2. Момент другий. Росія накопичила достатню кількість сил для спроб прориву нашої оборони. Або для зображення спроб прориву. Друге - ймовірніше.
Наступ або його імітацію Росія може вести не більше 10-14 днів, після чого в жодному разі настає оперативна пауза, бо, враховуючи ту тупість, із якою російські ведуть настання (спираючись тільки на величезне чисельну перевагу) в будь-якому випадку приведе до виснаження наступальних груп . Тобто вистояти треба ДВА ТИЖНІ.
3. Чому для наступу цей час - ідеально? По-перше, воно не ідеально, воно уходящее, цей час.
Після 20 чисел листопада вести наступальні дії вести складно. По-друге, шанс Росії полягає в тому, що Україна знову опинилася в напівпідвішеному стані. Через підкилимної гризні наших "коаліціантів", про що нижче. Момент третій. Арсеній Яценюк Петро Порошенко чим довше ви тягніть і не розкажете світу і країні про те, що ВИ ВЖЕ ДОМОВИЛИСЯ, тим більше проблем ви створюєте собі і нам.
І не треба звинувачувати один одного, винні будете обоє. Якщо не перестанете займатися каламутними підкилимовими іграми.
4. Навіщо? Власне, навіщо Росії зараз розгойдувати ситуацію імітацією настання або самим настанням? Тут два варіант. Перший, він же головний, зробити наших поступливішим. Зима близько, а з нею приходить тихий жах на окуповані землі. Що сумно. Варіант запасний.
Розгойдати ситуацію і страхом змусити полки повернути зброю проти слабшого "ворога", ніж російська армія - проти власного Уряду. Я не вірю, що серед наших воїнів є така кількість ідіотів і трусів, але ось провокацій з цього приводу очікувати можливо. Момент четвертий. НЕ вестись на провокацію. Революція в Києві - це кінець України. Будь-яка революція має вміти вчасно зупинитися, інакше - кінець усьому справі.
Зараз ТІЛЬКИ тиск на владу, але не потрясіння влади. Потрібно дати зібратися новій Раді і дати їй час почати діяти.
5. Момент п'ятий. "Русские танки в Києві". Не буде їх. Тиск буде опинятися на східному фронті, з надією на зраду в тилу.
6. Момент шостий. "ГЕНЕРАЛИ ВСІХ вчинили ми програли". Наші генерали далеко не ангели, але якби не їх обачність і боязкуватого (до речі, до Иловайской трагедії довела зайва сміливість плану, резервів на крайній випадок не передбачили, в результаті і допомогти не змогли - а сміливість чи не властивість наших вищих командирів), ситуація, как не странно, могла б бути гірше. Той випадок, коли зло на благо.
7. Момент сьомий. Він же сумний. Росія рішуче буде битися головою об стіну доти, поки мізки цю стіну не забризкає. З іншого боку, це означає, що війна з нею протривати менше, ніж я думав.
8. Що робити?
а) відкинути паніку і замінити паніку роботою на фронт і на тил;
б) готуватися до того, що з початком роботи нової Ради візити під її стіни треба потроїти, саме так. До речі. рекомендую писати туди листи і шукати виходи на новообраних депутатів. Сам зараз готую кілька таких звернень до народних обранців. Числам до двадцятих презентую вам на обговорення;
в) допомагати фронту і молитися за наших солдат. Допомагати і молитися, просто молитися мало;
г) заспокоїтися і займатися тим, щоб вибудовувати своє життя, хочете бачити країну кращою - станьте краще самі, не чекайте, що ваше життя змінить Президент чи Прем'єр, Держава може сприяти або не сприяти цьому, але ваш успіх - у ваших руках!
Я вірю, що ми побудуємо успішну потужну країну, яка розтрощить всіх свої ворогів, і наші діти будуть пишатися нами! Але для цього треба розвиватися, спокійно міркувати і спокійно діяти!
Є чудова українська приказка "Очі боятися, а руки роблять". Прийшов час і очам не боятися, і рукам - працювати. Сміливість і завзятість. Виваженість рішень. Розумна і конструктивна критика.
Думаємо і діємо. І все буде добре. Слава Україні!
