я читаю інколи дописи Рибки і Юрка і жахаюся: ви ніколи до лікаря не ходите?
Я теж звикла звертатись до лікаря у крайніх випадках. Я вже тут колись описувала свої спроби...
Мушу визнати, що з хворобами і лікарями я зустрічаюсь з дитинства і не маю страху перед грізними діагнозами. До лікарів я стала часто звертатись, коли з"явились діти. Ніби знаю, що робити, але боюсь, що я можу щось пропустити. Лікар більш компетентний!
Коли у 2-місячної доні з"явився нежить, я, як правильна мама, викликала лікаря. Лікар сходу призначив антибіотики, мотивувавши, що у маленьких дітей дуже швидко розвиваються бактеріальні ускладнення і краще їх попередити. Дозування антибіотиків не відповідало вазі дитини, мені довелось самій робити розрахунки.
Потім це саме відбулось у півроку.
Наступного разу дитина захворіла у п"ятницю тому лікаря я викликати не могла. До понеділка стан дитини покращився і лікар вже не був потрібен. Потім дитина хворіла 2 рази на рік без ускладнень (і без лікаря) і у картці були записи лише про прививки.
Ця ідилія продовжувалась, поки дитина не пішла у садочок. Їй було 4 роки.
Зазвичай діти у садочку починають хворіти, бо зустрічаються з новими для себе інфекціями. Мала захворіла через 2 тижні. Я, як правильна мама, викликала лікаря, бо в садочок буде потрібна довідка. Якщо є призначення лікаря, то правильна мама завжди має його виконувати. Отже, знову антибіотики (скоригована мною доза відповідно до інструкції).
Через місяць знову хвороба і знову антибіотики. Ще півтора місяці вдома (щоб дитина трохи відійшла) 3 дні - і хвороба. Тепер вже з ускладненнями - гострий отит. Тут вже без антибіотиків не обійтись.
Отже, за рік ми пройшли 5 чи 6 курсів антибіотиків. Дитина в садочок майже не ходила. А ми здобули хронічний отит середнього вуха і виростили файні аденоїди. Коли дитина захворіла у п"ятницю, то ми везли її у Франківськ, бо дитячий лор не приймав, а дорослий сказав, що не має відповідних інструментів.
Наша педіатр зробила висновок, що моїй дитині садок не підходить. На моє зауваження "а що тоді буде зі школою?" порадила домовлятись про навчання "на дому". Вона відмовилась дати в садочок довідку про те, що дитина здорова, мотивувавши, що у нас є новонароджений, а доня обов"язково принесе інфекцію і заразить меншого, а у маленьких дітей дуже швидко розвиваються бактеріальні ускладнення... Я і не настоювала, бо була у декретній відпустці і мала можливість тримати дитину вдома. З жахом чекала 1 вересня.
За 3 місяці дитина пішла у школу. Вона захворіла на першому тижні навчання у п"ятницю. Лікаря викликати не вийшло.
До понеділка проблем не виникло. Потримала її 2 тижні вдома - вухо капала, ніс промивала. Ніби пройшло. Наступного разу доня захворіла під Новий Рік. У другому півріччі - ще 2 рази, але без ускладнень і антибіотиків. Правда, коли бачила, що дитина дуже виснажена, то на 1-2 дні залишала вдома - відпочити. Було, що не пускала на уроки фізкультури
десь місяць, бо бачила, що дитина має закладений ніс або жаліється на те, що їй важко бігати.
Тепер вона у 4 класі. Перед Новим роком мала почала стогнати, що діти пропускають уроки через хвороби, а вона мусить ходити на всі уроки. Дуже хотіла захворіти. І захворіла. Вже на канікулах мала справжній грип. Ще й тепер часто зранку бере градусник і сподівається там побачити підвищену температуру, щоб школу прогуляти.
Вибачте за таку довгу розповідь. Я дуже хотіла на власному прикладі показати, що будь-яка мама має зрозуміти, що відбувається з дитиною, що їй допомагає, має мати достатні знання в медицині, щоб керуватись своїм здоровим глуздом при спілкуванні з лікарями і вчасно звертатись по кваліфіковану лікарську допомогу, коли щось іде не так.
Моїй дитині допомагає щорічний відпочинок на морі, промивання носу сольовим розчином як профілактика отиту і гаймориту при застуді, натирання стоп маззю "Евкабал" як профілактика застуди при переохолодженні і для лікування тривалого нежитю і кашлю (без підвищеної температури).
Автор
Тема: Наше здоров'я (Прочитано 230971 раз)