Я розумію, що
Ми не любимо, коли нам роблять зауваження, коли нам кажуть правду
але я не вірю, що
Ми такі є
і
Не буде. Ніколи.
Натомість я вірю в те, що як за собою не винисиш - рано чи пізно буде смердіти!
А ще я не те, що вірю, а знаю, що до XV ст. німці (а конкретніше шваби) жили так, як і ми зараз і певно теж думали, що "не буде ніколи", але коли ОДНОМУ чоловікові при владі то набридло і він вирішив взятися - закінчилося самі знаєте як. А не знаєте - поїдьте подивіться!
Тут "баянна" стаття, але бачу, що таки треба викласти її ще раз і певно далеко не останній.
Чому для мене саме цей приклад показовий? Бо я не лише чув про німецьку чистоту, але і був свідком.
Якось, коли я жив у Швабії, я там трохи їм допомагав по господарці на фермі.
Там був ще поляк Бартломей (Бартек). Він мав досвід з тракторами і подібним, тому він більше їздив ними.
Одного разу зранку, він вивозив на поле (відразу за селом, коло лісу) сечівку. То трактор тягне таку добрячу цистерну, вроді аж 6 кубів. На ній є насос і ззаду такий типу таріль під випускним фланцем.
Прямо з кабіни тягнеш за ручку і насос помпує в бочку повітря, а сечівка вилітає на той таріль і розбризкується позаду бочки на 3 метри в обидва боки. Трактор собі їздить по полю, мотає круги, поки все не витече, а тоді виключаєш насос і їдеш до стайні набирати нову порцію, якщо треба.
То біло зранку. А в обід прибігає до хати батько нашого ґазди, який щодня допомагав йому і як то старий аксакал, завжди мав свою думку і звісно молоді все роблять неправильно
Прибіг, став на порозі, бо ми якраз їмо і "включив Ляшка".
Розказує щось, руками махає, все так емоційно і майже криком. Ну ви знаєте, як Ляшко виступає
Ґазда сидить і навіть до нього не повертається.
А поляк не розумів по-німецьки (лиш інтуїтивно) і тихо мене питає: "Що він каже?"
Кажу, що мовляв болото на дорозі, то страшний бардак і треба прибрати бо піднімуть хай.
Поляк каже: "Здається я знаю про що він. То я як виїздив з поля, а колеса були мокрі від сечівки, на них налипла глина і я певно ту глину полишав на дорозі..."
Старий вийшов після промови з ігнором, а ґазда до мене (бо я ліпше розумів):
- Поїсте, шіфлі, віник, трактор, причіп, дорога - замітати! Ясно?
- Ясно.
Щоб і вам було зрозуміло, то не була дорога до міста, чи дорога між селами ,чи навіть дорога у самому селі. то була асфальтована дорога, що веде з села у поля, де кожен ґазда має тут клаптик в гектар, там клаптик і два і т.д. На тій асфальтованій дорозі, на відстані з 50 см від краю асфальту, протяжністю десь 100-150 м було розкидане болото, що відпало з правого колеса бочки.
У нас ніхто не прибирає, навіть, якщо в центрі, на перехресті біля Бонаві конячі какашки порозсипає.
А там страшний хай, якщо на якійсь тупиковій дорозі в поле трохи глини вивалилося.
Ми з годину то пуцували. Перше шуфлями кидали в причіп, а потім віниками (такими щітками, як вдома чи в перукарні) пуцували той асфальт, поки дід не сказав що вже може бути.
Так. Вони мали 500 років на засвоєння і тепер у них то в крові. Ми ж натомість мали тих самих 500, а то і всі 800 років на протилежне. Але їх приклад показує, що якщо хотіти - можна жити інакше.
А якщо не хотіти - досить сказати "Ніколи не буде", повірити у то і поступати так далі.
Так. У такому разі дійсно не буде. Але раз народу набридло то колись таки і зверху знайдеться підтримка, а тоді, через поколінь 5 ніхто і не згадає, що було інакше.