Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[yusmal]

Абсолюти, звитяги, подвиги
І криваві бої до загибелі.
Хтось піде - нагородять орденом,
На полицю складають без імені.

Нота бене і раса табула,
Уцілілим лишаються згарища,
Всі герої у безвість канули,
У румовищах, суть, на пожарищах.

І минуле зібрати з пороху,
По частинах складати спогади,
Щось забути,бо дуже дорого
Далі жити - боротись з незгодами.

Хтось героєм загинув, стягами
Закривають надгрібок славними.
Вижив хтось воювати з ранами,
І вінкам не піддатися з лаврами.

І осанну співають воїнам,
З побажаннями царства небесного.
А живому прожити стоїком,
Відмолити гріхи - все по чесному.

[IxIXIxI]

Почему мы не спим по ночам?

Почему мы не спим по ночам?
Когда все уснули соседи...
Может стоит пойти по врачам,
рассказать им как крыша едет...

Пару тяг и бычок в туман -
не последний в 2:20 ночи.
Два глотка - опустел стакан,
опустел как нельзя досрочно.

Пуст стакан но полна голова,
сердцу в ритм войти так сложно.
Повторяешь пустые слова:
"Как так можно, сколько так можно?"

Все погасли давно фонари,
только мысли бередят душу.
Мама - папе: "Он болен, смотри"
Говоришь, что просто простужен.

И дальше не спишь по ночам
и понемногу смеешься,
что все будут спать по ночам
и проснуться, а ты не проснешься.
                                         (c)

[IxIXIxI]

Не значит... 

Дарить себя - не значит продавать,
И рядом спать - не значит переспать,
Не повторять - не значит не понять,
Не говорить - не значит не узнать.

Не значит не увидеть - не смотреть,
И не кричать - не значит не гореть,
И промолчать, и не найти ответ -
Две вещи разные, в них родственного нет!

Стоять - совсем не значит не лететь,
И замолчать - не значит умереть,
И замереть, когда увидишь смерть -
Не значит унижение стерпеть.

Бежать во мрак - не значит уходить
И отпустить - не значит упустить;
Не отомстить - не значит все простить.
И порознь быть - не значит не любить...

Сказать "люблю" - не значит полюбить,
Сказать "прощу" - не значит все простить,
Сказать "уйду" - не значит навсегда,
И "не прощу" - не значит никогда.

Идти с другим - не значит быть чужой,
И рядом он - не значит он родной,
И без тебя - не значит не с тобой,
Любить тебя - не значит, что ты мой...

И ты с другой - не значит ты любим,
И я с другим - не значит ты забыт,
Не вместе мы - не значит не хотим,
Ведь ты с другой, а значит я с другим!

И этот бред не значит ничего,
И ты прочтешь - не значит ты поймешь...
Я не уйду, а значит никогда,
Ведь я люблю, а значит навсегда......... (с)

[Svit]

Я бываю такая разная :
то капризная,
то прекрасная,
то страшилище опупенное,
то красавица - мисс вселенная,
то покладиста,
то с характером,
то молчу,
то ругаюся матерно,
то в горящие избы на лошади...
то отчаянно требую помощи,
дверью хлопну - расставлю все точки ...
то ласкаюсь пушистым комочком
я люблю и тотчас ненавижу,
я боюсь высоты, но на крышу
выхожу погулять темной ночкой...
то жена, то примерная дочка ...
то смеюсь,
то рыдаю белугой,
то мирюсь,
то ругаюсь с подругой,
.......
не больна я,
не в психике трещина,
просто я
стопроцентная женщина!

[PatroN]

Я бываю такая разная :
то капризная,
то прекрасная,
то страшилище опупенное,
то красавица - мисс вселенная,
то покладиста,
то с характером,
то молчу,
то ругаюся матерно,
то в горящие избы на лошади...
то отчаянно требую помощи,
дверью хлопну - расставлю все точки ...
то ласкаюсь пушистым комочком
я люблю и тотчас ненавижу,
я боюсь высоты, но на крышу
выхожу погулять темной ночкой...
то жена, то примерная дочка ...
то смеюсь,
то рыдаю белугой,
то мирюсь,
то ругаюсь с подругой,
.......
не больна я,
не в психике трещина,
просто я
стопроцентная женщина!

А хто автор. Дуже гарно написано

[romawka]

Жизнь моя - черновик,
На котором все буквы - созвездия...
Сочтены наперёд все ненастные дни.
Жизнь моя - черновик.
Все удачи мои, невезения
Остаются на нём
Как надорванный выстрелом крик.

Ніка Турбіна (на час написання їй було максимум 9 років)

[Svit]

А хто автор. Дуже гарно написано

Я не знаю...вибачаюсь,взяла у знайомо1

[yusmal]

Померли вже останні хризантеми...
Затихло все в чеканні до весни.
А доля пропонує нові теми,
Хоч щось не дуже нові вже вони...

В калюжі бурій небо каламутне,
Навколо сіре царство вороннЯ,
Зима не поспішає на покуту:
Дощі осінні пролива щодня.

Дрімає сонце в подушці похмурій
В болоті апатично світ дріма
Це вже було, усе давно минуло,
Та повернулось - вічності тюрма

[Юлiчка]

 Це також мій віршик))))))
На руках знову кров,
Знову сльози в очах,
Він помер..та чому?
У очах його страх.
На руках він лежав,
Він не чув її слів,
Він зробив,що хотів..
Вона плакала довго,
Вона чула слова,
Він казав,що у смерті
Не винна вона.
Світ жорстокий такий,
В ньому правди нема,
А слова, ці не з серця...
Це просто слова.
Сльози просто омана,
Це лише рідина
Все біжить все тікає,
як з-під крану вода....

[npopok]

О у нас тепер з'явився ще один талант. При чому тоже Юлічка Обом +1

[Юлiчка]

 дякі)))

[Юлiчка]

Я такая,как есть,я не буду другой,
Я такая ,как есть,я останусь такой.Я наивна бываю,бываю вредна,
Но,такая ,как есть,я на свете одна.
Я такая,как есть,я умею любить.
Кто увидет меня,тот не сможет забыть.
Я умею ласкать,но умею и бить.
Я умею спасать и умею губить.
Я такая,как есть,я похожа на страсть.
Строя жызнь,я себя успеваю ломать.
Я немного грущу и немного смеюсь.
Я бесстрашна бываю,но я и боюсь
Я такая как есть я люблю помогать.
Но бывает что я не могу не кричать
Я бываю вольна,я бываю одна
Пылкой быть я могу, а потом-холодна
Я такая как есть,я не стану иной
Я немного поплачу у вас за спиной
Вытру слёзы и мило в ответ улыбнусь….
 

[walkman]

Знов ті дні, коли встигаю забувати
Напевно, я втомився, принаймні так вважати краще
Спасибі всім, хто є зі мною, наче грати
Сприяю світові, щоб бути так, а не інакше
Не холоднію, лише для того, щоб усі вважали
Що все насправді є жахливо, і знову ранок
Та я не вмію сприймати те, чим ви вже стали
І неохоче вивільняюся із цього стану
В такі хвилини...

Забудь усе, чого навчило тебе Сонце
Ти все іще вважаєш, що все це не насправді
Ще день на те, аби нарешті зрозуміти, що це
Зникаючи, залишиш місце для існування зраді
Я сам вже бачив ту надію, що живе на волі
Ходжу по колу, тому що так складніше заблукати
І Всесвіт наче виринає з мозку мимоволі
Не знаю, де я, але краще вже й не знати
В такі хвилини...

[Ksenja]

Впали дощі на Гамбург, впали дощі....
Спраглому місту,може, на радощі.
Та не з моєю спрагою в унісон
Падають й б'ються краплі, важкі, мов сон...

Друзів давно немає, спалено міст.
Небо чуже ридає ріками сліз.
Котяться дні холодні крізь біль і щем...
Плаче моя самотність сірим дощем..

Ангели десь принишкли-навітьне клич!
Місто сміється світу смутком облич.
Ллється вода по ринвах....День промине..
Сонце торкне вустами може й мене...

[ERAGON]

Цікаво:Ви ці вірші самі писали?
Ось вірш,який я написав,я б навіть сказав Білий вірш:

Я бачив багато страждань  у житті
та розказати всі-не зможу.
Не вистачить сил,не вистачить слів
або зовсім не стане нічого.
Життя-коротке та важке
ну як можна жити?
Навіщо страждати,навіщо іти?
по-дорозі,якої не бачив.
Чи є смисл жити,чи може лягти?
І подумати:що далі робити?
Можливо забути,що ти нещасливий,
почати спочатку усе.
І в кожного буде життя прекрасне
не будем ми бачити сліз на очах
всі будуть щасливі,всі будуть веселі
не будуть ходити самі по-ночах.

[отрута]

є все таки в цьому світі якісь вічні питання.... на які шукають відповіді всі... кожен своїм власним шляхом...

Гійом Аполлінер

Під мостом Мірабо струмує Сена
Так і любов
Біжить у тебе в мене
Журба і втіха крутнява шалена

Хай б'є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є

Рука в руці постíймо очі в очі
Під мостом рук
Вода тече хлюпоче
Од вічних поглядів спочити хоче

Хай б'є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є

Любов сплива як та вода бігуча
Любов сплива
Життя хода тягуча
Надія ж невгамовано жагуча

Хай б'є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є

Минають дні години і хвилини
Мине любов
I знову не прилине
Під мостом Мірабо хай Сена плине

Хай б'є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є

[npopok]

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!

В. Сосюра (1944)

[yusmal]

***
Похмурий день, затоптані доріжки,

Останнє па рудого скомороха,

Відіграна вистава - все по книжках.

Кінець - вже час, ще зовсім, зовсім трохи...

Десь кава продається з автомату,

Паяц сміється, ллються штучні сльози,

Глядач у захваті жує солодку вату,

Похмурий день - без кави стерплий мозок.

Ще вчора цирк стояв посеред площі -

Веселий жарт старого скомороха,

Дорослі з дітьми йшли сюди на прощу,

А зараз тишу спогад наполохав.

Похмурий день повільною ходою

Не поспішає йти собі в минуле.

Мене чекай, бо я піду з тобою,

Погляну лиш, чи каву не забула

[yurko]

Ой, як це знайоме. Правда я "лікуюся чаєм" з чайною ложкою "Прикарпатського" бальзаму. Це на роботі, а вдома мені жінка заварює міцного зеленого і одразу життя здається кращим 
 

[MalolietoЧka]

ну тепер ше і мою творчість зацініть)) не судіть строго, я тільки вчусь))


   „Життя...”
Життя...Воно прийде й піде,
Все не довговічне в цьому світі,
Ти й не помітиш, як вкраде
Журба твої найкращі миті.
Зупинишся на мить і розумієш:
Ти самотня і це добре!
Ні! Ти так здурієш!
Уявити і то страшно,
Що ти постарієш,
У самотності помреш,
Так і не помрієш
Про щасливе те життя,
Якого не мала,
Про сумлінне каяття,
Якого шукала.
Всі забудуть, що була
У світі людина,
Що була вона самотня,
Красива, єдина.
Так, єдина в цілім світі
І горда собою,
Завжди замкнута в собі
В роздумах про долю.
Ніби й правильно жила,
Грошей вдосталь мала,
Та щаслива не була,
Це життя й зламало.
Раз подумала вона:
„Ну а нащо ж жити?
Я щаслива не була
Й не хочу старіти.”
От подумала вона
І так порішила:
Закінчити те життя,
Яким вона жила.

Згодом всі згадають люди,
Що була людина,
Що була вона самотня,
Красива, єдина...
Так, була, бо вже немає,
Помогла їй доля,
Смерть прийшла скоріш ніж треба –
Така її воля...
Відповідь від: 24 Травня 2008, 22:10:32„По заслугах”
Чи ніколи не задумувались ви,
Навіщо жити?
Навіщо ми прийшли в цей світ?
Щоб вбити,
Вбити мрії й сподівання
На щасливеє життя...
Прощання...
Ні, це все слова.
В кожному вірші чи творі
Автор пише про життя,
Про страшную смерть героя
Й безневинного дитя.
Всюди смерть, насильство, сльози,
Страшно і сказати щось.
Так, чекати треба довго,
Щоби щастя десь взялось.
Страшно, тяжко, важко жити,
Краще вмерти, не терпіти.
Є в житті такі моменти,
Хотів би бути монументом,
Просто стати і стояти
Й ні на що вже не зважати.
Ні ті крики, ні плачі,
Все тобі не до душі.
Просто страшно, страх з`їдає,
З середини роз`їдає.
Він подібний яду в дії,
Страшно жити без надії.
А із нею є ще гірше:
Нащо вірити в успішне,
Добре, лагідне життя,
Як з тобою біль твоя.
Супроводжує тебе
І твоє життя земне.
Трішке гірше життя стане,
Із знайомих хтось обмане,
Так, а болі цього й треба,
Не пустити нас на небо.
Повернути нас з небес
Від прекрасних тих чудес.
Опустити нас на землю,
До земних проблем. Даремно
Нам надіятись, чекати
І на шось ще сподіватись.
Все пройшло, нічо не зміниш,
І життя вже не заміниш,
Що одержав, те і маєш,
По заслугах получаєш.
Наробив ти справ жахливих,
Получай катів немилих.
Кажуть прийде Божий Суд,
Та здається він вже тут.