трохи тексту
Знання синонімічного багатства нашої мови допомогло б колядникам, особливо юним, уникати помилок. Погодьтеся, прикро вражає господарів недбалість деяких дітей, які, з гарним наміром прибувши до них на Різдво, без потреби переінакшують слова давніх текстів. Найразючіший приклад – відома усім коляда «Нова радість стала». До речі, фахівці стверджують, що в оригіналі тексту було «Нова рада стала», а вже пізніше упорядники кантичок-колядників (збірників коляд) замінили слово рада на радість. Але одна річ, якщо спеціалісти осучаснюють давні тексти народних пісень, а інша – коли кожен з нас мінятиме слова на свій розсуд. Звернімо увагу на те місце в коляді «Нова радість стала», яке останнім часом колядники вже геть бездумно перекручують, спотворюючи зміст оригіналу: «Як чоловік, пеленами убого повився». Цей уривок із тексту коляди виявився занадто складним, незрозумілим для багатьох наших сучасників – і вони почали тлумачити його по-своєму: «Як чоловік з пеленами у Бога повився» або «Як чоловік з пеленами в Бога оповився». Гарненько вдумаймось у значення чотирьох слів. По-перше, чоловік. Це слово в мові має не тільки значення «особа чоловічої статі, мужчина» і «муж», а й «людина». Саме в цьому значенні вжито його у коляді: не як Бог, а як людина, адже Ісус Христос має ці дві іпостасі. По-друге, ще донедавна люди повивали немовлят. Як спитаємо: чим повивали чи з чим? Звісно, що чимось повивають: пеленами, пеленками, а не з чимось. Пригадаймо зі школи таке поняття, як дієслівне керування. Отже, тут – орудний відмінок без прийменника: повивають чим? – пеленами ( так само, як витирають чим? – рушником; підперізують чим? – поясом, повивачем). Треба, щоб наші юні колядники відучилися від отого « з пеленами», бо прийменник з тут недоречний. Уявіть, що хтось казав би: «витерся з рушником» чи «копає з лопатою» або «пише з олівцем». По-третє, повився. Пасивна дієслівна форма на -ся – це архаїзм. Витлумачимо по-сучасному – Його повили (сповили) пеленами. По-четверте – убого. Це синонім до слова бідно. Знаємо, що Сина Божого все життя супроводжували убогість, приниження та страждання, і для новонародженого Дитяти не знайшлось багатої одежі, як належало б Цареві світу: Його повито як звичайного чоловіка, як людину, – скромно, убого, та ще й у холодній стаєньці, де «Йосиф старенький пелени гріє», де звірята хухають, зігрівають своїм диханням Боже Дитя, убого повите пеленами.
Олександра ЗАХАРКIВ.