Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[РЕАЛ]

   Wid Marjany.

....Я вся палаю, я вся горю,
Певне, що я на палі стою.
Ти заходиш ззаду, піддаєш жару,
Тебе не спинить моє «нє нада».
Коли стихає крик, і дух мій з тіла втік,
Ти все одно працюєш і працюєш на втик.

&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&

Ти постачаєш послуги із запізненням,
Неначе час для тебе це сонячний зайчик,
Який стрибає по моєму тілу,
Зігріваючи поверхню шкіри,
І я відчуваю себе звільненою
Завдяки тобі,
лиш тільки я побачу,
і піднімаючи шалену силу,
аби не кинутись в твої обійми.

&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&

Ти можеш взяти мене,
наче газету в кіоску,
Для того є відкритий доступ,
І ти тримаєшся навпроти,
До стількох замінюєш свої коронки,
за тим спілкуєшся до поту,
Із тими, за яких тобі заплатять
за першу спробу.
І потім ти ідеш до кіоску,
І береш–брешеш–береш спробу дістатися
статевим актом
до мого мозку.

[yurko]

І береш–брешеш–береш спробу дістатися
статевим актом
до мого мозку.

 
Це типу "...Я люблюююю тєбя да сльоззззз...каждий дєнь как в пєрвий раз..."

Загалом то якась японська поезія, якщо чесно. Але цікаво, бо я таке вперше читаю.

[advokat]

Я поэт, зовут Незнайка, от меня вам балалайка. 

Я також вперше таке читаю і....  в останнє)))))))
Відповідь від: 03 Квітня 2012, 14:00:38За першим посилання на пошук "еротична поезія" видало ще більші перли, нж від Марянки)))

http://dotyk.in.ua/bilaknyha.htm
Відповідь від: 03 Квітня 2012, 14:04:01Тепер точно востаннє))))

[Кітка_Проня]

Я поэт, зовут Незнайка, от меня вам балалайка. 

Я також вперше таке читаю і....  в останнє)))))))

  аналогічно

[РЕАЛ]

Djakuju za posylannja Advokat. Meni cikawo. 
TILJKY WYSTAWLJAJTE SWOJI WERSHYKY, jaki wam spodobalysj , a ne lyshe zmistowne "..... аналогічно..." 

[РЕАЛ]

Ти згинала його, наче лук.
Ти терла його, мов на тертці.
Викручувала м’язи і жили.
І розпинала його на собі.
Та він тримав свою голову гордо.

Ти стискала його за горло,
Ляскала його по щоках,
Плювала йому в обличчя,
Здирала багрову корону.
Та він не схилив голови.

Тоді ти уражено вклякла,
Умила, обтерла косами
І гаряче в губи криваві
Його цілувала.
Не витримав він —
і... розридався.

* * *

Взяла горобчика в жменю:
«Бідненький, геть заморився...»
Гладила і зігрівала руками:
«Що ж ти такий нерозумний?»
Пригортала до теплих грудей:
«Ось, відпочинь трошки».
Хухала м’якими губами —
Поки окриленим птахом
Він не здійнявся увись.
«От бачиш...»

Олександр Гаврош

[yurko]

Тепер точно востаннє))))

Ну чого ж так категорично 

ось ця перлина просто жесть!

Чорні починають
і
не закінчують
білі
жінки
від них
без тями

[Кітка_Проня]

Сосюра з Шевченком зацінили би ваші "вершики"

[advokat]

Сороміцькі вірші Тичини (чи то Павличка)))) - порівняно з тим, взагалі - вершина поетизму. гг
Місяць виперся, як ср.ка,
Хмарки де-не-де,
Під кущем нас.ав собака,
Пар іде...

[РЕАЛ]

Дмитро КНЯЖИЧ


Ти мене…
Я тебе…
Сонце витягується між губами,
Сонце о-гублюється,
Губиться у межигуб’ї.
Ти мене…
Я тебе…
Зорі, столочені в пудру,
На твоїх щоках –
Колючі, як пил на шляхах.
Ти мене…
Я тебе…
За твоїм плечем
Тополя і Сонце –
Як літера «ю»,
Вітер читає протяжно: юууууууууу
(Відлунням із Ліверпуля: “I love”
Тричі).
Кличе
Вітряний вечір,
Підштовхує в спину –
Руки — на плечі — за плечі
Ніжно, невпинно,
Неквапно, негрубо –
Ти мене…
Я тебе…
В губи –
(Сонце, тополя, вітер)
В губи поціль! –
Я тебе поціл-
ууууууууую!
Потаємне

Ти прости і не сердься, що тебе я так палко
цілую в думках....

[РЕАЛ]

Оксана Варга

Ритм танго

Занепаду якщо торкнуся твого тіла
Розіллюсь магмою спікаючи тебе
Палаю вогнищем і пристрасті і болю
Ніхто між нами місця не знайде
Ще не загоїлись сліди твоїх обіймів
І опіки від твоїх спраглих вуст
В повітрі несамовито щось пульсує
Я падаю з вершини але я не боюсь
Мене підхопиш з холодної підлоги
Впритул притиснеш груди до грудей
Одне лиш „па" і ми у ритмі танго
В полоні рук відведених ночей

[Yana]

Роман БАБОВАЛ

ПРИСТРАСТЬ

Торкаюся твоїх грудей —
Мов стиглих овочів. Під шкірою
Огонь розносить неутримну
Ляву смислів. Спека роздирає
Твою сукню, розкладає постіль,
На якій знов полоню тебе. І
Тіло обростає пристрастю, мов
мушля — водорістю. Я тебе
Маню опійним зіллям і вигострюю
Об твої стегна свою цноту.
Відповідь від: 09 Квітня 2012, 06:16:45Михайло БАРБАРА

Зламані гілки
ледь зелені
загублені ключі від раю
«Ласкаво просимо!»
над пеклом
і кожен день—
день відкритих дверей
Щира посмішка
і такі ж сльози
Не цілуй мене
Десь хтось комусь
дасть яблуко
Той хтось
надкусить його
і побачить що
ми цілком голі (вже)
Поцілуй мене
Завтра буде дощ (може)
і я не випущу тебе
Ми будемо як два коти
біля пічки
бо
може бути
і зимно.
Цілую тебе...
Відповідь від: 09 Квітня 2012, 06:17:14Павло ТИЧИНА

— Зоставайся, ніч настала,
Все в тумані-молоці. —
Спать мене поклала Тала
На дівочій руці.
Щось питає, обіймає
Чисте, біле, молоде...
І світає й не світає,
Тільки ранок не йде
Ой ти ранку, любий сонку,
Треті півні голосні!
Взяв дівчину беззаконку
На двадцятій весні.
Встала Тала в білій льолі.
— Ну, приходь же, жду вночі —
За вікном шумлять тополі,
Журавлині ключі...
Відповідь від: 09 Квітня 2012, 06:17:33Костянтин ЛЯШЕВ

інколи ранком з похмілля
тільки й хочеться
що читати вірші
твоїм пипкам
Відповідь від: 09 Квітня 2012, 06:17:55Тарас МЕЛЬНИЧУК

я знав
що найкраща птаха
на світі
це жінка
я кохав
і вона кохала мене
а потім їй стало
сумно зі мною
вона вийшла у сад
щоб я не бачив
приміряла
золоті крила —
і полетіла
я плакав
обіймаючи на ліжку
її біле
ледь засмагле
тіло
Відповідь від: 09 Квітня 2012, 06:18:24Сергій ЛАВРЕНЮК

на рифах твоїх грудей
безнадійно засів
але я вже не хочу зійти на пісок
і пустити коріння
ти чуєш звучать голоси
це у нас проникає стихія води й океану
й поміж нас починається нове життя
Відповідь від: 09 Квітня 2012, 06:18:53Анатолій МОЙСІЄНКО

Благала: перейди мою ріку,
Таку жагучу і таку нестримну...
А він не знав ні Риму ані Криму,
Ні мідних труб не знав ще на віку.
І думав, що ступити в ту ріку, —
То й буде ледь не восьме чудо світу. —
То вітром хоч — в моє жагуче літо,
У вітер мій в пекучім сповитку.
І вітром він не був.
Печаль таку
Їй при собі не сила вже носити...
Й сама виходить з себе, щоб наситить
Свою сльозу, солону, аж гірку,
Аби й перед сльозою не змаліти
В благанні: перейди мою ріку.


Іван МАЛКОВИЧ

ЖІНКА З ВУЖАМИ

Ніздряне продихала злобу,
звичним тілом прокотила дріж,
прикусила звабливу губу й зизо здичавіла, ніби ніж.
І ковзнули три вужі на ню:
в пристрасній, задиханій імлі
шию й груди ввили три петлі
з довгого холодного вогню.
А коли намлілась досхочу,
хтось таємний загасив свічу,
розкрутились петлі, й водночас
в темну улоговинку всі враз
ринули сповільна — аж до дна...
Зойкала і билася вона.


Яніра МЕВА
(З циклу «Лесбіотики»)

Маємо дві пари рук і ніг
два теплих лона
грайливі вії
і жодної плотської осі
навколо якої
мов білки в колесі
крутяться безліч
сплюндрованих жінок
єдиною віссю є наше кохання
І коли почуття
перехлюпнеться через край
любонько
ми звабимо удвох
якогось незайманця
і народимо по донечці
чарівній
як ми з тобою


Марія МИКИЦЕЙ

Розпочинаймо гру допоки ще можливо
так бездоганно класично заломити засмаглі руки
і подумавши дозволити собі на мить
простогнати щось безмежно прекрасне
Розпочинаймо гру допоки ще можливо
так вивірено і нерозважливо заблукати в мені
заблукати прекрасно знаючи дорогу повернення
Розпочинаймо гру допоки це ще можливо


Іван ЛУЧУК
(Із вінка сонетів)

Усе навкруг немов німе принишкло,
Лише вібруючи із нами в такт,
Все попереднє і майбутнє зникло,
В чеканні здійснення напруживсь факт.
Уста до уст, і видихом і вдихом
Наповнюєм, спорожнюєм, і так
Шалене збудження нас охопило.
Ось-ось відбудеться вже перший акт.
Вже на тобі ні светра, ні спідниці,
Ні станика, ні майточок нема,
Соски розбухлі, сп'янені очиці,
Закучерявлений шумить лиман.
Крім нас нікого у життєвій сфері —
Ми як палкі відлюдники в печері.


Я МАКАР

ця сила не оминає весняної ночі
кожної ночі у ліжку шукаєш біса
знаходиш на тілі бісенят
розбурхуючи яких ти шаленієш
на тобі брунькується зав'язь
у конвульсіях б'єшся до ранку
збуджуючи істеричним криком світанок
ця сила не оминає весняної ночі


Наталка МЕЗЕНЄВА
ЛОНО

Кожної ночі я кладу на нього руку
І відчуваю порожнечу...
Можна було б поселити там птаха.
Він вилетів би звідти вночі
І зігрівав мене крилами.
А можна було б посадити там дерево —
Воно виростало б і стовбуром
Лягало поруч, -
Щоб було мені кого обіймати.
А можна було б
Викопати там криницю,
Щоб вона напувала тебе водою у сні,
Бо ти до мене вже ніколи не повернешся...


Віктор НЕБОРАК

Шістнадцять свіч.
Вона в передчутті солодкої пітьми
і вознесіння
густим потоком теплого насіння
в пульсуючі світила золоті.
Чекає, перелякана, осіння...
Опівночі з'являються оті уже знайомі —
грішні і святі — її коханці перші — сновидіння.
І ковдру відгортають юнаки,
їх дихання торкається волосся.
І де пітьма вглибає у пітьму, загуслий промінь розтає,
тому що іншому вона шепоче — ось я...
Та їм усім віддасться все-таки!

[yaro my]

Ось шедеври, які лунали в кінці 80-х, зокрема в "Гарячому компоті" на "Промені":
Балада Бальконова
Місто булькало, місто плямкало
І котилося з-під ніг...
А я поклав руку на її тіла клямку,
Натиснув легенько, та відкрити не зміг.

На божевільнім балконі вона тремтіла, не відмикалась,
Я підбирав ключі всеможливих гатунків,
А вона з вуст моїх текла, стікала
Крапельками цілунків...

Плакала і зітхала
Тіла її сопілка,
Рук моїх не пускала
Ніг роздвоєна гілка,

А на тій гілці квіти біліли,
Листя, що пахло сонцем, грозою,
Птаха на гіллі крильцями била,
Накрита моєю рукою...

Приховано: Показати

Грай сопілонько та не сумної
грай в сорочку розпачу вбрана
хай молоко твоїх звуків гоїть
стебла моєї рани
Балькон зненацька в ту мить розгойдало
та я нічого зробити не міг —
ми разом з бальконом додолу впали
і вгрузли в холодний міщанський сміх
Дядьки мордаті тітки пузаті
нас оточили довкіл
а ми в центрі Львова лежали як в хаті
і не встидались оголених тіл.

(С) Юрій Винничук

А далі перл еротичної поезії від Братів Гадюкіних:

Альбом: Всьо Чотко!, 1989

Роксоляна
Стара кав'ярня в центрі Львова
Я зайшов сюди і раптово
Ти сиділа за столічкем в глибині
Філіжанку з порцеляни
Елегансько, двома пальцями
Ти тримала і посміхалась мені

Приспів:
Роксоляна, мені бракує твоїх уст
Роксоляна, мені бракує твоїх очей
Роксоляна, мені бракує твого бюсту
Роксоляна, і тих шальоних ночей

Потім ми шпацерували
Пили пиво з дерунами
І шампана, і горілку, і каберне
Потім ніц не пам'ятаю
Рано очі відкриваю
А біля ліжка - чорне твоє комбіне

Приспів.

А в наступний понеділок
Щось ми в споднях засвербіло
Я спахвину аж до виразки роздер
Сіро-ртутну мазу купив і
Мастив, мастив, мастив...
Роксоляно, з ким тобі файно тепер?

[kocmoc]

В кaждой хорошенькой девушке,
 В кaждой зaстенчивой лaпушке,
 Могут быть где-то упрятaны
 Бл*дские гены прaбaбушки!!!

[chuck]

Всех тех, кто с подругой, изящной, упругой,
и выбритой в разных местах
мечтает нажраться и сексом заняться,
терзает неведомый страх...
Что, Коль они в мае, от страсти сгорая,
В лесу остановят мопед,
В пылу наслаждения от совокупления
Найдет их веселый медвед...
И к парню-падонку, который девчонку
терзает, как иву пила
шагнет косолапо, похлопает лапой
и спросит: "- Превед! Кагдила?"

Нимаё 

[Сонечко+]

Бельё валялось по квартире,
И Шер нам пела про любовь...
Счастливый самый в этом мире
В тебя входил я вновь и вновь!

Ты извивалась и стонала,
Зигзаг рисуя на спине.
И ничего уже не знала,
Звала, звала, звала к себе!

Мы страстный танец танцевали,
И грудь твоя качалась в такт.
И мы на практике узнали
Любовный Индии трактат.

Твои колени словно двери
Меня впустили в тронный зал.
Приник губами к влажной щели
И целовать её я стал!

Ты не могла сдержать порывы
Оргазма,страсти и любви...
До капли эти все приливы
Из чаши выпил я твои!

Затем ты гостя принимала,
Он быстро вырос, стройным был...
И не сдержалась, закричала-
Он очень медленно входил...

Меня на спину положила
И гостя в руку ты взяла,
Его ты сладко проглотила
Как страстна в эту ночь была!

Проснулся я в твоих объятьях,
Блаженство рая ощутив...
- Люблю смотреть на то, как ты красиво,
Закрыв глаза и руки разбросав,
Кончаешь упоительно и сильно!
Я вижу, как блестит твоя роса.

Целую губы, языком играя…
Шепчу о том, что сделаю сейчас.
Ты нежная, послушная такая,
Когда любовь соединяет нас!

И если время для любви настало,
В тебя войдет желание мое…
А ты мне скажешь:
- Всё, что было – мало!
Пусть дальше продолжается полет

(з інтернету)

[РЕАЛ]

Не поезія , але ШЕДЕВР в тему.... 

«Я б хацела цяпер узяць яе сваімі крэпкімі рукамі прыцягнуць да сябе упіцца моцна ў вусны цалаваць паваліць на падлогу апантана расшпільваць на ёй яе блузку адной рукой сцягваць джынсы залазіць у вільготныя майткі зрываць іх нарэшце цалаваць адну грудзь другую а пальцамі ўжо вывучаць яе ўнутры потым двума трыма хутчэй яшчэ хутчэй глыбей у скронях грыміць так гучна барабанныя перапонкі вось вось лопнуць тум тум тум хтосьці лупіць па іх не шкадуючы цалаваць яе ўсю пакідаць на яе скуры свае сляды спаўзаць усё ніжэй гарачым языком пранікаць унутр засоўваць яго глыбока як толькі магчыма... адчуваць як пульсуе кроў ва ўлонні удыхаць ейны пах губляць свядомасць прыходзіць у сябе і пачынаць усё наноў. Без сведак.»
   Наста Манцэвіч, апавяданне "Танец".

[Сонечко+]

Так у 2010рці привітали Ксюшу Собчак (заберіть від екранів дітей, бо не зовсім ЕРО) :

Приховано: Показати

Желаем крепкого здоровья, чтоб тряпкой не висела грудь.
Чтоб кунилингус раз в неделю хотя бы делал кто-нибудь.
Чтоб ранним утром на рассвете, когда проснуться нету сил,
Не твой будильник, будь он проклят, а твердый член тебя будил!

[Yana]

розбирай мене догола
так легше дихати
можна зчитувати з тебе
слова
крихтами

у волоссі шукай тепла
руками ніжними
розбирай скоріш
догола
ночами пізніми

над світанком до себе варто
щоби проспати(ся)
обіймаю тебе до завтра
пора прощатися

тихо дихай мовчи мовчи
уже спіймали нас
одягайся бери ключі
тікати час

[Vitalij]

Затянуло небо, значит будет дождь.
Зарубили курицу, значит будет борщ.
К маме ходит дяденька, говорит что брат.
На столе бутылка, врут что лимонад.
И в постель ложатся, говорят что спать.
И трусы снимают, значит будут срать.
Миленький мой папка приезжай скорей,
Обосрут всю хату и сожрут курей.