекладачів єговістами ?

[newroman]

Цими переводами не користується Православна Церква через їх недосконалість. Зате їх дуже вже полюбляють всякого роду сектанти, через розмитість переводу. Особливо сектанти і протестанти полюбляють перевод Огієнка і Біблійного Товариства. Ще брати Гедеони також.

Яке не будь слово тільки не Бог. Бо тоді тлумачиться цей вірш конкретно. А так можна замінити на "Хто", "Він" чи "Христос", чи ще інше слово, і все! Вже можна тлумачити цей вірш по іншому.

[doktor-maks]

,,,велика - тайна благочестия: Он, Кто явлен был во плоти, (Новый Завет епископа Кассиана)
,,,Тайна истины, бесспорно, велика: Христос явился в образе человеческом, (Новый Завет Современный перевод )
,,,таємниця побожности є великою: Він з'явився в тілі, (о.Р. Турконяк )
,,,велика це таємниця благочестя: Хто в тілі з'явився  (Огієнко )
,,,таємниця побожности є великою: Він з'явився в тілі  (Українське Біблійне Товариство,1997)
,,,що тайна побожности - велика: Христос явився у тілі, ( Хоменко )

'...great is the mystery of godliness: God was manifest in the flesh...'
(1 Timothy, chapter 3, verse 16)
Bible. King James Version

Всі цитати з BibleQuote 4.5

BibleQuote користуються переважно протестанти та інші "біблійські" християни

[newroman]

ПРО СВЯТУ ТРОЙЦЮ

"Христос по плоти, сущий над всеми Бог".
(Рим. 9, 5) 
 
"Познаем Бога истинного и да будет в истинном Сыне Его Иисусе Христе. Сей есть истинный Бог и жизнь вечная".
(1 Ин. 5, 20) 
 
"Великая благочестия тайна: Бог явился во плоти, оправдал Себя в Духе, показал Себя Ангелам".
(1 Тим. 3, 16) 
"Для чего ты допустил сатане вложить в сердце твое солгать Духу Святому... Ты солгал не человекам, а Богу".
(Деян. 5, 3-4)

Істинно немає нічого нового під сонцем! Свідки Єгови, заперечуючи загальноприйнятий догмат християнства про Святу Тройцю, лише пов-торюють думки єретиків IV ст. від Р.Х., що не визнавали божественного достоїнства за Господом Ісусом Христом і Святим Духом. 
У своїх виданнях Бруклінский центр час від часу повертається до цієї тематики. Не затруднюючи себе серйозними богословськими ви-шукуваннями, єговісти в цьому випадку неодмінно приводять непереборну, на їхній погляд, тезу: «Бог єдиний, Ісус Христос тільки Його тво-ріння. Дух Святий - сила Божа, а не третя іпостась Святої Тройці». При цьому опонентові пропонують: «...Покажіть слова Священного Писання, що говорили б про Тройцю». Покажіть, де в Писанні сказано, що Бог складається з трьох осіб: Отця, Сина і Святого Духа - і що ці три особи є єдиним Богом. І, нарешті, третє: знайдіть якесь місце Писання, де говорилося б, що Отець, Син і Святий Дух рівні у всякому відношенні, наприклад у відношенні вічності, сили, становища і мудрості. І на ці питання усім дадуть приблизно таку відповідь: «Ви мо-жете шукати, скільки завгодно, але не знайдете жодного вірша в Писанні, у якому є слово Тройця, і не знайдете такого, у якому говорилося б, що Отець, Син і Святий Дух рівні у всякому відношенні. Наприклад, у відношенні вічності, сили, становища і мудрості. Жодне місце Писання не повідомляє, начебто Син рівний Отцю в цих відносинах, і якби існували такі місця Писання, те це свідчило не про Тройцю, а в кращому випадку про двойцю. Ніде Біблія не рівняє Святого Духа до Отця» і. т.д.                                                                  .
Завзято впроваджується думка, що ні Новий, ні Старий Завіт не містять навчання про Святу Тройцю, що є плід міркування богословів IV століття від Різдва Христового, а мужі перших століть нічому такому не вчи-ли. . 
     Єговісти, щоправда, визнають, що в Писанні є «натяки» на навчання про Тройцю. «Запитай себе, - пишуть вони, - чи можливо, щоб Біблія тільки натякала б на головне у своєму навчанні: про те, хто такий Бог? Біблія, що настільки виразно трактує основні дог-мати християнського навчання, замовчує про найголовніше? Невже Тво-рець всесвіту не міг залишити книгу, що свідчила б про верховенство Тройці?».    . 
Дійсно, Біблія дана Церкві, що розуміє її і при необхідності роз’яснює ві-руючим найбільш незрозумілі місця. Одначе у руках і вустах сектантів, що відійшли від істинного вчення Пи-сання, вона з неминучістю стає предметом розбратів і спокус. Скільки б не було сект у світі, кожна з них, стверджуючи «своє навчання», тим са-мим заперечує всі інші. Так, що дозволимо собі не погодитися з твер-дженням єговістів, що говорять про повну ясність Біблії.                 .
     Християнські богослови завзято приписують Писанню свої ідеї про Тройцю. Але їх немає в текстах Свя-щенного Писання, а самі ці ідеї про Тройцю суперечать ясному свідченню Біблії як єдиного цілого, говорять єговісти, звичайно приводячи кілька витримок зі Священного Писання, що дійсно прямо не свідчать про Святу Тройцю. От одна із них: «Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось, Я з вами по всі дні, до кінця віку. Амінь» (Мф. 28, 19-20). Деякі, міркують вони, заявляють, що це вка-зівка на Святу Тройцю. Але прочитайте ці вірші. Хіба там йдеться про те, що три особи є одним Богом, що вони рівні у відношенні вічності, сили, положення і мудрості? Немає! Те ж можна сказати і про інші місця Писання, у яких згадуються ці троє разом.      .
На це необхідно заперечити, що в даному вірші не говориться і про Божество Отця. Чому ж сектанти визнають Його Богом? Не сказано в ньому також про Його безначальність і всевідання. Дотримуючись міркувань сектантів, довелося б визнати, що Він не володіє ні мудрістю, ні всесиллям просто тому, що в багатьох текстах Писання про це не згадується. Приведемо ще одне з подібних суджень:«Що стосується тих, хто бачить вказівку на існування Святої Тройці в Євангелії від Матфея (28, 19-20) через вживанні в однині слова «ім’я», що відноситься до Отця, Сина і Святого Духу, то нехай вони звернуть увагу, що слово «ім’я» вжито в однині в зв’язку з епізодом про Авраама і Ісаака у книзі Буття» (48, 16).
     Відкриємо книгу Буття і прочитаємо 48-ю главу, у якій йдеться про те, що Ізраїль, благословляючи Єфрема і Манасію, сказав: «Ангел, що визволяє мене від усякого зла, нехай благословить отроків цих, нехай буде на них наречене ім’я моє й ім’я батьків моїх Авраама і Ісаака» (Бут. 48, 16).                                                   .
     Насамперед, сказано:  «ім’я батьків моїх», що вказує на множинність. Якби було сказано: «в ім’я батька мого Авраама і Ісаака», то ми тільки в силу психології сприйняття зробили би висновок, що мова йде про двох осіб - Авраама і Ісаака, а не про одного Авраама-Ісаака.             .
     Далі, якщо не помітити в книзі Буття (48, 16) словосполучення «батьків моїх», як це роблять єговісти, порівнюючи його за змістом з віршем з Євангелія від Матфея (29, 19-20) і розглядати слово «ім’я» у сполученні з іменами Авраама та Ісаака, то виявиться, що і цей їхній аргумент не спрацьовує. Поняття «ім’я» у зв’язку з іменами Авраама та Ісаака вказує нам на існування двох особистостей, рівних у всіх відносинах.        .
     Також у Євангелії від Матфея «ім’я Отця і Сина і Святого Духа» буде закономірним сприймати по своїй сутності як рівновелике між Отцем, Сином і Святим Духом. Якщо ми вирішили, за кого шануємо одну з осіб, то точно таке ж достоїнство ми повинні будемо надати і двом іншим особам. Якщо Отець - Бог, то Бог і Син, і Святий Дух.  .
     «Далі, - відзначають єговісти, - триі-постасники також вказують» на Єван-геліє «від Іоана (1, 1), де, відповідно до деяких перекладів, говориться: «Слово було в Бога і було Богом». Але з інших перекладів Біблії (мається на увазі, звичайно ж, у першу чергу переклад «Нового Світу») випливає, що слово було «Богом» або «божестве-нним», що зовсім не обов’язково означає Бога, але іншу могутню особу. Далі сказано: «Слово було в Бога». Логічно допустити, що Воно (Слово) не може бути тим же самим Богом. І, незалежно від природи «Слова», вар-то визнати, що в Євангелії Іоанна (1, 1) «згадані тільки дві особи, а не три».
Заперечуючи єговістам, ми виходимо з неприйнятності їхніх посилань на якісь переклади і «справжні» тексти Біблії. Звичайно мова йде про той же єговістський переклад «Новий світ». В даний час на російську мову переведена тільки незначна його частина. Та ж обставина, що Іоан Богослов говорить нам про двох осіб (Ін. 1, 1-3), а не про трьох, ніяк не свідчить на користь супротивників Святої Тройці. Святий Іоан у ряді місць Писання засвідчив свою віру в Бога - Тройцю. Так, у перших же віршах свого Євангелія він дав вчення про те, що Той, Кому присвячене благовістування, є істинний Бог - Слово.                  .
     По своїй сутності сектантство далеке від серйозного богослів’я. То-му автори статті, імовірно, рахували зайвим показати більш вагомі докази в захист псевдовчення. Органічно нездатні до створення позитивного вчення, вони розбирають ті окремі місця Писання, де не цілком виразно свідчиться на користь вчення про Триєдність Божества. Вірші Біблії, які з очевидністю вказують на Триєдиність Божества, обходяться сектантським легкодухим мовчанням.       .
     Вчення про Святу Тройцю - це наріжний камінь християнської віри. Без прийняття трьох осіб у Бозі не можна говорити ні про Бога-Спа-сителя, ні про Бога-Освячувача. Де немає віри в Тройцю, там не може бути мови про Божество Христа, а де заперечується Божество Христа, там скасовується саме християнство як релігія спокути. Таким чином, як у своєму цілому складі, так і в кожній окремій істині свого вчення християнство спирається як на першу свою основу - на догмат про Святу Тройцю.

далі буде....
 

[DVania]

По цій темі хочу додати те,що я сам знайшов  в Біблії.дії20:28"Пильнуйте себе та всієї отари,в якій СВЯТИЙ ДУХ вас поставив єпископами,щоб пасти Церкву Божу,яку ВЛАСНОЮ КРОВ'Ю НАБУВ ВІН"євангеліє від Ів.4:24"Бог є Дух,і ті що ЙОМУ вклоняються,повинні в дусі та правді вклонятись"посл.св.ап.Павла до Римлян8:9"А ви не в тілі,але в Дусі,бо ДУХ БОЖИЙ живе в вас.А коли хто не має ХРИСТОВОГО ДУХА,той не ЙОГО"ев.від.Матвія28:19"Тож ідіть і навчіть всі народи,христячи їх в  ІМ'Я  Отця,і Сина,і Святого Духа,."дії7:59"І побивали камінням Степана,що молився й казав "ГОСПОДИ ІСУСЕ-ПРИЙМИ ДУХА МОГО!"

[WikTor]

Запитання до автора теми!

А звідки така впевненість що саме у свідків Єгови неправдиві свідчення? Я взагалі далекий від релігії але ж як можна знати на чиїй стороні правда?
Виникає питання ще одне, а чия релігія вірна, християнська чи мусульманська, що вірне Біблія чи Коран? Існує БОГ чи існує АЛАХ!

Вибачте за термінологію можліво неправильно висловився але я дійно далекий від релігії.

Ииихх знав би я всі ці відповіді ............. 

[Medved]

Існує БОГ чи існує АЛАХ!

 Я наприклад різниці не бачу.В нас Бог , в них - Аллах. Істинне мусульманство не закликає до відрізання голів "невірним". Мусульманство з часом теж пройшло через багато видозмінень під впливом геополітики. Як власне і християнство.Згадайте середні віки, інквізиції, і т.д.

А звідки така впевненість що саме у свідків Єгови неправдиві свідчення? Я взагалі далекий від релігії але ж як можна знати на чиїй стороні правда?

 В тому що в більшості християн є здатність логічно мислити. Якщо до них приходять свідки Єгови і розказують шо правда а що ні, то все ж таки подавляюча більшість футболить цих рєбят або закривають перед ними двері.Зрештою можна прикинути скільки в цілому світі єговістів а скільки "стандартних" християн.

[newroman]

А звідки така впевненість що саме у свідків Єгови неправдиві свідчення?

 Уважно читайте критичний розбір їхнього віровчення і все стає зрозуміло. Секта створена в ХIХ ст. як і багато інших протестантських течій, головною доктриною котрих було вчення про кінець світу, а не спасіння душі.

Виникає питання ще одне, а чия релігія вірна, християнська чи мусульманська, що вірне Біблія чи Коран? Існує БОГ чи існує АЛАХ!

Чи ми називаємо Творця Богом чи Алахом, він все одно існує і завдяки Йому існуємо ми. А, що вірніше Біблія чи Коран, то однозначно Біблія. Коран писався вже в новозвітній час через декілька століть після Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Основа скопійована з Біблії і змінена, через те багато чого схожого поверхнево.

http://www.pravoslavie.ru/put/080326123610   св. Феофан про часи боротьби християнства і мусульман, котрий жив у ці часи і бачив все сам.


Відповідь від: 22 Жовтня 2008, 20:06:20Та все таки продовжу про секту свідків Єгови.


Зараз розглянемо, що говорить Старий Завіт про Бога-Тройцю


Старий Завіт готував древню людину до прийняття Спасителя. Тоді Бог ще не відкривав Себе з такою чіткою ясністю, з якою Він відкрив Себе в Новому Завіті, тому що схильні до багатобожжя іудеї могли невірно витлумачити Його вчення. Перш ніж відкрити людям віру в Тройцю, потрібно було затвердити їх віру в Єдиного Бога. Необхідність відкрити Себе як Тройцю виникла після втілення Другої Іпостасі Божества. Та проте Старий Завіт містить у собі вказівки на Бога-Тройцю, що стає особливо переконливим, якщо ці місця Писання розглядати у світлі Новозавітних одкровень.
Одне з таких місць ми зустрічаємо в першому розділі книги Буття. «І сказав Бог: створімо людину за образом Нашим за подобою Нашою» (Бут. 1, 26). Слова: «за образом Нашим, за подобою Нашою» – вказують на те, що особи, до яких Він звертається, мають тотожний з Ним образ і природу. Тут Творець радиться з рівними Собі по достоїнству. Таким не може бути ні Ангел, ні хто-небудь інший, а тільки такий же Бог. Але Бог Старого Завіту єдиний. Новозавітнє вчення розкриває нам зміст цих слів.   Множинне: «створімо за образом Нашим» - непрямо вказує на раду Святої Тройці.
Розбираючи це місце, деякі дослідники припускають, що тут Бог говорить про Себе в множині, виражаючи так Свою велич. З цим не можна погодитися. У Біблії Бог скрізь говорить про Себе у формі однини. Місця ж, подібні розглянутому нами, у Біблії велика рідкість, у всьому Писанні їх декілька.
Аналогічний зміст несуть і слова Господа, сказані Ним перед вигнанням праотців з Раю: «І сказав Господь: ось, Адам став як один з Нас, знаючи добро і зло» (Бут. 3, 22). Який же зміст вкладається в слова «Нас»? Що це - рада Бога з Ангелами? Якщо так, то з якими? Людина тільки після гріхопадіння пізнала добро і зло, тобто на власному досвіді прилучилася до зла. Виходить, до гріха зло їй було невідоме. Те ж ми повинні сказати і про Ангелів. Добрі ангельські сили не відають  - що є «добро» і «зло». Точніше було б сказати: вони не можуть порівнювати добре і зле, тому що непричетні до останнього. Невже в такому випадку Бог розмовляє з падшими Ангелами? Подібне, звичайно ж, неможливо. Залишається тільки одне - припустити, що цей вірш вказує на існування «декількох» Богів, яким у силу їхнього всевідання відомі наслідки впливу гріха на душу людини або на щось інше. Багатобожжя єговісти відкидають, отже, залишається визнати існування однієї божественної природи в декількох Особах.
Такий же зміст мають слова, сказані Господом перед розсіюванням народів. «І сказав Господь... Зійдемо ж і змішаємо там мову їхню» (Бут. 11, 6-7). Тут також під Особою, до якої звертається Бог, варто розуміти особу божественного достоїнства, тому що нижче сказано: «І розсіяв їх Господь звідти по всій землі» (Бут. 11, 8 ).
Унаведених місцях Біблії засвідчується множинність осіб у Бозі, але не вказується їхнє число. В інших віршах ми знаходимо прямі вказівки на троїчність Осіб у Бозі. В одному з таких віршів розповідається про зустріч Авраама з Богом, що з’явився в образі трьох мандрівників. У Писанні сказано: «Три мужі стоять навпроти нього.» (Бут. 18, 2). «І повернули мужі звідти і пішли до Содома; Авраам же ще стояв перед лицем Господа» (Бут. 18, 22). До усіх трьох Авраам звертається: «Владика» (Бут. 18, 32).
Пророку Ісаї у видінні з’являється Господь, що сидить на престолі в оточенні серафимів, що взивали один до одного: «Святий, Святий, Святий, Господь Саваоф» (Іс. 6, 3). Після того як один із серафимів доторкнувся до вуст пророка Ісаї, той почув голос Господа:«Кого Мені послати? І хто піде для Нас?» (Іс. 6, 8 ).
Троєкратне оспівування серафимами Бога, який казав: «Хто піде для Нас», - також вказує нам на троїчність осіб у Божестві. Але, можливо, Бог тут розмовляє із серафимами? Обширний контекст слова Божого не дозволяє нам зробити такий висновок. За словами святого Іоана Богослова, Ісая, коли бачив Господа, бачив славу Сина Його (Ін. 12,41). Апостол язичників свідчить, що Ісая чув голос Духа Святого, який послав його на пророче служіння до народу ізраїльського (Діян. 28, 25-28). І якщо Дух Святий є просто божественна сила Бога, як стверджують свідки Ієгови, то яким же чином з цією нерозумною силою можна радитися?

далі буде Старий Завіт про Бога-Сина і Бога-Духа

[newroman]

Старий Завіт про Бога-Сина і Бога-Духа Святого

У Старому Завіті поряд із навчанням про троїчність осіб у Божестві, є незаперечні вказівки на іпостасне буття. Найбільше це вчення розкривається у восьмому розділі книги Притч, де говориться про премудрість Божу, під якою ми розуміємо Другу Іпостась Святої Тройці. «Господь мав Мене початком  путі Своєї, раніше творінь Своїх, споконвіку; від віку я помазана, від початку, раніше буття землі. Я народилася, коли ще не існували безодні, коли ще не було джерел, повних води.» (Притч. 8, 22-24). Тут Премудрість присвоює Собі особисте буття. Вона існувала з Богом раніше всякого Його створіння. Ви-ходить, це не Ангел, нехай навіть первонароджений, і не сила Божа, що не може бути особистісною. Во-на (Премудрість) особистісна і пред-вічно в Бозі перебуває. В Бозі не може перебувати ще якась окрема від Нього «розумна премудрість». Бог - це сукупність мудрості, всевідання і т.д. І якщо Вона (Премудрість) виступає як особистісне начало, то ми повинні визнавати Її за Особистість (Другу Іпостась Тройці). А, що Пре-мудрість не створена, вказує те, що  Вона є початок шляхів Божих, що була «раніше творінь» (Притч. 8, 22).                                .
     Пророк Ісая, пророкуючи явлення Месії на землю, називає його: «Дивний радник, Бог кріпкий, Отець вічності, Князь миру» (Іс. 9,6).    . 
     У пророка Давида в Псалтирі є наступні слова: «Господь сказав до Мене: «Ти Син Мій, Я нині поро-див Тебе» (Пс. 2,7). У цих словах Бог Отець звертається до Сина й іменує Його нині народженим, тобто завжди народжуваним із Себе. Подібне ми бачимо й у сто дев’ятому псалмі, де Бог Отець також говорить Синові: «Із утроби раніше віків Я породив Тебе» (Пс. 109, 3).         
     З християнського вчення нам відомо про споконвічну незміню-ваність Бога. Визначення - Отець і Син вказують на істотну сторону буття Творця. Якщо були часи, коли в Отця не було Сина, то чи можна Його в той час було іменувати Отцем? Бог народжує Сина раніше зоряниці (ранкова зоря), тобто раніше всякого буття, зі Своєї сутності, і це народження вічне, тому що відбувається завжди.        .
     Божественність Ісуса Христа зі всією очевидністю підтверджується й іншими Старозавітними Писаннями. Пророк Ісая про Месію говорить: «Ось Бог ваш, прийде помста, воздаяння Боже; Він прий-де і спасе вас. Тоді прозріють очі сліпих, і вуха глухих відкриються» (Іс. 35, 4-5). Спаситель як би нагадує цей вірш із Писання перед учнями Іоанна Хрестителя як доказ свого месіанства (Лк. 7, 22). Цією прямою цитатою з Ісаї Ісус вказує на Свою природу як на втілення Бога. У пророка Захарії є вказівка, що Бог буде простромлений, і це в буквальному значенні випов-нилося над Спасителем (Зах. 12, 10; Ін. 19, 37). Пророк Іоїль говорив, що наступить час, коли кожний, хто призве ім’я Господнє, спасеться (Іоїль. 2, 32). У Новому Завіті цей вірш цитується Апостолами двічі і відноситься до Христа (Діян. 2, 20-21; Рим. 10, 9-13). Апостол Петро в Першому Пос-ланні називає Спасителя каменем спотикання і спокусою. У пророка Давида ці слова відносяться до Бога Старого Завіту (Пс. 118, 22). Святий Павло в посланні до Филип’ян пише, що перед ім’ям Ісуса схилилося всяке коліно небесних, земних і пекельних (2, 10). Цей текст взятий з Ісаї (45, 23) і прямо відне-сений до Ісуса. Якщо ж ми розглянемо контекст Ісаї, то побачимо, що нікому, крім Бога, не могло поклоня-тися «усяке коліно». У другому розділі Одкровення Спаситель говорить Фіатірській церкві: «І дітей її уражу смертю, і зрозуміють усі Церкви, що Я є Той, Хто випробовує серця й утроби» (2, 23). Тут Спаситель додає до Себе слова пророка Єремії про Бога: «Я, Господь, проникаю в серце і випробовую нутрощі» (17, 10).                 .
     У пророка Ісаї є висловлювання про те, що слава належить тільки Богові і Він ні з ким не буде нею ділитися. Господь же про Себе свідчить: «І нині прослав Мене Ти, Отче, у Тебе Самого - славою, що Я мав у Тебе раніше буття світу» (Ін. 17, 5). Якщо слава належала тільки Творцеві, то Ісусові належало бути Творцем-Богом, тому що Він заявляє, що мав славу раніше буття світу.
Про Спасителя в Писанні сказано, що Він «світло істинне» (Ін. 1, 9). У Старому Завіті про Творця кілька разів говориться, що Він є Світлом (Іс. 60, 1). Неможливо допустити, що можуть існувати два істинних світла, тому що Бог єдиний. Про Спасителя в Одкровенні сказано, що Він Цар царів і Господь пануючих (Одкр. 1, 4). У Старому Завіті про Бога говориться, що він Цар (Єр. 10, 7; Пс.46, 7-8) і Господь (Втор. 10, 1). Біблія нас учить, що єдиний Господь (Еф. 4, 5). Виходить, Бог і Спаситель рівні по своєму достоїнству.            .
     У пророка Ісаї є наступні слова: «Я Господь, і немає Спасителя крім Мене» (Іс. 43, 11). Новий Завіт називає Спасителем тільки Ісуса Христа (Діян. 4, 11-12), недвозначно розуміючи під ним Христа-Бога. У Євангелії про Своє достоїнство Спаситель говорить: «Перш, ніж був Авраам, Я є» (Ін. 8, 58). Співставляючи ці слова із старозавітними словами Бога, ми можемо зробити висновок, що в Старому і Новому Завітах мова йде про одну особу. Так, Бог, звертаючись до Мойсея, говорив: «Я є» (Вих. 3, 14).                         .
     У Старому Завіті є вказівки і на Бога Духа Святого, правда вони не настільки ясні, як висловлення про Сина Божого.                    .
     Про створення всесвіту говориться: «Дух Божий носився над водою» (Бут. 1, 2). В інших місцях сказано, що Він веде людей у землю правди (Пс. 142, 10), що Він посилається Богом до пророків для наставляння (Зах. 7, 12).     .
     Пророк Ісая від імені Месії викликує: «Послав Мене Господь Бог і Дух Його» (Іс. 48, 16) або «Дух Господа на Мені, - говорить Месія, - тому що Господь помазав Мене благовіствувати жебракам» (Іс. 61, 1).

[Кітка_Проня]

в мене є хороший фільм про свідків єгови... до перЕгляду я думала, шчо насправді знаю, шчо вони собою являють))))) можУ вдарувати дЕкілька екземплярів бажАючим

[NetomaN]

So4kavi4 як фільм називається? думаю є можливість сказати його з інтернету 

[Кітка_Проня]

фільМ так і назИВається "свидетели иеговы")))))))
якШО є одноімЕнні, то можУ вдАрувати той, шчо є в менЕ.

[A.L.V]

Ворога потрібно знати в лице ,тож давайте розглянемо, про що пишуть СЄ ,зокрема на свому сайті.Розгляньте цю статтю і зрозумійте чому насправді вчать нас ці вовки в овечих шкірах!
   
ТЕЛЕВИЗОР может стать мощным средством обучения. С помощью телевизора мы узнаём о далеких народах и странах, в которых никогда не бывали. Мы пробираемся сквозь тропические джунгли, достигаем полярных льдов, поднимаемся на вершины гор и погружаемся в океанские глубины. Мы проникаем взором в удивительный мир атомов и звезд. В прямом эфире мы можем наблюдать за событиями, которые происходят на другом конце земного шара. Мы находимся в курсе текущих событий, узнаем больше о политике, истории, культуре. На экране телевизора перед нами предстают люди в самые тяжелые и самые радостные моменты их жизни. Телевизор развлекает, обучает и даже воодушевляет.

И все же многое из того, что показывают по телевизору, нельзя назвать ни полезным, ни познавательным. Пожалуй, больше всего телевидение критикуют те, кто считает, что вопиющая жестокость и откровенный секс буквально наводнили экран. Согласно одному исследованию, проведенному в Соединенных Штатах, примерно две трети телепрограмм содержат сцены насилия, причем каждый час показывают в среднем шесть таких сцен. К тому времени, как ребенок вырастет и станет взрослым, он увидит по телевизору тысячи сцен насилия и убийства. Немало эфирного времени отводится также программам и фильмам безнравственного содержания. В двух третях телепередач и фильмов говорят о сексе, а более одной трети содержат сексуальные сцены и представляют секс как нечто безопасное, происходящее в порыве чувств и вполне нормальное для неженатых людей*.

Фильмы, содержащие секс и насилие, невероятно популярны во всем мире. Американские боевики после выхода в прокат попадают на экран телевизора, а затем их приобретают телекомпании других стран. Такие фильмы не всегда отличаются хорошей игрой актеров и продуманным сценарием, они рассчитаны на простого обывателя. Чтобы завладеть вниманием зрителя, сюжет обычно строят на драках, убийствах, спецэффектах и сексе. Но чтобы удержать это внимание, постоянно требуется что-то новое. Зрители, как правило, устают от однообразия. То, что сначала пользовалось шумным успехом, со временем приедается. Чтобы не потерять зрителя, режиссеры доходят до крайностей, стараясь его шокировать. Для этого они добавляют еще больше сцен насилия и секса, делая фильм более захватывающим, вызывающим и жестоким.
Споры о влиянии телевизора

Как на зрителя влияет постоянный просмотр телепередач, в которых присутствует насилие и секс? Критики считают, что просмотр жестоких сцен вызывает у зрителя агрессию и притупляет чувство сострадания к реальным людям. Они также утверждают, что просмотр сцен сексуального характера провоцирует человека вступать в беспорядочные половые связи и подрывает нравственные устои.

Но на самом ли деле влияние телевизора настолько пагубно? Горячие споры об этом ведутся на протяжении десятилетий; были написаны тысячи книг и статей, проведены сотни исследований. Труднее всего установить причинно-следственную связь и доказать, что просмотр по телевизору жестоких сцен в детском возрасте приводит к агрессии в более поздние годы. Предположим, вы впервые приняли какое-то лекарство, и через несколько часов у вас на коже появилась сыпь. В этом случае нетрудно догадаться, что причиной аллергической реакции стало лекарство. Но аллергия не всегда проявляется так быстро. В таком случае связать ее с конкретным лекарством может быть намного сложнее, поскольку существует множество причин аллергических реакций.

Подобным образом, нелегко доказать, что насилие на экране приводит к преступности и нарушению общественного порядка. И все же результаты многих исследований показывают, что такая взаимосвязь есть. Более того, некоторые преступники признавались, что увиденное по телевизору формировало их взгляды и побуждало к насилию. Но на человека оказывает влияние множество факторов. Росту агрессии также могут способствовать жестокие видеоигры, нормы, принятые в семье и среди друзей, условия жизни в целом.

Неудивительно, что мнения по этому вопросу расходятся. Вот что написал один канадский психолог: «Нет прямых доказательств того, что насилие на экране порождает насилие в жизни и притупляет чувство сострадания». С другой стороны, Американский комитет ассоциации психологов по СМИ и обществу отмечает: «Совершенно очевидно: чем больше сцен насилия люди смотрят по телевизору, тем терпимее они становятся к проявлениям жестокости и более агрессивны в обращении с другими».
КАК ОТНОСИТЬСЯ К НАСИЛИЮ И СЕКСУ НА СТРАНИЦАХ БИБЛИИ?

В чем разница между тем, как насилие и секс представлены на экране, и тем, как они описываются в Библии? В Библии такое описание дается не с целью развлечения, а для назидания (Римлянам 15:4). В Божьем Слове записаны исторические факты. Они помогают нам понять отношение Бога к различным вопросам и учиться на ошибках других.

В большинстве стран, где реклама идет по телевизору, сцены секса и насилия включают в нее не с целью назидания, а ради наживы. Рекламодатели стремятся привлечь как можно больше людей, а насилие и секс как раз то, что приковывает внимание зрителей. Они смотрят рекламу и в итоге покупают предлагаемый товар. Дикторы новостей придерживаются такого принципа: «Чем больше крови, тем лучше». Другими словами, леденящие кровь сообщения о преступлениях, стихийных бедствиях и войнах по рейтингу выше, чем так называемые спокойные новости.

Хотя в Библии и описывается жестокость, эта книга призывает людей вести мирную жизнь, не мстить, но улаживать проблемы в духе любви. Библия выступает за высокие нравственные нормы. К этому редко призывают по телевизору (Исаия 2:2—4; 1 Коринфянам 13:4—8; Эфесянам 4:32).
ТЕЛЕВИЗОР И ДЕТИ

На основании многочисленных исследований, которые велись несколько десятилетий, подавляющее большинство ученых и работников здравоохранения пришли к выводу, что просмотр сцен насилия наносит детской психике серьезный вред. Фонд семьи Генри Кайзера

[Мы согласны] с Американской академией педиатрии, что «детям до двух лет вообще нельзя [смотреть телевизор]». Поскольку в этом возрасте происходит интенсивное развитие головного мозга, детям необходимы подвижные игры и живое общение. Это способствует их физическому развитию и формированию навыков общения. Национальный институт по вопросам средств массовой информации и семьи
Влияние телевизора

Как мы увидели, эксперты спорят о том, можно ли доказать, что насилие на экране порождает насилие в жизни. Практически каждый согласится с тем, что телевизор влияет на наши мысли и поступки. Подумайте: всего лишь одна фотография может заставить нас плакать, смеяться или гневаться. Музыка также способна глубоко затрагивать наши чувства. Слова, даже напечатанные на бумаге, побуждают нас размышлять, переживать или действовать. Насколько же большей тогда силой обладает движущееся изображение, искусно дополненное музыкой и словами! Вот почему от телевизора бывает не оторваться. И он есть практически в каждом доме. В одной книге говорится: «С тех пор как человек овладел письмом... ни одно другое средство для передачи мыслей не оказало столь сильного влияния на цивилизацию».

Коммерческие фирмы ежегодно тратят миллиарды долларов на рекламу, поскольку знают, что на зрителей влияет то, что они видят и слышат. Они не просто надеются, что реклама сработает,— они в этом полностью уверены. Реклама помогает им продавать товар. Например, в 2004 году компания «Кока-Кола» потратила 2,2 миллиарда долларов на рекламу в печати, по радио и телевидению. Были ли оправданы такие расходы? В том году доход компании составил почти 22 миллиарда долларов. Рекламодатели знают, что один рекламный ролик вряд ли подействует на зрителя. Поэтому они годами внушают те или иные идеи.

Если даже 30 секунд рекламы влияют на наши взгляды и поведение, можно не сомневаться, что, часами просиживая у телевизора, мы попадем под его влияние. В книге «Всемирная история телевидения» говорится: «При помощи даже самой безобидной и обычной развлекательной программы телевизор действует подобно коварному советчику» (Television—An International History). А вот что отмечается в книге «История телевидения в иллюстрациях»: «Телевизор меняет наше мышление» (A Pictorial History of Television). Поэтому важно спросить себя: влияет ли на меня телевизор так, как я этого хочу?

Для тех, кто служит Богу, этот вопрос имеет особое значение. Многое из того, что показывают по телевизору, идет вразрез с библейскими принципами и нравственными нормами. Правила поведения и образ жизни, которые Библия осуждает, на экране представлены как нечто приемлемое, общепринятое и даже супермодное. В то же время в фильмах и телешоу часто можно видеть, как христианскими принципами пренебрегают, а те, кто живет по ним, нередко становятся объектом насмешек. Один писатель с грустью отметил: «Мало того что извращения становятся нормой, сама норма уже стала извращением». К сожалению, слишком часто этот «коварный советчик» нашептывает, что добро — это зло, а зло — это добро (Исаия 5:20).

Влияет ли на меня телевизор так, как я этого хочу?

Нужно внимательно подходить к выбору передач, так как это влияет на наше мышление. В Библии говорится: «Общающийся с мудрыми будет мудр, а кто дружит с глупыми, развратится» (Притчи 13:20). Библеист Адам Кларк отмечает: «Общаться с человеком значит испытывать к нему любовь и привязанность; и мы не можем не подражать тем, кого мы любим. Обычно говорят: „Скажи мне, кто твой друг, и я скажу, кто ты“. Познакомьте меня со своими друзьями, и я скажу, каких нравственных ценностей вы придерживаетесь». Как мы увидели, большинство людей проводят очень много времени в компании телегероев, которых нельзя назвать мудрыми, и «общаются» с теми, кого преданный Богу христианин никогда не пригласил бы в гости.

Телевизор — это устройство, с помощью которого вы позволяете, чтобы в вашей же гостиной вас развлекали люди, которых вы никогда не пригласили бы к себе домой. Дэйвид Фрост, диктор британского телевидения

Если бы врач прописал вам сильнодействующее лекарство, вы, скорее всего, тщательно взвесили бы все за и против, перед тем как начать его принимать. Если принимать не то лекарство или нужное лекарство, но в больших количествах, можно серьезно повредить своему здоровью. То же самое и с просмотром телевизора. Поэтому было бы мудро заранее подумать, стоит ли смотреть какую-то передачу или фильм.

Апостол Павел советовал христианам размышлять о том, что истинно, что достойно серьезного внимания, что праведно, что чисто, что заслуживает любви, о чем говорят с одобрением, что добродетельно и что похвально (Филиппийцам 4:6—8). Последуете ли вы этому совету? Если да, то ваши усилия вознаградятся.

*  Статистические данные в других странах мало чем отличаются от данных в Соединенных Штатах, поскольку американские фильмы и телепередачи смотрят во всем мире.

[newroman]

Те що телевізор злодій і брехун, вчать майже всі секти, деномінації і релігії. Від цього єговісти не перестають бути тоталітарною сектою із брехливим вченням і далеко не богословським тлумаченням окремих уривків зі Святого Письма. Мало того, ще й видаляють невигідні їм уривки із Біблії.

А лице ворога ми якраз і розглядаємо у цьому розділі. По частинках розглянемо, під мікроскопом. А як щось не так то будь ласка ОПРОВЕРГАЙТЄ.

[WikTor]

Чим дальше в ліс тім більше дров, зрозумію щось, і починаєш розуміти що ти нічого не зрозумів, але все рівно дякую за відповідь, основна думка зрозуміла! 

[newroman]

Новий Завіт про Бога -Сина

Уширшому значенні Господь відкриває людям своє вчення про Другу і Третю Іпостасі Святої Тройці після втілення Сина Божого. Таким чином, Новий Завіт, не відкидаючи навчання Старого Завіту про єдність Божества, доповнює його в частині, що стосується Троїчності Осіб у Бозі.
     Про рівність Ісуса Христа з Богом Отцем є багато свідчень у Новому Завіті. Христос так відповідав фарисеям після зцілення розслаб-леного в суботу: «Отець Мій донині робить, і Я роблю» (Ін. 5, 17).Говорячи про своє право і владу робити те, що Отець робить, Він вказує на рівне з Ним достоїнство по Божеству. Після шестиденного творіння Своїм промислом Бог Отець ніколи не відступав від Свого творіння. Не при-пиняється Промисел Божий і в суботу, це і розумів Спаситель, коли вказував, що Він рівний Отцеві і біль-ший від суботи і тому вправі поступати як побажає в будь-який час.
     Те, що зміст слів Спасителя виразно вказує на Його достоїнство, видно з намірів фарисеїв. Тому що «ще більше вишукували, як Його вбити за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Отцем Своїм називав Бога, рівняючи Себе до Бога» (Ін. 5, 18). Це остаточно розв’язує питання, у якому значенні іменував Себе Сином Божим Спаситель. .
     У Писанні синами Божими на-зиваються ангели (Іов. 1, 6; 2,1 1), а іноді і люди (Втор. 14, 1; Рим. 8, 14). Спаситель називав Себе Сином Божим у власному значенні цього слова, по природі усвідомлюючи Себе рівним Богові (Ін. 5, 18). За це і переслідували його іудеї - тому що зробив Себе Сином Божим (Ін.. 5, 19). Тут грецьке слово «ison» означає - рівний по якості і кількості, що володіє єдиною природою, однаковою по положенню й авторитеті. На питання « чи Ти, Христос, Син Божий?» (Мф. 26, 63), що задав Спаси елеві первосвященик Каяфа, Христос відповів: «Ти сказав» (Мф. 26, 64). Якби Христос усвідомлював Себе Сином Божим не у власному змісті, а в ангельським або людському і з цим вченням прийшов у світ, то хіба винесли йому іудейські старійшини за таке вчення смертний вирок? .
     Якщо у Священному Писанні говориться про Ісуса Христа як про Сина Божого, то нам варто розуміти це як вказівку на його єдиносущне Божественне єство. На це вказує нам і апостол Іоан у своєму Першому Посланні: «Знаємо також, що Син Божий прийшов і дав нам світло і розум, щоб ми пізнали Бога істинного і щоб були в істинному Сині Його Ісусі Христі. Цей є істинний Бог і життя вічне» (1 Ін. 5, 20). «Ним створено все, що на небесах і на землі» (Кол. 1, 16).                                                                           .
     Син Божий Ісус Христос рівний по природі Богові і знаходиться з Ним в особливих, а ніж інші, відно-синах. «Бо кому коли з ангелів сказав Бог:”Ти Син Мій, Я нині породив Тебе?” І ще:”Я буду Йому Отцем, і Він буде Мені Сином?” Також, коли вводить Первородного у всесвіт, промовляє:”І нехай поклоняться Йому всі Ангели Божі”» (Євр. 1, 5-6 )                                                                     
     Сином Божим при Його безпо-середній особистій участі було створено все: видиме і невидиме - і Йому поклоняються всі ангели. І якщо Йому поклоняються всі ангели, хіба не випливає з цього, що Він інший по своїй природі, ніж вони?  Чи можливо при наявності настільки очевидних доводів засумніватися в Божестві Ісуса Христа?           .
     Про Божественне достоїнство Ісуса Христа нагадує нам і наступний вірш: «Бога ніхто не бачив ніколи; Єдинородний Син, Який у лоні Отця, Він явив» (Ін.. 1, 18). Тільки Син, що існує в лоні Отця, може в усьому сповідати, тобто проникати в суть Бога. Ніколи і нікому з ангелів і людей Бог не давав таку владу. Сам про Себе Христос свідчить: «Ніхто не сходив на небо, тільки Той, Хто зійшов з небес, Син Людський, Сущий на небесах» (Ін.. 3, 13).                           .
     Так, всі ангели і люди по благодаті - сини Божі, але тільки Одному довірено настільки багато, що перевершує наявне у всіх інших, тому що сказано: «Ніхто не знає Сина, тільки Отець; і Отця ніхто не знає, тільки Син, і той, кому Син схоче відкрити» (Мф. 11, 27). Чи можливо кому навіть з ангелів сказати: «Я в Отці, і Отець в Мені» (Ін.. 14, 10).На всі найочевидніші докази Божества Сина Божого сектанти намагаються відшукати ті або інші заперечення. Але є в Писанні такі слова, після яких навіть вони замовкають, лише невиразно виправдовуючись, начебто такої цитати в справжньому Новому Завіті немає... Якщо запитати їх, у якому древньому кодексі відсутні такі слова: «Велика бла-гочестя тайна: Бог явився у плоті, виправдав Себе в Духові, показав Себе Ангелам» (1 Тим. 3, 16), то вам навряд чи найдуть що-небудь відповісти. У кращому випадку згадають про якийсь древній папірус, у якому бракує глави з якогось послання апостола Павла. Але чи зна-чить, що саме по ньому одному і повинно судити про інтерполяції (пізнішій вставці) всіх інших? Що ж стосується православних, то для нас досить свідчень, приведених вище, а також і інших місць Святого Пи-сання. До того ж, відповідно до дос-ліджень, стих, який ми процитували з першого послання до Тимофія не є пізнішою вставкою.          .
     На питання Христа: «Ви за кого Мене вважаєте?» (Мф. 16, 15) - апос-тол Петро відповів: «Ти є Христос, Син Бога живого» (Мф. 16, 16). Відповівши так, Апостол не просто визнає духовно-моральне синівство Христа стосовно Отця, але доводить нам про нескінченно більше - про сповідання Божества Христа, тому що не власним розумінням прийшов до цього Апостол, але йому було відкрито Самим Отцем небесним (Мф. 16, 17). На цій вірі - вірі в Бога Сина-Спаса Господь обіцяє заснувати Церкву, що з дня П’ятидесятниці переможно прямує по всесвіті. Цю віру після воскресіння виразив апостол Фома, коли, побачивши Спасителя, що з’явився, викликнув: «Господь мій і Бог мій» (Ін.. 20, 28).
     Євангеліст Іоан також досить ясно висловлюється про Божество Христа: «Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог» (Ін.. 1, 1). Споконвіку (тобто коли ще нічого не було - світу видимого і невидимого) Слово вже існувало в Бога. Більш цього, це Слово Саме було Богом - «Все через Нього сталось, і без Нього нічого не сталося, що сталося» (Ін. 1, 3). Так утверджується думка про те, що всяке творіння має початок, і цей початок буття здійснюється тільки через Слово - Другу Іпостась Святої Тройці. Цим остаточно усувається всяка можливість вважати Слово тварним посередником між Богом і творінням. Саме «Слово стало плоттю, і між нами, повне благодаті й істини, і ми бачили славу Його, славу, як єдинородного від Отця» (Ін. 1, 14). Звідси випливає, що ці та інші місця Писання, де говориться про Ісуса Христа, як про єдинородного від Отця, повинні розумітися в змісті єдинородного з Отцем по сутності.               
Для спасіння роду людського Син Божий з’явився у світ і народився від діви (Гал. 4, 5). У посланні до Римлян апостол Павло пише, що обітниці нале-жать батькам ізраїль-ським і від них «Христос по плоті, сущий над усіма Бог» (Рим. 9, 5)    .                                     
Антитринітаристи, що заперечують троїчну сутність Бога, виступаючи проти божественності Ісуса Христа, часто посилаються на наступний вірш Іоанна Богослова: «Я живу Отцем» (Ін.. 6, 57), а виходить, Спаситель не може бути єдиновічним з Отцем. Приводять і інший текст з того ж Євангелія: «Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі» (Ін. 5, 26). Тим часом сказане означає, що за допомогою Духа Святого це життя Отець дав своєму Предвічному Синові в земному втіленні. .
     У посланні до Филип’ян про Гос-пода говориться, що Він не вважав за захват бути рівним Богові, але принизив Самого Себе, прийнявши образ раба (Флп. 2, 5-11). «Слово «рівним» передано грецьким словом isa, формою від ison, що переводиться як «абсолютна єдиносущність», чим підтверджується повнота Божества в Христі». Часто сектанти-єговісти черпають свої доводи в єретиків IV в., що стверджували, що Сам Спаситель про Себе свідчив, що його Отець більший від Нього. Дійсно, Бог Отець вище людського образу, з яким з’єднався Бог Син, що взяв на себе наші немочі і поніс наші хвороби через з’єднання з плоттю. Але в той же час (повторимося) Він - Спаситель - «не вважав за захват бути рівним Богові» (Флп. 2, 6). Божество було властиве Христу по природі, тому Він по праву скрізь учив про свою рівність і єдиносущність з Богом Отцем.              .
     Писання називає Спасителя образом Бога, народженого раніше всякого створіння (Кол. 1, 15), а отже, Він вище створіння і не є ним

далі буде...

[newroman]

Новий Завіт - про Другу Іпостась Святої Тройці  - Духа Святого

В Новозавітних Писаннях є чимало свідчень про Духа Святого. «Я ублагаю Отця, - говорить Христос, - та іншого Утішителя дасть вам, так буде з вами повіки». Чи можливо Утішителя розуміти тільки як благодать Божу або, як кажуть єговісти та інші сектанти, як силу Божу? Звичайно ж, що ні! Христос обіцяє послати Утішителя від Отця: «Дух істини, Який від Отця виходить, Він буде свідчити про Мене» (Ін. 15, 26). У якому відношенні може перебувати нетварна сила Божа і тварний ангел? Тільки якщо виходити з поняття троїчності осіб Божества, стануть зрозумілі слова Спасителя про те, що Він пошле Духа Святого.
     Що ж таке - сила Божа? Ми відповідаємо – це благодать, розуміючи під  нею живий і діючий промисел Бо-га в житті людини через Третю Іпостась Святої Тройці - Духа Святого. Стяжання благодаті - це зіткнення з Творцем життя в Дусі, з Утішителем, Котрий є особистісний Бог і Який робить людину богом по благодаті (образу і подобі).         
     Що ж розуміють єговісти під силою Божою? Якщо Його нетварні енергії - то це Бог. Але якщо під силою Божою розуміти інструмент його творчих діянь, то навіщо всемогутньому Богові якийсь посередник? Переконливої відповіді в них на це питання немає. Кожний тлумачить про силу Божу на свій лад.     
     Іудеї говорили багато хульних слів на Спасителя, не вірячи в Його божественне достоїнство. Господь на це відповідав, що їм це проститься, не проститься тільки хула на Духа Святого - Бога (Мф. 12, 31-32). Ось чому був відданий смерті Ананія, що збрехав Духу Святому, котрого апостол Петро називає Богом: «Навіщо ти попустив сатані вкласти у серце твоє думку сказати неправду Духові Святому... Ти сказав неправду не людям, а Богові» (Діян. 5, 3-4).                                    .
     Тверду віру апостолів Христових у божественну сутність Святого Духа бачимо з того, як незмінно вони вкладають у Його ім’я такий самий зміст, що й в імена Отця і Сина.
     Святий Дух, будучи Богом, має всевідання: «Дух усе досліджує, і глибини Божі» (1 Кор. 2, 10). Хіба можна так говорити про нерозумну безособову силу? Очевидно, тут мова йде про Особу, що володіє свідомістю. Святий Дух має всемогутність, тому що є самостійним і повновладним, що подає віруючим надзвичайні дарунки у ранньохристиянскій Церкві. Апостол Павло про ці дарування пише: «Усе це творить один і той же Дух, наділяючи кожному осібно, як Йому завгодно» (Кор. 12, 11). «Сам  Дух просить за нас зітханнями невимовними» (Рим. 8, 26). Кого просить? Звичайно ж, Бога Отця. Але чи може клопотатися перед Ним якась безлика божественна сила?            .
     Святий Дух поставляє єпископів пасти Церкву Господа і Бога (Діян. 20, 28).Що ж являє собою сила Божа? Це ми довідаємося з Писання, звичайно її називають благодаттю, і якби Дух Святий був безособовим по-чатком - силою Божою, то хіба не варто було б  іменувати Його «своїм ім’ям» - Божою силою або просто благодаттю? .
     Далі ми дійдемо до парадоксального висновку: виявляється, Бог і без наших нагадувань впливає на світ своєю благодаттю. Писання, говорячи при цьому, звичайно свідчить про визначену дію Його: Бог говорить, допомагає, є і т.д. Отже, мабуть, що всі божественні дії діються за допомогою Його участі. От чому про це немає потреби згадувати.           .
     У Писанні є безліч місць, де про діяльності Творця говориться без згадування про благодать. Богові не потрібні посередники. Скрізь Він діє Сам. Тільки в одному випадку - в іпостасі Отця, в іншому - Сина, у третьому - Духа Святого.            .
     Якщо ми спробуємо відшукати деякі паралелі новозавітніх цитат у старозавітніх Писаннях, то прийдемо до наступних висновків: учні Христові, що писали Новий Завіт, твердо вірили, що Святий Дух є істинним Богом. Це очевидно з послання до Євреїв (3, 7-9), де приводяться слова, приписувані Святому Духу. У Старому Завіті ми знайдемо схожі слова у сімдесяти сімох псалмах (19 ст.), що вимовляються від імені Бога, у Старозавітних книгах - це слова Бога, а в Новозавітних - Святого Духа.             .
     Те ж - і в десятому розділі послання до Євреїв (10, 15-16), де є висловлення, приписуване Святому Духові. Якщо провести паралелі зі Старим Завітом, то там - у пророка Єремії (31, 33-34) - це слова Бога. У книзі Діянь є слова апостола Павла: «Добре Дух Святий сказав отцям нашим через пророка Ісаю» (Діян. 28, 25). Далі приводиться уривок з Ісаї (6, 8-10), де ці слова належать Богові. Апостол Павло міг приписати ці слова Святому Духу в тому випадку, якщо вірив (а це дійсно так), що Святий Дух рівний Богові так само, як і Син.
Сам Господь Ісус Христос безперестанно учив про триіпостасну сутність Творця. Посилаючи учнів на про-повідь, Він заповідав робити водне водохрещення «в ім’я Отця і Сина і Святого Духа» (Мф. 28, 19). Апостоли також у своїх проповідях усьому світові несли віру в Триєдине Божество, про те ж учили їхні спадкоємці - Мужі апостольські.

далі буде...