Зовсім недавно, на тих вихідних, я побував в чудовому місті Дрогобич.
я вже там був вдруге, перший раз був там 5 років назад
мене тоді здивував історичний центр міста, красиві собори, ратуша, площі і парки.
цього разу мені вдалося побувати в перлині українського дерев’яного церковного будівництва - дрогобицький храм св.Юра.
Інтер'єр церкви розписаний фресками, виконаними під керівництвом Стефана Маляра, поповича Медицького. Крім релігійних композицій (Страсті Христові), багатий декоративний орнамент переважно рослинного характеру. Іконостас та ікони того самого маляра («Акафист Богоматері», «Діяння апостола Павла», «Відсічення голови Великомученика Юрія») в коричнево-вохристій та оливково-зеленій гамі; скромними малярськими засобами мистець надав індивідуального, майже портретного виразу зображуваним постатям. Рельєф різьби виноградної лози на колонках іконостасу близький до різьби на камені.
Тематичний зміст був довільним підбором однієї з основних ідей церкви, яку живописець по-своєму розвивав і своїм живописом промовляв до віруючих. Неф і бабинець церкви св. Юра розписані зверху донизу, і з особливою майстерністю написані сцени іконостасної, південної та північної стін. Живопис східної стіни, трохи закритий знизу надбудовою іконостаса, цікавий вмілим оперуванням засобами світлотіней та півтонів для виявлення форми, що в поєднанні з іконостасом справляє велике враження. Трохи іншою манерою, але також виразно і живописно виконано сцени на північній стіні нефа, де використана чорна контурна лінія для чіткого окреслення форми. Живопис в церкві св. Юра вражає не тільки трактовкою окремих сцен, скільки загальним колоритом.
Відповідь від: 09 Жовтня 2011, 13:52:22
Перші згадки про церкву св. Юра походять з 1496 р. Але попередниця нашого шедевру на жаль невдовзі (1499 р.) згоріла під час татарського набігу. Нову наче як збудували 1525 р., але знову ті кляті татари…
Знову постала необхідність відбудови. Але ж церкву не обов’язково будувати заново!?
Тим паче якщо підрядник виставляє такий кошторис, що очі на лоба лізуть… Зате є сіль, яка як відомо певний час була еквівалентом вартості, тобто грішми.
От і купили жителі дрогобицького соляного передмістя вже стареньку по тих мірках церкву в селі Надіїв, шо недалеко від Калуша