Вільний форум міста Калушa

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Форуму:

17 років 4 місяці 22 дні

Автор Тема: Милостиня  (Прочитано 38149 раз)

0 Користувачів і 2 Гостей дивляться цю тему.

Сонечко+

  • Модератор
  • *
  • Карма +801/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3805
  • Сонячного життя вам, сповненого чудес і сюрпризів!
  • Останні відвідини:
    09 Вересня 2023, 17:33:39

    Звідки: з маминого животика
Милостиня
« : 23 Травня 2012, 14:04:20 »

Вчора ми сиділи у "Мисливці" і до нас підійшла підвипивша попрошайка. Зі сльозами на очах попросила 75коп на покупку в аптеці. Я розумію з однієї сторони, що вона гроші випрошені у людей швидше за все проп"є, а з іншої - "раптом та опохмілка може спасти їй життя?". Я розумію, що те, що ми їй дамо чи не дамо тієї гривні ніяк не зміить її життя.
Але подані їй мною гроші викликали бурну реакцію протесту. Тому, що по словам мого спутника ті гроші підуть на гріховне, а тому і моя дія - гріховна.
Давайте, можливо, разом розберемось у цій ситуації і у тому що ж є насправді наша милостиня і чи можна її подавати усім і скрізь(чи лише під церквою).
Відповідь від: 23 Травня 2012, 13:53:40
Трохи порилась в інтернеті і таки справді знайшла такі вислови святих людей:
слова Василія Великого:
 …нужна опытность, чтобы различить истинно нуждающегося и просящего по любостяжательности. И кто дает угнетенному бедностию, тот дает Господу и от Него получит награду; а кто ссужает всякого мимоходящего, тот бросает псу, который докучает своею безотвязностию, но не возбуждает жалости своей нищетою.

Дидахе:
 …пусть запотеет милостыня твоя в руках твоих, прежде чем ты узнаешь, кому даешь.

...це слова. А тепер вчинки. Я, будучи ще студенткою, у Києві по дорозі до інституту завжди кидала бородатому попрошайці якісь невеличкі суми (хоча для мене ті суми значили відмову від обіду - булочки з чаєм). І от збираючись кинути йому чергові купони, побачила як він викидував під сходи подану кимось надірвану тисячку. У мене серце стислось - я б її заклеїла і потратила на сніданок. В той день я йому нічого не кинула у його тарілочку...А за кілька днів побачила про нього і інших попрошайок телевізійну передачу. Про те, що цей дідусь харчується виключно у ресторанах і проживає у готелі (на той час - "Москва" вартістю 50у.о. за добу). Тоді як я не могла зняти для себе кімнати у якоїсь хазяйки - на куток\ліжко у студентському гуртожитку ледь вистачало.
 Так чи варто таким подавати? Якщо вони і так живуть краще за тебе?
Записаний

Alexander

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +670/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 3342
  • Останні відвідини:
    24 Травня 2023, 20:00:52

    Звідки: kalush
Милостиня
« Прочитано #1 : 23 Травня 2012, 14:09:06 »

не переймайся Сонечко, ніхто не має право судити тебе за це :)
Записаний
поверь малыш, не в пирогах счастье..

Сонечко+

  • Модератор
  • *
  • Карма +801/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3805
  • Сонячного життя вам, сповненого чудес і сюрпризів!
  • Останні відвідини:
    09 Вересня 2023, 17:33:39

    Звідки: з маминого животика
Милостиня
« Прочитано #2 : 23 Травня 2012, 14:11:22 »

Я не за осудження веду розмову. Мені якось до цього було байдуже, що думають про мене. Я про те - чи варто давати милостиню УСІМ, хто тебе просить. Чи все таки потрібно робити вибір, ділити людей на "поганих" і "хороших". Адже такий поділ суперечить все-таки християнству.
Записаний

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1206/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 30351
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 15:48:14

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Милостиня
« Прочитано #3 : 23 Травня 2012, 14:12:08 »

Ну вона питає з суто етичної точки зору мабуть.
Бо з релігійної там є нюанси.
А з етичної як Саша каже тут нюансів нема. Сама вирішуєш і ніхто не в праві судити.
Відповідь від: 23 Травня 2012, 14:11:42
о. Поспішив.
 :=)
Записаний
Читайте по губах: Без газу чи без вас? Без вас. Без світла чи без вас? Без вас. Без води чи без вас? Без вас. Без їжі чи без вас? Без вас.


ДДК

  • Старожил
  • ****
  • Карма +55/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 306
  • ДДК
  • Останні відвідини:
    03 Лютого 2014, 01:36:29

    Звідки: Росія
Милостиня
« Прочитано #4 : 23 Травня 2012, 14:14:00 »

Я вважаю, що така милостиня тільки підтримує ниций стан і сприяє тому, що людина лише глибше і глибше падає у безодню. А справжня любов - це коли ти помагаєш людині йти догори, підніматися духовно, підніматися по тону.
Записаний

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1206/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 30351
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 15:48:14

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Милостиня
« Прочитано #5 : 23 Травня 2012, 14:15:22 »

Сонечко, ти оприділись! Як кажут на сході.

Якщо ти правовірна християнка, то є одне.
А якщо ти просто хороша людина то є інше.

Християна ліва рука не має знати шо робить права. Тобто даєш незамислюючись на рахунок суми. Але кому саме мусиш думати, бо наркоману чи алкоголіку давати гроші аби він себе далі вбивав - не можна.
Відповідь від: 23 Травня 2012, 14:14:30
Такий принцип мабуть і не християнам підходить.
Записаний
Читайте по губах: Без газу чи без вас? Без вас. Без світла чи без вас? Без вас. Без води чи без вас? Без вас. Без їжі чи без вас? Без вас.


hacjka

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +118/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 539
  • Останні відвідини:
    17 Березня 2024, 06:58:16

    Звідки: Kalush, Україна
Милостиня
« Прочитано #6 : 23 Травня 2012, 14:15:47 »

 :(попрошайки-це великий бізнес.
 колись,ще давно..після Паски,прийшли цигане,просити милостиню...так грошей я не дав,а дав банку з огірками та бухань хліба.....яке було моє здивування коли я вийшов пізніше на двір і побачив на лавці розбиту баньку і бухань хліба.....вот після того не даю циганам ні копія.
а на рахунок просящих,обідаем часто у Шашличній,так вот...там е світлофор...і був час коли ходив чоловяга ,каліка без ноги..коло машин.які зупинялись перед світлофором(хто знае де це зрозуміе про щоя...на світлофорі доволі довго бувае стоять машини)..і просив грощі,а його *газдиня*(циганка років 23-27) сиділа коло кафушки і всьо *пасла*... він ій приносив ті віддавав ті грощі .
ну ми ясна річ за цим наблюдали,тай обсуждали тріх..тай тут надійшов знайомий...і троха розказав,як такий *бізнес* процвітае у Россіі,тай України..ловлять бомбжів,ріжуть..ноги,руки...(мають своіх підкуплених лікарів)...і пускають на них працювати.....а потом продають один одному...
не вірити знайомому я не можу,він років 30 іздить по світу по заробіткам.
ну це не означае що всюда так,но свою думку я висловив.....циганам,бомбжам,не даю..хіба можу піти і купити що треба.
ах,да забув..того року літом сиділи з кумом в палатці коло пошти,підійшла циганчатка мала,просила бабло...ми дали пару копійок...підійшла до продавщиці..а та ій каже -Позамітай,тай дам тобі за роботу.....то мале циганча пішла щось по своему буркнула під ніс....а на дворіі і чекали таки самі як вона підліткі,теж цигане.....далі,халявні грощі шукати.
на пошті колись часто возили цигане мужичка інваліда,теж пристроіли до себе,хату забрали...і возили просити...шось пропав десь....не видно.
а так то справа кожного-давати чи не давати.
Записаний

yurko

  • Адміністратор
  • *
  • Карма +1206/-13
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 30351
  • Останні відвідини:
    Сьогодні в 15:48:14

    Звідки: Чорновола-Шахтарська-Леніна-Салінарна-Пілсудського
Милостиня
« Прочитано #7 : 23 Травня 2012, 14:16:28 »

А справжня любов - це коли ти помагаєш людині йти догори

що передбачає дещо значно більше ніж просто давання грошей. І зробити то дуже важко.
Записаний
Читайте по губах: Без газу чи без вас? Без вас. Без світла чи без вас? Без вас. Без води чи без вас? Без вас. Без їжі чи без вас? Без вас.


Alexander

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +670/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 3342
  • Останні відвідини:
    24 Травня 2023, 20:00:52

    Звідки: kalush
Милостиня
« Прочитано #8 : 23 Травня 2012, 14:18:45 »

Сонечко відкинь голову, давай серцем :)
Записаний
поверь малыш, не в пирогах счастье..

Сонечко+

  • Модератор
  • *
  • Карма +801/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3805
  • Сонячного життя вам, сповненого чудес і сюрпризів!
  • Останні відвідини:
    09 Вересня 2023, 17:33:39

    Звідки: з маминого животика
Милостиня
« Прочитано #9 : 23 Травня 2012, 14:28:04 »

що передбачає дещо значно більше ніж просто давання грошей. І зробити то дуже важко.
На жаль зробити щось суттєве\вагоме, таке, що враз змінить її життя  для тієї людини ми майже не можемо. Бо вона сама свідомо його уже давно зробила.
 Але десь у Біблії є слова з таким смислом: Христос ясно і однозначно сказав: тому, хто просить у тебе - дай. Любому. Кожному, хто до тебе звертається. І зовсім не тому, що та людина вартує на милостиню, а тому, що якою б поганою, нечесною чи опущеною та людина не була б - Христос закликав нас відноситись до неї з любов"ю. Інакше і самі відпадемо від Любові Божої.
Сонечко відкинь голову, давай серцем :)
Та ні, Саша, я серцем уже подумала. А зараз мене цікавить - таки розібратись з допомогою голови і з боку духовного.
Записаний

ДДК

  • Старожил
  • ****
  • Карма +55/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 306
  • ДДК
  • Останні відвідини:
    03 Лютого 2014, 01:36:29

    Звідки: Росія
Милостиня
« Прочитано #10 : 23 Травня 2012, 14:42:05 »

У такому випадку давати потрібно з думками любові до ближнього і він має віддячити. Хоча б сказати дякую чи помолитись про вас. Щоб не було порушення потоків.
Християнська традиція - це підкорення (я уже писав про це). Я не вважаю , що треба дотримуватись саме такого підходу, щоб комусь підкорюватись і перед кимось падати на коліна. Християнська етика має сприйматись без будь-яких таких пожертв, пригнічування і самознецінювання. А усі попрошайки використовують саме такі методи - падають горілиць, плачуть, викликають жалість різними способами, яких їх навчає їхня "криша".
Записаний

Сонечко+

  • Модератор
  • *
  • Карма +801/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3805
  • Сонячного життя вам, сповненого чудес і сюрпризів!
  • Останні відвідини:
    09 Вересня 2023, 17:33:39

    Звідки: з маминого животика
Милостиня
« Прочитано #11 : 23 Травня 2012, 15:17:10 »

а так то справа кожного-давати чи не давати.
Так з цим ніхто і не сперечається. Я не хочу розібратись давати чи ні (це я знаю для себе), а хочу зрозуміти суть і "правильність" "християнської" милостині. По словам деяких святоотців виходить, що є "праведна чи правильна" милостиня, а є - "неправедна чи не правильна". Чи справді це так?
Циганам і бізнес-попрошайкам давати і мені не хочеться. Розумом. Але чомусь весь час після моєї відмови мені стає стидно і страшенно не затишно на душі...І я здається, зрозуміла ЧОМУ.

Відповідь від: 23 Травня 2012, 15:13:43
У такому випадку давати потрібно з думками любові до ближнього і він має віддячити.
Ну, як не стидно, але саме любити бомжа чи попрошайку я не умію. Я відчуваю жалість чи співчуття. Але, на жаль, аж ніяк не християнську любов. :-[
Невже, знаючи про те, що тобі можуть не подякувати ми можемо спокійно відмовитись від подаяння? Тобто, давати потрібно "за щось"?! :pardon

А зараз просто хочу привести розповіді інших людей про подібні ситуації.
Записаний

Alexander

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +670/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 3342
  • Останні відвідини:
    24 Травня 2023, 20:00:52

    Звідки: kalush
Милостиня
« Прочитано #12 : 23 Травня 2012, 15:20:43 »

а хочу зрозуміти суть і "правильність" "християнської" милостині.
 :o
Записаний
поверь малыш, не в пирогах счастье..

Сонечко+

  • Модератор
  • *
  • Карма +801/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3805
  • Сонячного життя вам, сповненого чудес і сюрпризів!
  • Останні відвідини:
    09 Вересня 2023, 17:33:39

    Звідки: з маминого животика
Милостиня
« Прочитано #13 : 23 Травня 2012, 15:54:59 »

После пожара

Приховано: Показати
Смотреть на это было страшно. По грязноватому весеннему снегу разметались цветастым пунктиром одежки моих детей. Я шел вдоль обочины и почти машинально подбирал желтую Антошкину курточку, синие штанишки Никиты, свитер, связанный для Глеба бабушкой Олей… А потом растерянно стоял на дороге с охапкой мокрой испачканной детской одежды. И не понимал, что нужно делать дальше...

За пару дней до этого к нам постучалась женщина с печальными глазами. Горьким был ее рассказ. Сгорел в деревне дом. С двумя маленькими детьми она осталась в одночасье без крыши над головой, без вещей, без денег. На первое время их приютили соседи. Мужа нет, родственников тоже. Как жить дальше, не знает. А пока — ходит вот, побирается Христа ради.

На дворе стоял девяносто восьмой год. В каком-то смысле мы тоже были тогда бездомными – с тремя детьми ютились в очередном съемном жилье без удобств. Как тут не помочь чужой беде? Только вот помогать-то особо было нечем. Сами едва сводили концы с концами. Ну, что делать: собрала жена немножко продуктов, дала немножко денег, извинилась, что больше нечем поделиться. Женщина поблагодарила. А потом спросила, нет ли у нас какой-нибудь одежды для ее детей. Эх, как же мы обрадовались, что хотя бы здесь можем помочь! Уж чего-чего, а этого добра у нас было в достатке. Долго выбирали все самое подходящее, чтоб по сезону, по размерам. Набрали два здоровенных пакета. Женщина была очень довольна, на прощанье желала нам здоровья и всех благ.

...А теперь я стоял на грязном проселке, держал в руках эти вещички и не знал, как с ними поступить. На душе было тягостно, словно бы теперь уже мой дом сгорел, а курточки, штанишки и кофты — это все, что уцелело на пожаре. Глупо, конечно... Однако бросить на дороге я их так и не смог. Притащил домой. И тайком, чтобы не огорчать жену, спрятал в сарае.

Прошло три месяца. Однажды захожу во двор и вижу: жена отстирывает в корыте эти самые дареные погорельцам детские вещи.
— Что, — говорю, — нашла «заначку»?
— Ага, — жена шмыгнула носом. — Я их еще тогда, на дороге видела. Только не стала тебе говорить, чтобы не расстраивать. А подобрать не догадалась.
Помолчала и добавила тихо:
— Там еще и продукты были раскиданы…
Думали мы, думали, что же это с нами приключилось, но так и не пришли ни к чему в своих думках. Просто перестирали все, да и отдали мальчишкам дальше донашивать.


Двое в поезде
Приховано: Показати


В моей жизни был случай, когда я не подал нищим ничего. Вернее, бывало-то их гораздо больше. Но именно этот врезался в память по-особенному.

Рассуждая о нищих, мы обычно подразумеваем под этим словом некий обобщенный типаж человека, который пусть и по-своему, но как-то все же устроился в жизни. На ум сразу приходят члены полукриминальных сообществ, талантливые симулянты-одиночки или обычные тунеядцы, принципиально не желающие добывать хлеб насущный честным трудом. Однако за этими, самыми броскими и распространенными вариантами нищенства существует еще один его пласт. Мы крайне мало знаем о нем, потому что в своей обыденной жизни практически не пересекаемся с его представителями. Но если это все же происходит, такие встречи запоминаются на всю жизнь.

В тот день я ехал на пригородной электричке домой. Пригревало апрельское солнце. Молодой зеленью светились за окном деревья. На душе было хорошо, как это бывает лишь весной в такие вот погожие деньки. И тут в вагон вошли двое. Назвать их мужчиной и женщиной можно было лишь потому, что так уж принято называть разнополых особей людского рода. Человеческий облик едва угадывался в них за какой-то совершенно невероятной ветошью, составлявшей их одежду. Ничего подобного я не видал на живых людях ни до, ни после. Засаленные, полуистлевшие, грязные до полной потери цвета мерзкие тряпки, когда-то бывшие кофтой, брюками, пиджаком…

И лица у них были под стать одеянию: одутловатые, заплывшие, не красные даже, а какие-то бурые. Мужчина был безглазым. Веки над пустыми глазницами свисали у него до середины щек, как у гоголевского Вия. По черному от грязи воротнику бродили крупные вши. Женщина-поводырь шла впереди него по вагону с помятой консервной банкой в руке. Слепой держался сзади за резинку ее рейтуз. Но окончательно вогнал меня в ступор даже не вид их, а запах. Вернее — чудовищная, непередаваемая словами вонь. Чем от них несло — аммиаком, гнилью, прелью, разлагающимся человеческим телом — Бог весть как это все еще можно назвать. Они медленно шли мимо меня, не произнося ни слова. А я смотрел и смотрел на них, цепенея от увиденного. Даже в голову мне раньше не приходило, что люди могут дойти до такого края. Наивно думалось, что у нищеты бывают какие-то пределы…

Нищие вышли в тамбур и направились в следующий вагон. Оторопевшие пассажиры пришли в себя и дружно бросились открывать окна. Зазвучали со всех сторон возмущенные вариации на тему: «Как можно позволять вонючим бомжам заходить в электрички!»

А я думал о том, что перед такой огромной чужой бедой человек попросту бессилен. Да, тогда я растерялся. И не бросил в их жалкую баночку ни копейки. Но даже если бы я отдал все, что у меня было с собой — деньги, одежду, сумку с книгами, — все равно это ничего не изменило бы в их страшной жизни. Это и жизнью-то назвать язык не поворачивается.




Наташа
Приховано: Показати
Впервые она появилась у нас в доме с огромным животом и маленьким хмурым мальчиком, вцепившимся в ее подол. Молодая изможденная женщина на последних сроках беременности просила подаяния. Рассказала свою нехитрую историю: детдомовка, вышла замуж, жили в Грозном. Началась война, муж погиб. Его родственники от нее отказались. Осталась одна с ребенком, да еще и беременная. Дело происходило в самый разгар первой чеченской кампании. Я лично знал в нашем краю пару-тройку людей с подобными судьбами. Сорванные войной с родных мест, без жилья, без средств к существованию, они находили себе приют в российской глубинке — благо, брошенных домов в пустеющих деревнях хватало на всех…

  Наташу поселили в недостроенном общежитии местного ПТУ, в комнате без отопления. Для летнего сезона жилище вполне подходящее. О том же, что будет зимой, она старалась не думать. Мы помогали ей, чем могли, — деньгами, едой, вещами. Через несколько недель Наташа родила еще одного мальчика и перебралась в соседний райцентр, где власти нашли ей более подходящее жилье. Но нас она время от времени навещала, поскольку кормилась, как и прежде, нищенством. Детские пособия были тогда совсем мизерными, а получить работу в ее положении было практически нереально. Правда, позже она дважды пыталась устроиться уборщицей — сначала в школе, потом в Доме культуры. Но дети постоянно хворали, приходилось отпрашиваться, брать больничные… А тут, в придачу ко всем бедам, у нее самой открылась язвенная болезнь. Ну кому нужна такая уборщица? Короче, работать не получилось. Теперь, уже с двумя детьми в вечно ломающейся коляске, она ходила от дома к дому, надеясь лишь на людское милосердие. У нас она иногда останавливалась отдохнуть часок-другой. Ела очень мало.

Худая, с черными полукружьями под глазами, вечно уставшая до полусмерти. К нам в Жиздру она приезжала побираться не от хорошей жизни — в соседнем райцентре народ был куда жестче. Случалось, в подъездах тамошних «хрущевок» ее избивали и даже спускали с лестницы. Местная шпана несколько раз отбирала у нее собранные с таким риском крохи. У нас же она в каждый приезд обходила несколько домов, где ее давно знали. Появлялась нечасто — раз в две-три недели. Если Наташи долго не было, мы с женой начинали волноваться: уж не случилось ли чего? Знакомство наше продолжалось несколько лет.

  Однажды я разговорился с женой нашего священника, которая тоже все это время помогала Наташе. И не сразу смог осмыслить услышанное. Дело в том, что матушке она рассказывала о себе совсем другую историю. Не помню всех подробностей, но в этом варианте Наташиных злоключений никакой Чечни не было и в помине. Зато детей у нее оказалось уже не двое, а… пятеро! И прописана она была в Овсороке — деревне, где еще с послевоенных времен обосновался цыганский табор. Все это матушка своими глазами прочла в ее паспорте, который Наташа сама показывала. А приходские всезнающие бабульки говорили еще более интересные вещи: будто живет она там преспокойно с мужем-цыганом. А к нам ездит, потому что таков национальный обычай — цыганская жена должна промышлять либо гаданием, либо попрошайничеством. Вот ведь какая версия: хочешь — верь, хочешь — нет… Я — не хотел. Потому что лично знал Наташу не один год и верил своим глазам больше, чем досужим россказням. Ну не укладывалось у меня такое в голове, и все тут!

А закончилась эта история следующим образом. Однажды поехали мы с женой за какой-то надобностью в тот самый соседний райцентр. Влезли в битком набитый автобус. К середине пути в салоне стало попросторней. Мы перебрались на заднюю площадку, где освободились места. И увидели прямо перед собой… Наташу. С пятью детьми. И с коренастым цыганом в обнимку. Она сразу же сделала вид, будто не замечает нас. Мы тоже старались не смотреть в ее сторону. Это стоило нам всем значительных усилий, поскольку сидели мы в двух шагах напротив друг друга. Вскоре они сошли у какой-то придорожной деревушки. С тех пор Наташу я больше не встречал.


Відповідь від: 23 Травня 2012, 15:22:56
Цитата: сонечко я від Сьогодні в 15:17:10
а хочу зрозуміти суть і "правильність" "християнської" милостині.
Я мала на увазі думку про те, що милостиня може мати гріховний смисл. Якщо подати її, наприклад, наркоману чи п"яниці. Звідки пішло таке  "нехристиянське" поняття, на що опираються святі отці, стверджуючи що треба ще знати кому давати?...Адже Христос не ділив людей.
Відповідь від: 23 Травня 2012, 15:27:59
Ми в основному сприймаємо милостиню як якусь зовнішню дію, як соціальне поняття. МИ, коли подаємо в основному цікавимось тим, куди підуть наші гроші і кому...і я не виключення в цьому (мені також не хочеться подавати людині, яка заробляє більше за мене чи тій, яка ті гроші проп"є чи прогуляє)...Тому, що забула про первинне значення такої дії.
Записаний

Alexander

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +670/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 3342
  • Останні відвідини:
    24 Травня 2023, 20:00:52

    Звідки: kalush
Милостиня
« Прочитано #14 : 23 Травня 2012, 15:58:16 »

Звідки пішло таке  "нехристиянське" поняття, на що опираються святі отці, стверджуючи що треба ще знати кому давати..
можна про це шось почитати :)
філософи давнини глибокої :=) частенько передягалися в лахміття, :) рахуєтся шо тільки перед жебраком людина є настояща,
ну і є ще один смисл, коли людина віддає і нічого не хоче взамін, вона прогресує :)

Відповідь від: 23 Травня 2012, 15:56:41
а шо і кому подавати, то справа кожного, всі попрошайки - є хворі люди
Записаний
поверь малыш, не в пирогах счастье..

ДДК

  • Старожил
  • ****
  • Карма +55/-0
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 306
  • ДДК
  • Останні відвідини:
    03 Лютого 2014, 01:36:29

    Звідки: Росія
Милостиня
« Прочитано #15 : 23 Травня 2012, 16:08:40 »

Невже, знаючи про те, що тобі можуть не подякувати ми можемо спокійно відмовитись від подаяння? Тобто, давати потрібно "за щось"?!
Так. Тоді того попрошайку потрібно навчити(примусити) зробити щось в замін. Потоки повинні бути врівноважені. Я в такому випадку кажу "на і помолись за мене чи подякуй". Бо це потрібно нам обом, щоб те подаяння пішло на користь.
Милостиня і пожертва є різними речами. Пожертви шкідливо давати пяницям, напркоманам і злодіям. А милостиню можна давати усім, бо це - від "милого серця", це  частина твого добра і любові. І надія на те, що та людина і сама піде в решті решт шляхом добра і любові.
ну і є ще один смисл, коли людина віддає і нічого не хоче взамін, вона прогресує
Не зовсім правда. Нічого в замін матеріального, але обов"язково отримати взамін духовне: молитва, подяка, побажання здоров"я, щасття. Це не лише таким чином ми підтримуємо рівновагу потоків, але ще й хоча б трішки піднімаємо ту людину догори.
Записаний

Alexander

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +670/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 3342
  • Останні відвідини:
    24 Травня 2023, 20:00:52

    Звідки: kalush
Милостиня
« Прочитано #16 : 23 Травня 2012, 16:17:18 »

Так. Тоді того попрошайку потрібно навчити(примусити) зробити щось в замін. Потоки повинні бути врівноважені. Я в такому випадку кажу "на і помолись за мене чи подякуй". Бо це потрібно нам обом, щоб те подаяння пішло на користь.
я розумію шо ти любиш повчати, ;) але скажи чи багато людей ти змінив :)
Записаний
поверь малыш, не в пирогах счастье..

Сонечко+

  • Модератор
  • *
  • Карма +801/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Жіноча
  • Повідомлень: 3805
  • Сонячного життя вам, сповненого чудес і сюрпризів!
  • Останні відвідини:
    09 Вересня 2023, 17:33:39

    Звідки: з маминого животика
Милостиня
« Прочитано #17 : 23 Травня 2012, 16:28:23 »

ну і є ще один смисл, коли людина віддає і нічого не хоче взамін, вона прогресує
Як не егоїстично може виглядати, але первинний смисл милостині - то впершу чергу користь для тебе. В християнстві є таке як покаянні діла чи милостиня. Тобто, через милостиню (віддаючи щось комусь по милості своїй) ми тим самим виправляємо себе, виліковуємо душу, можливо десь очищуємось...Очищуємось від жадності, від байдужості, від тієї ж нелюбові ближнього.
Милостиня і пожертва є різними речами
Я не розділяла(-ю) ці поняття. Можливо. І чим вони відрізняються?
Відповідь від: 23 Травня 2012, 16:21:12
від тієї ж нелюбові ближнього
може я трішки перегнула палку - бо, як я писала, любити п"яницю чи бомжика я не зумію, не зможу так як цього вимагає християнство. Але, якусь частинку своєї уваги я йому дам. А він від такої дії уже не так зло дивитиметься на мене чи інших потенційних подаяльників. От уже і які не які зміни пішли, хоть крихітні, але "щось" :). Так, що ДДК, як і інші, хто чимось допомагав комусь може таки напевно сказати, що когось трі-і-і-шечки змінив на якусь мить :).
Записаний

Alexander

  • Ветеран
  • *****
  • Карма +670/-5
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 3342
  • Останні відвідини:
    24 Травня 2023, 20:00:52

    Звідки: kalush
Милостиня
« Прочитано #18 : 23 Травня 2012, 16:28:38 »

Як не егоїстично може виглядати, але первинний смисл милостині - то впершу чергу користь для тебе. В християнстві є таке як покаянні діла чи милостиня. Тобто, через милостиню (віддаючи щось комусь по милості своїй) ми тим самим виправляємо себе, виліковуємо душу, можливо десь очищуємось...Очищуємось від жадності, від байдужості, від тієї ж нелюбові ближнього.
 :good все вірно
Записаний
поверь малыш, не в пирогах счастье..

Доктор Хаос

  • Старожил
  • ****
  • Карма +67/-1
  • Offline Offline
  • Стать: Чоловіча
  • Повідомлень: 268
  • Мля..
  • Останні відвідини:
    19 Квітня 2021, 21:56:35

    Звідки: м. Київ
Милостиня
« Прочитано #19 : 23 Травня 2012, 16:50:37 »

Був теж такий випадок: прийшла мала циганка, стукає у двері, просить: подайте пару копійок на хліб. Виношу віник: зароби, позамітай сходи. Нема, каже, дурних. Люди, котрі дійсно потребують допомоги, стидаються просити. Просять ті, для кого це робота.
Відповідь від: 23 Травня 2012, 16:49:49
так сказать, промысел.
Записаний