Вільний форум міста Калушa

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Форуму:

15 років 6 місяців 28 днів

Автор Тема: Про життя...  (Прочитано 129314 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Націоналіст

  • Користувач
  • **
  • Карма +29/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 79
  • Україна понад усе!
  • Останні відвідини:
    12 Жовтня 2008, 15:46:44

    Звідки: Славне місто Калуш
Про життя...
« Прочитано #40 : 30 Травня 2008, 19:53:24 »

http://fh.fast.net.ua/index.php?s=2818435e5882c9e1e3aa9f5ceb8a9195&showtopic=8035&st=40
почитайте, люди... кращого я мабуть ніколи не читала... буває забагато пафосу ти ритм збитий... але вірші і правда дуже гарні...
Записаний
Кожен вибрав свою віру - хто бандуру ,хто сокиру..

христина

  • Постійний користувач
  • ***
  • Карма +24/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 107
  • Останні відвідини:
    07 Січня 2011, 00:47:35

    Звідки: калуш
Про життя...
« Прочитано #41 : 05 Червня 2008, 13:40:20 »

Колыбель.Пеленки.Плач.
Слово.Шаг.Простуда.Врач.
Беготня.Игрушки.Брат.
Двор.Качели.Детский сад.
Школа.Двойка.Тройка.Пять.
Мяч.Подножка.Гипс.Кровать.
Драка.Кровь.Разбитий нос.
Двор.Друзья.Тусовка.Форс.
Институт.Весна.Кусти.
Лето.Сесия.Хвосты.
Пиво.Водка.Джин со льдом.
Кофе.Сесия.Диплом.
Романтизм.Любовь.Звезда.
Руки.Губы.Ночь без сна.
Свадьба.Тещя.Тесть.Капкан.
Ссора.Клуб.Друзья.Стакан.
Дом.Работа.Дом.Семья.
Солнце.Лето.Снег.Зима.
Син.Пеленки.Колыбель.
Стресс.Любовница.Постель.
Бизнес.Деньги.План.Аврал.
Телевизор.Сериал.
Дача.Вишни.Кабачки.
Седина.Мигрень.Очки.
Внук.Пеленки.Колыбель.
Стресс.Давление.Постель.
Сердце.Почки.Кости.Врач.
Речи.Гроб.Прощянья.Плач.
Записаний


Когда ты порою скучаешь, и что то тревожит тебя, ты вспомни что в мире есть сердце которое любит тебя

npopok

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +111/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 734
  • Останні відвідини:
    16 Березня 2012, 00:01:05

    Звідки: З Слобідки!
Про життя...
« Прочитано #42 : 05 Червня 2008, 15:38:27 »

Терпи, терпи — терпець тебе шліфує,
сталить твій дух — тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
ніхто не зіб'є з власної тропи.
 На ній і стій, і стрій — допоки скону,
допоки світу й сонця — стій і стій.
Хай шлях — до раю, пекла чи полону —
усе пройди і винести зумій.
Торуй свій шлях — той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе, мов побратим
До нього змалку ти заповідався
сумним осердям й поглядом сумним
                               Василь Семенович Стус
Записаний
"...it's better to burn out than to fade away"

Morrison

  • Старожил
  • ****
  • Карма +50/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 318
  • Останні відвідини:
    20 Травня 2013, 18:16:04

Про життя...
« Прочитано #43 : 23 Червня 2008, 09:38:54 »

ЛІНА КОСТЕНКО
***
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, - час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, - пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш - то уже навіки.
Записаний

IxIXIxI

  • Модератор
  • *
  • Карма +259/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 696
  • (с) David Bengtsson
  • Останні відвідини:
    02 Червня 2019, 14:35:41

Про життя...
« Прочитано #44 : 17 Вересня 2008, 02:03:24 »

Мы играем во взрослые игры.
Ненавидим, смеемся, плачем.
В зоопарке, где в клетках тигры
Мы испытываем удачу
Мы считаем чужие ошибки,
Собираем пустые слухи.
Мы раздариваем улыбки
И в слона превращаем муху.
Мы умеем скрывать обиду,
Водку пить, запивая пивом.
Никогда не покажем виду,
Что почти на исходе силы.
Мы порою не спим ночами,
Отдаваясь любви фальшивой.
И в толпе ищем мы глазами
Тех с кем жизнь казалась счастливой.
Мы находим себе любимых,
Создавая иллюзию счастья.
Достигаем мы целей мнимых,
Упиваемся своей властью.
Шлем мы "мылом" стихи чужие
И подписываем собою.
Мы же дети, но только большие,
Оттого и живем мечтою.
Мы желаем казаться лучше.
И придумываем себе роли.
Прячем чувства свои поглубже,
Чтоб никто не увидел боли...
Мы бываем порой жестоки:
Не волнуют чужие слезы.
Мы красивые пишем строки
Про волшебные чьи-то грезы.
Мы умеем любя ненавидеть,
Мы умеем в глаза смеяться
И ошибки свои не видеть,
Потому что нет сил признаться...(c)
Записаний

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1206/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 29976
  • Останні відвідини:
    Вчора в 18:34:10

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Про життя...
« Прочитано #45 : 29 Вересня 2008, 08:54:38 »

Цікаво, чий то вірш. Він так розтиражований у неті
http://www.liveinternet.ru/journalshowcomments.php?jpostid=25497329&journalid=681905&go=next&categ=1
http://blog.i.ua/user/848555/100780/
А, знайшов
Автор: Камиля Хусяинова | 17.05.2008 22:21:29
http://tatarland.ru/Blog/ViewPost.aspx?PostID=2509
навіщо копірайт ставити?
 :duvno


Записаний
Читайте по губах: Без газу чи без вас? Без вас. Без світла чи без вас? Без вас. Без води чи без вас? Без вас. Без їжі чи без вас? Без вас.

Холод, голод, темрява й спрага – для нас не так страшно й смертельно, як ваші "дружба й братерство".

IxIXIxI

  • Модератор
  • *
  • Карма +259/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 696
  • (с) David Bengtsson
  • Останні відвідини:
    02 Червня 2019, 14:35:41

Про життя...
« Прочитано #46 : 29 Вересня 2008, 19:22:35 »


навіщо копірайт ставити?

Значок?) Малось на увазі: не моє, але автор мені не відомий..
Записаний

yusmal

  • Користувач
  • **
  • Карма +57/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 76
  • Юля Смаль
  • Останні відвідини:
    11 Серпня 2009, 15:30:05

    Звідки: Луцьк
Про життя...
« Прочитано #47 : 19 Жовтня 2008, 22:55:04 »

Сумніви
Коли ти так дивишся, знаю, що все у нас вийде,
та тільки ступив за поріг в голові сотні сумнівів,
я жінка і навіть, якби я була, любий, відьмою,
ці сумніви наче отрути пекучої струмені.
Здається,  у серці солодке завмерло марево:
і жити болить, і піти просто сил не стане,
стискаю долоні, повіки судомно. Заново
почну лікуватись від опіків в серці сметаною.
Коли залікую усе до останнього шрама,
я знову побачу чиюсь променисту посмішку,
забуду, напевно, усе, що було між нами,
або не забуду - лишу для віршІв і пОдружок.

Акорд
кий криштальний перезвук у цього ранку!
Бринить так тонко - розлетівся вщент,
я стала, любий, ніжною, п'янкою мавкою
кохання з полином - це твій абсент.
І отрую тебе навік своїми трунками -
чар-зілля із любистків і вина,
а ти вінки з барвінків і настурції
приречений ловити навіть в снах.
Я на Купала подарую в травах тіло,
ти до схід сонця заховаєш цілий світ,
я сина подарую по весіллі,
а ти збиратимеш на пам'ять кожен слід,
що на піску в цей кришталевий ранок
я залишу, торкаючись ледь-ледь.
Ти знаєш, любиш, нам судились рани,
і щастя нам судилося... і смерть.
Ми криком в зорях, зойком стоголосим,
ти будеш небом, я - твоя земля,
дощем проллєшся, щоб лишитись росами...
Цей чистий звук наш чистий ранок взяв.

***

Я подарую тобі всі свої атавізми,
кожну краплину крові своєї віллю у тебе,
кожну секунду, мрію, ковток передсмертний кисню,
я подарую тобі всі свої атавізми.
Я закохаюся в тебе, любий, зимовим небом,
вийму з грудей перев'язаний бантом вітер,
гірко молитимусь, грішна, за тебе требно,
я закохаюся в тебе, любий, зимовим небом.
Буду вогнем предковічним горіти в твоїй печері,
і обігрію, коли замерзатиме й подих,
я заховаю, коханий, від себе на волю двері,
буду вогнем предковічним горіти в твоїй печері.
Я подарую тобі навіть те, що давно сховала:
в горах, у морі, в миттєвих своїх поривах,
я подарую себе, коли стане крові замало,
я подарую тобі навіть те, що давно сховала.
Любий, мій любий, торкнися до думки тихо,
тільки до думки, бо серце від сліз заснуло,
я подарую тобі усе, все життя на лихо,
любий, мій любий, торкнися до думки тихо...

Занадто
анадто багато сказано,
знадто багато стомлено,
занадто п'янкими фразами,
коли зловживають комами.
А більше ще нами змовчено,
у пам'ять давно заховано,
світанки межують з ночами -
і рок на мотив Бетховена.
Нам зорі всміхались зоряно,
і небо у небо кликало,
від сонця були ми хворими,
від літа секунди смикали.
Занадто багато подумки,
і голосно дуже молячись,
занадто багато сходинок,
занадто, занадто боляче.
Зминаю слова від пафосу,
стаю на коліна зломлена,
пусти мене, милий Бахусе,
питати життя у ворона.

Очі не бачать
Очі не бачать, як серце плаче,
Навіть від себе усе в секреті...
Губи сміються - весела вдача,
Сльози крізь щастя - життя поета.
Тільки собі збережеш таємно
В шафі від мрії малий скелетик.
Відчаю хмарки зміксуєш в креми,
Посмішка - зброя не для відвертих
Імені ти не промовиш в голос,
не погадаєш життям ромашок.
Під телефоном малюєш кола:
"Ваш абонент - недоступна пташка!"
Ти посміхнешся - зімнеш сторінку,
знову пора повертати стрілки -
тихо зітхає старий годинник:
очі не бачать, як серцю гірко.


БЛІІІІІІІІІІІІІІІІІІІН! ТО МАЛО БУТИ В КОХАННІ!!!
Записаний
Юля Смаль

Ассоль

  • Старожил
  • ****
  • Карма +202/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 335
  • Останні відвідини:
    12 Вересня 2012, 23:00:28

    Звідки: Калуш
Про життя...
« Прочитано #48 : 22 Грудня 2008, 18:49:49 »

Відбилася дитина від гнізда,
Шукає щось у просторі космічнім,
А мати жде, а мати вигляда.
Вернись, дитино, адже я не вічна.
Кровинка матері не слуха, все літа,
Чужі простори їй здаються раєм,
Вона побачила, де літо, де зима,
Свій дім минає, коли ми благаєм.
Співаєм ми багато тих пісень,
Де діти радують гніздо родини,
Вони несуть батькам той світлий день,
Вони радіють і сім'ї єдиній.
Тому існує світ, Держава і рідня,
Тоді ми сильні і живем заможно,
Тут таємниць нема, тут істина проста,
- Закон землі порушити не можна.

Лариса КОРНІЄНКО
Записаний

veron

  • Постійний користувач
  • ***
  • Карма +45/-1
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 161
  • Останні відвідини:
    05 Квітня 2018, 13:18:39

Про життя...
« Прочитано #49 : 30 Квітня 2009, 13:26:55 »

Життя серйозно задовбало,
  Життя серйозно задовбало,
Зі всіх сторін воно достало,
Проблем у ньому мов лайна,
А злості з них є дофіна,

А з філософського боку,
Замахало вже нівроку,
Шукати в лайні смисл буття,
І чекати в ньому кінець життя,

Самогубство вихід крайній,
Але все ж таки реальний,
Хоч і легко його вчинити,
Та не варто це робити,

Все ж таки життя чудове,
Та без проблем воно лайтове,
Щоб ви жили поживали,
І мене не доставали.
Відповідь від: 30 Квітня 2009, 13:24:58
Друзі
  Життя підносить на сюрпризи,
Та ігноруючи капризи,
Ми все ж таки ж таки знаходиш щастя,
Яке дарує нам життя.

Друзі в цьому помагають,
З біди нас завжди виручають,
Хоча у них самих проблем достатньо,
Але із ними їх вирішуєш не гайно.
 

Tandylight

  • Глобальний модератор
  • *
  • Карма +1051/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3130
  • Останні відвідини:
    08 Травня 2019, 21:01:31

    Звідки: Київ
Про життя...
« Прочитано #50 : 10 Червня 2009, 00:12:16 »

Помни, что ты - кошка, кошка,
Падай на четыре лапы,
Улыбнись, поплачь немножко,
Вытри досуха глаза.
Приурочь к вчерашней дате
Грустных завтрашних открытий
День и завтрашних предательств
Ночь - и не смотри назад.

Мы вперед идем, не горбясь,
Мы упрямы и отважны,
Нас всегда спасает гордость
И везение, и кураж.
Там, где надо ставить точку -
Мы поставим запятую
И начнем в благословенный,
Предпоследний - сотый - раз.

Помни, что ты - кошка! кошка!
Наше сумрачное племя
Будет жить, не унывая,
По весенним чердакам.
Эта ночь не век продлится,
Этот день к концу подходит,
Это просто нам сегодня.
Не хватило молока.
Записаний

Tandylight

  • Глобальний модератор
  • *
  • Карма +1051/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3130
  • Останні відвідини:
    08 Травня 2019, 21:01:31

    Звідки: Київ
Про життя...
« Прочитано #51 : 28 Червня 2009, 07:23:13 »

Люблю мечтать под шум дождя,
Смотреть на капли на стекле,
Люблю побыть внутри себя
Чтоб чашка кофе на столе.

Я заберусь под теплый плед,
Свернусь калачиком и вот-
Я погашу на кухне свет
И спрячусь в сумрак от забот.

Мне мягко и тепло внутри,
Пушисто и совсем не сыро,
В субтропиках моей любви,
Вдали от тонущего мира.

Там за окошком рассвело,
И девять баллов по шкале ненастья,
А я внутри и мне тепло,
Я словно в раковине счастья

Уютен мой смешной мирок,
Его хочу я разделить с тобою
И если ты совсем промок,
Стучись! И я всегда открою!

Відповідь від: 28 Червня 2009, 07:22:02
Автора на жаль не змогла знайти  :unknow
Записаний

DVania

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +963/-2
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 4231
  • Останні відвідини:
    14 Вересня 2016, 23:52:58

Про життя...
« Прочитано #52 : 28 Червня 2009, 09:28:46 »

Уявив собі,стало затишно.Гарний вірш.
Записаний

Tandylight

  • Глобальний модератор
  • *
  • Карма +1051/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3130
  • Останні відвідини:
    08 Травня 2019, 21:01:31

    Звідки: Київ
Про життя...
« Прочитано #53 : 28 Червня 2009, 10:49:52 »

Дякую, і мені сподобався ;)
Записаний

Рибка

  • Активіст
  • *****
  • Карма +962/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 2922
  • Останні відвідини:
    11 Липня 2020, 23:31:29

    Звідки: Калуш
Про життя...
« Прочитано #54 : 13 Липня 2009, 23:09:51 »

і мені дуже сподобався останній віршик.
Записаний
І все буде добре, для кожного з нас.  І все буде добре, настане наш час.

Tandylight

  • Глобальний модератор
  • *
  • Карма +1051/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3130
  • Останні відвідини:
    08 Травня 2019, 21:01:31

    Звідки: Київ
Про життя...
« Прочитано #55 : 18 Вересня 2009, 08:55:38 »

Каждый выбирает по себе
Женщину, религию, дорогу,
Дьяволу служить или пророку,
Каждый выбирает по себе.

Каждый выбирает для себя
Слово для любви и для молитвы.
Шпагу для дуэли, меч для битвы
Каждый выбирает для себя.

Каждый выбирает для себя
Щит и латы, посох и заплаты.
Меру окончательной расплаты
Каждый выбирает для себя.

Ю. Левитанский
Записаний

BanderiveC

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +351/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 1542
  • Останні відвідини:
    17 Червня 2021, 15:12:40

Про життя...
« Прочитано #56 : 10 Жовтня 2009, 23:10:48 »

Иногда я Моцарт, иногда Сальери
Стал петлёю нотной в потном англитере
Окна на иссайке, купола под снегом
Старый амфибрахий заметает следом

Вьюга замотала, хочется напиться
Стать пустым каналом или мёртвой птицей
Хочется покоя, ангелов на крыше
Выйти из запоя и чтоб всё потише...

Хочется иного неба и обоев
Петербург, не ново умирать тобою
Поечму я лезу в петлю в англитере?
Нужно до зарезу это новой вере

Что же, получите короля Пальмиры!
Только не ищите, нет в карманах лиры
Я её поставил под Рязанью в сени
Иногда я Сталин, иногда Есенин
Записаний
Experientia est optima magistra...
  

ЯЯ

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +522/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 1249
  • Останні відвідини:
    05 Лютого 2015, 01:57:43

    Звідки: Независимости
Про життя...
« Прочитано #57 : 11 Жовтня 2009, 00:09:45 »

Я памятник воздвиг себе иной!

К постыдному столетию - спиной.
К любви своей потерянной - лицом.
И грудь - велосипедным колесом.
А ягодицы - к морю полуправд.

Какой ни окружай меня ландшафт,
чего бы ни пришлось мне извинять,-
я облик свой не стану изменять.
Мне высота и поза та мила.
Меня туда усталось вознесла.

Ты, Муза, не вини меня за то.
Рассудок мой теперь, как решето,
а не богами налитый сосуд.
Пускай меня низвергнут и снесут,
пускай в самоуправстве обвинят,
пускай меня разрушат, расчленят,-

в стране большой, на радость детворе
из гипсового бюста во дворе
сквозь белые незрячие глаза
струей воды ударю в небеса.

И.Бродский.
Відповідь від: 10 Жовтня 2009, 23:54:15
Я знаю, у каждого есть песня, которую он пишет только для себя,
Иногда она бурлит как вино, иногда она течёт как вода.
Когда мне очень плохо, я не пойду и не напьюсь.
Я останусь один и спою свой блюз.

Я его не спою никому никогда,
Эти ноты останутся со мной навсегда.

Что за беда заставляет писать нас грустные песни
И лишь иногда мы весело поем все вместе.
Нет, я не жмот и не трус.
Хочешь, возьми всё себе, оставь мне только этот блюз.

Я его не спою никому никогда,
Эти ноты останутся со мной навсегда.

И лишь провода в темную ночь мне подпевают.
Ну, а когда петь нету сил, я замолкаю.
Ночь на глаза опускает темноты груз.
Я слышу, как кто-то в пустом дворе фальшиво поет мой блюз.

Ему его не спеть никогда.
Этот блюз останется со мной навсегда.

Я знаю, у каждого есть песня, которую он пишет только для себя…
Я знаю ... я знаю ...
Записаний

Tandylight

  • Глобальний модератор
  • *
  • Карма +1051/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3130
  • Останні відвідини:
    08 Травня 2019, 21:01:31

    Звідки: Київ
Про життя...
« Прочитано #58 : 11 Жовтня 2009, 00:24:04 »

Собирались наскоро, обнимались ласково,
Пели, балагурили, пили и курили.
День прошел - как не было.
Не поговорили.

Виделись, не виделись, ни за что обиделись,
Помирились, встретились, шуму натворили.
Год прошел - как не было.
Не поговорили.

Так и жили - наскоро, и дружили наскоро,
Не жалея, тратили, не скупясь, дарили.
Жизнь прошла - как не было.
Не поговорили...

не знаю автора
Записаний

ЯЯ

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +522/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 1249
  • Останні відвідини:
    05 Лютого 2015, 01:57:43

    Звідки: Независимости
Про життя...
« Прочитано #59 : 11 Жовтня 2009, 00:32:54 »

Не стой на пути у высоких чувств

Джульетта оказалась пиратом,
А Ромео был морской змеей,
Их лица были чисты,
А после наступил зной.
Ромео читал ей Шекспира,
Матросы плакали вслух,
Капитан попытался вмешаться,
Но его смыло за борт волной.

Не стой на пути у высоких чувств,
А если ты встал, отойди,
Это сказано в классике,
Сказано в календарях,
Об этом знает любая собака,
Не плюй против ветра, не стой на пути.

Прошлой ночью на площади
Инквизиторы кого-то жгли,
Пары танцевали при свете костра,
А потом чей-то голос скомандовал - пли.
Типичное начало новой эры,
Торжества прогрессивных идей,
Мы могли бы войти в историю,
Мы туда не пошли.

Не стой на пути у высоких чувств,
А если ты встал, отойди,
Это сказано в классике,
Сказано в календарях,
Об этом знает любая собака,
Не плюй против ветра, не стой на пути.

Потом они поженились,
И всё, что это повлекло за собой,
Матросы ликовали неделю,
А после увлеклись травой.
Иван Сусанин был первым,
Кто заметил куда лежит курс,
Он вышел на берег, встал к лесу передом,
А к нам спиной и спел.

Не стой на пути у высоких чувств,
А если ты встал, отойди,
Это сказано в классике,
Сказано в календарях,
Об этом знает любая собака,
Не плюй против ветра, не стой на пути.

И лес расступился, и все дети пели -
Не стой на пути у высоких чувств.
Записаний