І так з року в рік. Волають про допомогу. Особисто знайомий з п. Корчинським, на інтерв'ю з яким побудована стаття (він був викладачем у технікумі). Чоловік аргументовано на фактах показує і доводить різним комісіям, які скликає до нас із столиці, що ТРЕБА ЩОСЬ РОБИТИ!
Але віз навіть не рушає з місця. А найдивніше те, що куди не сунься, всюди бабки світять і то не малі. Заводу по виробництву калійних добрив (а вони необхідні для росту рослин, особливо коренеплодів) немає ні в Україні, ні в Білорусі, а навіть може і у Росії нема. Добрива, якби вони почали вироблятися, хапатимуть з руками, навіть самовивозом з Калуша. По друге. На нашому кар'єрі можна забацати такий курорт, що Солотвино навіть не валялось! На рівні мертвого моря. Поряд ліс. То звісно вже після того, як відкачають частину води з кар'єру. А далі, отримати дозволи, облагородити територію, збудувати дерев'яні "доміки" і все. Рекламу ми забезпечили би.
І бабло би потекло! Є люди, які ходять купатися у ті солені озера, бо лікують свої хвороби. Ходять щодня. І ті процедури дозволяють їм ХОДИТИ, а не їздити у інвалідному кріслі. Це факт!
Зле, що Суркіси і Ахметови живуть на сході і бояться, чи просто не знають, що сюди можна вкласти капітал. Його і так кудись треба вкладати. Зле також, що держава тому не сприяє. Вже група Приват на Магнієвому попеклася. Стратегічні підприємства так легко валитися не повинні!
Але у нас вічно все робиться НЕ ТАК!