Доля - це сукупність всіх подій і обставин, які впливають на буття людини. А піддаватися цим обставинам або переробляти їх на свій розсуд - це вже залежить від людини.
"Ті люди, які, чи по природній обмеженості, або по неуцтву, або, нарешті, по легковажності, не в змозі спіткати в якій-небудь події всіх випадковостей, причин і стосунків, почитали богів і долю винуватцями того, що було досягнуте прозорливістю, розрахунком і передбачливістю»
Полібій - "Історія в сорока книгах"
"Хай вірно, що народження людей, талановитих або тугодумів, міцних або слабких, викликано попередніми причинами, з цього не виходить, що навіть те, що вони сіли або пішли гуляти, або роблять щось, теж зумовлено початковими причинами. . Якщо пороки можуть статися від природних причин, то їх викорінювання і повне знищення ., — залежать вже не від природних причин, а від нашої волі, старання, вправ."
М. Т. Цицерон - «Про долю»
Загалом доля - незбагненна річ. Немає мабуть такої людини, яка хоч раз би на неї не нарікала. Часто хочеться повернути час назад, щоб виправити щось, але... «Це доля...» - єдине виправдання на всі негаразди. І скільки людство не намагається з’ясувати «чи існує доля», однозначної відповіді на це запитання не маємо і досі.
Тим не менше одні люди частіше скаржаться на долю, інші рідше. То що ж тоді виходить, одні більше відчувають її вплив і неминучість певних подій у своєму житті, а інші менше? Чи то можливо від самої людини залежить, як вона сприймає своє життя і події, що відбуваються щодня. Адже відомо, що є люди, які вміють відповідати за свої вчинки, визнавати свої помилки, тому хід життєвих подій сприймають як належне, як ланцюжок взаємопов’язаних і взаємозалежних подій. І навіть коли щось не вдається, то вони знають, що в першу чергу слід щось робити аби покращити ситуацію, а не чекати, склавши руки.
Але якщо лише спостерігати за власними невдачами і оплакувати їх, то чи можна буде сказати, що доля є прихильною?! Однак маємо поміж нас і таких людей. Адже, якщо особа звикла лише отримувати і ставити претензії, то очевидно, що раніше чи пізніше стикнеться з ситуацією, коли отримувати не буде від кого, а працювати самостійно просто не навчена. От тоді від неї, мабуть, і можна буде почути оте добре знайоме «така моя доля».
Та все ж, якщо все-таки вважати, що всім своїм життям ми керуємо самі, тоді постане запитання часу нашого народження і смерті. Ну хай навіть і є люди, які знають час своєї смерті, але ж що стосується нашого народження, то цей факт відбувається без нашого усвідомлення. То може справді ми приходимо в цей світ саме в той час, в ту епоху коли повинні, щоб здійснити якусь свою місію і після цього відходимо у вічність.
Але чи вдається кожному усвідомити своє призначення, що саме і як слід робити у житті? Кожен від народження має якісь таланти, вміє виконувати щось краще за інших. І дуже часто, якщо людина починає цим займатися професійно, то досягає великого успіху. Інакше кажучи, займаючись улюбленою справою, отримує і задоволення, і заробіток, і часто ще й користь іншим приносить. Можливо саме це і слід вважати своїм покликанням заради якого приходимо у цей світ. Адже найперше наше покликання – бути щасливими. Життя - це як гра в шахи. Від одного твого ходу залежать декілька наступних. Ота залежність і є долею. Але кожен твій хід може її змінити.
Автор
Тема: Доля (Прочитано 34387 раз)