Відповідь від: 15 Вересня 2014, 21:28:10
Таде, мені соромно, але я досі ще так і не добрався до вілли "Височанка". 
Зате можна виставити питанням від Тада (бо думаю, він таки знайшов).
Отож, вгадайте, де це?
Будинок є і зараз. 
Відповідь від: 27 Липня 2014, 21:31:01
Цей будинок -наразі, наскільки я знаю - ніким не заселений - знаходиться по вул. Шопена - поряд ростуть декілька старих лип, які ще моя баба такими ж старими і памятає (бабі 83 роки). Живе баба на Колесси - отож з її подвіря видно цю віллу)
На продовження розпочатого в іншій темі. Ну що вам сказати. От на днях я собі подумав, що то якось зовсім недобре, що я таки на власні очі ще не бачив віллу Поляка і вирішив таки сьогодні потратити півтори години часу на пішу подорож.
Навіть не уявляю, як Тад отак чисто по ГуглМепс його розгледів, але вже знаючи де шукати - знайти було не важко.
Я правда спочатку думав, що будинок буде видно з самого вершечка гори, біля ретранслятора. А, ні. То хіба взимку, коли листя нема і то не знати.
На По Колеси, як відомо йшлося до магазину Височанківського. То за союзу певно єдиний був на всю гору магазин і тоді там гуло, як у сільмагу. А зараз...
Напис на вивісці лише додає роздратування. Шкода, що така розруха.
То вигляд, так би мовити з переду
Цікаво, що на головній дорозі, на стовпі висить стрілочка Кафе "Полюс" і вказує якраз у напрямку вул. Колеси. От мені і цікаво, чи то то семе "кафе" різно називалося, чи там десь дальше іще одно було?
Далі по вулиці побачив капличку.
Досить така дивна. Цікаво, чи ходять туди люди, чи то лише для краси і для власника?
Я вже було і засумнівався, що знайду, бо з подвір'я то воно може і видно, а з дороги... А всюди яблука, персики, груші. Ну ви розумієте, то ж Височанка, то так ніби Закарпаття
.
Аж тут
Приблизивши то видно так
то ж далі я ще вернувся вуличкою до ретранслятора (випадково дізнався де Роман "нержавійка" живе
) щоб перевірити, чи точно не видно, бо на Колеси я зайшов з головної дороги (вул . Височанка).
Пішов на вул. Новаківського і звідти на Шопена. Виявилося, що з Шопена нема повороту ліворуч. Вернувся на верх і пройшов до наступного провулка і знайшов. Подаю без опису. Скажу лише, що сьогодні погодка була аж занадто сонячна, як для фото ,та і час був якраз обідній, тому довелося фото трохи "прикрашати", забирати надлишок променів.
звідти ж з зумом.
Перший погляд
На південь від будинку глибоченький і досить стрімкий яр, що розділяє дві гори - саму якраз Височанку (де пагорб слави) і наступну за нею у напрямку до цвинтаря - (з вершиною де була панахида).
Над яром сад. Трава покошена, але дерева в основному старі.
А тут видно пострижену грабину, так що ґазди таки дивляться за садом, хоч парканом то все не загороджене і йдучи вуличкою просто заходиш у яр.
Останній погляд на хатчину
Підіймаючись на верх зустрів не надто втішеного моїм візитом ґазду, теперішнього власника.
Від нього я дізнався, що вони побудувалися вище, але стару хату не зносили. Ще що цікаве він мені розказав, що через яр колись за Польщі йшла дорога до міста. Зараз навіть не віриться, жодних слідів.
Також він розповів, що у тій соснині що була за будинком - були качелі. Люди гульбанили там свого часу доволі сильно, але мабуть недовго.
То ж ми тепер знаємо де той будинок. Але бігти туди з фотоапаратом не варто, бо по-перше ґазди злостяться, а по-друге там реально нічого надзвичайного нема.
Надзвичайне хіба лише те, що будинок ще й досі є, а від сосен з качелями навіть пеньків не залишилося
От така була маленька подорож. І з святом всіх
Автор
Тема: Фото подорожі рідним містом (Прочитано 154651 раз)