З попередньозазначенго вже відомо, що категорія кос та кош або кіш є тотожними, у свою чергу категорії кос також тотожна категорії сік або січ. З цього можна припустити, що категорії Кіш та Січ є тотожними. «Слова «січ» та «кіш» вживалися запорозькими козаками як синоніми» [41;59]. Кіш – військо косаків, козаків які косять ворога, а Січ – військо січовиків, які січуть ворога. Тож і не дивно що в історичних джерелах слова Кіш та Січ часто використовуються як рівнозначні та взаємозамінні, на означення всього військового товариства козаків-січовиків. «Народ Січчю називав козацьке товариство з рівноправних членів» [22]. Тобто категорії Кіш Запорозький, Січ Запорозька, Військо Запорозьке, виступають рівнозначними тотожниками означаючи «військовий характер Запорозького товариства» [22]. Але, це не заперечує інших категорій значень слів Кіш та Січ, зокрема, коли кошем зваться табір з возів в якому і перебуває саме військо-кіш, а Січчю – столиця де також перебуває військо-січ.
Наведемо ще деякі додаткові міркування щодо теми даного дослідження.
Різноманіття вітчизняних назв воїнів у нашого народу значна – вой, воїн, витязь, дружинник, ратник, гридень, лицар, богатир – бога-тур (подібне до яр-тур), боєць, боярин – боєць ярий, або ж білоруськомовний варіант вояр – вой ярий, що не виключає попереднього. В цей же військовий синонімічний ряд вітчизняного походження входить і назва козак.
Можливо, довгий час слово козак було лише одним з багатьох варіантів, на означення певної категорії воїнів, а коли прийшов «зоряний» час то ця назва вийшла на широку історичну арену та стала означенням для більш широкого кола воїнів, які прийняли її вже як власну.
Додатковий штрих. Богатиря Іллю Муромця билина, та і сам себе він в ній, називає «козак». «Ой ти, славний богатир та святоруський. Ой же старий козак ти Ілля Муромець. Є я старий козак та Ілля Муромець» [6;44,45]. У билині Проводиться паралель між категорією богатир та козак, як тотожними.
Виходячи з вищезазначеного, можна узагальнити, що концепт «козак» має етимологію вітчизняного походження і може розцінюватись лише як витвір культурно-мовного середовища розвитку нашого народу.
Фактор не збереженості у письмових джерелах назви «козак», до 1489 року, вказує лише на недостатність вітчизняної історичної джерельної бази.
Розуміння походження та змістового значення концепту «козак» у вітчизняному форматі допоможе у баченні козацтва, за змістом свого виникненням, як виключно вітчизняного військового явища, джерела повноцінного функціонування держави з прадавніх часів через систему збройних сил, які і є гарантом державності.
Підводячи підсумок, можемо зазначити, що етимологія концепту «козак», як і саме явище козацтва, є одвічним, орійсько-руським за походженням, змістом та сутністю. Відповідно, слово «козак» похідне від назви варни воїнів – кшатріїв. Знання етимології концепту «козак» в значній мірі є джерелом перспективного, більш точного відшукання та вирішення питання виникнення та формування козацтва.
Література
1. Антонович В.Б. Про козацькі часи на Україні. – К.: Дніпро, 1991. – 238 с.
2. Аспандияров Б. Критические заметки по вопросу о происхождении наименования казахов. Алма-Ата, 1952.
http://freeas.org/?nid=4468 3. Бойко О.Д. Історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр „Академія”, 1999. – 568 с.
4. Борисенко В.Й. Курс української історії: З найдавніших часів до ХХ століття.: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1998, - 616 с.
5. Братко-Кутинсьий О. Феномен України. Київ, 1996. – 304 с.
http://www.geocities.com/ua_ukraine/ukrayinarus115.html 6. Былины. Русские народные сказки. Древние повести. – М.: Дет. лит., 1989. – 638 с.
7. Великий тлумачний словник сучасної української мови / упоряд. і голов. Ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с.
8. Галенко О. Лук та рушниця в лицарській символіці українського козацтва: парадокси козацької ідеології і проблема східного впливу. Mediaevalia Ucrainica: ментальність та історя ідей, № 5.
http://www.ukrhistory.narod.ru/texts/galenko-1.htm 9. Географический атлас для восьмого класса. М., 1986.
10. Голобуцький Володимир. Запорозьке козацтво. — К.: Вища шк., 1994. — 539 с.
11. Грушевский М.С. Очерки истории украинского народа. – К.: Либідь, 1990. – 400 с.
12. Дорошенко Д.І. Нариси історії України в 2-х томах. Том 1. – К.: Глобус, 1991. – 238 с.
13. Етимологічний словник української мови. В семи томах. Том 2 Л.К. Артемєва. К.: «Наукова думка», 1985. – 495 с.
14. Залізняк Л.Л. Нариси стародавньої історії України. – К.: Абрис, 1994. – 256 с.
15. Залізняк Л.Л. Праіндоєвропейські елементи у культурі українського козацтва
http://www.geocities.com/ua_ukraine/ukrayinarus115.html 16. Івангородський К. Витоки козацтва в контексті етносоціальних процесів на Середньому Подніпров’ї / Наукові записки. Збірника праць молодих вчених та аспірантів. – К., 2001. – Т. 6. – C. 48-57.
17. Історія Русів. – К.: Рад. Письменник, 1991. – 318 с.
18. Історія держави і права України: Навчальний посібник / А.С. Чайковський (кер. кол. авт.) З ред. А.С. Чайковського – К.: Хрінком інтер, 2000. – 384 с.
19. Історія України / Керівник авт. кол. Ю.Зайцев. – Львів: Світ, 1998. – 488 с.
20. Изучайте крымтатарский язык. (Сорок уроков) / Сост. С.М. Усеинов, В.А. Миреев, В.Ю. Сахаджиев. – Симферополь, Оджакъ, 2005. – 200 с.
21. Иловайский Д.И. Начало Руси («Разыскания о начале Руси. Вместо введения в русскую историю») / Д.И. Иловайский. – М.: ООО «Издательство «Олимп»: ООО «Издательство АСТ», 2002. – 629 с.
22. История кубанского казачьего войска. – 1910.
http://www.fstanitsa.ru/his_sherbina1.shtml 23. Кормич Л.І., Багацький В.В. Історія України від найдавніших часів і до 21 століття: навчальний посібник. – Х.: ООО „Одісей”, 2001. – 480 с.
24. Кочергін М.П. Вступ до мовознавства: Підручник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – 368 с.
25. Лановик Б.Д., Лазарович М.В. Історія України: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2001. – 698 с.
26. Леп’явко С. Козацькі війни кінця XVI ст. – Чернігів, 1996.
27. Літопис Руський / Пер. з давньорус. Л.Є.Махновця. – К.: Дніпро, 1989. – ХVІ + 591 с.
28. Мирончук В.Д., Ігошкін Г.С. Історія України: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2001. – 328 с.
29. Молдабаев Д. Откуда казахи пошли.
http://freeas.org/?nid=4468 30. Мышецкий С. История о козаках запорожских, как оные издревле зачалися, и откуда свое происхождение имеют, и в каком состоянии ныне находятся. — Одесса, 1852.
31. Наливайко Д. Очима Заходу: Рецепція України в Західній Європі XI-XVIII ст. – К.: Основи, 1998.
http://www.geocities.com/ua_ukraine/ukrayinarus115.html 32. Наливайко С. Таємниці розкриває санскрит. — К.: Вид. центр «Просвіта», 2001. – 288 с.
33. Наука самоусвідомлення. – С.-Петербург: Бхактиведанта Бук Траст, 1991. – 352 с.
34. Поух А.В. Традиції і звичаї як ключ до визначення козацьких предків / Історія і особистість історика: Збірка наукових праць, присвячених 60-річному ювілею професора Г.К. Швидько. – Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2004. – 327 с.
35. Семененко В.І., Радченко Л.О. Історія України з прадавніх часів до сьогодення. – Х.: Торсінг, 2000. – 496 с.
36. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М. Прохоров. – С 56 4-е изд. – М.: Сов. Энциклопедия, 1988. – 1600 с.
37. Україна – козацька держава: наукове вид. / Упоряд. Недяк В.В.; Наукові ред. Щербак В.О., Федорук О.К. – К.: Вид. «Емма», 2004. – 1216 с.
38. Українська мова. Ч.1 / За ред. П.С.Дудика. – К.: Вища шк. Головне вид-во, 1988. – 382 с.
39. Чайковський А.С., Шевченко В.Ф. Історія України: посібник для старшокласників та абітурієнтів. – К.: А.С.К., 2000. – 304 с.
40. Шилов Ю.О. Брама безсмертя. – К.: Український світ, 1994. – 384 с.
41. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків / Пер. З рос. І.І. Сварника; Упоряд. Іл.. О.М.Апанович. – Львів: Світ, 1990. – 319.с. – Т. 1.