Натрапила на одну тему.
Тема замітки: виправдання проституції поняттям любові.
Де є «межа» дозволеного?
Не може бути чіткої і однозначної відповіди на це запитання.
Чому?
Найперше тому, що кожна людина і ситуація є особливою та інакшою.
Говорячи на цю тему, найперше мусимо розуміти, що поцілунок і секс є своєрідним способом вираження внутрішнього світу людини. Як слова, так і мова тіла можуть бути облудними. Мовою дотику говорять неправду, коли виражають те, чого насправді не існує в емоційних взаєминах. Статеве життя може бути великою облудою взаємин, адже мовою тіла секс означає взаємну відданість на все життя, відповідальність за себе, й за іншого, за нове життя, чого насправді може не бути.
Що ми хочемо сказати людині, цілуючи її? Чи поцілунок справді виражає нашу любов, чи, можливо, наші інстинкти? Людина, яка не розуміє механізмів своєї статевості, часто потрапляє у подвійний обман: цілуючи, думає, що дарує іншому любов, хоча насправді просто задовольняє свої бажання, а той інший в цей же час думає, що його люблять, хоча насправді, його використовують. Мова дотику є лише одним із способів виявлення і дарування любови, але сама по собі любов’ю не є. Важливо розуміти: секс – це не любов. Якщо нас цілують – це не завжди означає, що нас люблять.
Треба розуміти, що кохання – це динамічний зв’язок. Якщо любов не розвивається, то вона завмирає, і такий зв’язок між людьми приречений на загибель. Якщо наша любов до іншої людини полягає лише у поцілунках і сексі – то така «любов» рано чи пізно загине, бо вона не розвивається! Бо ті стосунки без емоційного і духовного підґрунтя є просто обманом. Відверто кажучи, багато людей втрачає свою любов саме через те, що «годує» її лише мовою тіла. Користуватися мовою дотику можна лише в міру емоційного і духовного зросту наших стосунків.
Цікаво, що хлопці й дівчата, які зустрічаються, трактують, наприклад, поцілунок як дар для улюбленої людини. Мислення відбувається так: «я тебе цілую, бо люблю тебе і хочу, щоб тобі було приємно». Але, будучи щирими із собою, запитаймо себе, чи часом якраз усе не є навпаки: «я цілую тебе, бо мені так приємно»? Даємо чи… крадемо?! Бо якщо беремо, а взамін нічого не даємо – то, значить, крадемо. Варто задуматись! Можливо, ви подумаєте, що хлопець цілує дівчину, а дівчина цілує хлопця – все «по-чесному», немає ніякого обману і крадіжки! Однак насправді ці хлопець і дівчина обкрадають одне одного. Бо інтимна близькість, яку закохані виражають через поцілунки, обійми, ніжність не «компенсується» через таку взаємність. Щоб поцілувати іншу людину, потрібно бути готовим «заплатити» за це опікою, захистом, емоційним теплом, розумінням, вірністю, відданістю, жертовністю… Через мову дотику ми не просто даруємо себе, але єднаємось з іншою людиною. А коли так, то повинні взяти на себе відповідальність за цю людину. Якщо ж єднаємось з іншим, входимо в його інтимну сферу заради задоволення, заради гри, то чинимо велику крадіж, великий обман!
Чи може бути статевий акт доказом любові?
Статевий акт може бути тільки виявом зрілої любови, даруванням любові, а радше таїнством любови. Взагалі поняття «доказ любові» видається дуже сумнівним. Любов – це динаміка, любов жива! Доказом любові не може бути якийсь окремий вчинок чи сказане слово. Ми можемо тільки показати, виявити, але не довести любов. Правдивим же доказом любови може бути лише жива любов, яку ми випромінюємо «тут і тепер».
Без жодного перебільшення можемо сказати, що у багатьох випадках люди обманюють одне одного мовою тіла. Сексом закохані говорять одне одному те, чого насправді ще немає, і, можливо, ніколи не буде. Одні прагнуть поєднатися фізично, не розуміючи, що вони до цього неготові, і це, як не дивно, веде за собою чимало духовних та фізичних проблем, хвороб та узалежнень. Інші спішать одружитися з думкою, що «тоді можна буде все». У такому випадку втрачається сенс подружжя, воно стає тільки «легалізацією» проституції.