Відкритий лист до Надії Савченко
Ніколи не приховував до Вас, пані Савченко свого ставлення. Ще з тих часів, коли Вас було призначено першим номером у списки «Батьківщини» для підняття потенції цієї промосковської банди. Тоді на мене сичали й мене проклинали. Обзивали різними негарними словами: героїню зачепив.
Так от: ніяка Ви для мене не героїня і ніколи нею не були. Бо я добре знаю від наших спільних знайомих-луганчан, як Ви насправді воювали. Про Ваші пиятики та цікаві взаємовідносини з чоловіками; про Вашу брутальність і хамство, про вашу тягу до садизму і про «подвиги» на ниві мародерства, через що Ви й потрапили у полон.
Я до останнього намагався не розкривати все те перед загалом, бо людина є слабкою і та сама горілочка та те саме мародерство не лише за Вами стоять. Але хлопці, які вживали та витягали з розбитих хат консервацію – вони воюють і гинуть за Україну (хоч це і не вибачає їхніх «подвигів»), а Ви…
А Ви, пане «героїня», за земельну діляночку на березі озерця і за жирні депутатські харчі, за табло у конвертиках, які підкидує час від часу Вана своїм прісним.
Та і це не по двигнуло мене написати на Вашу адресу (хоча навряд чи Ви це читатимете – це скоріше особистий викид люті та відрази на сторінку, аби не носити те, що накипіло у собі) цього листа десятки депутатів мають і конвертики, і діляночки, і машини, і квартири, зареєстровані на тещ та мам, але я листів їм не пишу.
Мене подвигнуло написати цього листа особиста образа. Ви, пані Савенко насмілилися вихлюпнути на голову мені, моїй дружині та моїм дітям відро помиїв. Сиджу і обтікаю. Ще ніхто, а особливо Герой України так до мене не ставився.
Скажіть, Надія Вікторівна, хто Вас напоумив закликати попросити у садистів, бандитів, мародерів, убивць, терористів пробачення? Це Ви самі придумали, чи Вам на бомажці написали?
Це я маю просити пробачення? У них? За що?!
Я маю просити пробачення, що потвори у камуфляжі залишили мене без даху над головою? Що оголосили «врагом народа ЛНР»? Я маю просити пробачення, що мене, дружину та двох дітей ледь не пристрелив п’яний «визволитель» у липні 2014 року? Я маю простити пробачення за те, що мене називали «фашистом»? За те, що моя дружина у вигнанні посивіла у свої тридцять п’ять, а молодша донечка все ще прокидається ночами й плаче за своєю подушечкою, що її довелося залишити в Луганську? Я маю за це вибачитися?
Я маю вибачитися перед Родіоном Мірошником, який є правою рукою Плотницького і «смотрящім» в Луганську від Єфремова за те, що іще у 2013 році назвав мою дитиною «недорасою» лише за те, що вона навчалася в українській школі?
Моя сусідка Віолка Юлдашева залишилася удовою з 5 дітьми, бо російський снайпер убив її чоловіка під Савур-могилою. Запропонуєте їй теж попросити пробачення? І дружина Володимира Рибака має попросити пробачення у тих, хто розпоров її чоловікові живіт?
