Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Tandylight]

Це Гребенщиков?
Відповідь від: 11 Жовтня 2009, 11:06:21А про блюз то Чайфа?

[ЯЯ]

Так, коли настій паскудний саме блюз пригадується
Відповідь від: 11 Жовтня 2009, 19:15:14«Чайф» Шахрина Решотикова , Борис Гребенщиков «Аквариум», Константин Кинчев «Алиса», в меньшей мере «Кино» В.Цоя, «Любэ» Расторгуева – это то на чём мне расти довелось весь их ранний репертуар (а он таки очень сильный, более поздний гораздо проще и слабее) – это мои детские песенки. Фильм «Асса» - любимое детское музыкальное кино.
М-да, пожалуй, оригинальное детство у меня было.

[Ne-TA]

Тонесенька нитка життя
Над прірвою страху нап’ята
Крок вліво чи вправо і вже небуття.
Чекає за все нас розплата.

О, скільки сміливців повірили в те,
Що шлях цей пройти не так важко
Ступили на нитку… а далі? Пусте…
Бо мертвим нічого не страшно

___________

Кожен сам коваль свого щастя,
Хоча доля в людини одна.
І коли на серці печаль,
Мрієш ти, що настане весна.

Хочеш ти, щоб було усе добре,
А виходить проте навпаки.
Та квиток ще один дає доля –
Ти береш його залюбки.

Ти хапаєшся за соломинку,
Що до світла тебе приведе.
Та шукаючи щастя, людино,
Не забудь, що життя лиш одне.
____________

У цьому світі - все доЦІЛЬно:
І радість, і печаль, й любов,
самотність, дружба, і розлука,
Початок і кінець розмов...

Що ми окремі в цьому світі -
Нам лиш здається знов і знов.
Та ми - Єдине й Неповторне
ПРАВІЧНЕ, як сама ЛЮБОВ.
___________

Життя – це одноразовий квиток,
Вистава, інтригуючи до сліз.
Немає світла, музики, ляльок,
Лиш ти, твій плач, природний сміх

Життя – нескладена ще пісня,
Без нот її співати треба.
Життя – це осінню пожовклі листя,
Ключ журавлів, безкрайність неба.

Літопис пишуть тиші у траві,
Їм заважає коника сюрчання.
Мороз малює квіти на вікні,
Ми боїмось життєвого мовчання.

Життя – це безконечна гра,
Правила її придумать важко.
Хоч грати будеш ти щодня,
Твій виграш – програш одночасно.

Життя – грайливі повноводні ріки,
Біжать, течуть, не знаючи куди.
Твій сміх, твій плач, любов навіки
Їм доля наказала зберегти.

Життя ніколи нам не повторити,
Його, як час, не зупинить на мить.
Тому спішімо діяти, творити.
Життя, як дієслово, хай летить.

[Ne-TA]

Експрес до раю



Приснилось.
Чи побачиля я наяву?
Вже сама не знаю
Як тоте назвати:
Що на вокзалі
Ніби я стою
(Не я одина!)
І хочуть нас запхати
У поїзд,
Який мчить до раю,
І ніби має
До небес достатись.

Оголосили гучно
Ввесь вокзал,
Зелене світло
На путях відкрили.
Зігнали всіх -
Стоїть і стар, і мал
Та на підножку стать
Немає сили.

Чи справді він
Домчить у синю даль,
Чи справді він
Дістанеться до неба?
В провідника
Вже загорівсь ліхтар,
А нам піднятись
По сходинках треба.

Чого ж стоїм,
Чого так довго ждем?
Он машиністи йдуть
Старі гурбою.
Чи справляться вони
Із вантажем,
Що на вокзалі
Розілявсь рікою.

І стоїмо...
Вагони не нові
І вікна сірі
Сумнів навівають.
Хіба лиш вивіска
Гласить (як в суднім дні):
«Спіши, сідай,
Рушай з нами до раю!»

Дивлюся
На закопчене шассі -
І навіть рельси
Не внушають віри,
У поїзд цей
З нас сядуть не усі,
Хоча вагони
Здуті в нім не в міру.

От й не сідаємо
У той експрес -
Чекаєм голосу
Самого неба,
Що вигляне до нас
З густих небес.
І скаже нам
що ще не  ТРЕБА?.....

[yarana]

Он машиністи йдуть
Старі гурбою.
Чи справляться вони
Із вантажем,
Що на вокзалі
Розілявсь рікою.

І стоїмо...
Вагони не нові
І вікна сірі
Сумнів навівають.
Хіба лиш вивіска
Гласить (як в суднім дні):
«Спіши, сідай,
Рушай з нами до раю!»

Дивлюся
На закопчене шассі -
І навіть рельси
Не внушають віри,
У поїзд цей
З нас сядуть не усі,
Хоча вагони
Здуті в нім не в міру.

реалістично, клас!!! )))) Це ваше?
Відповідь від: 22 Березня 2010, 23:52:12Десять.

Десять кіл і десять заметілей,
Десять шрамів незагоєних на тілі.
Десять днів із привидами в небі,
Десять шовкових стрічок на жовтім крепі.
Десять порухів очей німого стану,
Десять водних бродів літеплої ванни,
Десять слів колись несказаних й зашитих
У полу старої латаної свити.

______________________________________

Ліхтар.

Ліхтар, як всевидюще око,
На вітрі блимає. Куди
Я йду? І крок за кроком
Через дощі, через вітри.

Спинюсь, запалю. Добре б завтра
Покинуть звичку цю, проте
Цей вогник цигарковий - ватра,
Коли в душі зима мете.

Бордюри, люди, тротуари
І довгі тіні восени.
Я написала б мемуари -
Дівоча пам’ять. Ясени -

Я не любила їх ніколи,
Бо надто вогко біля них.
І з рюкзаками йдуть до школи
Не мої дочки та сини.

Але і я , мов той школярик,
І кожний день мені урок.
На вітрі блимає ліхтарик.
Куди я йду за кроком крок?

_______________________________

Зустрілися два серця на порозі,
Два погляди здивовані й щасливі.
Одні сліди лишились на дорозі,
А другі - на життєвій довгій ниві.

Це мати свого сина зустрічала
З чужих країн і незнайомих далей.
Заплакавши , йому в обійми впала,
Простивши всі тривоги і печалі.

“Не плачте , мамо , я прийшов , я вдома,
Я більше вже нікуди не поїду,” -
А в голосі нечувана утома
І хрипота шаленства цього світу.

_______________________________

Тече вода, не знає супокою,
Тече вода між каменями гір.
Пливу човном без весел за юрбою,
А з неба щедро світить Альтаїр.

Росте трава. Земля тамує спрагу
Земельним соком, зрошує роса.
Росте душа під сонця жовтим стягом
Удалину, як шляху полоса.

Живуть світи і пишуть мемуари,
Вмирають і народжуються знов
На берегах Дніпра або Луари,
І кажуть: «Guten tag!», чи: «Будь здоров!»

Чи вірять Крішні, ганять Заратустру,
Чи у нірвану з Буддою летять.
Вдягають на чоло корону, хустку,
І учать на дванадцять чи на п’ять.

Малюють дощ чи кольорові ґулі,
Співають про героїв у піснях.
По суті, в’язні всі цієї кулі,
Що має вісь і крутиться по днях.

[Ne-TA]

Що робити?

Що робити, коли очі закриті
І не хочуть бачити нічого насвіті?
Що робити?
Коли сльози течуть немов ріки,
Коли серце кричить несамовито,
Коли душа не хоче більше жити...
Що робити?
Питала я... себе.....

Коли залишилась одна надія
І вже нічого не можна вдіяти,
Що робити?
На кого надіятись?
На кого чекати?
Куди іти?
 Куди тікати?
А може просто постояти....

І знов дорога завертає,
І знов я падаю.....
А сили вже немає...
Немає щоби встати
Й піднятися нагору.
Немає навіть у кого попросити допомоги...
З людей ні вкого,
Лише у Бога......

І знов всі помилки у мене на очах.....
І знов весь біль у мене на плечах......

__________________

Безсмертя

Смерть не страшна, жахлива її постать,
Який "метал" зозуля нам кує?
Лиш навеснi, коли не прийде розталь,
Ти зрозумiєш - серце справдi б`є.
Недолiкiв моїх не долiчитись,
Не долiкуєш, може й не збагнеш.
Не кожен келих можна й треба пити,
Земля i небо вже не мають меж.
Не всi вовками стануть вовченята,
Та всi захочуть в дивнiм свiтi жить.
Всi в цьому свiтi вимушенi грати,
Вогонь горить, та то все – тільки мить.
Осiннє золото себе знецiнить
Коли дороги замете зима,
А твої руки все ще пахнуть літом,
Хоча на голові вже сивина....

_______________

Крилаті мрії і глибока ніч
Лише зі мною є у ці хвилини.....
Життя така цікава річ!
Що нам дарує радості перлини!

Ми кожен день  все спішимо,
Не помічаєм коло себе світу,
Неначе птахи десь летимо,
Шукаєм кращого ми цвіту!!

І хтось знаходе, а хтось шука!
А все ж не полишаємо надії!
І віра у майбутнє ще не відпуска,
Й готує радості великі мрії!

А так цікаво, що ж там вдалині!
До чого готуватися заранче?
Чи будемо літати в вишині?
Від задоволення, кохання й мабуть щастя!!

Не можу я сказати так чи ні,
Не відала я сторінки у часі.
А так хотілося б побачити й мені,
Шматочок радості в омріяній красі

[Ne-TA]

Янгол

Говорять люди, в кожної людини
Є янгол, що життям її веде.
Від самого зачаття до кончини
Він з нею разом по життю іде.
Можливо, це – проста дитяча казка –
Я хочу, щоб цей янгол справді був,
Щоб всім на світі дарував він ласку
І щоб про мене також не забув.
Я думкою до нього долинаю:
Зустрітись хочу хоч би уві сні.
Мій янголе, з’явись, я так чекаю.
Мій янголе, з’явись, з’явись мені!
І хоч, можливо, все це тільки казка,
Я жду тебе на грішній цій землі.
Неси усім добро, любов і ласку
І не забудь хоч трошечки мені…



Сумна ділема
Стою по середині в чорному тунелі,
Куди іти?.. Чи може ще назад?
Якщо оглянутись вже трохи я прожила,
А крок вперед і вороття нема ніяк.
Сумна ділема й вирішити треба,
Поставити на ваги все життя....
Що переважує? Я ще не знаю...
Тут в мене все, а там незна....
Та може ще не варто поспішати,
А може трішки-трішки зачекати....
Зібратись з силами і все здолати...
Чи варто так себе ламати?...

[Ne-TA]

Вчора тріумф - сьогодні боліч тиші
І мерехтіння зірок у очах.
Лиш неминучості чекання згубно дише,
Але душа вже поборола страх....

Вона злетіла й дивиться звисоку
Як тіло бореться з спокусою жалю.
До забуття лишилося два кроки -
Та там вже вічність стала на краю....

Закрила прірву, обірвала відчай,
І благородством перевела дух....
Уста мовчать, а мозок, наче слідчий,
Уміло контролює кожен рух.
....
Усе позаду, хвилювання стерті,
Душа вернулась на круги свої.
А хто сказав - обовязково вмерти,
Щоб возродитись ангелом в собі!

[Ne-TA]

Життя--то вир подій веселих,
То радість, дружба й щирий сміх,
То праця днів прожитих недаремно,
То час, коли повсюду дикий гріх.

Життя --то смуток і мізерність,
То гІрка зрада і нестримний біль.
Життя--то кара і нестерпність,
Що перетвориться в очах у сіль.

Життя--то пам"ятні моменти,
То стерті з пам"яті слова,
То безкінечні компліменти--
То знову зрада і журба.

Тут є і злети, і падіння,
Тут темінь ночі і небес краса,
Тут не врятує кави ворожіння--
Серця врятує тільки боротьба.

Тут помилки,безладдя, бідність
І кимось витерта сльоза.
Життя--то твОя чиста гідність
І непокора, й погляду весна .

Боротися -- і бути насторожі.
Боятися -- і стерти всі страхи.
І плакати, й сміятися безбожно.
Шукати --і знайти свої путі.

Тепла й любові на твоїй дорозі
Бажання, правди та журби.
Хай тільки сонця на твоїм порозі,
Й Сама себе в житті  не загуби!
_________________________

Бути світлом.
Бути дорогою.
Бути небом,
Тьмою вологою.
Бути болем.
Водою солоною.
Бути морем,
Тихою насолодою.
Бути вітерцем
Душею спраглою
Бути каменем,
Вічною насторогою.
Жити в сірості,
У вечірнім мороці
Жити в вічності,
І шукати совісті
Говорити тишею,
А мовчати регітом.
Стати кригою
І страждати шепітом.
Потонути в ніжності.
Затуливщись соромом.
Утікти від підлості
І померти порохом.

[Azazello]

Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.
               Ліна Костенко

[РЕАЛ]

Азазелло !  http://forum.kalush.info/index.php?topic=3463.msg73584;topicseen#msg73584

[Ne-TA]

Не  тиха  радість.  Й  не  нестерпний  біль.
Щось  значно  більше.  Щось,  мабуть,  складніше.
Недовгий  вік.  І  несолона  сіль.
А  над  усим  –  лиш  крик  душі  і  тиша…

Ні  дня,  ні  ночі.  Тільки  зграя  дум.
Холодних  –  теплих.  У  крові  й  клітинах.
Не  насолода.  Й  не  одвічний  сум.
Невпевненість.  Якась  чужа  людина.

Земля  і  небо  –  як  одна  душа.
Не  Матір  Божа,  не  гріховна  жінка…
Один  рядок  надії  –  у  віршах…
Всього  одна  неділена  сторінка....

Проблемна  суть…  Забута  глибина.
Далекі  горизонти  й  акварелі…
Веселий  біль…  Замріяність  сумна.
Криваві  сльози  вечора  на  стелі…

Солодкий  гріх.  Й  нещире  каяття.
Чи  то  від  щастя.  Може,  й  від  знемоги.
А  над  усим  –  мить  смерті  і  життя.
Одна  любов  і  лиш  одна  дорога...

__________________________________

Піди.  Знайди.  Посій  і  перекресли....
Запам’ятай.  Відправ  й  допоможи.
Відповідай.  Розваж.  Налий.  Понесли!
Давайте!  Мрійте!  Плачте!  Розкажи.

Відчую.  Встигну.  Вип’ю.  Розпитаю.
Переборю.  Роздам.  Нагороджу.
Перекажу.  Створю.  Наздоганяєш!
Перпетинаєш.  Дивишся.  Скажу.

Забрав.  Розвіяв.  Видалив  й  віддячив.
Щемив.  Вагався.  Сипав  і  збирав.
Співає.  Пише.  Бавиться.  Не  плачеш.
Виборюють.  Звертався.  Приховав...

Лишилось.  Встигло.  Перебудувалось.
Прийшло.  Торкнулось.  Змірилось.  Зросло.
Подарувало.  Радило  й  змагались!
Пекло.  Студило.  Гралося.  Було.

Розтане.  Проросте.  Забагровіє.
Застигне.  Станеться.  Заполонить.
Додати.  Бігти.  Жити.  Пересіють. 
Зникати.  Рухатися.  І не  змінить...

[Ne-TA]

В німому розпачі схилюся на коліна,
Душею змучено кричатиму до Тебе:
Мій Бог, Творець, Спаситель мій Єдиний,
Не допусти, щоб я забула небо!   

Не допусти, щоб сльози і зітхання
Затьмарили любов Твою безмежну, 
І до душі, убитої стражданням, 
Ти доторкнись рукою обережно.

Зігрій її в долонях благодаті, 
Заколиши колискою терпіння, 
Допоможи не згаснути багаттю, 
Яке горіло мрією спасіння.

Зціли мій дух, що зламаний під тиском, 
Не забирай надію, що згасає, 
Тримай мене, коли дорога слизька. 
І в лабіринтах страху я блукаю… 

[miron]

Как засмотрится мне нынче, как задышится?
Воздух крут перед грозой, крут да вязок.
Что споется мне сегодня, что услышится?
Птицы вещие поют - да все из сказок.

Птица Сирин мне радостно скалится -
Веселит, зазывает из гнезд,
А напротив - тоскует-печалится,
Травит душу чудной Алконост.

   Словно семь заветных струн
   Зазвенели в свой черед -
   Это птица Гамаюн
   Надежду подает!

В синем небе, колокольнями проколотом,-
Медный колокол, медный колокол -
То ль возрадовался, то ли осерчал...
Купола в России кроют чистым золотом -
Чтобы чаще Господь замечал.

Я стою, как перед вечною загадкою,
Пред великою да сказочной страною -
Перед солоно - да горько-кисло-сладкою,
Голубою, родниковою, ржаною.

Грязью чавкая жирной да ржавою,
Вязнут лошади по стремена,
Но влекут меня сонной державою,
Что раскисла, опухла от сна.

   Словно семь богатых лун
   На пути моем встает -
   То птица Гамаюн
   Надежду подает!

Душу, сбитую утратами да тратами,
Душу, стертую перекатами,-
Если до крови лоскут истончал,-
Залатаю золотыми я заплатами -
Чтобы чаще Господь замечал!

(В.С. Висоцький)

[Ne-TA]

Не запрещай себе мечтать –
Пусть не в цветном, пусть в чёрно-белом;
Пусть ты открыта ветрам, стрелам –
Сними замок, сорви печать!
Не запрещай себе творить,
Пусть иногда выходит криво –
Твои нелепые мотивы
Никто не в силах повторить.
Не обрывай свои цветы,
Пускай растут в приволье диком
Молчаньем, песней или криком
Среди безбрежной пустоты.
Не запрещай себе летать,
Не вспоминай, что ты не птица:
Ты не из тех, кому разбиться
Гораздо легче, чем восстать.
Не запрещай себе любить,
Не нужно чувств своих бояться:
Любовь не может ошибаться
И всё способна искупить.
Не бойся жить, не бойся петь,
Не говори, что не умеешь:
Ты ни о чём не пожалеешь –
Да будет не о чем жалеть!
Не бойся в камне прорастать,
Под небосвод подставив плечи.
Пусть без мечты порой и легче –
Не запрещай себе мечтать!   
             М. Цветаева.   


Есть у каждого тайная книга обид,
Начинаются записи с юности ранней;
Даже самый удачливый не избежит
Неудач, несвершенных надежд и желаний.
Эту книгу пред другом раскрыть не спеши,
Не листай пред врагом этой книги страницы,-
В тишине, в несгораемом сейфе души,
Пусть она до скончания века хранится.
Будет много распутий, дорог и тревог,
На виски твои ляжет нетающий иней,-
И поймёшь, научившись читать между строк,
Что один только ты в своих бедах повинен.

В.Шефнер.                 

[A.L.V]

        Убий підараса

 Настала пора, коли кожен із нас
 Постав перед вибором часу:
 До влади прийшли бандюки й брехуни,
 Наперсточники й свинопаси.
 Здолали державу і склали до ніг,
 П’ючи нашу кров як вампіри,
 А їхній пахан, ледь прибитий яйцем,
 Веде нас до прірви.
 Бандитом він був і бандитом зоставсь
 Тепер уже вищого класу.
 Бо вже не шапки, а мільйони краде –
 Убий підараса.
 За те що Вкраїну продав ворогам
 І заповіти Тараса,
 Привів табачню і московських попів –
 Убий підараса.
 Табачніки правлять свій відьомський бал,
 Зійшла, мов зоря, їхня раса.
 Ми знову раби й малороси-хохли –
 Убий підараса.
 Тебе не забуде Вкраїна коли,
 Шахтарю з Донбасу,
 Ти візьмеш у руки сталеве кайло
 І вб’єш підараса.

Нема в нас святішої більше мети
 Чи іншого спасу!
 У бога прощення піди попроси
 І вбий підараса.
 Коли на тарілочці нас подадуть
 Кремлю, що вже плямкає ласо,
 То буде запізно, повстань і убий!
 Убий підараса!

.

(с) Юрко Винничук

[Ne-TA]

Терпи, терпи - терпець тебе шліфує,
Сталить твій дух - тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
ніхто не зіб'є з власної тропи.
На ній і стій, і стій - допоки скону,
допоки світу й сонця - стій і стій.
Хай шлях - до раю, пекла чи полону -
усе пройти і винести зумій.
Торуй свій шлях - той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе навіки-вік.
До нього змалку ти заповідався
до нього сам Господь тебе прирік.

______________________________

Бути собою...

Бути собою –
До болю, до крику!
Бути собою
До самих основ!
Бути собою!
Якою? Такою,
Щоб вірити завжди
У слово „Любов”!
Тихою ніччю,
Вранішнім розвоєм,
Над берегом річки
Розкинувши крила,
Я стану такою...
Небесно-земною:
Лише одна мить –
І я вже полетіла!
І я не боюся
Упасти додолу,
І я не боюся
Зламать свої крила,
Бажаю завжди
Залишатись собою,
Щоб сонце зі мною
За обрій летіло!

Я буду собою:
Хай що кажуть люди!
Я буду собою –
Такою, як є!
Я буду собою:
І це життя буде
Таким, яким є,
Все, до краплі, моє!

[Лалія]

До віршів байдужа, та цей сподобався

БУЛО

Кухня. Ритуал. Поличка.
Сигарета. Запальничка.
Дим. Затяжка. Попільничка.
Спокій. Запах. Кашель. Звичка.

Є

Кухня. Дискомфорт. Дилема.
Установка. Тренінг. Клема.
Холодильник. Плитка. Тема.
Дзеркало. Вага. Проблема.

МОЖЕ БУТИ. ВАРІАНТ І (–)

Кухня. Розпач. Істерія.
Чарка. Псевдоейфорія.
БАРи. БАДи. Булімія.
Стресори. Анорексія.

МОЖЕ БУТИ. ВАРІАНТ ІІ (+)

Кухня. Релакс. Вітаміни.
Кава. Настрій. Ендорфіни.
Друзі. Бесіди. Новини.
Незалежність. Успіх. Зміни.

БУДЕ

Кухня. Ритуал. Поличка.
Сигарета. Запальничка.
Дим. Затяжка. Попільничка.
Спокій. Запах. Кашель. Звичка.

[ksenya]

Лалія, мені це нагадало один віршик, нарешті знайшла:

Человеческая комедия инженерный вариант
Олег Молотков
Мама, сказка, каша, кошка,
книжка, яркая обложка,

Буратино, Карабас,
ранец, школа, первый класс,

грязь в тетрадке, тройка, двойка,
папа, крик, головомойка,

лето, труд, колхоз, солома,
осень, сбор металлолома,

Пушкин,  Гоголь, Дарвин, Ом,
Ганнибал, Наполеон,

Менделеев, Герострат,
бал прощальный, аттестат,

институт, экзамен, нервы,
конкурс, лекция, курс первый,

тренировки, семинары,
песни, танцы, тары-бары,

прочность знаний чет-нечет,
радость, сессия, зачет,

стройотряд, жара, работа,
волейбол,  газета, фото,

общежитье, ”взятка”, “мизер”,
радиола, телевизор,

карандаш, лопата, лом,
пятый курс, проект, диплом,

отпуск, море, пароход,
по Кавказу турпоход,

кульман, шеф, конец квартала,
цех, участок, план по валу,

ЖСК, гараж, квартира,
теща, юмор и сатира,

детский сад, велосипед,
шашки, шахматы, сосед,

шашлыки, рыбалка, лодка,
раки, пиво, вобла, водка,

сердце, печень, лишний вес,
возраст, пенсия, собес,

юбилей, банкет, награда,
речи, памятник, ограда.
                               1975г.

[TRITONOS]

---Жизнь---
Колыбель. Пеленки. Плач.
Слово. Шаг. Простуда. Врач.
Беготня. Игрушки. Брат .
Двор. Качели. Детский сад.
Школа. Двойка. Тройка. Пять.
Мяч. Подножка. Гипс. Кровать.
Драка. Кровь. Разбитый нос.
Двор. Друзья. Тусовка. Форс.
Институт. Весна. Кусты.
Лето. Сессия. Хвосты.
Пиво. Водка. Джин со льдом.
Кофе. Сессия. Диплом .
Романтизм. Любовь. Звезда.
Руки. Губы. Ночь без сна.
Свадьба. Теща. Тесть. Капкан.
Ссора. Клуб. Друзья. Стакан.
Дом. Работа.
Дом. Семья.
Солнце. Лето.
Снег. Зима.
Сын. Пеленки. Колыбель.
Стресс. Любовница. Постель.
Бизнес. Деньги. План. Аврал.
Телевизор. Сериал.
Дача. Вишни. Кабачки.
Седина. Мигрень. Очки.
Внук. Пеленки. Колыбель.
Стресс. Давление. Постель.
Сердце. Почки. Кости. Врач.
Речи. Гроб. Прощанье. Плач